Закон і Бізнес


Феміда зберігає честь

Судді Р.Кіреєву доводиться проявляти неабияку витримку, ігноруючи нападки з боку обвинуваченої


№27 (1014) 02.07—08.07.2011
АЛІНА АЛЕКСАНДРОВА
1791

В Україні стартував судовий процес над колишнім Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко, яку обвинувачують у перевищенні влади і службових повноважень під час підписання газових контрактів з Росією. Процес, без перебільшення, можна назвати історичним: уперше в історії незалежної держави на лаві підсудних опинився чиновник такого рівня, хай і з приставкою «екс-». Водночас уперше суддя Печерського райсуду м.Києва Родіон Киреєв, який веде справу, потрапив під безпрецедентний тиск із боку обвинуваченої та її прихильників. А в його особі — й уся судова система.


Міліція в бойовій готовності

У день початку процесу над Ю.Тимошенко під стінами Печерського райсуду м.Києва коїлося щось неймовірне: «багатоярусні» кордони міліції, натовпи народу з прапорами, оглушливо-гучна музика і політичні гасла, що транслювали через динаміки, групи народних депутатів і правозахисників, автобуси з «беркутівцями». Згідно з одними джерелами на Хрещатику зібралося 2 тис. — 3 тис. прихильників Ю.Тимошенко, за іншими даними, їх було 5 тис. Крім того, до будівлі суду підтяглись і противники екс-прем’єра.

Напередодні першого «судного дня» начальник департаменту міліції суспільної безпеки МВС Віктор Ратушняк зібрав журналістів на брифінг і проінформував: міліція до суду над Ю.Тимошенко готова! «У Києві однозначно буде посилена охорона громадського порядку в центральній частині — там, де проходитиме судове засідання Печерського районного суду», — заявив він.
Крім того, В.Ратушняк зазначив, що міліція не допустить блокування роботи суду, і пообіцяв провести «профілактичну роботу» з майбутніми учасниками акції. Правда, пізніше з’ясувалося, що зі всіх учасників, які подавали заявки на участь у пікетуванні, на зустріч прибули тільки представники громадської організації «Загальновійськовий союз України».

Урешті-решт, без зіткнень все ж не обійшлося. Спочатку спалахнула сварка між прихильниками і недоброзичливцями екс-прем’єра, втім, її швидко припинили. Член Партії регіонів Олег Калашников, котрий очолював антитимошенківський рух, заявив журналістам, що сьогодні «головний корупціонер — Тимошенко». Після цього на нього накинулись опоненти, які кричали «Геть!».

Потім відбулася серйозніша сутичка між прихильниками Юлії Володимирівни і міліцією. Річ у тому, що пікетники, яким не вистачало місця на тротуарі, стали виходити на проїжджу частину. Міліціонери за допомогою металевих огорож відтіснили людей назад — у пішохідну зону. Аналогічна ситуація склалася біля Бессарабського ринку, коли тимошенківці намагалися блокувати рух на Хрещатику.

Відвертість у квадраті?

Вимагати відкритості судового процесу прихильники Ю.Тимошенко почали заздалегідь. Фракція БЮТ — «Батьківщина» звернулася з листом до Президента Віктора Януковича і для забезпечення публічності та гласності судового процесу попросила прямої трансляції на телебаченні та надання конференц-залу Українського дому як залу судових засідань. З якою метою — продемонстрував увесь подальший перебіг подій у судовій залі.

Водночас відкритого суду над Ю.Тимошенко зажадала і прокуратура. «Ми наполягатимемо на забезпеченні публічності під час судового розгляду: присутності представників засобів масової інформації та громадських організацій у залі суду, висвітленні судового процесу відповідно до норм, виписаних у чинних законах, можливості сторін прокуратури і захисту висловити свою точку зору і дати грунтовні пояснення», — говорилося в заяві ГПУ.

Щоправда, умістити всіх охочих зал засідань Печерського райсуду був просто не в змозі — в приміщенні площею 35 м2 і так набилося більше сотні чоловік. Але телевізійна трансляція задовольнила всіх тих, хто мав за мету оцінити не стільки мітингову майстерність захисту, скільки правові аргументи і доказову базу обвинувачення.

«Нелюдські умови»

Саме так охарактеризував обстановку в залі судових засідань голова представництва Єврокомісії в Україні Жозе-Мануель-Пінту Тейшейра. «Я не можу давати політичної оцінки цій справі, але умови, в яких проходить суд, нелюдські», — сказав збуджений дипломат, виходячи з будівлі суду, і показав на свою наскрізь промоклу сорочку.

