Закон і Бізнес


Страсбурзьке навантаження

На плечах Євросуду — 11000 скарг від українців


№28 (1015) 09.07—15.07.2011
Ані ГАЛУК
2594

Українські громадяни все частіше звертаються до Європейського суду з прав людини. За кількістю скарг ми посідаємо 5-е місце. Чому українці шукають справедливості у Страсбурзі, намагалися з’ясувати учасники першої міжнародної конференції, присвяченої проблемам застосування практики Євросуду у правовій системі України.


Вагомий внесок

У перший день липня в Кловському палаці ніде було яблуку впасти. Дебютна конференція зібрала чи не весь вітчизняний правовий бомонд. Завітали на зібрання й закордонні гості, зокрема голова Євросуду Жан-Поль Коста разом з представниками України в Суді Ганною Юдківською та Росії Анатолієм Ковлером.

Почалась конференція з привітання глави держави Віктора Януковича, яке озвучила його радник Олена Лукаш. Гарант висловив упевненість, що учасники знайдуть ефективні способи вирішення актуальних проблем, а конструктивна та змістовна дискусія сприятиме тісній співпраці в царині захисту прав людини.

14 років тому Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод стала частиною нашого законодавства. Але, як свідчить статистика, її не завжди дотримуються. Як наслідок — безперервний потік звернень від українських громадян до Євросуду. Сьогодні невдоволених вітчизняною Фемідою, які шукають підтримки за кордоном, стає все більше.

Так, за словами Голови Верховної Ради Володимира Литвина, у 1998 р. було 214 скарг, у 1999-му — 431, а на 30 квітня цього року — вже 10950. З часу надходження першої заяви до 31 грудня 2010 року Страсбург отримав 30738 заяв проти України. А відтак, підкреслив В.Литвин, ми займаємо 5-е місце за кількістю скарг, що надходять до Страсбурга при цьому маємо всі шанси випередити Італію, від якої відстаємо лише на 700 заяв. «Потрібно визнати, що наш внесок у створення проблем для Європейського суду з прав людини досить вагомий», — заявив він.

Між іншим, зі 109 справ, які торік розглянув Суд за зверненнями наших співвітчизників, лише в одній не знайшли недоліків. Левова частка порушень припадає на затягування правосуддя і невиконання рішень Феміди. «Якщо законодавство в нас таке, що ми не можемо брати на себе ініціативу щодо вирішення подібних справ, то, можливо, необхідно його змінити, а не ганяти людей по сатисфакцію до Страсбурга», — обурився В.Литвин.

Геть недоліки!

На законодавчі прогалини звернули увагу й представники суддівського корпусу. «Майже 10-річна практика реалізації конвенції виявила низку системних вад у вітчизняному законодавстві, причому значну частину до цього часу не виправлено», — зауважив у своїй доповіді голова Вищого адмінсуду Олександр Пасенюк.

У свою чергу очільник Верховного Суду Василь Онопенко назвав наше лідерство за кількістю скарг серйозним сигналом для органів державної влади, який свідчить про потребу в удосконаленні механізму захисту прав людини. «Зокрема, йдеться про необхідність системного вдосконалення вітчизняного законодавства, адміністративної та судової практики», — пояснив В.Онопенко. Так, за його словами, попри очевидний прогрес у застосуванні вітчизняними судами положень конвенції та практики Євросуду, рівень і якість такого застосування поки що недостатні. «Європейським судом прийнято досить багато рішень у справах проти України, якими дії судових органів визнавалися такими, що призвели до порушення гарантованих конвенцією прав. Це свідчить про те, що національним судам треба не тільки ефективно захищати права людини, а й діяти так, аби не порушувати конвенції. Аналіз судової практики показує, що багато представників вітчизняного суддівського корпусу недостатньо готові до реалізації підходів і позицій Європейського суду в українському правовому просторі», — переконував В.Онопенко.

