Демарш по другому колу

Делегати вирішили, що голова ВАС не відсутній і має виконувати обов’язки, доки не буде звільнений у встановленому законом порядку

Будь-яке протистояння врешті-решт завершується перемогою однієї сторони і поразкою іншої. Або — угодою про пере­мир’я. Події останнього місяця минулого року, що відбувались у вищому органі адміністративної юстиції через закінчення п’ятирічного терміну повноважень голови ВАС, радше нагадують відомий принцип Льва Троцького: «Ні миру, ні війни, а армію розпустити». Адже, з одного боку, жодна зі сторін не хоче пристати на позицію іншої, при цьому єдиний орган, який міг у «силовому режимі» вирішити проблему, — Рада суддів — усунений з арени рішенням КС. А крісло керівника ВАС, якщо воно і буде «відвойоване», залишатиметься вакантним. Тому адміністративна юстиція й досі перебуває в стадії обміну уколами з керівництвом Верховного Суду.

Будь-яке протистояння врешті-решт завершується перемогою однієї сторони і поразкою іншої. Або — угодою про пере­мир’я. Події останнього місяця минулого року, що відбувались у вищому органі адміністративної юстиції через закінчення п’ятирічного терміну повноважень голови ВАС, радше нагадують відомий принцип Льва Троцького: «Ні миру, ні війни, а армію розпустити». Адже, з одного боку, жодна зі сторін не хоче пристати на позицію іншої, при цьому єдиний орган, який міг у «силовому режимі» вирішити проблему, — Рада суддів — усунений з арени рішенням КС. А крісло керівника ВАС, якщо воно і буде «відвойоване», залишатиметься вакантним. Тому адміністративна юстиція й досі перебуває в стадії обміну уколами з керівництвом Верховного Суду.

 

У руслі таких баталій делегати вищого органу суддів­ського самоврядування спеціалізованої юстиції зібралися 24 грудня, аби висловитися, кому ж довірити ВАС і хто його має очолювати доти, доки питання щодо призначення і звільнення керівників судів буде врегульоване на законодавчому рівні.

 

Вакуум за частиною п’ятою

 

Обговорюючи питання правового вакууму, учасники конференції наводили вагомі, на їхню думку, аргументи, за якими функції голови ВАС, точніше виконувача обов’язків, має здійснювати повноважний до 22 грудня голова ВАС Олександр Пасенюк або його перший за­ступник Микола Сірош.

Так, на підтримку здійснення таких повноважень М.Сірошем виступив суддя ВАС Михайло Смокович, який закликав присутніх звернути увагу на указ Президента від 22.12.2004 №1520, яким О.Пасенюка призначено на посаду голови ВАС, і на ч.5 ст.20 закону «Про судоустрій України», за якою керівники суду призначаються на посади строком на 5 років. Отже, повноваження О.Пасенюка закінчилися 22 грудня, тобто за 2 дні до конференції. «На сьогодні, — наголосив він, — голови ВАС немає, втім, ми маємо таємно обрати виконуючого обов’язки». Проте згідно з ч.5 ст.41 закону про судоустрій, продовжив він, у разі відсутності голови його обов’язки має виконувати перший заступник, а в разі відсутності останнього — заступник, або старший за віком суддя в разі відсутності таких. Зокрема, М.Смокович заявив, що прогалин у законі з цього приводу немає, і тому до виконання обов’язків голови ВАС повинен приступити М.Сірош.

Нагадаємо, що таку саму позицію викладено у зверненні президії Ради суддів України від 21.12.2009, адресованому, зо­крема, і делегатам конференції адмінсудів.

Не підтримуючи такого тлумачення норми, своєю чергою заступник голови ВАС Дмитро Ліпський переповів, як розгорталися події останніх днів: 23 грудня — наступного дня після закінчення строку повноважень О.Пасенюка — М.Сірош підписав наказ, яким призначив себе виконувачем обов’язків голови ВАС. Утім, ще 21 грудня, за підтримки президії ВАС, О.Пасенюк залишив ці функції за собою. «Коли М.Сірош своїм наказом поклав на себе повноваження в.о. голови ВАС, то на цей час юридично і фізично на посаді був існуючий очільник ВАС, і це — О.Пасенюк», — повідомив Д.Ліпський.

