Флюгер указав на Захід

Київ відсунув на задній план «проросійський вектор» зовнішньої політики

21 травня в Україні відзначали День Європи, який у нашій країні не є офіційним святом. Проте Президент Віктор Янукович цього дня звернувся до громадян з промовою, в якій заявив, що «в найближчому майбутньому Україна і Європа стануть неподільними». Але як це сприйме стратегічний партнер нашої країни — Росія? Адже Кремль уже давно поставив Київ перед вибором: Захід чи Схід.

Більший «євроінтегратор»

Виступ Президента в День Європи для багатьох громадян став несподіванкою. Зазвичай В.Янукович вітає українців з офіційними святами, такими як Новий рік, Великдень, День Перемоги або День незалежності. Навряд чи «рядовий українець» назве дату святкування Дня Європи. Та й день цей не є в Україні офіційним святом.
Тим дивовижнішим було те, що виступ гаранта транслювали весь день, перериваючи фільми і передачі. Зазвичай Президент зі своїм зверненням з’являється на телевізійних екранах або з поздоровленнями з приводу офіційних свят, або тоді, коли стається НП чи по¬літична криза. Проте цього разу В.Янукович привітав з таким досить незначним для українців святом, яке загалом і святом назвати не можна.
Більш того, у своєму привітанні гарант пообіцяв, що вже цього року будуть «відкриті двері до об’єднаної Європи». «Ми все робимо для того, щоб у най¬ближчому майбутньому ¬Україна і Європа були нероздільними», — сказав В.Янукович. «Упевнений, що Україна — це найважливіша цеглина у фундаменті європейського дому, аби забезпечити йому на¬дійність і перспективу», — відзначив глава держави і пообіцяв безвізовий режим з ЄС.
Сам факт такого виступу остаточно ставить крапку в спорі, хто ж більший «євро¬інтегратор» — колишній гарант Віктор Ющенко чи нинішній. За всі роки свого президентства лідер «помаранчевої революції» жодного разу не поздоровляв українців з Днем Європи. Більшість його виступів про «роль України в Європі» були адресовані передусім ¬«слухачам» з ЄС. От чому ¬проєвропейські промови ¬В.Ющенка частіше з’являлися в польських газетах, ніж транслювалися на україн¬ському телебаченні.
Проте не в одних привітаннях справа — лише за рік з гаком В.Янукович зробив для вступу України в Євросоюз більше, ніж ¬В.Ющенко за 5.
19 травня цього року Верховна Рада більшість голосів віддала за зону вільної торгівлі з ЄС, а не за Митний союз. І україн¬ські депутати були чудово проінформовані, що це рішення викличе негативну реакцію у керівництва такого стратегічного партнера нашої країни, як Росія. Адже за день до цього голосування президент РФ Дмитро Медведєв поставив Україну перед вибором — Росія чи Європа. І українське керівництво свій вибір зробило, що для РФ удвічі неприємно.

Перед вибором

18 травня Д.Медведєв заявив: Україні пора ви¬значитися, з ким вона — з Росією чи Європою. «Мене не бентежить європейська інтеграція України. Це врешті-решт суверенна країна, і вам обирати, куди інтегруватися. Хочете — в Євросоюз, якщо вас там чекають, хочете — в інші місця. Ось єдине, що я хочу сказати: якщо Україна, наприклад, обере європейський вектор, то їй, звичайно, буде важче знаходити якісь розв’язки в рамках Єдиного економічного простору і Митного союзу, в якому беруть участь Росія, Казахстан і Білорусь. Тому що це інше інтеграційне об’єднання», — сказав російський президент.
Кремль перестав спри¬ймати українське керівництво як таке, що перебуває в орбіті впливу. Така метаморфоза В.Януковича для російських політиків, як, утім, і для проросійськи налаштованих українців, неприємна. Ще вчора Віктор Федорович доводив, що ніякі СОТ і ЗВТ не за¬мінять Україні ЄЕП, а вже сьогодні його політсила повністю відмовляється від «проросійського вектора» і готується до тісної спів¬праці із Заходом.
Ще восени В.Янукович і Д.Медведєв разом здійс¬нювали автопробіг, а вже навесні серед запрошених до України на заходи, присвячені роковинам Чорнобильської трагедії, переважали не російські, а європейські чиновники.
Чому ж склалася така ситуація? Почати відповідь на це запитання варто з того, що нині економічний стан України досить плачевний. Ефективність системи управління й організації бізнесу в країні нагадує російську — вона вкрай низька. Київ і Москва лідирують у списку країн з непомірно високими податками і заплутаною податковою системою. Тільки ось у РФ є енергоносії — те, що дозволяє цій країні залишатися серед провідних держав світу, а в України цього немає.
В результаті треба робити вибір — змиритися з поглинанням Росією, поступово відмовляючись від незалежної політики, або намагатися вдосконалити систему, позичивши на це грошей у країн Заходу. Це означає, що потрібно проводити серйозні реформи. Не можна хотіти вступити в ЗВТ і водночас «буксувати» з «вільним небом». Не можна проводити реформи тільки на папері. Своїм виступом на День Європи В.Янукович показав, що українська влада свій вибір зробила.
Втім, на Заході обережно хвалять Україну. Більш того, лобіювати європейські інтереси нашої країни вирішили США. «Американська сторона висловила рішучу підтримку розвитку відносин між Україною і Європейським Союзом. Сполучені Штати заявили, що готові підтримати успішне завершення переговорів про укладення Угоди про асоціацію між Україною і ЄС», — сказав віце-президент США Джо Байден у телефонній розмові з українським Президентом, яка відбулася за ініціативою американців.
Не варто думати, що наміри Вашингтона безкорисливі, яким би не було «перезавантаження», США і РФ — давні суперники. Та й для того, щоб Угода про асоціацію з ЄС була укладена, потрібно, аби україн¬ська влада зважилася на серйозні реформи, а не на їх імітацію. Поки ж Україні слід готуватися до суттєвого ускладнення відносин з Росією, яка з Європою не в ладах.