ДВС залишилася без рекомендацій

Політика завадила виправленню ситуації з виконанням судових рішень

Політика дуже часто стає на заваді праву. Так сталося й під час ухвалення постанови щодо рекомендацій парламентських слухань про стан виконання судових рішень. Зал, стурбований оголошенням про позбавлення мандатів двох нардепів, не спромігся зібратися та підтримати цей проект. Тим самим політики учергове підтвердили національну традицію: не виконувати судові рішення, а критикувати їх.

Невтішні висновки

Доповідачі, які виступали під час парламентських слухань 22 травня, були єдині в тому, що ситуація зі станом виконання судових рішень досягла критичної межі. Як казав класик: так далі жити не можна. Адже виконання судового рішення є невід’ємною частиною права на справедливий суд, що гарантоване і Конституцією, і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, як зауважив голова Комітету ВР з питань правової політики Валерій Писаренко, презентуючи проект постанови №2356а, «одним із визначальних завдань не тільки судової влади, а й державної системи загалом є виконання судових рішень — один із основних критеріїв, за яким громадяни оцінюють спроможність, ефективність і чесність влади». Аналізуючи статистичні показники різних відомств щодо виконання судових рішень, можна зробити невтішні висновки.

Так, стійкою тенденцією залишається те, що виконується лише 30% судових рішень. Натомість зростає кількість скарг на дії або бездіяльність органів ДВС, при цьому торік суди задовольнили кожну другу таку заяву, а в системі адміністративних судів цей показник досяг 65%.

Крім того, у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи від 26.01.2011 №1787 (2011) «Виконання рішень Європейського суду з прав людини» відзначені основні системні недоліки, які спричиняють велику кількість повторюваних висновків щодо порушення конвенції, які серйозно підривають верховенство права. Що стосується України, то ці проблеми пов’язані, зокрема, із хронічним невиконанням рішень національних судів.

Однією з об’єктивних причин незадовільного стану справ з примусовим виконанням судових рішень учасники слухань назвали позбавлення суду контролю за процесом виконання рішень. Тому Комітет ВР з питань правової політики, опрацьовуючи проект рекомендацій, дійшов висновку про необхідність запровадження якісно нових підходів до розв’язання цієї проблеми.

«Передусім необхідно визначити найбільш ефективне та раціональне місце державної виконавчої служби в системі органів влади», — наголосив В.Писаренко. Адже, нагадав він, згідно зі світовими стандартами процес здійснення правосуддя розпочинається з моменту звернення до суду й закінчується виконанням судового рішення.

«Попри суспільну чутливість тематики парламентських слухань, — відзначив доповідач, — учасники негативно оцінили байдуже ставлення виконавчої гілки влади до порушеної проблематики, адже в слуханнях не взяв участі жоден міністр, що свідчить про неналежну увагу Кабміну до порушених питань».

Хто винен і що робити?

Нетривале обговорення проекту постанови звелося до критики влади з боку опозиції та закликів «обирати суддів народом та змінювати всю систему», які стали останнім новим-старим трендом комуністів. Головними «невиконавцями» нардепи називали саме Уряд, Пенсійний фонд та органи соціального забезпечення. І пропонували додати до постанови пункт, яким зобов’язати ці державні органи виконувати судові рішення, а також скасувати закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5.06.2012 №4901-VI.

На думку нардепів, причиною бездіяльності органів ДВС, серед іншого, є брак повноважень. Адже єдиним органом, який має реагувати на ігнорування вимог державних виконавців, є прокуратура. Проте їхні звернення майже ніколи не переростають у кримінальні провадження.

Однак, як відзначали й учасники парламентських слухань, органи ДВС не можуть змусити виконувати судові рішення тих, кому підпорядковані. Тому в рекомендаціях, які підготував комітет, запропоновано Уряду «опрацювати питання щодо реформування системи державної виконавчої служби та внести на розгляд Верховної Ради відповідні законопроекти». Також Кабмін має розробити та подати на розгляд парламенту проекти законів щодо забезпечення належного соціального статусу та правового захисту працівників ДВС.

Враховуючи, що основними причинами невиконання судових рішень є недоліки в роботі та неналежно організована робота Державної виконавчої служби, Генеральній прокуратурі рекомендовано «посилити нагляд за законністю діяльності посадових осіб ДВС».

Крім того, Комітету ВР з питань правової політики запропоновано «опрацювати питання щодо доцільності підпорядкування ДВС судовій гілці влади». Адже, як зазначено в проекті постанови, «відсутність дієвих механізмів контролю суду за виконанням судових рішень в силу природи суду, зокрема, його спроможності діяти лише за зверненням особи,.. значно знижує ефективність судової діяльності».

Однак поки що ці рекомендації залишаються «в проекті». Вочевидь, що на початку третьої сесії Верховна Рада повернеться до них. Адже парламентська бездіяльність ще ніколи не сприяла вирішенню проблем.

ПРЯМА МОВА

НАТАЛІЯ АГАФОНОВА, секретар Комітету ВР з питань правової політики:

— Підпорядкування виконавчої служби Мін’юсту — застаріла практика, яка виникла ще в радянські часи. Міжнародний досвід доводить, що процес прийняття та виконання судового рішення має бути безперервним. Тобто відповідні установи мають бути в одній системі. Я цілком підтримую пропозицію підпорядкувати виконавчу службу Державній судовій адміністрації. Разом з тим в нашій країні при нинішній владі та нинішньому правовому нігілізмі, кому не підпорядкуй це відомство, доки не буде політичної волі виконувати рішення суду — вони не виконуватимуться.

АНДРІЙ МОХНИК, голова підкомітету з питань організації та діяльності органів юстиції і виконавчої служби Комітету ВР з питань правової політики:

— Повернення повноважень виконання судових рішень судовій системі не повинно означати надання цих функцій Державній судовій адміністрації. Тому що ДСАУ — орган виконавчої влади, а, на думку фракції ВО «Свобода», мова має йти саме про судову гілку влади. Ані законодавча, ані виконавча гілки не мають втручатись у цю сферу.