 

Влада — річ безперервна

 

Правда, як кажуть, у кожного своя, що завжди є підставою для суперечок. Особливо коли інтереси перетинаються, і тим більше, якщо вони підтримуються не однією особою, а низкою посадовців.

Так, у дискусії взяв участь заступник міністра юстиції Андрій Богдан. Він запропонував звернутися не тільки до закону про судоустрій, а й до Конституції, пояснивши, що основний документ країни побудований на принципі безперервності влади. Чиновник за­значив, що Кабмін складає пов­новаження перед новообраною ВР та продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новоствореного Уряду без прийняття будь-якого рішення про призначення того чи іншого в.о. міністра. За ст.108 Конституції, глава держави виконує свої повноваження до вступу на посаду новообраного Президента, а згідно з ст.90 Основного Закону повноваження парламенту припиняються в день відкриття першого засідання Верховної Ради нового скликання.

«За принципом безперервності влади, посада голови ВАС належить до публічних посад, оскільки забезпечує діяльність вищого органу в системі адмінсудів держави, — зазначив А.Богдан. — Тому низка повноважень, які належать голові ВАС, не може бути делегована ні його першому заступникові, ні будь-якому іншому із заступників». Урядовець також додав, що голова ВАС як керівник системи адмінсудів повинен виконувати свої обов’язки, доки не буде рішення про призначення іншої особи на цю посаду відповідно до встановленого законом порядку. Сама ж дата закінчення строку повноважень судді, зазначив А.Богдан, лише створює обов’язок для відпо­відного органу звільнити чи призначити того чи іншого ке­рівника суду. «Конституція не передбачає такої посади, як виконуючий обов’язки», — наголосив він.

По закінченні такого аналізу конституційних норм слово взяв екс-голова Печерського районного суду м.Києва, член Вищої ради юстиції Володимир Колесниченко. Він підтримав принцип неперервності влади, мовляв, «якщо в посади є початок, то так само повинен бути і кінець», і погодився з думкою Мін’юсту, що 22 грудня не є тією датою, після якої закінчився термін повноважень О.Пасенюка. В.Колесниченко зазначив, що «проблема з’явилася не сьогодні, а 30 травня 2007 року, коли незаконно, за ініціативою керів­ництва Верховного Суду, було прийнято рішення про покладення повноважень на РСУ», а також наголосив на потребі звільнення суддів, призначених на посади в такий незаконний спосіб.

Він нагадав історію свого «незвільнення», коли Голова ВС уніс пропозицію призначити головою Печерського райсуду іншого суддю, хоча на той час звільнення В.Колесниченка із цієї посади не відбулося. Наказ М.Сіроша щодо покладення на себе обов’язків голови ВАС член ВРЮ назвав незаконним, а рішення конференції — не чим іншим, як тестом на довіру.

 

«Хай навіть жек, аби законно!»

 

Оцінка ж рівня довіри керівникові Вищого адмінсуду ще була попереду. Натомість у бій пішла «важка артилерія» — Голова Верховного Суду, зайнявши місце на трибуні, почав апелювати до норм закону про судоустрій, згідно з якими саме перший заступник має зайняти посаду в.о. голови ВАС за відсутності останнього. Зокрема, Василь Онопенко наголосив, що через неприйнятий парламентом закон про призначення суддів на адмінпосади виникли проблеми, після чого додав: «Хай навіть жек призначає, але це має бути законно!»

В.Онопенко підкреслив, що не потрібно бути юристом, аби прочитати і застосувати належним чином дві норми закону, які чітко роз’яснюють, як повинна вирішуватися проблема, що склалась у ВАС. Зокрема, очіль­ник найвищого органу в системі загальної юрисдикції заявив про відсутність повноважень як у президії, так і в конференції представників адмін’­юстиції щодо призначення голови ВАС чи виконувача його обов’язків.

