15 негативів Феміди

Учасники парламентських слухань визначилися із проблемними питаннями

Про те, що вкрай необхідні зміни в судовій системі, не говорять хіба що ліниві. Дискусія щодо реформування третьої гілки влади точиться досить довго, однак і досі головні її учасники — законотворці та мантієносці — не можуть знайти компромісного рішення.

Про те, що вкрай необхідні зміни в судовій системі, не говорять хіба що ліниві. Дискусія щодо реформування третьої гілки влади точиться досить довго, однак і досі головні її учасники — законотворці та мантієносці — не можуть знайти компромісного рішення. Не допомогли в цьому і парламентські слухання «Про стан здійснення правосуддя в Україні», які про­йшли ще в березні. І ось нещодавно члени Комітету ВР з питань правосуддя нарешті вирішили підбити підсумки весіннього обговорення, схваливши проект рекомендацій парламентських слухань, в якому визначено 15 проблемних питань, котрі «негативно характеризують стан правосуддя». Про деякі з них «ЗіБ» вирішив розповісти більш детально.

 

«Коректура» для структури

 

Перша проблема, на переконання авторів документа, криється в побудові судової системи за принципами територіальності та спеціалізації. Як зазначено в проекті, відповідно до Конституції система спеціалізованих судів має складатися з місцевих, апеляційних і вищих спеціалізованих судів, тому існуюча система судів загальної юрисдикції не відповідає вимогам Основного Закону, видам та стадіям судочинства. Оскільки Верховний Суд під час розгляду ци­вільних і кримінальних справ діє як суд двох інстанцій. «Незважаючи на обмеження процесуальним законом права на касаційне оскарження, ВС залишається перевантаженим цивільними справами. Його рішення часто не можуть бути орієнтиром для однакового за­стосування законів судами, оскільки з окремих питань складається суперечлива судова практика не лише між судовими палатами, а й у рамках однієї судової палати», — вказується в рекомендаціях.

На підтвердження цього учасники слухань наводять статистичні дані. За результатами соціологічних досліджень, проведених Київським міжнародним інститутом соціології в рамках проекту «Україна: верховенство права», ініційованого агентством США з міжнародного розвитку, 59 % суддів тією чи іншою мірою підтримують утворення чотирьох вищих спеціалізованих судів, а 77 % мантієносців переконані, що на сьогодні судова реформа є необхідною.

 

Кермо як гальмо

 

Не залишились поза увагою «реформаторів» і повноваження керманичів обителей Феміди. Як за­значено в проекті, голови судів, усупереч конституційному принципу незалежності суддів, наділені процесуальними повноваженнями, згідно з якими допускається можливість їх втручання у розподіл та розгляд справ (вирішення питань відводів, подовження строків розгляду, передання справи на розгляд до іншого суду, формування складу судових колегій).

Учасники парламентських слухань уважають, що процесуальні повноваження керманичів, а також повноваження, пов’язані з процесом формування суддівського корпусу, прийняття на роботу та звільнення працівників апаратів судів, преміювання служителів Феміди та працівників апаратів судів, розподілу судових справ між суддями, потребують суттєвого обмеження. На їхнє переконання, розподіл справ за вказівками голови суду, виходячи із зацікавленості в цьому його особисто та окремих суддів, є істотним чинником поширення корупції в судовій системі. У зв’язку із цим автори документа пропонують якнайшвидше запровадити автоматизований порядок розподілу справ між суддями, коли черговість розподілу визначається програмою комп’ютерного діловодства. Також радять зробити доступною для громадськості інформацію про порядок розподілу справ.

Також прибічники судової реформи пропонують терміново врегулювати в законодавчому порядку питання призначення суддів на адміністративні посади. У тексті проекту вказується, що «на сьогодні в стані правової невизначеності перебуває питання призначення на адміністративні посади в судах, що має негативний вплив на їх діяльність».

Автори документа негативно оцінюють діяльність Ради суддів, яка наразі виконує ці призначення. «31 травня 2007 року Рада суддів самостійно прийняла рішення «Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад» №50. Цим рішенням призначення суддів на посади голів, заступників голів судів загальної юрисдикції та звільнення з цих посад (крім адміністративних посад у Верховному Суді) було віднесено до повноважень цього органу суддівського самоврядування», — зазначено в рекомендаціях.

Ініціатори змін зауважують, що 58 із 77 членів РСУ перебувають на адміністративних посадах голів, за­ступників голів судів, очільників судових колегій. Тобто, на переконання творців проекту, після прийняття вищезгаданого рішення органу суддівського самоврядування його члени, які за сумісництвом виконують адміністративні повноваження у відповідних судах, фактично самостійно приймають рішення про призначення самих себе на адмі­ністративні посади. Як записано в рекомендаціях, це порушує принцип незалежності судової влади та не відповідає міжнародним стандартам. Таким чином, питання призначення суддів на адміністративні посади та дострокового звільнення з цих посад потребує невідкладного законодавчого врегулювання.

Щоправда, таке формулювання не зовсім відповідає дійсності. Принагідно нагадаємо, що на остан­ньому літньому засіданні за­значеного комітету, коли було схвалено ці рекомендації, керманич РСУ Петро Пилипчук звертав увагу депутатів на невідповідність поданої інформації. Він зауважив, що очолюваний ним орган згідно зі своїм рішенням №50 «тимчасово, до законодавчого врегулювання питання» здійснює адміністративні призначення. Однак, на його думку, ці слова «з незрозумілих причин обійдені в тексті», і він вкотре звернувся до власників мандатів з проханням прописати механізм призначень у законі.

