Закон і Бізнес


Реформений процес на грунті компромісів

Андрій ПОЙДА: «Без попереднього узгодження позицій прийняти КПК фактично неможливо»


Кримінальне право, №19-20 (1006-1007) 11.05—20.05.2011
Лев СЕМИШОЦЬКИЙ
4081

Наприкінці минулого року ми мали нагоду відсвяткувати півсторіч¬ний ювілей Кримінально-процесуального кодексу УРСР, яким дотепер фактично послуговується, з певними змінами, незалежна Україна. Тому робоча група, створена в серпні минулого року указом Президента, мала в тримісячний термін подати пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання питань кримінального судочинства. Однак дискусії щодо концепції нового КПК затяглися.


Утім, як стало відомо «ЗіБ», на вул. Банковій уже завершується опрацювання всіх пропозицій до проекту КПК, які надійшли від різних правоохоронних структур, і найближчим часом на розгляд робочої групи буде запропонований узагальнений документ. Про те, які саме новели включені до проекту і яких рудиментів позбудеться кримінальний процес, кореспондентові «ЗіБ» розповів головний консультант головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Андрій ПОЙДА.

«Проект КПК концептуально відрізняється від чинного кодексу, оскільки в нього закладена зовсім інша філософія»

— Андрію Миколайовичу, як просувається робота над проектом КПК і яка роль у цьому процесі відводиться фахівцям АП?
— З моменту створення Президентом робочої групи з питань реформування кримінального судочинства в головному управлінні з питань судоустрою АП триває постійна робота з підготовки відповідних пропозицій. У рамках цього процесу проведені та проводяться консультації з представниками Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Верховного Суду, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Служби безпеки та податкової служби, міжнародними експертами, суддями місцевих та апеля¬ційних судів. Ці судові та правоохоронні органи беруть активну участь у наданні та аналізі пропозицій і зауважень щодо реформування кримінального судочинства.
Сформовані під час підготовчої роботи пропозиції вже найближчим часом будуть винесені на розгляд робочої групи. Наскільки мені відомо, після опрацювання пропозицій та схвалення проекту його планується надіслати до Венеціанської комісії для отримання висновку щодо відповідності нового кодексу європейським стандартам.
Якщо перед початком роботи над попереднім проектом кодексу між різними відомствами та установами існувало досить широке коло суперечностей, то сьогодні шляхом консультацій, обговорень та знаходження спільних рішень їх практично вдалося подолати. Такий результат дуже важливий, адже зрозуміло, що реформування такої великої та важливої галузі, як кримінальне судочинство, потребує пошуку максимально консолідованої позиції державних органів, фахів¬ців, громадянських інституцій. Іншими словами, за умови наявності суттєвих протиріч без попереднього узгодження позицій прийняти КПК фактично неможливо.
Іншою стороною досягнутих компромісів є те, що в деяких питаннях ми були змушені піти назустріч, наприклад правоохоронним органам, і відступитися від положень, які вважаємо такими, що більш повно відповідали б європейським стандартам. Проте реформування, як правило, процес динамічний, тому сподіваємося, що час покаже правильність вибраного шляху і ми матимемо можливість після підтвердження цього практикою застосування кодексу зробити наступний крок у реформуванні кримінального судочинства й ще більше наблизити його до європейських стандартів.
У будь-якому разі новий КПК стане дуже суттєвим кроком уперед порівняно з тією точкою, в якій сьогодні перебуває кримінальне судочинство.
— Чим відрізнятиметься новий КПК від свого «радянського» попередника? Які концептуальні принципи в нього закладаються?
— Чинний Кримінально-процесуальний кодекс можна охарактеризувати як такий, що має чіткий обвинувальний ухил, а отже, не забезпечує необхідного рівня захисту прав осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Ним ¬установлені занадто забюрократизовані й при цьому недостатньо ефективні процедури. Саме таким бачать наш кримінально-процесуальний закон  міжнародні експерти та європейські інституції, які безперестанно наголошують на необхідності його зміни.
Завданням реформування є створення такого кодексу, який був би позбавлений цих недоліків і відповідав європейським нормам. Як наслідок, проект КПК концептуально відрізняється від чинного кодексу, оскільки в нього закладена зовсім інша філософія.
Насамперед в основу проекту покладено принцип змагальності. Сторони кримінального провадження наділяються рівними правами, а наявний нині дисбаланс обсягу процесуальних можливостей на користь слідчого та прокурора усувається.
Іншою важливою від¬мінністю проекту є максимальне спрощення та дебюрократизація кримінально-процесуальних процедур із забезпеченням при цьому дотримання прав учасників процесу. Задля досягнення цієї мети в проекті усунута необхідність складення деяких зайвих, на думку фахівців АП, процесуальних документів, переглянуті стадії провадження та деформалізовані певні процедури. Наприклад, у проекті КПК взагалі відсутня стадія порушення кри¬мінальної справи, а роз¬слідування починається відразу після отримання та внесення до відповідного ре¬єстру заяви чи повідомлення про злочин без необхідності прийняття будь-якого рішення у формі постанови.
Крім того, передбачаються спрощені порядки кримінального провадження, які дозволять значно скоротити строки розслідування кримінальних правопорушень та їх судового розгляду.
Також у проекті суттєво підвищено рівень захисту прав осіб шляхом удосконалення процедур забезпечення кримінального провадження, в тому числі накладення арешту на майно, здійснення приводу, застосування запобіжних заходів; посилено судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на досудовій стадії. Передбачено багато інших змін та новацій, які об’єднує те, що вони покликані максимально наблизити наше законодавство до європейських гарантій прав людини в кримінальному судочинстві.

