Закон і Бізнес


Платити чи не платити?

Чому норма про стажування стала найбільш обговорюваною в адвокатському середовищі


Незважаючи на палкі суперечки, все-таки було знайдено відносний компроміс.

№28 (1118) 13.07—19.07.2013
ЮЛІЯ КІМ
68350

Затверджене на останньому засіданні Ради адвокатів України положення про організацію і порядок проходження стажування для отримання адвокатського свідоцтва — у всіх на вустах. Професійне співтовариство щодо цього питання розділилося на два табори. Представники першого підтримують рішення РАУ й вважають, що за навчання основам професії потрібно платити. Їхні опоненти переконані: стажування повинне бути безкоштовним. Обговоренню цієї животрепетної теми й був присвячений круглий стіл, організований Національною асоціацією адвокатів України.


Від Великої Британії до України

Одним з приводів для проведення цього заходу став розроблений народним депутатом від фракції ВО «Батьківщина» Павлом Петренком законопроект, в якому пропонується зробити стажування безкоштовним. Крім того, на ім’я голови Ради адвокатів надійшов лист від Асоціації правників України з аналогічним побажанням. Так оперативно представники парламенту й громадської організації відреагували на рішення РАУ від 1 червня, яким було затверджено положення про організацію і порядок проходження стажування. Згідно з ним кандидат в адвокати повинен заплатити 20 мінімальних зарплат (22940 грн.) за 6-місячне навчання тонкощам професії.

«Відповідь Чемберлену» не змусила себе чекати. Національна асоціація адвокатів України організувала тематичний круглий стіл, зібравши членів регіональних рад адвокатів і КДКА, керівництво НААУ та найбільших громадських організацій. Запросили й народних обранців, але ті так і не прийшли, зіславшись на зайнятість у парламенті.

«Адвокат повинен навчити стажиста не тільки тонкощам правової матерії, а й особливостям ведення різних справ — цивільних, господарських, кримінальних, тактиці й методиці, допомогти опанувати секрети професії, і цим досвідом повинні поділитися досвічені адвокати. Вони жертвуватимуть своїм часом, енергією. Чи належить це до їхніх обов’язків?... Чи повинні органи адвокатського самоврядування, які фінансуються за рахунок адвокатських внесків, витрачати кошти осіб, котрі не є адвокатами?» — звертаючись до присутніх з такими запитаннями, голова РАУ Лідія Ізовітова відкрила круглий стіл.

Першим узяв слово представник Одеси Андрій Костін, який грунтовно підготувався до заходу й проаналізував іноземний досвід. За його словами, в різних країнах питання стажування регулюється по-різному, але при цьому є якийсь загальний принцип: кандидат в адвокати проходить додаткове спеціальне навчання під контролем асоціацій адвокатів і на платній основі. Терміни передбачені різні — від кількох місяців до 2—3 років.

У деяких країнах, відзначив доповідач, є категорії юристів, які звільняються від стажування. Як правило, це висококласні юристи — колишні судді, люди, що мають вчений ступінь і т.д. На думку А.Костіна, це могли б узяти на озброєння й українські органи самоврядування.

У Великій Британії, де одна із найстаріших правових систем у світі, адвокати діляться на баристерів і соліситерів. І ті й інші проходять спеціальне професійне навчання (аналог нашому стажуванню), термін якого — 12 місяців. У баристерів оплата за нього вища, ніж у соліситерів, — від Ђ14 тис. до Ђ18,5 тис. Охочим стати соліситерами доведеться викласти від Ђ9,5 тис. до Ђ13,5 тис. Проводять таку підготовку спеціальні центри під контролем Асоціації адвокатів.

В Ірландії підготовка майбутніх адвокатів — багатоетапна, розрахована на 24 місяці. Теоретичний етап коштує Ђ8,5 тис., другий, — Ђ4,5 тис. Австралійські соліситери повинні пройти попереднє навчання (мінімум 15 тижнів теорії і 75 робочих днів практики, в цілому — близько 6 місяців), оплата за яке становить Ђ5,7 тис. Звичайно, в порівнянні з платою за стажування в Європі 22940 грн., які потрібно заплатити кандидатові в адвокати в Україні, можуть здатися не такою вже значною сумою.

А.Костін вважає, що Україна не повинна «вибиватися із загального русла». «Адвокат витрачає свій час, зусилля, нерви, і багато хто може просто сказати: не буду я займатися стажуванням, краще займуся клієнтською роботою, зароблю ще грошей. Якщо стажування не буде оплачено стажистом, воно буде оплачено Радою адвокатів. А це несправедливо, тому що стажист може врешті-решт і не стати адвокатом», — вважає доповідач.

