Закон і Бізнес


«Ремонтно-конституційні» настрої


№27 (1014) 02.07—08.07.2011
КСЕНІЯ СОКУЛЬСЬКА, «Подробиці»
1531

П’ятнадцята річниця ухвалення Основного Закону виявилася ще символічнішою, ніж можна було припустити рік тому. Останні кілька років практично кожне святкування Дня Конституції в Україні супроводжується не тільки славослів’ям на адресу «державотворчого документа», а й натяками можновладців на те, що вдосконаленню оного не повинно бути межі.


Міняти — не будувати

Можна сказати, що останні роки правління Віктора Ющенка пройшли під девізом «Добре було б переписати!». Причому бажання відредагувати Основний Закон охоплювало тоді не тільки главу держави, а й лідерів найбільших політичних сил. Адже недаремно у 2009 році чи не головною сенсацією літа став проект гіпотетичної Конституції, що потрапив у ЗМІ, а-ля широка коаліція БЮТ + ПР.

З приходом до влади Віктора Януковича «ремонтно-конституційні» настрої в політикумі не зникли. І вже поздоровляючи співвітчизників з першим «тематичним» святом, новий Президент не забув нагадати: в 1996-му Конституція була гарна, а ось зміни 2004 року «стали причиною розбалансування і серйозної кризи влади». Можна сказати, що рік тому гарант чесно попередив народ: змінам бути. Й обіцяні зміни не змусили себе довго чекати. За минулий рік Основний Закон устигли-таки поміняти. Навіть двічі.

Впродовж літа — початку осені 2010-го політикум проявив велику активність, з’ясовуючи, як же саме можна переписати Конституцію з найменшими витратами для правлячого табору. Крім традиційної моделі — сколотити хай не стабільну, але хоч би ситуативну більшість у 300 голосів, — серйозно розглядався і новий проект закону про референдум. Такий, який дозволив би вводити в дію закони (починаючи з найголовнішого) волею народу, «минуючи» згоду або незгоду його обранців. Зрештою сміливий законотворчий почин так і не був підтриманий, проект не прийняли.

Повернення до витоків

Обнародуване 1 жовтня 2010 року рішення Конституційного Суду, яке анулювало політреформу-2004, зовсім уже несподіваним назвати не можна. Сенсацію забезпечили швидше його деталі. Передусім «автоматичне» повернення старої Конституції — без необхідності «освячувати» її в парламенті. І хай незабаром народним обранцям довелося-таки попрацювати (наприклад, переінакшити під нові правила гри закон про Уряд і ряд інших актів), влада стояла на тому, що нова-стара Конституція повернулася відразу.

З моменту ухвалення рішення КС на «тканині» закону №1 з’явилася ще одна «латка». Різке повернення до правил 1996 року не тільки офіційно закріпило баланс владних повноважень, що й без того склався, а й забезпечило «хронологічні» проблеми. Як відомо, таке «благо цивілізації», як п’ятирічний строк повноважень для парламенту, було анулюване разом з іншими нормами політреформи. Але думка про те, що доведеться трудитися в сесійному залі всього 4 роки (та ще й з перспективою переобрання в березні 2011-го), народних обранців не дуже надихала. Більш того, вона, схоже, виявилася для депутатів нестерпною, і — тепер уже в повній відповідності з двохетапною процедурою — ВР прийняла поправки, згідно з якими були не тільки уніфіковані норми за принципом «всім — по 5 років», а й складений розклад виборів на найближчі роки: наступні парламентські — восени 2012-го, президентські — навесні 2015-го.
Зміни, що дають парламенту можливість зітхнути з полегшенням, глава держави підписав на початку лютого. Можна було б сказати, що відтоді Конституція могла «спати спокійно». Але довгий спокій Основного Закону в плани Банкової, схоже, не входить.

Не зупиняючись на досягнутому

Поприте що повернення Конституції-1996 було вельми зручним для нинішнього керівництва країни, поки почивати на лаврах основа основ українського законодавства явно не зможе. З одного боку, про необхідність зробити Конституцію демократичною і ще людянішою неодноразово згадував глава держави, з другого — специфіка української політреформи помітно збентежила Захід. «Головна рекомендація Україні — не зупинятися на цьому, а продовжувати демократичну конституційну реформу», — ще в листопаді 2010 року нагадував Києву секретар Венеціанської комісії Томас Маркет. І сильні країни цієї до думки Європи готові прислухатися.

У випадку з оригінальним поверненням до старої доброї Конституції головну роль, найімовірніше, відіграв принцип політичної доцільності. Тоді владі вдалося добитися бажаного результату мінімальними зусиллями. Після чого з’явився час і для пристойності, і для красивих жестів...

Від ідеї прийняти абсолютно новий Основний Закон (поки що мова йде саме про нову редакцію, а не про низку поправок) В.Янукович відмовлятися не став. Наприкінці лютого гарант видав указ, що дав старт його новому почину — Конституційній асамблеї. Саме цьому колегіальному органу належить затверджувати потенційні напрацювання науково-експертної групи, на яку й покладена нелегка праця чергового переписування Основного Закону. Відповідальним за виконання цього надзавдання виявився не нинішній Президент, а один з попередніх — Леонід Кравчук, який і очолив експертну групу.

Подробиці того, яким саме буде акт найвищої юридичної сили від Кравчука — Януковича, поки залишаються таємними. Ініціатори вважають за краще відбуватися загальними фразами. «Нова Конституція повинна стати по-справжньому загальною справою, результатом «суспільної домовленості» між громадянами з питання організації своєї держави» — так ідея сформульована в останньому посланні глави держави до парламенту. Л.Кравчук не набагато конкретніший. «Тобто мова йде про те, що текст Конституції від а до я буде переглянутий», — каже перший Президент, пояснюючи, що реформи торкнуться і прав та свобод, і місцевого самоврядування, і виборчих правил... Але, знову-таки, пояснює без подробиць.

Напевно, тому, що час ще є — на те, що новації запрацюють при нинішньому складі ВР, ніхто не розраховує.