«У разі отримання доказів, які можуть указувати на невинуватість особи, прокурор буде зобов’язаний надати їх суду»

— Чи вдалося розробникам КПК прийти до консенсусу в розподілі пов¬новажень між різними органами слідства? Чи залишатимуться в системі спеціальні слід¬чі органи, як-от податкова міліція?
— Наразі згідно з положеннями попереднього проекту досудове розслідування здійснюватимуть слідчі Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки та податкової міліції. Органи прокуратури продовжать виконувати функцію досудового слідства в певних категоріях справ лише протягом перехідного періоду, який триватиме 5 років з моменту набрання чинності новим кодексом.
Стосовно злочинів, скоєних посадовими особами, планується, що після спливу цього п’ятирічного строку слідчі МВС здійснюватимуть досудове розслідування щодо кримінальних діянь, учинених працівниками СБУ, а слідчі СБУ — щодо правопорушень, учинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, та працівниками органів прокуратури й МВС.
Наскільки мені відомо, така модель поки що не викликає заперечень у правоохоронних органах.
— На кого працюватиме прокуратура: на обвинувачення чи на захист, тобто на пошук істини та нагляд за слідством?
— Згідно з положеннями проекту на стадії досудового провадження на прокурора покладається функція здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні досудового розслідування у формі процесуального керівництва. Прокурор віднесений до сторони обвинувачення і, відпо¬відно, здійснює свої повноваження в інтересах обвинувачення. Проте в разі ¬отримання під час проведення слідчих дій доказів, які можуть указувати на невинуватість особи, він зобов’я¬заний надати їх суду у випадку звернення до нього з обвинувальним актом.
Зауважу, що проектом КПК, який пропонуватиметься робочій групі, передбачається закріплення за конкретним провадженням конкретного прокурора, який виконуватиме свої повноваження від стадії початку розслідування і до стадії винесення судового рішення. Замінити його можна буде тільки у виняткових випадках: тяжка хвороба, звільнення тощо.
Таким чином, ми розраховуємо отримати в процесі прокурора, який добре знатиме обставини справи, розумітиме свою відповідальність за результат і буде особисто зацікавлений у проведенні якісного досудового розслідування без порушень вимог закону. Адже він буде змушений брати участь у судовому розгляді й доводити там свою позицію.

