Політичне питання псує законників

Депутати позбавили одного з них професії через виборчий слід у біографії

У політичної пам’яті вік довгий. У цьому переконалася претендентка на безстрокове обрання суддею на черговому засіданні Комітету ВР з питань правосуддя. Так, 19 травня в немилість депутатів потрапило 5 суддів, з них 3 кандидатури в підсумку були забраковані. До їх кола потрапила й законниця, котра у свій час розглядала справу, яка стосувалася виборчого процесу. На полі­тичний слід у професійній біографії служительки Феміди й натрапили представники парламентської сили, не на користь якої було ухвалено суддівське рішення.

У політичної пам’яті вік довгий. У цьому переконалася претендентка на безстрокове обрання суддею на черговому засіданні Комітету ВР з питань правосуддя. Так, 19 травня в немилість депутатів потрапило 5 суддів, з них 3 кандидатури в підсумку були забраковані. До їх кола потрапила й законниця, котра у свій час розглядала справу, яка стосувалася виборчого процесу. На полі­тичний слід у професійній біографії служительки Феміди й натрапили представники парламентської сили, не на користь якої було ухвалено суддівське рішення.

 

При цьому особливу прискіпливість володарі мандатів продемонстрували не лише в підборі суддівських кадрів, а й у ході аналізу законодавчих ініціатив. Цього разу жодна з них не отримала рекомендації від нардепів.

 

Без «амністії»

 

Найбільшу суперечку серед учасників засідання викликала кандидатура представниці Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Наталії Онушко. Спершу претензії до професійної діяльності законниці висловив Дмитро Шпенов. За інформацією парламентаря, ще в березні 2006 року суддя винесла рішення, яким зняла Партію регіонів з виборів до місцевої облради. На переконання доповідача, якби цей вердикт не було скасовано апеляційною інстанцією, то більш як 40% його колег, представників «біло-голубої» команди, не отримали б депутатських мандатів.

На захист дніпропетровської судді виступив Святослав Олійник. Він нагадав, що кілька років тому аналогічні рішення обителей Феміди були дуже поширені. За словами депутата, згаданий вердикт був «своєрідною відповіддю», оскільки раніше було ухвалено подібне рішення іншим судом, але вже не на користь іншої політичної сили. Тому С.Олійник за­пропонував нарешті забути про політичні протистояння, позаяк уже майже 4 роки Н.Онушко — без пов­новажень.

Утім, Д.Шпенов усе ж наполіг на пропозиції не рекомендувати цю кандидатуру на безстрокове обрання. Солідарним з ним був і Михайло Соколов, який запропонував поставити питання про відповідальність й інших мантієносців, які ухвалювали аналогічні вердикти. А ось Володимир Філенко порадив усе ж забути про політику й рекомендувати суддю. Проте керманич Вищої ради юстиції застеріг володарів мандатів від усепрощення. Зокрема, Володимир Колесниченко заявив, що відгомін політичних баталій чути й досі, тому говорити про «амністування» служительки Феміди з політичних міркувань недоречно. «Стосовно цієї судді у ВРЮ зауважень немає. Якщо вона заслуговує, щоб її звільнити у зв’язку з її діяльністю, незалежно від політичної ситуації треба звільняти. Якщо ні, то ні», — зауважив представник конституційного органу.

 

Не реєстрація, а агітація

 

У підсумку більшістю голосів члени комітету ви­рішили не рекомендувати парламенту обирати Н.Онушко на посаду судді безстроково. При цьому пояснень мантієносиці депутати так і не почули. Вони звернули увагу на суддю лише на початку обговорення, коли запропонували їй стілець, оскільки вона була на милицях.

Більш галантними до Н.Онушко були парламентарі в сесійній залі, де наступного дня вирішувалася доля суддівських «путівок». На відміну від членів комітету, керівництво Верховної Ради дало змогу жінці висловитися.

Як пояснила сама суддя, рішення суду, що ви­кликало такий резонанс, стосувалося встановлення факту порушення проведення передвиборної агітації і аж ніяк не скасування ре­єстрації тієї чи іншої партії. «Знімати з реєстрації партію — це компетенція територіальної виборчої комісії. Це не її обов’язок, а це її право за результатами рішення», — заявила суддя. За словами законниці, її судовий вердикт фактично був побудований на телевізійному інтерв’ю від імені одного з кандидатів у депутати, яке транслювалося на кількох дніпропетровських каналах. Також Н.Онушко розповіла, що в ухвалі апеляційної інстанції було зазначено, що цей претендент на депутатське крісло все ж порушив законодавство про вибори, однак вона, як представниця суду першої інстанції, «безпідставно розповсюдила провину одного кандидата на цілу організацію». «Факт порушення під час ведення передвиборної агітації ухвалою апеляційного суду було встановлено», — спробувала переконати законотворців суддя. Втім, їй це так і не вдалося. Незважаючи на підтримку деяких народних обранців, які за­кликали колег не вчиняти політичних розправ, суддю мантії все ж позбавили.