Спростовуючи твердження деяких суддів відносно того, що О.Пасенюк має «історичне й моральне право» займати посаду керівника ВАС, Голова ВС звернувся до делегатів: «А хіба кожен із присутніх тут суддів ВАС не має такого права?» Втім, перевівши стрілки на адміністративні посади в цілому, він нагадав про рішення КС, яким Раду суддів усунуто від тимчасового призначення суддів на адмінпосади та звільнення з них, хоча й наголошено на її виключному праві давати рекомендації щодо кандидатів. В.Онопенко не став заперечувати позицію єдиного органу конституційної юрисдикції, лише запитав: «А кому давати ці рекомендації?»

Ставши на бік РСУ, він підтримав її рішення №50, завдяки чому, за його словами, відбулися тисячі призначень. Суддя №1 нагадав: «Багато хто з вас не був би призначений. Це був би колапс судової системи». Звертаючись до присутніх на конференції Першого заступника Голови ВР Олександра Лавриновича й очільника парламент­ського Комітету з питань правосуддя Сергія Ківалова, він порекомендував невідкладно, як зазначено в п.3 рішення КС, узаконити норми щодо призначення суддів на адмінпосади.

Крім того, Голова ВС висловив занепокоєння щодо збереження неподільності судової системи, адже, за його словами, «йде розрив єдиного цілого», і можливо, щоб воно не асоціювалося виключно з його особою, додав: «Єдність не в тому сенсі, хто дає вказівки, бо він вище, а єдність у процесуальному і в багатьох інших аспектах».

Очільник найвищого судового органу також спростував ви­словлювання щодо його позиції, нібито спрямованої проти ад­міністративної юстиції в цілому. «У мене була думка про те, що адмінсуди слід створити як палати при апеляційних судах, це зекономило б кошти і створило більшу доступність до правосуддя», — підтвердив він, зауваживши, що таку позицію він займав раніше, але тепер про розвал чи ліквідацію адміністративних судів говорити не можна. Більше того, В.Онопенко запевнив, що особисто відстоюватиме їх збереження. «Якщо хтось і зможе знищити адміністративну юстицію, то це ми самі», — підсумував Голова ВС, конкретно не назвавши осіб, які можуть бути причетні до такого ймовірного процесу.

Він також поцікавився метою поведінки О.Пасенюка у відстоюванні своїх позицій: це робиться, «щоб зберегти незаконне крісло чи щоб зберегти ад­міністративну юрисдикцію?» І після цього додав, що у ВАС уже є в.о. голови — М.Сірош.

До речі, під час перерви кореспондентка «ЗіБ» також запитала в О.Пасенюка, що спричинило таку його поведінку. Адже спокійніше було б просто залишити посаду очільника ВАС (див. післямову. — Прим. ред.).

 

Поради, обов’язкові для виконання

 

Голова Ради суддів Петро Пилипчук, захищаючи рішення РСУ №50, наголосив, що в такий спосіб була врятована ситуація в правосудді. «Інакше всі суди зупинилися б без керівників, не виплачувалася б заробітна плата, не можна було б прийняти на роботу працівників апарату», — зазначив він. Це можна було б трактувати як за­грозу національній безпеці. «Мене дивує, коли говорять, що рішення №50 незаконне», — висловився П.Пилипчук. — Адже воно визнано законним рішенням з’їзду суддів, яке є обов’язковим для всіх суддів, у тому числі й представників спеціалізованої юстиції».

Стосовно того, хто має керувати ВАС, він сказав, що для нього питання не є принциповим. «Я поважаю і дуже ціную роботу, яку провів О.Пасенюк в адмін’юстиції, але для мене як для голови РСУ є принциповим питання законності», — заявив голова РСУ. Однак, на його переконання, саме особа М.Сіроша на посаді в.о голови ВАС відповідає положенням, прописаним у законі про судоустрій. «Ми написали, що О.Пасенюк як особа, в якої закінчилися повноваження, має скласти їх і передати своєму першому за­ступникові», — пояснив П.Пилипчук, додавши, що це рішення президії РСУ теж є обов’язковим для виконання.