«Суд присяжних передбачений Конституцією, тому відмовитися від нього на цьому етапі неможливо»

— Наскільки відомо з попередніх висловлювань членів робочої групи, Україна має намір відмовитися від запровадження інституту присяжних. Що з цього приводу говориться в проекті?
— Аргументів проти суду присяжних досить багато: від його неефективності, адекватності прийнятих непрофесійними суддями рішень до потреби в значних бюджетних коштах для його запровадження (переобладнання залів судових засідань для розміщення присяжних, оплати їх праці та гарантування безпеки і т.д.). Наприклад, далеко не найбідніша держава в Європі, Швейцарія, з 1 січня цього року відмовилася від інституту присяжних.
Одначе, незважаючи на те, що серед вітчизняних науковців, а тим більше юристів-практиків переважає скептичне ставлення до інституту присяжних, яке поділяю і я, такий суд передбачений Конституцією, тому відмовитися від нього на цьому етапі без унесення змін до Основного Закону неможливо. Як наслідок, в проекті КПК для окремої категорії проваджень передбачається участь присяжних. При цьому проектом запропонована модель суду присяжних континентального типу: представники народу спільно з суддями прийматимуть рішення як щодо питань факту, так і щодо питань права.
— Якщо непрофесіоналізм присяжних ставить під сумнів їхню участь у здійсненні правосуддя, то чи не доречно відмовитися також і від народних засідателів? Адже їхня присутність поруч із суддею не більш ніж данина принципу побудови «влади робітників і селян».
— Інститут народних засідателів також передбачений Конституцією, проте прямої вказівки на необхідність участі народу в здійсненні правосуддя в кримінальному судочинстві саме в цій формі Основний Закон не містить. Народні засідателі беруть участь у розгляді цивільних справ, тому їх відсутність у кримінальному провадженні, на наше переконання, не порушує конституційних приписів. У проекті КПК участь народних засідателів у здійсненні правосуддя не передбачена.
Практика участі народних засідателів у кримінальному процесі дійсно супроводжується певними проб¬лемами: насамперед від¬сутністю достатньої кіль¬кості осіб, які бажають виконувати такі функції, а також їх частою неявкою в засідання, що призводить до суттєвого зниження оперативності правосуддя. Крім того, самі судді часто зазначають, що участь народних засідателів у кри¬мінальному процесі фактично є формальністю і суттєвого впливу на результат вирішення справ не має. До речі, на розгляді Верховної Ради перебуває законопроект про внесення змін до чинного КПК, якими пропонується ліквідувати інститут народних засідателів уже зараз.

«Інститут додаткового розслідування в проекті відсутній: особа, вина якої не доведена, має бути виправдана»

