Відлуння Конституційного договору

Відповідальність суб’єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки не передбачена законом, тому застосуванню підлягають фінансові санкції, встановлені указом Президента.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

2 квітня 2013 року м.Київ №21-77а13

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Глобинського споживчого товариства до Державної податкової адміністрації в Полтавській області, Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Держаної податкової служби про визнання рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2010 року товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними дії працівників ДПА щодо проведення перевірки та складання акта від 29.07.2008; скасувати рішення ОДПІ від 19.08.2008 №№*, ** про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 12.07.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010, в позові відмовив.

Вищий адміністративний суд постановою від 1.11.2012 змінив рішення судів попередніх інстанцій, позов задовольнив частково: скасував рішення від 19.08.2008 №* про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12514 грн. 35 коп. В іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись із постановою ВАС, ОДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства.

На обгрунтування заяви додано копію постави ВАС від 12.05.2011, яка, на думку ОДПІ, підтверджує неоднакове правозастосування.

Ухвалою від 6.02.2013 ВАС допустив цю справу до провадження ВС з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції абз.3 ст.1 указу Президента від 12.06.95 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС вважає, що заява про перегляд оскаржуваної постанови ВАС підлягає задоволенню з таких підстав.

У рішенні, наданому на підтвердження неоднакового застосування однієї й тієї самої норми матеріального права, Вищий адміністративний суд дійшов висновку про правомірність застосування до суб’єкта господарювання санкцій згідно зі ст.1 указу на підставі встановленого факту порушення цим суб’єктом п.2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Нацбанку від 19.02.2001 №72 (зареєстровано в Мін’юсті 15.03.2001 за №237/5428; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, змінюючи рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що, незважаючи на підтвердження факту порушення позивачем вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637 (зареєстровано у Мін’юсті 13.01.2005 за №40/10320; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), застосування штрафних санкцій на підставі абз.3 ст.1 указу є неможливим, оскільки відповідно до ч.2 ст.238 ГК адміністративного-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, а указ, яким передбачені санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, прийнятий поза межами строку, встановленого п.4 розд.ХV «Перехідні положення» Конституції, та не може бути застосований до спірних відносин.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції абз.3 ст.1 указу, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із нижченаведеного.

8.06.1995 між Верховною Радою та Президентом був прийнятий Конституційний договір №1к/95-ВР про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції.

Відповідно до ч.2 ст.25 цього Конституційного договору Президент видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством, які діють до прийняття відповідних законів.

12.06.95 Президент видав указ, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб’єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки.

6.07.95 було прийнято закон «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР, у якому передбачено, крім іншого, відповідальність суб’єктів господарювання за порушення вимог цього закону.

Так, розд.V згаданого вище закону визначено вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції. Як убачається зі змісту його положень, серед них відсутнє таке порушення як неоприбуткування у касах готівки, а отже й не встановлена відповідальність за це.

Водночас зазначене питання прямо врегульоване в указі. Зокрема, абз.3 ст.1 вказаного нормативно-правового акта встановлено штраф у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.

Таким чином, предмети правового регулювання указу та закону №265/95-ВР є різними.

Слід також зазначити, що, незважаючи на зміни, які в подальшому вносилися до указу (останні — у 2001 році), правове регулювання відповідальності та розмір штрафу за неоприбуткування готівки не змінилися.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що відносини стосовно відповідальності суб’єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування в касах готівки не врегульовані законом №265/95-ВР, прийнятим у часі пізніше, ніж видано указ. Окрім цього, на час виникнення спірних відносин не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала такі відносини, тому висновок суду касаційної інстанції про незаконність застосування до товариства на підставі абз.3 ст.1 указу штрафних (фінансових) санкцій є помилковим.

Оскільки в справі, що розглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, його постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Кременчуцької об’єднаної ДПІ Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову ВАС від 1.11.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.