Шляхом бюджетного абсурду

Опозиція щедро захищає населення від занепаду та Уряду-скнари

Схоже, для Кабміну Юлії Тимошенко стає традицією щороку 31 грудня не в лазню ходити, а весь передноворічний тиждень «проштовхувати» в парламенті державний розпис. Цього разу країна мала можливість спостерігати дивні метаморфози: спочатку нардепи вирішили попрацювати аж до 31 грудня включно, але раптом чи то втомлені, чи неуважні чотири «регіонали» натисли кнопки «за»: бюджет-2009 прийнято.

Схоже, для Кабміну Юлії Тимошенко стає традицією щороку 31 грудня не в лазню ходити, а весь передноворічний тиждень «проштовхувати» в парламенті державний розпис. Цього разу країна мала можливість спостерігати дивні метаморфози: спочатку нардепи вирішили попрацювати аж до 31 грудня включно, але раптом чи то втомлені, чи неуважні чотири «регіонали» натисли кнопки «за», і «Рада» зафіксувала: бюджет-2009 прийнято. Не давши отямитися, спікер за хвилину привітав усіх з Новим роком та закрив засідання до старого Нового року.

Щоправда, навіть песимісти не вірили, що країна залишиться без фінансування. Гарний чи поганий, але бюджет було ухвалено під чергові зобов’­язання Кабміну «доопрацювати і подати». Нардепи навіть зроблять вигляд, що забули, як обіцяні поправки до бюджету-2008 ні до 1 березня, ні до 1 травня вони так і не побачили.

Однак річ в іншому: голосування за бюджет-2009 підтвердило факт, що в парламенті є коаліційна меншість та опозиційна більшість. Як може Уряд працювати за таких абсурд­них умов — у жодній країні не порадять. А якщо й порадять — вітчизняні політики до «чужих» порад навряд чи дослухаються.

Україна торує свій шлях. Так, у четвер «меншість» ухвалила, наприклад, закон про захист населення від наслідків фінансової кризи, принагідно встановивши, що мінімальна зарплата не може бути нижчою за прожитковий мінімум для працездатних осіб. Аби виконати ці вимоги, Уряду доведеться, за його ж оцінками, віднайти додаткові 20 млрд грн. Схожі результати висвічувалися на табло системи «Рада» й щодо інших законопроектів: «опозиційні» документи та поправки проходили, урядові ініціативи, якщо їх не підтримували «регіонали» чи комуністи, провалювалися.

І навіть позитивні голосування про відставку голови Фонду держмайна та про недовіру голові Нацбанку — не показник: у першому випадку «за» голосували комуністи, а в другому — ще й половина «ре­гіоналів». Проте, як дійде час до нових призначень, результати будуть дещо іншими. Принаймні посадити свою креатуру в крісло очільника ФДМ «біло-червоним» навряд чи вдасться.

Звісно, якби Кабмін спирався в парламенті на реальну, а не фіктивну більшість, такі закони ніколи не потрапили б навіть до розгляду. Але, як ми й прогнозували, опозиція наразі грає з Урядом у «гарного-поганого законотворця». Причому роль «гарного» традиційно бере на себе опозиція, яка ставить Кабмін у незручну позицію скнари, котрому шкода коштів на соціальну підтримку українців.

Триватиме такий атракціон нечуваної щедрості доти, доки Уряд не вчинить так, як мав би зробити ще у вересні, — подасть у відставку через відсутність коаліції. Звісно, якщо магія посад не зашорить цей суто демократичний та європейський шлях.

Роман ЧИМНИЙ