 

Дисциплінарна прозорість

 

Побіжно прихильники реформи зазначають, що в законодавстві про статус мантієносців нечітко визначено підстави притягнення суддів до дисциплінар­ної відповідальності та звільнення їх з посад.

«Відсутність належних механізмів перевірок фактів порушення суддями вимог законодавства, посадових обов’язків та присяги призводить до неможливості своєчасно та достовірно перевірити повідомлення про можливі порушення з боку суддів та вжити відповідних заходів щодо притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, а також захистити порушені права осіб та забезпечити належний рівень правосуддя», — констатують автори проекту.

Водночас ініціатори рекомендацій указують на те, що діяльність кваліфікаційних комісій суддів має «формально-анкетний» характер, оскільки їх члени виконують повноваження на громадських засадах. Саме тому, на їхнє переконання, члени цих комісій за браком часу не в змозі приділяти належну увагу з’ясуванню професійної придатності претендентів на посаду судді, а також грунтовно вивчати скарги громадян на рішення, дії та бездіяльність мантієносців, які мають ознаки дисциплінарного проступку.

Отже, в документі наголошується на необхідності змінити підходи до формування та функціонування органів, уповноважених розглядати справи про дисциплінарну відповідальність суддів, а також до дисциплінарного прова­дження. На думку учасників слухань, органи, які ухвалюють рішення про дисциплінарну відповідаль­ність, повинні мати ознаки незалежного та неупере­дженого суду. Зокрема, пропонується створити дисциплінарну комісію суддів як окремий орган, який займатиметься роз­глядом дисциплінарних справ відносно служителів Феміди.

Також, оскільки право на судовий захист прав і свобод, установлене ст.55 Конституції, є одним з основних прав людини та громадянина, а одним із законодавчо закріплених завдань уповноваженого ВР з прав людини є, у свою чергу, захист прав і свобод, автори документа радять передбачити участь омбудсмена та його представників у діяльності кваліфікаційних комісій і дисциплінарної комісії суддів з метою здійснення належного контролю.

Водночас у рекомендаціях указують на те, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності має бути прозорою, а перелік підстав для такого притягнення — зрозумілим і вичерпним, який би виключав можливість незаконного втручання у процес правосуддя.

 

Незалежне та належне

 

Також учасники парламентських слухань наголошують на забезпеченні принципу незалежності суддів. Вони констатують, що на практиці задекларованого принципу не завжди дотримуються. Тому, на переконання ініціаторів проекту, потрібно вжити додаткових заходів щодо забезпечення реальної незалежності мантієносців при здійсненні судочинства, зокрема від керівництва суду, вищих посадових осіб держави, депутатів різного рівня, представників владних структур на місцях. «Кожна така спроба має діставати належну оцінку та відповідне реагування. Слід категорично заборонити проведення масових протестних акцій біля приміщень судів (прокуратур) як форм тиску на ці органи», — зазначається в рекомендаціях.

Творці проекту радять: з метою унеможливлення впливу на суди чи суддів, порядок утворення судів, порядок визначення штатної чисельності суддів повинні мати прозорий пуб­лічний характер та відповідати доктрині судоустрою, що базується на положеннях Конституції.

Не залишилося поза увагою прибічників судової реформи й одне з найзлободенніших питань вітчизняної Феміди — належне забезпечення діяльності судів і суддів. Незадовільними, на їхній погляд, є законодавчі гарантії належного матеріального забезпечення мантієносців: заробітна плата не гарантує достатнього рівня фінансової незалежності судді, що, у свою чергу, є одним з чинників корупції в третій гілці влади.

Як зазначено в рекомендаціях, більшість будівель органів правосуддя і дотепер не відповідають технічним і санітарним нормам, непристосовані для прийому громадян, судового розгляду справ. Не у всіх судах є електронні бази законодавства, техніка для виготовлення копій судових рішень, кошти на відправлення судової кореспонденції, інформаційні стенди для відвідувачів тощо. Невирішеною в повному обсязі залишається проблема комп’ютеризації в судах, забезпечення переходу від паперового до електронного діловодства. Незадовільним є забезпечення судів технічними засобами фіксування судового процесу.

Відтак, на думку учасників парламентських слухань, «додатковим елементом» вирішення проблеми фінансування судів може стати внесення відповідних змін до чинного законодавства, якими слід передбачити, щоб частина державного мита, яке справляється за звернення до суду, спрямовувалися хоча б част­ково на задоволення потреб судів. Заразом вони наголошують і на необхідності збільшення розміру державного мита, виходячи зі специфіки розгляду окремих категорій справ, а також за оскарження рішення суду в апеляційному та касаційному порядку.

 

***

 

Крім цього, ініціатори змін вирішили рекомендувати профільному комітету ВР розглянути всі пропозиції та зауваження, які отримано від учасників весняних парламентських слухань щодо проекту закону «Про судоустрій України», перед його розглядом у будівлі під куполом у другому читанні. Як наголошувалося на останньому засіданні парламентського підрозділу, з повторним обговоренням указаного документа поспішати не будуть, а ретельно вивчать і проаналізують усі пропозиції.

Щоправда, вже нині можна припустити, що цей розгляд буде дискусійним, оскільки досі представники двох гілок влади — законодавчої та судової — не можуть скласти фрагментів реформного пазлу. Адже в цій головоломці в кожного гравця свій «малюнок» відреставрованого правосуддя. Чи дійсно ці зміни підуть вітчизняній Феміді на користь, і як швидко можновладці перейдуть від слів до діла, покаже час.

 

Ольга КИРИЄНКО