Чинник політичної стабільності

Олександр ПАСЕНЮК: «Захищаючи права та свободи особи, адміністративна юстиція виступає своєрідним гарантом конституційного ладу»

На перший погляд, спори, що розглядаються в порядку адмі­ністративного судочинства, не мають істотного політичного значення. Адже одним з принципів діяльності основної маси органів виконавчої влади є їх аполітичність. Проте, як відзначив голова Вищого адміністративного суду Олександр ПАСЕНЮК, це враження є хибним. Утім, спеціалізована юстиція з честю вийшла з трьох виборчих кампаній, кожного разу забезпечивши своїми авторитетними та виваженими рішеннями суспільну стабільність.

На перший погляд, спори, що розглядаються в порядку адмі­ністративного судочинства, не мають істотного політичного значення. Адже одним з принципів діяльності основної маси органів виконавчої влади є їх аполітичність. Проте, як відзначив голова Вищого адміністративного суду Олександр ПАСЕНЮК, це враження є хибним. Утім, спеціалізована юстиція з честю вийшла з трьох виборчих кампаній, кожного разу забезпечивши своїми авторитетними та виваженими рішеннями суспільну стабільність.

 

Загалом у своєму виступі на міжнародному форумі «Суди та суспільство», який наводиться далі, очі­льник ВАС окреслив ту роль, яку відіграє адміністративне судочинство в демо­кратичному суспіль­стві.

 

З політичним підтекстом

 

До адміністративних належать справи про оскарження актів вищих органів влади, про оскарження рішень та дій учасників виборчих та референдумних процесів. Очевидно, ці справи за своїм змістом не можуть не бути політичними. Крім того, особливістю вітчизняної адміністративної практики є високий ступінь її політизації, тобто протиправне втручання влади в адміністративні процеси. Тому адміністративні спори, що виникають з приводу таких процесів, також мають політичний підтекст.

Важливо, щоб судді адміністративних судів при вирішенні таких спорів зберігали неупередженість та політичну незаангажованість. Інакше відповідний судовий процес не тільки не вирішить політико-правового конфлікту, а, навпаки, загострить його.

Й адміністративні суди усі подібні спори повинні розглянути й вирішити об’єктивно, в межах правового поля. Перебуваючи на стадії свого формування, система адміністративних судів забезпечила судовий контроль під час трьох загальнонаціональних виборчих кампаній — 2006, 2007, 2010 років. Хоча рішення про встановлення результатів виборів щоразу спричиняли правові спори, проте Вищий адміністративний суд своїми авторитетними та виваженими рішеннями кожного разу забезпечував суспільну стабільність.

 

На заваді свавіллю

 

Поряд зі згаданими двома обставинами існує ще одна, яка дозволяє говорити про адміністративне судочинство як про важливий політичний чинник. Цією обставиною є об’єкт судового захисту, а саме — права та свободи особи у сфері публічних правовідносин. Більшість із цих прав за­кріплено в Конституції. У такий спосіб підкреслено високу політичну значимість згаданих прав особи; їх безперешкодна реалізація вважається фундаментом су­спільної стабільності. Тому, надаючи захист цим правам, адміністративна юстиція виступає своєрідним гарантом конституційного ладу.

Із часу прийняття Основного Закону 1996 року Україна досягла значного прогресу в розвитку демо­кратичних інститутів та утвердженні народовладдя. Проте в практиці органів влади і, що най­прикріше, в практиці найвищих органів влади все ще трапляються випадки прийняття свавільних рішень, що відверто ігнорують закріплену в законах волю народу. Досить пригадати спроби відверто протиправного усунення з посад суддів Конституційного Суду, загальних та адміністративних судів у 2007—2008 роках. На заваді цим свавільним рішенням стала принципова позиція адміністративних судів.

 

Допомога правовими позиціями

 

Не секрет, що вітчизняне законодавство, зо­крема й адміністративне, далеке від досконалості: в ньому є численні прогалини та колізії. Природно, що досить важко працювати на основі такого нормативного матеріалу. Допомогу в цьому питанні надають адмінсуди. Ви­рішуючи спори з приводу застосування тієї чи іншої норми, Вищий адміністративний та Верховний суди формулюють правові позиції, які стають свого роду орієнтирами при тлумаченні відповідної норми.

Звісно, в разі потреби отримати тлумачення певної норми органи виконавчої влади можуть звернутися до КС. Але процедура конституційного прова­дження, як правило, є тривалішою, ніж проходження адміністративної справи від суду першої інстанції до ВАС.