Звертаючись до делегатів, він закликав їх діяти в межах повноважень, якими наділена конференція, а в разі необхідності — звернутися до державного органу чи до органу суддів­ського самоврядування з конструктивною пропозицією. Керівник Ради суддів припустив, що прийняття рішень, які не передбачені законом, «може створити надзвичайну небезпеку і призвести до дестабілізації судової системи».

 

Хто буде — не відомо, але відомо, хто не буде

 

А ось М.Сірош під час виступу відстоював себе як в.о. голови ВАС, наголошуючи, що війни, які відбуваються в судовій системі, принесені ззовні — по­літиками.

У відповідь на це перший віце-спікер назвав ініціаторами так званих воєн саму судову систему. «Якщо б О.Пасенюк був у відрядженні і М.Сірош виконував його обов’язки, це не викликало б запитань, — за­явив він, — але не варто плутати рівень співвідношення цих обов’язків». Зокрема, О.Лавринович наголосив, що ні Рада суддів, ні з’їзд суддів не є законодавчими органами. «У нас є єдиний законодавчий орган, визначений Конституцією, — парламент, — зауважив він, хоча й додав: — звичайно, поганий, але який є. Колись, можливо, будуть добрі законодавчі органи, але сьогодні маємо такий».

Стосовно повноважень призначати суддів на адмінпосади парламентар підкреслив: «Законодавчо не визначено, який орган має займатися цим питанням, але вже чітко врегульо­вано, хто цим займатися не повинен, — Президент і Рада суддів». Він нагадав і про незавершеність судових процедур щодо постанови ВР про визначення органу, якому б надавалося право призначати на адмін­посади до ухвалення відповідного закону. Принагідно О.Лавринович повідомив, що він особисто, як народний депутат, а не як перший віце-спікер, уносив пропозицію, за якою рішення із цього питання ухвалювали б судді — пленум ВАС, загальні збори відповідного суду. Не спростовуючи думки стосовно впливу по­літиків на служителів Феміди, він зазначив, що аналогічний тиск відбувається і з боку суддів на окремих політиків.

До полеміки приєднався і член Комітету ВР з питань правосуддя Вадим Колесніченко. Він виступив на підтримку О.Пасенюка, зазначивши: «Якби не його громадянська позиція, то й адміністративного суду однозначно не було б». Звертаючись до делегатів, нардеп закликав не грати на руку політикам і чиновникам, а спрацювати в інтересах адмін’юстиції, яка повинна захищати передусім закон, а не чиїсь особисті інтереси.

 

Зайняте крісло вакантним не буває

 

Не вдаючись у подробиці дискусій, суддя Донецького апеляційного адміністративного суду Галина Колесник зазначила: «Можливо, голосування делегатів щодо в.о. голови ВАС буде і нелегітимним, але якщо ми вирішимо проголосувати, то це варто зробити. Хай мені вибачать ті судді ВАС, які наголошують на закінченні строку повноважень О.Пасенюка. Мій ранг хоч і нижчий за ваш, але якщо його було призначено на цю посаду, то хтось має і звільнити. Навіть суддю, в якого закінчилися повноваження і який узагалі не може вершити правосуддя, повинен звільнити орган, який призначив».

Урешті-решт головуючий на конференції Степан Матолич запропонував завершувати дискусії та перейти до мети зібрання — голосування. У бюлетені внесли два питання. Делегати мали висловитись або за покладання на О.Пасенюка обов’язків керівника ВАС на період до призначення голови суду в порядку, визначеному законом, або проти цього. За логікою, якщо б друга пропозиція набрала більшість голосів, це означало б, що повноваження в.о. голови ВАС автоматично переходять до М.Сіроша.

Хоча й далеко не одностайно, але понад три чверті із 176 делегатів, які взяли участь у голосуванні, пристали на перший варіант, і лише 43 висловилися проти. Прикметно, що від голосування утримався голова РСАС С.Матолич, який пояснив своє рішення тим, що, на його думку, достатньо й рішення Ради суддів адмінсудів, яка уповноважена вирішувати такі питання. За підсумками голосування було винесене відповідне рішення, яким пов­новаження в.о. голови ВАС закріплювалося за О.Пасенюком. Воно вже було одноголосно підтримане делегатами конференції.