В силу певних обставин служителям Феміди також не завжди вдається вкластися у розумні строки. Затягування розгляду справ має кілька причин, однак для адмінсудочинства головною із них, переконував О.Пасенюк, є перевантаженість законників, яка зумовлена великою кількістю позовів, більшість яких (до 70—80%) становить «соціалка». Також чималий обсяг роботи в «адміністративників» спричинив кадровий дефіцит: апеляційні установи Феміди залишаються неукомплектованими на 40%. Аби якнайшвидше розвантажити колег за рахунок кадрового поповнення, очільник ВАС закликав Вищу кваліфікаційну комісію суддів забезпечити оперативний механізм заповнення вакансій в другій інстанції.

Також, на переконання О.Пасенюка, належному застосуванню конвенції та практики Євросуду перешкоджає обмеженість доступу володарів мантій до рішень останнього.

Невтішне лідерство

Лідерство України за кількістю звернень до страсбурзького суду підтвердив і його голова цієї структури Ж.-П. Коста. Він поінформував, що від загальної кількості заяв, які надходять до Суду від 47 країн — членів Ради Європи, звернення від громадян нашої держави сягають 8%.

«З 1999 до 2009 року щодо України було ухвалено майже 600 рішень, в яких було встановлено хоча б одне порушення. В середньому — це 60 рішень у рік. Ця цифра перевищує середню», — повідомив Ж.-П. Коста.

Найбільше зафіксовано порушень стст.1, 6 і 13 Протоколу №1 до конвенції. Щоправда, неабиякі претензії викликають умови утримання під вартою. Отже, виходить: аби не засипати Страсбург скаргами на нелюдські умови тримання, потрібно або покращити ці умови, або не потрапляти за грати.

Зокрема, на думку уповноваженого ВР з прав людини Ніни Карпачової, українці рідше звертатимуться до Євросуду, якщо поменшає затримань. За її словами, «останніми роками Україна є лідером з-поміж країн Європи за кількістю арештів». Щороку на вітчизняних теренах за гратами опиняються майже 60 тис. осіб. При цьому лише кожен шостий виходить на волю. Омбудсмен закликала використовувати альтернативні запобіжні заходи, не пов’язані з триманням під вартою. За підрахунками Н.Карпачової, за час існування вітчизняного інституту уповноваженого ВР з прав людини надійшло понад 1 млн скарг. «Якби Україна реагувала на звернення омбудсмена, то менше було б звернень до Європейського суду», — дорікнула Н.Карпачова. Водночас вона вважає, що необхідно створити механізм запобігання тортурам у правоохоронних органах. Як превентивний захід Н.Карпачова запропонувала посилити відповідальність людей у погонах.

Стурбованість закордонних і вітчизняних фахівців викликає і стан виконання Україною остаточних рішень страсбурзького суду. Як повідомила Н.Карпачова, сьогодні 95% таких рішень уважаються невиконаними в повному обсязі, оскільки Комітет міністрів Ради Європи ще не прийняв відповідну резолюцію про зняття їх із контролю.

У пошуках еталону

Один із головних висновків, зроблених на конференції, свідчить що вітчизняна судова система та законодавство потребують змін, які б змогли наблизити їх до найкращих світових зразків. Учасники конференції запропонували низку заходів, які могли б стати черговими кроками на шляху до створення законодавчого еталону. Це дозволило б зменшити потік скарг до Євросуду та підвищити ефективність застосування національних правових засобів захисту прав людини.

На думку В.Онопенка, насамперед необхідно заповнити прогалини, які існують у вітчизняному законодавстві щодо процедури виконання рішень Євросуду. Також потрібно невідкладно усунути причини, які зумовлюють порушення конвенції в частині дотримання розумного строку провадження у справі, обгрунтованості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, забезпечення ефективного розгляду скарг щодо незаконного затримання тощо.

Прийняття та освоєння пілотних проектів — саме на таку реакцію очікують у Страсбурзі. «Ми приїхали не просто натякнути на недоліки, а сподіваємося на вирішення актуальних проблем», — підсумував Ж.-П.Коста. Можливо, до наступного візиту очільника Євросуду українці вже менше апелюватимуть до останнього, а знаходитимуть справедливість на вітчизняних теренах.