«Топ-спікер»

Яценюк став першою жертвою безкоаліційного парламенту

За законами жанру, заява Арсенія Яценюка про відставку, яка два місяці «провисіла» на сесійній сцені, нарешті вистрелила. Хвиля звільнень, яка уразила спочатку верхівку менеджменту в Західній Європі, а нині накриває вітчизняні підприємства, 12 листопада докотилася й до Верховної Ради.

За законами жанру, заява Арсенія Яценюка про відставку, яка два місяці «провисіла» на сесійній сцені, нарешті вистрелила. Хвиля звільнень, яка уразила спочатку верхівку менеджменту в Західній Європі, а нині накриває вітчизняні підприємства, 12 листопада докотилася й до Верховної Ради. 233 нардепи з другої спроби залишили себе без керманича.

Без гальм

Перша «проба голосу» виявилася невдалою. Спікеру намагалися висловити недовіру бюлетенями, але «регіонали» не з’явилися за папірцями і провалили процедуру, на якій наполягав Арсеній Петрович. Мовляв, призначали бюлетенями, то і звільніть «по-людськи».

Увечері 11 листопада він продемонстрував спокій і відданий за свою ж відставку голос.

Як виявилося згодом, лише в одному бюлетені стояла позначка напроти «ні», а ще 108 нардепів ви­словилися за недовіру Голові ВР. Цього виявилося недостатньо, аби визнати голосування таким, що відбулося. Й вирішення цього питання перенесли на наступний день, на який «біло-голубі» підтягнули всі свої сили до сесійної зали.

Напевне, прислухавшись до прохань спікера, нардепи влаштували проводи «по-парламентськи» — з бійками, сварками і навіть з кров’ю. «Регіонали» спочатку обізвали А.Яценюка «головним гальмом» і фальсифікатором позиції парламенту щодо ПДЧ, а згодом домоглися його відсторонення від роботи на два дні. Спікер залишив крісло і пішов собі. У повітрі запахло новиною…

У кулуарах нардепи переповідали свіжий «кризовий» жарт:

«Стукіт у двері.

— Хто там?

— Це ми, топ-менеджери.

— Ідіть геть!

— Вже йдемо… топ, топ, топ…»

Бійку замовляли?

Проте не на жарт занепокоїлися бютівці, вирішивши, що після Голови ВР і до Прем’єра дійдуть руки. Бо стало очевидним, що «регіонали» не зупиняться на тимчасовому головуванні Олександра Лавриновича і спробують протягнути постанову про звільнення А.Яценюка «відповідно до поданої заяви».

Для тих, хто забув: ще 17 вересня, після оголошення про розпад коаліції, спікер показав нардепам заяву про свою відставку, якої, за його словами, вимагала коаліційна угода між БЮТ та «НУНС», і закликав те саме зробити й Прем’єра. Однак парламентарі залишили тоді її без розгляду, а спікера — при посаді.

«Біло-червоні» вдалися до перевіреної тактики — блокування трибуни. Також згадали, що той, хто контролює «Раду», контролюватиме і результати голосування. Подальші події сторони коментують по-різному.

Найбільш постраждалий бютівець Андрій Павловський розповів, що кілька депутатів від його фракції мали намір проконтролювати процедуру голосування. Тому вони опинилися в огородженому секторі, де працюють службовці апарату ВР, які обслуговують систему «Рада». «Тут прибігли «регіонали», влаштували там фактично бійку, поламали там обладнання, розбили столи й вибили двері». Після цих слів він продемонстрував журналістам свої зламані окуляри та порізаний палець.

«Регіоналка» Ганна Герман має свою версію щодо ініціаторів бійки. «Всі бачили — Генпрокурор (якого саме запросили на килим до ВР. — Прим. ред.) і всі решта, що це БЮТ перескочив через скляну огорожу, почав усе там трощити і розтрощив систему «Рада», — прокоментувала події речниця партії.

Враховуючи, що на боці «біло-голубих» за «Раду» боролися відомі спортсмени Олександр Волков та Ельбрус Тедеєв, бютівці були приречені на капітуляцію. Оскільки миротворця А.Яценюка вже не було в кріслі, то й закликати розі­йтися не було кому. Хоча нардепи розійшлися і без закликів, у тому сенсі, що вирішили трохи розім’ятися. «Регіонали» трохи натиснули на блокувальників і відвоювали півтрибуни. А за цей час систему полагодили і привели в готовність №1.

«Хто на новенького?»

По опівдні все закінчилося: 233 картки проголосували за остаточне звіль­нення «топ-менеджера» ВР. До традиційної опозиції-222 додали свої голоси один бютівець та 10 «нунсівців» з «Єдиного центру». А.Яценюк пішов у парламентську історію як наймолодший і «найнетривалі­ший» спікер, пробувши на посаді без трьох тижнів рік.

Хоча його наступник має всі шанси побити останній «рекорд». Адже ВР VI скликання вочевидь не доживе до весни. Без Голови вона не протягне й тижня — згідно з Регламентом нового керманича на корабель, що тоне, мають обрати впродовж 5 днів. Інакше не буде кому візувати результати законотворчої діяльності.

Президент, якого ця новина застала на нараді з антикризових заходів, ви­словив жаль з приводу такого рішення парламентарів. Водночас Віктор Ющенко відкинув звинувачення у свій бік як до «головного сценариста» відставки свого ж протеже, якими блискавично встигла поділитися з пресою Юлія Тимошенко. «Я не хочу коментувати цю думку, тому що я її не поважаю, тому що це цинічна, підкуплена позиція, мета якої — посіяти туман для того, щоб робити свої авантюрні проекти», — процитували таку відсіч Прем’єру інформ­агенства.

Не утримався від туману і «регіонал» Олександр Єфремов, який «обмовився» журналістам, що його партія пропонуватиме під­вищити у званні першого віце-спікера О.Лавриновича. Але більшість експертів повторили слідом за Костянтином Стані­славським: «Не віримо!» Бо юристи за фахом не опинялися на цій посаді навіть після добре зорганізованої «оксамитової» революції 2000 року.

Найбільш очікуваними називалися друге пришестя Володимира Литвина чи третє — нейтрального Івана Плюща. Принаймні вони загартовані різноманітними кризами і не потребуватимуть часу для вхо­дження в курс справ. Темну конячку не шукають: часу для перемовин обмаль, а зиску з посади — кіт наплакав.

Роман ЧИМНИЙ