До речі, Одеса — єдиний регіон, в якому почали проводити стажування на платній основі ще до затвердження відповідного положення. Плату встановили у розмірі 3 мінімальних зарплат у місяць. За словами А.Костіна, більш ніж половина потенційних адвокатів, що склали кваліфікаційний іспит, сприйняли це нормально й зараз проходять стажування. «Правда, багатьом складно було відразу заплатити таку суму. Якщо ухвалять рішення про розстрочку, це збалансує ситуацію», — упевнений А.Костін. Якщо ж оплата буде дуже маленькою, це не відповідатиме професійному рівню адвоката й може привести до корупції у відносинах між стажистом і тим, хто проводить стажування.

Непідйомна сума

Президент Асоціації юристів України Денис Бугай з думкою колеги не погодився: «Ми вважаємо, що таке рішення може свідчити про спробу значно ускладнити допуск до професії. 23 тис. грн. можуть виявитися непідйомною сумою для наших молодих колег, особливо в регіонах. Так, був наведений європейський досвід, який ми повинні враховувати. Але ми можемо порівнювати плату за стажування в європейських країнах і Україні, тільки коли в нас буде можливість жити за європейськими стандартами, отримувати європейські гонорари». Д.Бугай від імені членів своєї організації (серед яких і адвокати, і юристи) попросив переглянути ухвалене рішення і значно зменшити плату за проходження стажування.

Підтримала колегу й керівник Вищої ревізійної комісії адвокатури та за сумісництвом голова Асоціації адвокатів України Ольга Дмитрієва. На її думку, потрібно плату зменшити до 6 мінімальних зарплат і надавати охочим розстрочку. Крім того, О.Дмитрієва запропонувала змінити організатора стажування — щоб замість рад адвокатів регіонів цим займалися місцеві КДКА. «КДКА приймає іспит у майбутнього стажиста — вона бачить і «відчуває» його, знає, чим він до цього займався, який у нього рівень знань у різних сферах права. Вона краще знає, в якому напрямку йому слід отримувати практичні навички. До того ж у багатьох регіонах у КДКА немає грошей, адже зараз суми, які надходять за оплату іспитів, значно зменшилися. І ми стоїмо перед критичною ситуацією, коли КДКА нема на що існувати. Звичайно, ми говоримо не про великі регіони, такі як Київ, Донецьк, а про більш депресивні», — підкреслила О.Дмитрієва.

Крім того, вона вважає, що наставникові повинна платити не Рада адвокатів, а безпосередньо сам стажист — так, наприклад, відбувається в Молдові.

Обмеження доступу чи плата за працю?

А ось більшість представників місцевих рад адвокатів відстоювали затверджене положення. Наприклад, голова РА м.Києва Інна Рафальська вважає, що закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вже дав майбутньому захисникові всі можливості для того, щоб оплатити своє навчання: «Законодавець визначив чітко й правильно — з моменту складання кваліфікаційного іспиту в охочого стати адвокатом є три роки для того, щоб звернутися в Раду адвокатів для проходження стажування. За цей час він може підготувати собі достатню фінансову базу й без проблем пройти навчання».

І.Рафальська пригадала й радянське минуле, коли стажування фінансувалося самими адвокатами. Плата наставникові була незначною, і поважні адвокати не горіли бажанням брати стажистів. Але тоді були адміністративно-партійні важелі й відмовитися від стажистів було практично нереально. Більш того, стажистам навіть виплачувалася стипендія — близько 90 крб. на місяць. В той же час дуже багато охочих стати адвокатами відсіювалися вже на цьому етапі. «Коли на президії колегії вирішувалося питання, допустити людину до стажування чи ні (а після цього відбувався прийом у колегію), позитивне рішення ухвалювалося нечасто. З десяти людей, що звернулися, зараховували не більше трьох. Це було пов’язано з квотами в радянській адвокатурі, — розповіла І.Рафальська. — Вже тоді було незрозуміло, чому адвокати повинні платити стажистам. Ми часто чули на свою адресу: «А чому ми повинні платити вам?» — і відчували себе нахлібниками. Дуже старалися — і документи готували, і друкували, і в чергах стояли. І зараз я теж не знаю, як пояснити адвокатам, що стажувати новачків вони повинні безкоштовно».

Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Валентин Загарія висловився на підтримку безкоштовного стажування, правда, підкреслив, що виступає не як «чиновник від адвокатури», а як адвокат. Він навіть пожартував, що, якби нинішній порядок речей існував у дні його юності, адвокатом він би не став, оскільки в той час 23 тис. грн. у нього просто не було.

