Реакція на доторканність
У відповідь на обмеження імунітету законники вимагають «компенсаційних» заходів
Голова Вищого арбітражного суду Росії Антон Іванов запропонував посилити відповідальність правоохоронців за зловживання при здійсненні оперативно-розшукової роботи. Цю ідею він озвучив на пленарному засіданні Ради суддів після того, як повідомив тривожну новину: до суддівського співтовариства дійшла інформація про розробку проектів щодо обмеження недоторканності суддів.
«У мене подвійне відчуття з приводу цього законопроекту, — відзначив А.Іванов. — З одного боку, на жаль, у деяких ситуаціях ми позбавлені можливості оцінити, що було і чого не було при тому чи іншому ухваленому суддею рішенні. В даному випадку обмеження недоторканності суддів може відіграти позитивну роль». Іншими словами, несумлін¬ного суддю важко схопити за руку, навіть якщо вирок виходить за всі мислимі межі. А особливий статус судді деколи заважає правоохоронним органам з’ясувати всі обставини в тій чи іншій справі.
Згідно із законом судді є так званими спецсуб’єктами. Для порушення проти них кримінальних справ або початку оперативної роботи потрібні складніші процедури. Може, тому судді так рідко потрапляють на лаву підсудних за обвинуваченням у хабарництві. Правда, тут може бути й інше пояснення: мовляв, рідко беруть. Представники судової системи наполягають саме на цій версії. Якщо переглянути стрічки повідомлень за кілька років, можна знайти не один приклад, коли мантієносців судили за хабарництво. Подібних справ небагато, але вони все-таки є.
Сам же статус спецсуб’єкта, якщо говорити чисто теоретично, потрібний не для захисту суддів-злочинців. Він є однією з гарантій незалежності людини в мантії.
«При нинішньому стані нашої правоохоронної системи обмеження недоторканності суддів може обернутися проти суддів¬ської незалежності і потягне за собою досить сер¬йозні проблеми, — заявив А.Іванов. — Дані, отримані в результаті оперативно-розшукової діяльності відносно суддів, можуть накопичуватися і використовуватися як при призначенні суддів, так і для впливу на їхні рішення в конкретних справах». В особливій зоні ризику, вважає голова суду, «перебуватимуть судді, які виносять рішення в кримі¬нальних справах, тому що в цих рішеннях зацікавлені слідчі, які збиратимуть відповідну інформацію в своїх анналах. І, на мій погляд, цей ризик переважує інші ризики».
Як заявив А.Іванов, неможливо проводити обмеження недоторканності суддів без серйозних «компенсаційних» заходів. Наприклад, установлення «терміну придатності» матеріалів оперативно-розшукової діяльності, а також обов’язку своєчасно доводити відповідну інформацію до відома уповноважених посадових осіб. Також необхідно ввести жорсткішу кримінальну відповідальність за зловживання в цій сфері. Крім того, він запропонував змінити порядок призначення голів і заступників голів судів. У такому разі, за словами А.Іванова, «вищі суди самі ви¬значатимуть, наскільки вагома інформація, надана правоохоронними органами, при призначенні голови і заступника голови суду».
Можливі й інші «компенсаційні» заходи, щоб захистити суддів від свавілля правоохоронців. Все це й обговорюватиметься. Втім, одне питання, швидше за все, залишиться за кадром. У спеціального статусу є побічний ефект — «побутова» недоторканність. Як з нею боротися, поки не зрозуміло. Мова йде не тільки і не стільки про суддів. Своїм становищем користуються представники багатьох професій — прокурори, слідчі, депутати тощо. Якби такі спецсуб’єкти в побуті поводилися скром¬ніше, в суспільства, можливо, не виникало б бажання обмежувати їхню недоторканність.