— Чи передбачається в КПК інстанційна диференціація підсудності справ? Крім, звісно, справи в процедурі імпічменту Президента.
— За попереднім проектом, усі кримінальні справи в першій інстанції роз¬глядають місцеві суди. Такий підхід дозволяє забезпечити рівність обвинувачених у праві на оскарження судового рішення як в апеляційному, так і в касаційному порядку.
— Чи не найбільше нарікань і в суддів, і в правоохоронців викликає практика повернення справ на додаткове розслідування. Перші не бажають «допрацьовувати» за слідчих, другі часто-густо нехтують повнотою розслідування. Як вирішуватиметься цей спір у новому кодексі?
— При наведенні причин, які викликають необхідність реформування кримінального судочинства, мабуть, перше, що спадає на думку, це необхідність скасування інституту додаткового розслідування. Прихильників цього застарілого механізму в Україні, здається, вже не залишилося. При обговоренні положень реформування як науковці, так і представники судових та правоохоронних органів були єдині в думці щодо необхідності його скасування.
Звичайно, в проекті КПК інститут додаткового роз¬слідування відсутній, проте проблема якості досудового розслідування від цього нікуди не зникає. Разом з тим положення проекту в їх комплексі дозволяють стверджувати, що в правоохоронних органів будуть усі умови для ефективного розслідування. Важливим у контексті його якості вбачається і підвищення відповідальності конкретного прокурора за результати конкретного провадження, про що я говорив вище.
Згідно ж із загальним підходом обов’язок доведення вини особи покладений на прокурора. Саме він шляхом надання доказів зобо¬в’язаний переконати суд у тому, що особа скоїла злочин і заслуговує на покарання. Якщо прокуророві це не вдається, має спрацьовувати конституційний принцип тлумачення всіх сумнівів щодо доведеності вини особи на її користь. Тобто особа, вина якої не доведена в законному порядку, має бути виправдана.
— За оцінками адвокатів, чинний КПК має ухил у бік обвинувачення, представники якого наділені значно більшим обсягом прав і можливостей, ніж захисник і підсудний. Як розвинений конституційний принцип рівності сторін процесу в новому кодексі?
— Принцип змагальності, забезпечення максимальної рівності процесуальних можливостей сторін кримінального провадження покладено в основу проекту КПК. Тому ці засади знаходять своє відображення в положеннях кодексу протягом усіх стадій провадження.
Так, обвинувачений та його захисник матимуть такі ж, як і сторона обвинувачення, права на збирання доказів та подання їх безпосередньо суду, враховуючи й право на отримання та подання до суду висновків екс¬пертів, виклику свідків, подання речових доказів.
Передбачений механізм доступу сторони захисту до документів та речей, які перебувають у розпоря¬дженні інших осіб (певний аналог виїмки). Суттєво розширений судовий контроль на стадії досудового розслідування: збільшено кількість питань, які буде вирішувати не слідчий чи прокурор одноособово, а слідчий суддя в судовому засіданні за участю сторони захисту на умовах змагальності.
Крім того, за проектом КПК, сама процедура судового розгляду виглядає по-іншому. Суд буде отримувати від прокурора не кримінальну справу з матеріалами і здійснювати судовий розгляд в її «фарватері», а лише обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового прова¬дження, після чого здійснюватиме дослідження доказів, які будуть надані як прокурором, так і стороною захисту.

«Не можна буде взяти під варту раніше не судиму особу, яку обвинувачують у злочині невеликої чи середньої тяжкості»

— У практиці демократичних країн підозрювані дуже рідко залишаються під вартою до суду. Натомість українські правоохоронці при першій-ліпшій нагоді домагаються санкцій на ув’язнення особи. Адже не є таємницею, що така форма психологічного тиску спрощує отримання необхідних показань, а то й вибивання визнання вини. Чи звузить новий КПК, наприклад, за категоріями злочинів коло осіб, яких слідчі зможуть тримати під вартою?
— Це одна з головних проблем нинішньої системи кримінального судочинства, адже близько 40 тис. осіб, які постійно перебувають у слідчих ізоляторах, вочевидь забагато. Але її витоки варто шукати не в недоліках законодавства, а в практиці його застосування. Законодавчим шляхом цю проблему теж можливо і необхідно розв’язувати, і проект КПК пропонує свій варіант її вирішення.
Насамперед проектом передбачаються обмеження можливості застосування тримання під вартою як запобіжного заходу. Так, у разі ухвалення пропонованого проекту не можна буде взяти під варту раніше не судиму особу, яку обвинувачують у скоєнні злочину невеликої чи середньої тяжкості, а також будь-яку особу, яку обвинувачують у скоєнні злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років. Що¬правда, застережено й винятки з цього правила. Наприклад, якщо прокурор доведе, що така особа, перебуваючи на волі, переховувалася, перешкоджала провадженню або є обгрунтована підозра стосовно вчинення нею іншого кри¬мінального діяння.
Крім того, буде вдосконалена система запобіжних заходів, зокрема, запроваджено домашній арешт. Передбачена також можли¬вість застосування елект¬ронних засобів контролю особи, будуть діяти й інші механізми, які дозволять забезпечити здійснення кримінального провадження без тримання особи під вартою.
— Для європейського, а особливо американського кримінального процесу традиційним є звільнення затриманої особи з-під варти під заставу. На жаль, у національній практиці такий захід, як відзначають фахівці, застосовується вкрай рідко.
— У новому КПК застава як запобіжний захід одержить своєрідний поштовх до більш широкого застосування. Так, слідчий суддя або суд при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо злочинів, які не пов’язані із застосуванням насильства або погрозою його застосування, зобов’язані визначити розмір застави, при внесенні якої особа має бути звільнена з-під варти.

