Конституційні зв’язки

КС виявив солідарність із Основним Законом, указавши, що формування Уряду — головна мета будь-якої коаліції

Уряду без коаліції не сформуєш, так само як без «свого» Кабміну залишатиметься «недоробленою» коаліція. Адже мета створення біль­шості полягає саме в поєднанні відповідальності за Уряд, який «приручили». Так зазначено в Основному Законі. І невдоволення тих, хто дорікає Конституційному Суду в повторенні написаного, пояснюється необізнаністю в особливостях конституційної юрисдикції.

Уряду без коаліції не сформуєш, так само як без «свого» Кабміну залишатиметься «недоробленою» коаліція. Адже мета створення біль­шості полягає саме в поєднанні відповідальності за Уряд, який «приручили». Так зазначено в Основному Законі. І невдоволення тих, хто дорікає Конституційному Суду в повторенні написаного, пояснюється необізнаністю в особливостях конституційної юрисдикції: про що питали — на те Суд і відповів. Можливо, трохи більше, якщо читати уважно.

Нереволюційна конкретика

Не питай, якщо знаєш чи не хочеш почути відповідь. Така вже особливість офі­ційного тлумачення Конституції. Тож не дивно, що в рішенні КС від 28.04.2009 №8-рп/2009 немає тієї конкретики, якої очікували політики. Врешті-решт судді не повинні підміняти собою законодавців, розписуючи процедуру утворення та припинення діяльності коаліцій, формування Уряду та інші деталі, які, за логікою, мали б бути відображені в законі про Регламент ВР. Парламент дотепер наполегливо обходився без унормування своєї діяльності, от і має те, що сам створив. Тобто суцільні питання без конкретних відповідей.

Рішення КС від 28.04.2009  побачило світ за день до свого оприлюднення. Напевне, в такий спосіб прихильники Уряду хотіли надихнути свого Прем’єра під час візиту до Москви, а також продемонструвати опонентам з Банкової, що і в них є зв’язки в КС. Етичний бік такого вчинку та його вплив на авторитет Суду в суспіль­ст­ві їх навряд чи турбував. Так само як і ті електронні ЗМІ, які заздалегідь поширили його і яким одразу «впало в око бажання авторів тексту максимально уникнути конкретики, а за нагромадженням слів заховати суть».

Якщо ж дійсно прочитати це рішення, то конкретики в ньому не більше і не менше, ніж у самій Конституції. Розглядаючи викладки норм Основного Закону, Суд констатував, що «положення ч.8 ст.83 Конституції… у системному зв’язку з чч.6, 7 ст.83, п.9 ч.1 ст.106, чч.3, 4 ст.114 Конституції слід розуміти так, що внесення пропозицій Президенту щодо кандидатури Прем’єр-міністра, а також відповідно до Конституції — щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів, належить виключно до пов­новажень коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, сформованої відповідно до чч.6, 7 ст.83 Конституції». Так, нічого «революційного»: є коаліція — вона має право формувати склад Уряду незалежно від того, була створена на початку роботи ВР нового скликання чи «переформатувалася» згодом.

Читай між рядками

Звісно, у фракції БЮТ (з лав якої й походив «виток» тексту рішення до його опри­люднення) розцінили позицію єдиного органу конституційної юрисдикції як легітимацію чинного Прем’єра. Мовляв, Суд визнав, що, залишивши на посаді Юлію Тимошенко, нова коаліція не порушила Конституції. Проте для фахівців рішення КС має більш глибокий юридичний сенс. Адже судді КС і не зобов’язані давати прямі відповіді на кожне запитання політиків.

Так, у мотивувальній частині є речення, на яке полі­тичні журналісти не звернули уваги. Йдеться про нагадування, що саме через визначений Основним Законом механізм призначення Прем’єр-міністра, інших членів Кабміну «реалізується основна мета створення коаліції депутатських фракцій у ВР, її конституційні повноваження як суб’єкта формування Уряду та забезпечується політико-правовий зв’язок існуючої коаліції… та Кабінету Міністрів». Якщо перекласти цей висновок у практичну площину, то нині проголошена коаліція банально не виконала своїх повноважень, а отже, не досягнула цілі свого створення.

Проте добре відомо, що жодне речення в рішенні КС не є «вільною творчістю, а за кожне словосполучення і навіть кому йде справжня правова битва. Тож «заради красного слівця» такі положення не з’являються. навпаки, вони закладають підвалини для майбутніх рішень. Якщо запитуватимуть надалі. Але Суд — не той орган, де складатимуть інструкцію із застосування Конституції. «Що питали — на те і відповідали», — свого часу в інтерв’ю «ЗіБ» розкрив секрети відпрацювання правових позицій колишній Голова КС Іван Тимченко.

Як не Уряд, то коаліція

За бажання, на Банковій рішення КС можуть витлумачити і таким чином, що коаліційний процес не завершився, оскільки не було подання щодо кандидатури Прем’єра. Побічно це підтверджується інформацією із Секретаріату Президента про можливість початку після травневих свят консультацій щодо розпуску парламенту. Проте представник Президента в КС Марина Ставнійчук пообіцяла, що Віктор Ющенко спочатку проаналі­зує рішення КС.

Щоправда, Голова КС Андрій Стрижак, відповідаючи на запитання кореспондента «ЗіБ», пояснив, що «в Конституції не передбачено ніякої відповідальності за нестворення Уряду, крім того випадку, коли після виборів коаліція не сформує Кабмін упродовж 60 днів». А відсутність згаданого конституційного зв’язку між коаліцією та Урядом не підпадає під жодну з трьох підстав для розпуску ВР. А.Стрижак також за­уважив, що Суд не повинен створювати нові норми, а «народні депутати замість того, аби робити проблему, мали б унести відповідні поправки».

З іншого боку, про конституційність приводу для розпуску, що міститиметься в президентському указі, можна буде судити лише в разі його оскарження в КС. Тим більше що в рішенні КС наголошено на дотриманні процедури легітимації коаліції, котра, як відомо, сформована завдяки більшості у фракції «НУНС», але до 226 загальна кіль­кість її членів не доходить. А гарантом додержання Конституції залишається Президент, який може здій­снювати казуальне тлумачення її норм.

Роман ЧИМНИЙ, Олексій ПИСАРЕВ