Судді Р.Кіреєву, котрий увесь день сидів у цупкій мантії, можна було тільки поспівчувати. Але водночас і позаздрити витримці, яку він демонстрував, відхиляючи численні клопотання, якими екс-прем’єр та її захист засипали суд. Адже таку брутальну поведінку з боку обвинувачених навряд чи став би терпіти будь-який інший суддя. Та, схоже, Ю.Тимошенко вирішила сповна скористатися статусом колишнього високо посадовця, помноженим на гендерну ознаку.

Скажімо, Юлія Володимирівна принципово відмовлялася вставати в присутності судді, називала суд фарсом (і це — найпристойніший з епітетів), відмовилася давати прямі відповіді на запитання про її прізвище і місце проживання, а коли суддя запитав про національність, огризнулася: «Українка, на відміну від вас». Не кажучи про те, що за три дні жодного разу не звернулася до судді так, як того вимагає Кримінально-процесуальний кодекс, — «ваша честь!».

Робити акцент на правовому недопрацюванні прокуратури не намагалася ні сама підсудна, ні її адвокат. Можливо, до правових оцінок матеріалів справи екс-прем’єр та її захист все ж таки повернуться, коли оголосять власне обвинувальний висновок. Прокуратура обіцяє зачитувати його мінімум 4 години...

Політика без права?

Слід відзначити, що суд став для Юлії Володимирівни непоганою політичною трибуною: величезна кількість журналістів, усі камери націлені на неї. Звичайно ж, екс-прем’єр скористалася цим шансом і вибухнула серією філіппік — спочатку перед входом до суду, а потім і на судовому засіданні. Набір епітетів і визначень був стандартний: «судилище», «фарс», «персональна розправа» і т.д.

До речі, захисник екс-прем’єра С.Власенко вже прогнозував покарання, яке отримає Ю.Тимошенко: він вважає, що його підзахисна може бути засуджена до 7—10 років ув’язнення.
Зухвалу поведінку екс-прем’єра викликав подив депутата Європарламенту від Латвії Олександра Мирського, який порекомендував Юлії Володимирівні «поводитися більш гідно, тому що це виглядає не дуже коректно не тільки стосовно до судової влади, а й усієї держави Україна в цілому».

«Судова система України останніми роками сильно не мінялася. І кілька років тому, коли Тимошенко була при владі, в неї були всі можливості реформувати цю систему для того, щоб можна було не вставати, коли входить суддя, не відповідати на запитання судді. Ю.Тимошенко все це могла б реформувати, щоб можна було висловлюватися проти судді, показувати свою неповагу до суду. У неї була така можливість, але вона її не реформувала, тому що вважала, що все гаразд. Було б логічно, якби Ю.Тимошенко поводилася коректніше стосовно до судової влади й України в цілому. І це б додало більше ваги її словам і діям. І всі б звернули увагу, що вона поводиться гідно, а не влаштовує балаган у суді», — прокоментував судовий процес О.Мирський.

* * *
На жаль, цей процес став своєрідним лакмусовим папірцем, що виявив хвороби нашого суспільства. Завдяки присутності ЗМІ вся Україна стала свідком безпрецедентного приниження, яке довелося винести судді Р.Киреєву: з нього знущалися, йому відмовлялися відповідати, в його адресу відпускали образливі репліки. Причому насамперед це було не особисте приниження п.Киреєва, а приниження всієї вітчизняної судової системи. З’ясувалося, що, по суті, суддя беззахисний і безправний перед тиском натовпу і хамством підсудної, захищеної навіть не владою, а лише публічністю. З’ясувалося, що поставити її на місце практично неможливо. Важко не погодитися з євродепутатом О.Мирським, який здивований з приводу того, як можна не вставати в суді. Адже це звичай, прийнятий у багатьох країнах, який демонструє повагу не до конкретного судді, а до суду і до всієї держави в цілому.
Судді, котрий розглядає «справу Тимошенко», ще належить витримати безпрецедентний політичний тиск. І якщо присутність ЗМІ в залі суду можна віднести до позитивних досягнень українського суспільства (скажімо, в американських судах журналісти можуть бути присутніми тільки з дозволу судді), то барабанний бій і крики за вікном — це швидше прояв не демократії, а анархії.