«Прийняття нового КПК — це головний, але не останній крок у реформуванні кримінального судочинства»

— Які норми, за вашими прогнозами, можуть викликати найбільші дискусії в сесійній залі?
— Ймовірно, найбільші дискусії викличуть ті самі положення, які викликали найбільше нерозуміння і під час консультацій із судовими та правоохоронними органами. Це відсутність формалізованої стадії початку кримінального провадження; набуття особою статусу потерпілого автоматично після подання за¬яви про злочин; неможливість використання як доказів у суді пояснень осіб, наданих слідчому або прокурору, а не суду; передання до компетенції слідчого судді ви¬рішення більш широкого кола питань на стадії досудового розслідування тощо.
Проте суперечності в позиціях учасників консультацій шляхом спільної роботи, переконань та компромісів були зняті. Вважаю, що подібним чином буде досягнутий компроміс і в парламенті.
У Верховній Раді представлені відомі спеціалісти з кримінального процесу, частина яких свого часу пропонувала дещо інші, більш консервативні, шляхи реформування. З огляду на те що проект КПК концептуально відрізняється від їхніх пропозицій, не виключено, що вони намагатимуться наблизити положення нового кодексу до свого бачення.
Разом з тим на користь пропозицій, які напрацьовані в головному управлінні з питань судоустрою АП, говорить те, що проект КПК Національної комісії зі зміцнення демократії та ¬утвердження верховенства права, на базі положень якого ми працюємо, отримав позитивні висновки від експертів Ради Європи як такий, що в цілому відповідає європейським стандартам.
— Чи будуть подаватися разом з проектом КПК нові редакції законів «Про адвокатуру» і «Про прокуратуру»?
— Наразі готується нова редакція закону «Про адвокатуру». Документ планується винести на розгляд парламенту разом з проектом КПК. Що стосується закону «Про прокуратуру», то на цьому етапі до нього планується внесення змін лише в частині, яка зумовлена положеннями нового КПК.
Взагалі, реформування кримінального судочинства потребує внесення змін до великої кількості нормативно-правових актів, які складаються в досить великий масив законодавства. Як наслідок, зміни в одному законі тягнуть за собою необхідність його узгодження з іншими і т.д. Наприклад: запровадження інституту кримінальних проступків, до яких планується віднести деякі діяння, які на сьогодні є злочинами, та деякі діяння, які поки що вважаються адміністративними правопорушеннями, відразу ви¬кликає запитання щодо переліку цих діянь. Суттєві зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, своєю чергою, спричиняють необхідність реформування всієї галузі адміністративної відповідальності, яке теж давно назріло.
Подібні зміни часто містять у собі доволі дискусійні питання, в поглядах на які немає єдиного підходу як серед науковців, так і серед практиків. Тому є ризик, що спірні питання наберуть певної критичної маси, а це призведе до того, що учасники законодавчого процесу погрузнуть у дискусіях. Це, хочемо того чи ні, неодмінно затягне процес реформування, а можливо, і взагалі його зупинить. Тому було прийнято рішення рухатися в напрямку реформування поетапно.
Наступним кроком буде зміна законодавства, що регулює адміністративну відповідальність, та ухвалення акта стосовно кримінальних проступків. При цьому процедура щодо розслідування та розгляду останніх у проекті КПК вже передбачена, проте вона почне діяти з моменту набрання чинності відповідним матеріальним законом. Таким чином, законодавець зможе дати чіткий сигнал: кримінальним проступкам бути, а їх запровадження — тільки питання часу завершення другого етапу реформування.
Крім того, потребуватимуть змін й інші закони. Наприклад, надання стороні захисту права залучати екс¬пертів на договірних умовах для проведення експертизи, зокрема й обов’язкової, вимагає внесення змін до закону «Про судову експертизу». Це слід зробити з метою посилення гарантій незалежності експертів та встановлення додаткових механізмів для відвернення корупційних проявів у цій сфері.
Тобто прийняття нового КПК — це головний, але не останній крок у реформуванні кримінального судочинства.