 

***

 

Розібравшись із керівництвом ВАС, конференція розглянула й інші питання порядку денного. Одне з них стосувалося змін в особовому складі РСАС. Так, було задоволено заяву судді Луганського окружного адмінсуду Тетяни Ковальової про увільнення її від обов’язків члена РСАС за станом здоров’я. Натомість новим членом РСАС обрали голову того ж суду Світлану М’ясоєдову.

 

Ірина ЧАЛЬЯН

 

Післямова

 

Сергій КІВАЛОВ, голова Комітету ВР з питань правосуддя:

 

— Починаючи з 2006 року я як голова профільного комітету постій­но наголошував, що спеціалізовані суди не можуть бути залежними від суддів загальної юрисдикції, адже вони відповідно до Конституції існують окремо. В.Онопенко спочатку займав жорстку позицію щодо створення спеціалізованої юстиції. Коли він очолював Комі­тет ВР з питань правосуддя, розробляв відповідну концепцію, за яку і голосував. Коли ж очолив ВС, свою думку відразу змінив і став наголошувати, що спеціалізованих судів не повинно бути. Навіть якщо ми і погодилися б з ним, на заваді стане Основний Закон, який цього не дозволяє.

Натомість не можна віддавати судову владу в одні руки, адже все залежатиме від «царя», яким у цьому випадку стане Голова ВС. І якщо ця людина добре розумітиме, як керувати судовою системою, тоді не потрібен буде ні Президент, ні Прем’єр-міністр, ні ВР. Всі ці функції перебере на себе одна людина, яка послуговуватиметься тільки однією вказівкою — виконати.

Сьогодні посилаються на ст.55 Конституції, в якій говориться, що будь-які дії можна оскаржити в суді. Це дуже небезпечно. Візьмемо, наприклад, звільнення судді за порушення присяги. За поданням ВРЮ, за участю Комітету ВР з питань правосуддя й парламенту суддю звільняють, проте він звертається до суду першої інстанції, оскаржує своє звільнення, і його поновлюють… Отже, покарати суддю за порушення присяги стає неможливим. Для суспільства дуже добре, що немає єдності в судовій системі. Інакше суд міг би скасувати будь-яку постанову Кабміну, парламенту, указ Президента.

 

Степан МАТОЛИЧ, голова РСАС:

 

— Волевиявлення делегатів є правом кожного з них, тому конференція, на мій погляд, могла розглянути дане питання, проте, можливо, в іншому ракурсі. Адже на засіданні Ради суддів адмінсудів, що відбулося 7 грудня, вже висловлювались на цю тему, і питання було вирішене, через що я утримався від голосування.

За нормами закону про судоустрій, виключно РСАС є органом суддівського самоврядування спеціалізованих судів, який уповноважений уносити такі рекомендації. Питання, кому рекомендувати, повисло в повітрі, адже створився правовий вакуум через невизначеність щодо цього питання. На конференцію ж такі повноваження не покладаються.

Що стосується того, що моя кандидатура була серед інших претендентів на посаду голови ВАС, то це для мене було несподіванкою. Якщо б це обговорювалось якимось органом, тоді я подумав би, чи не зняти свою кандидатуру.

 

Олександр ПАСЕНЮК, в.о. голови ВАС:

 

— Очевидно, Голова ВС не хоче бачити мене на посаді керівника ВАС. Проте з огляду на голосування РСАС і конференцію стало зрозуміло, що судді адміністративної юстиції ви­ступили на мою підтримку, хоча з боку ВС велася величезна робота, аби рішення було протилежним.

Сьогодні я відстоюю своє перебування на посаді до періоду, доки призначення голови ВАС не буде врегульоване на законодавчому рівні. Раніше я ще був у роздумах, чи продовжувати мені роботу на цій посаді. Та коли В.Онопенко ще під час мого перебування на посаді звернувся з вимогою стосовно мого звільнення (при тому, що до закінчення строку моїх повноважень залишалося кілька тижнів), то я не міг просто промовчати, а вирішив боротися з Верховним Судом, як це було останні 2 роки, — за відстоювання адміністративної юстиції та за свою точку зору.