 

«Проблемний» судя

 

Не пощастило отримати рекомендацію від членів комітету і судді Долинського районного суду Івано-Франківської області Івану Керніцькому, кандидатуру якого вже не раз аналізували на засіданні парламент­ського підрозділу. Слід нагадати, що наприкінці квітня парламентарі вже визначилися стосовно цього кандидата. Тоді С.Олійник, який уходив до складу робочої групи, котра перевіряла нарікання на роботу служителя Феміди, поінформував про те, що івано-франківський законник вирішував майнові справи в столиці. На переконання нар­депа, суддя використовував «класичні схеми рейдерських рі­шень» (спершу виносив рішення, а потім сам його і скасовував). С.Олійник пояснював, що зазначену «рейдерську» справу ще рік тому було вилучено прокуратурою, і тому ні орган суддівського самоврядування, ні ВРЮ не можуть її розглянути. «Справу просто сховали в прокуратурі», — заявив нар­деп.

Цього разу Юрій Бут розповів, що названого мантієносця було притягнуто до дисциплінарної відповідальності — кваліфікаційна комісія оголосила йому догану.

У свою чергу керманич ВРЮ В.Колесниченко повідомив, що до очолюваного ним органу надходили численні скарги на дії цього кандидата на безстрокове обрання, які були скеровані до органу суддівського самоврядування. Представник останнього, заступник голови Ради суддів Станіслав Міщенко, зауважив, що напередодні розмовляв з очільником місцевої апеляційної інстанції, який запевнив його, що І.Керніцький — «суд­дя надзвичайно проблемний: як стосовно справ, так і стосовно своєї поведінки».

А ось Володимир Пилипенко, який, до речі, нещодавно поповнив ряди членів комітету і «дебютував» на нинішньому засіданні, вирішив нагадати присутнім, що в «активі» комітету є інформація про винесене суддею «рейдерське» рішення. Згадану справу, за словами новоспеченого представника парламент­ського підрозділу, ніхто не бачив, оскільки вона була вилучена. Водночас він акцентував увагу на тому, що мантієносця було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, але вже за іншим фактом, тому запропонував підтримати попереднє рішення депутатів, тобто не рекомендувати парламенту надавати судді «пожиттєву перепустку». Та наступного дня, попри негативний висновок комітету, на пленарному засіданні Верховної Ради зазначена кандидатура була підтримана.

 

У зоні відчуження

 

Останнім, хто потрапив до «трійки» забракованих комітетом, став очільник Карлівського районного суду Полтавської області Михайло Чолан. Зазначимо, що цю кандидатуру зняли з розгляду на попередньому засіданні Верховної Ради. За дорученням спікера профільний парламент­ський підрозділ мав вивчити нарікання на роботу судді, озвучені Олексієм Лелюком. Цей народний обранець вирішив розпо­вісти представникам комітету про свої претензії до мантієносця під час нинішнього засідання. За словами О.Лелюка, про проблеми Карлівського району він знає особисто, оскільки свого часу отримав мандат саме в цьому виборчому окрузі. Він зазначив, що отримав скарги від трьох під­приємств із п’яти, які працюють у цьому районі. Згідно з інформацією парламентаря майно цих підприємств було відчужено і кілька разів перепродавалося різним власникам саме «завдяки» рішенням очільника суду М.Чолана. «Від одного заводу залишилася тільки прохідна, а 93% майна було відчужено», — заявив О.Лелюк. Окрім цього, володар мандата поінформував, що кілька підприємств пішли з молотка за однією і тією ж схемою. При цьому, як зазначив нардеп, суди різних інстанцій, включаючи й Верховний, повернули майно підприємствам.

У свою чергу В.Колесниченко заявив, що у ВРЮ нарікань на роботу судді наразі немає. Та при цьому представник конституційного органу зауважив, що «така схема рейдерських атак дуже поширена».

Однак сам винуватець обговорення пояснив, що не виносив рішення у справі згаданого підприємства, а лише відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову (накладення арешту на майно), оскільки вона вже розглядалась у місцевому господарському суді, а також в апеляційній та касаційній інстанціях. За словами М.Чолана, цей спір був предметом роз­гляду у ВС, який і скасував усі попередні рішення в цій справі.

Урешті-решт члени парламентського підрозділу оголосили керманичу Карлівського районного суду Полтавської області нев­тішний вердикт: йому відмовили в наданні рекомендації. Втім, у будівлі під куполом на захист цього судді виступив керманич РСУ Петро Пилипчук. На його переконання, «за одну чи дві помилки звільняти суддю, не давати йому працювати при тому навантаженні, при якому вони працюють, просто неправильно». Представник органу суддівського самоврядування закликав володарів мандатів підтримати як кандидатуру М.Чолана, так і Н.Онушко. Щоправда, стосовно останньої парламент на той момент уже визначився.

Тим часом М.Чолан попросив народних обранців довірити перевірку скарг на свою роботу РСУ, позаяк, на його переконання, саме цей орган «є компетентним і може дати їм належну оцін­ку». Втім, у сесійній залі ні на пропозицію П.Пилипчука, ні на прохання М.Чолана не зважили й вирішили позбавити останнього професійного майбутнього.

 

Ольга КИРИЄНКО