Правда, неоднакове застосування закону трапляється в практиці самих же ВАС та ВС. Задля усунення цієї проблеми ми вжили низку організаційно-правових заходів. Проте для того, щоб розбіжності в практиці не повторилися, необхідно зменшити обсяг касаційних скарг, що надходять до ВАС. Понад 80 тис. касаційних скарг, які перебували на розгляді ВАС торік, істотно перевантажили 55 суддів цього суду, що не давало можливості якісно виписувати правові позиції в судових рішеннях.

 

Тенденції нігілізму

 

Статистика засвідчує, що якість роботи адміністрації, на жаль, погіршується. З усієї кількості справ «особа проти адміністрації» у 2009 році постанови про задоволення позову було ухвалено в 93% справ. Це свідчить про загрозливу тенденцію до зростання правового нігілізму та зневаги до закону з боку держави.

На додачу до цього державні органи демонструють неповагу також і до судових рішень. Рівень невиконання судових рішень в адміністративних справах теж зростає. З огляду на ці обставини Вищий адміністративний суд має намір спільно з Міністерством юстиції розпочати роботу з удосконалення державної політики в цій сфері. Тільки тоді, коли судові рішення стануть дієвими, адміністративна юстиція зможе поступово підвищити правову культуру адміністративних органів.

 

Електронне пришвидшення

 

Важливо усвідомити, що у виконавчої влади та адміністративної юстиції спільна загальна мета — забезпечення фізичним та юридичним особам можливості безперешкодно реалізувати свої права й обов’язки в публічно-правовій сфері. Якість послуг, що надаються цими системами, має бути однаково високою.

Візьмемо, наприклад, поступове впровадження в управлінську практику технологій електронного урядування. Вони істотно спрощують та пришвидшують процеси управління. Від­повідні технології необхідно впроваджувати і в судочинство, оскільки без цього адмінсуди не зможуть встигати за зростаючими темпами публічного адмі­ністрування.

У зв’язку із цим маю з приємністю відзначити, що адміністративні суди першими серед спеціалізованих запровадили повний автоматичний розподіл справ. Наразі по суті в усіх адмінсудах налагоджено інформаційно-аналітичні системи автоматичного документообігу.

Триває робота над створенням Єдиного інформаційного простору адміністративної юстиції, який забезпечить обмін електронними даними. Ця система стане одним з важливих кроків на шляху до того, щоб усе процесуальне діловодство згодом велося виключно в електронному вигляді.

За 5 років свого існування адміністративна юстиція посіла важливе місце в правовій системі України. Їй удалося завоювати довіру до себе; з року в рік кількість звернень до адмінсудів зростає. У 2009-му на розгляд місцевих адміністративних судів на­дійшло втричі більше позовних заяв, ніж у 2008 році. На якості судових рішень ця обставина, на щастя, не позначилася (навпаки, навіть покращилася), проте тривалість розгляду зросла. Збільшилася кіль­кість справ, у яких сторонам довелося чекати на постанову суду більше як 1,5 року.

З метою спрощення та підвищення оперативності розгляду дедалі більшої кількості справ Вищий адмінсуд торік розробив проект змін до Кодексу адмі­ністративного судочинства і надіслав його на експертизу до Мін’юсту, який дав у цілому схвальний висновок на цей документ.

 

Надмірна залежність

 

Водночас адміністративна юстиція зокрема й судова влада в цілому в питаннях кадрового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення все ще надмірно залежна від виконавчої влади.

Перманентний політичний конфлікт у владі протягом останніх 5 років загальмував прийняття рішень про призначення (обрання) суддів на посади до окружних та апеляційних адмінсудів. Як наслідок, недоукомлектованість становить: в окружних судах — 30%, а в апеляційних — 55%.

На сьогодні суддівський корпус цілком усунутий від формування та реалізації державної політики, від планування державних видатків на судову систему. Судді фактично позбавлені можливості впливати на Державну судову адміністрацію, яка покликана забезпечувати їх роботу. Погодьтеся, це ненормальна ситуація; так само як ненормально, якби Голова Верховної Ради та апарат ВР звітували не перед народними депутатами, а перед якимсь іншим органом, наприклад Кабінетом Міністрів.

 

***

 

Протягом кількох останніх місяців держава демонструє намір надати судовій реформі новий імпульс. Значну частину інститутів судової влади дійсно потрібно змінювати, тому ці ініціативи цілком підтримую. Разом з тим зауважу, що будь-які реформаторські заходи мають бути глибоко продумані та забезпечені достатніми ресурсами, інакше будуть неконституційними й такими, що порушують право особи на судовий захист.