В.Загарія запропонував подумати не про короткочасні, а про довгострокові цілі: «Я — прихильник монополії адвокатів на представництво в судах і уніфікації юридичної професії на базі адвокатури. У нас 120 тис. юристів, щорічно із стін ВНЗ виходять ще 10—12 тис. випускників. І якщо ми рухаємося в цьому напрямку, то повинні бути лояльнішими й доброзичливішими до тих, хто тільки збирається стати адвокатом, щоб, коли законодавець прийме відповідну норму й вирішить об’єднати представників професії, у нас не виникло серйозних проблем». В.Загарія також запропонував подумати про зменшення плати за стажування до 3 мінімальних зарплат — стільки коштує плата за складання кваліфікаційного іспиту.

«Іспит триває 3 години, а стажування — 550 годин, так що тут є про що подумати», — парирувала Л.Ізовітова.

«Мова не про майновий ценз, а про плату за роботу людей, — емоційно відреагував і голова РА Київської області Петро Бойко. — Невідомо взагалі, чи погодяться адвокати працювати за такі гроші. У Конституції написано, що примусова праця заборонена».

Начальник головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Вадим Фесенко висловив свою точку зору, відзначивши, що «закон дає чітку відповідь: стажування повинне бути безкоштовним». «Питання про розмір плати навіть не повинне обговорюватися, мова йде про принцип: плата не повинна стягуватися, оскільки це може вважатися обмеженням доступу до професії, — підкреслив він, додавши: — Це тільки думка, оскільки всі повноваження — в руках органів адвокатського самоврядування».

Одностайними адвокати були тільки в одному — стажування необхідне, без нього стати повноцінним адвокатом неможливо. «Отримання теоретичних знань не дає можливості працювати. Важливі психологічні моменти, спілкування з клієнтами, колегами, правоохоронними органами. Стажист повинен йти в СІЗО, повинен сидіти на прийомі громадян, бути присутнім під час переговорів, брати участь у складанні процесуальних документів», — вважає, наприклад, О.Дмитрієва.

Незважаючи на тригодинні суперечки, відносний компроміс усе-таки було знайдено: більшість проголосувала за те, щоб залишити встановлену РАУ оплату. При цьому в окремих випадках рада адвокатів регіонів може звільняти від оплати стажування або зменшувати її розмір, а також надавати розстрочку.

ПРЯМА МОВА

Лідія ІЗОВІТОВА, голова Національної асоціації адвокатів України:

— Згідно з законом стажування проводиться в неробочий час. Адвокат 8 годин відпрацював у судах, консультаціях, а після цього до нього приходить людина, щоб переймати досвід. Якби це було на виробництві, то, безумовно, за роботу в позаурочний час він отримував би якусь матеріальну компенсацію. А як бути з адвокатом? Чи повинен він ділитися своїм досвідом за гроші чи ж це волонтерська діяльність і він має безкоштовно жертвувати своїм часом і, по суті, «вирощувати» конкурента?

Органи адвокатського самоврядування повинні організувати проходження стажування, вивчити кожну людину, затвердити для неї індивідуальний план залежно від досвіду й від того, які навички йому потрібні. Необхідно розписати ці плани, втілити їх у життя, потім через деякий час перевірити, як вони реалізуються, оцінити. Це величезні витрати часу і сил.

Судячи з виступів представників регіонів, якщо стажування стане безкоштовним, охочих навчати новачків може взагалі не бути. І таким чином ми можемо поставити під загрозу проходження стажування як таке.

У професію адвоката ведуть два альтернативні шляхи — або стажування, або — робота помічником адвоката. У другому випадку юрист отримує зарплату, і такий безкоштовний шлях у професію всього на півроку довший ніж шлях, що передбачає стажування. Претендент адвокатської професії сам вибирає: безкоштовно чи за плату.

Валентин ЗАГАРІЯ, голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури:

— Уведення плати за стажування — не до кінця обгрунтоване рішення. У тексті закону така плата не передбачена.

Якщо думати про перспективу й про те, що в майбутньому, можливо, відбудеться об’єднання юридичної професії на базі адвокатури, то в світлі подальшої уніфікації і монополії адвокатів на роботу в судах, такі «фільтри» будуть не зовсім доречні. На мій погляд, це суперечить глобальній ідеї.

Можна згадати й про майновий ценз. Якщо говорити про молоду людину, охочу стати адвокатом, то сума, яку вона сьогодні повинна заплатити за стажування, є досить суттєвою.

До того ж твердження, що безкоштовно стажувати ніхто з адвокатів не захоче, спірне. Можу навести нашу практику. У нас у «Спенсер і Кауфманн» завжди хтось стажується, і у нас немає традиції брати із стажистів гроші. Більш того, раніше ми навіть платили їм за фактичну роботу. Адже, по суті, стажист повинен відпрацювати приблизно 4,5 години в день. Відпрацьовує в компанії це час, готуючи якісь процесуальні документи, аналітику, він таким чином оплачує своє навчання.

Я розумію: зараз адвокатів влаштовує прийняте положення, але, сподіваюся, що з часом ситуація зміниться.