Василь Онопенко: «Суд — це незалежна інстанція, яка не обслуговуватиме жодного політика»
Судова система держави з кожним роком дедалі більше потерпає від пересудів з боку суспільства і політиків. Під тиском недовіри і звинувачень служителі Феміди все ж таки вірять у свою незалежність. Задля того аби не здати свої позиції в боротьбі з політиканами, які прагнуть підпорядкувати судову владу, 21 вересня у Верховному Суді було проведено нараду голів апеляційних судів загальної юрисдикції. На ній, зокрема, порушили питання підвищення рівня оперативності й поліпшення якості розгляду справ, забезпечення належної організації роботи судів під час позачергових виборів до Верховної Ради, а також вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регламентує організацію діяльності судів.
Судова система держави з кожним роком дедалі більше потерпає від пересудів з боку суспільства і політиків. Під тиском недовіри і звинувачень служителі Феміди все ж таки вірять у свою незалежність. Задля того аби не здати свої позиції в боротьбі з політиканами, які прагнуть підпорядкувати судову владу, 21 вересня у Верховному Суді було проведено нараду голів апеляційних судів загальної юрисдикції. На ній, зокрема, порушили питання підвищення рівня оперативності й поліпшення якості розгляду справ, забезпечення належної організації роботи судів під час позачергових виборів до Верховної Ради, а також вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регламентує організацію діяльності судів.
«Ми не дозволимо політизувати судову систему»
«Ми не повинні дозволити політикам політизувати судову систему», — заявив у своїй вступній промові Голова Верховного Суду Василь Онопенко. — Громадяни України повинні провести демократичні вибори. Не виключено, що доведеться вирішувати спори, які виникатимуть на окремих дільницях. Звичайно, ми розглядатимемо порушення виборчого закону і Конституції, але політизувати судову систему не дозволимо жодній партії». І, начебто нагадуючи присутнім колегам про неспростовний факт, В.Онопенко чітко аргументував: «Суд — це незалежна інстанція, яка не обслуговуватиме нікого з політиків».
Свою думку щодо судово-політичних відносин, що склалися наразі, висловив і голова Ради суддів України Петро Пилипчук, пояснюючи, зі свого боку, їх причини і наслідки: «У зв’язку з політизацією суспільства і достроковими виборами на адресу суддів лунає дуже багато звинувачень у суцільній корумпованості, політичному й економічному рейдерстві. Постійно говорять, що суспільство втрачає віру в суддів, лунають вислови, що суд повністю дискредитував себе». Та, як стверджує голова РСУ, «якби всі ці звинувачення мали якесь підгрунтя, то надзвичайно важко було б відновити свій авторитет».
Безумовно, звинувачення в бік суддів лунають і лунатимуть. Адже в спорі між двома сторонами одна завжди залишається незадоволеною тим, що спір вирішено не на її користь. Як говориться в прислів’ї, в кожного своя правда. Але так само важко заперечити, що наші суди далекі від європейських стандартів. «Потрібно конкретними справами доводити день у день, що навіть якщо такі явища (корупція, рейдерство, неправосудні рішення. — Прим. ред.) і трапляються в судовій системі, то це ложка дьогтю в бочці меду», — наголосив П.Пилипчук.
«На жаль, ми не побачили «черв’ячка» в деяких кандидатах, які згодом стали «рейдерами»
Питання рейдерства викликають дедалі більше суперечок. Одні — далеко не міфічні потерпілі особи від рейдерських атак — стверджують, що це справжнє пограбування серед білого дня, до того ж — під патронатом чільних посадовців держави. Інші — ті, хто вершать судові рішення, — переконують, що не мають спільних інтересів із «загарбниками» підприємств, а при розгляді справ підкоряються лише букві закону.
Натомість П.Пилипчук поставив суддів перед неспростовним фактом: «Чи є в нас рейдерство? Дійсно, є. Але звідки з’явилися ці рейдери? Хіба вони з Росії до нас приїхали, чи з Європи, чи з Америки? Ні, це ми їх підбирали, ми переконували, що вони — високопрофесійні й високоморальні люди. Та, на жаль, не побачили «черв’ячка» в цих кандидатах на посади суддів».
Як приклад голова РСУ навів випадок на Черкащині, коли було встановлено, що особа, яка начебто подала позовну заяву, ніколи до суду не зверталася, справа судом не розглядалась і навіть не була зареєстрована. На жаль, подробиці дальшого розвитку подій повернули до гіркої дійсності: «Замість того щоб суддю потягнути до прокурора, голова суду намагається відтворити і поновити справу, якої ніколи не було, не існувало в природі. Як це називається: рейдерство чи корупція?!» — звернувся до суддів П.Пилипчук, наперед готовий до мовчання у відповідь.
Іншою проблемою голова РСУ назвав альтернативну підсудність — коли одну й ту саму справу розглядають у різних судах і приймають різні рішення. «Добре, що існує альтернативна підсудність, — погоджується керівник Ради суддів, — але суддя, приймаючи позов за правом альтернативної підсудності, має бути переконаний, що в іншому суді не було відкрито провадження за такою справою чи винесено рішення».
«Не можна розглянути справу в розумні строки — звільніть до суду»
Також занепокоєння П.Пилипчука викликають показники тривалого тримання під вартою. Спираючись на статистичні дані, він навів сумні приклади: «В Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській областях тримання під вартою понад рік збільшилось удвічі, в Чернівецькій області— в 4 рази, в Тернопільській — у 7 разів». З огляду на такі цифри голова РСУ запропонував: «Якщо не можна розглянути справу в стислі, розумні строки, а особа перебуває під вартою і не є вбивцею, бандитом чи гвалтівником, — звільніть її до суду. Це нормальна світова практика. Нехай іде під підписку або під заставу. Якщо треба буде посадити — посадите». Як один зі способів досягнення мети П.Пилипчук запропонував суддям унести спільну пропозицію щодо покращення функціонування інституту застави, а також спонукати законодавців запровадити такий вид обмеження волі, як домашній арешт.
Голова РСУ не стримував свого незадоволення і станом розгляду кримінальних справ, коли безцільно витрачається час. «Викликаються двоє свідків — перерва на місяць, на наступний місяць ще двоє свідків — знову перерва на місяць, потім судові дебати і знову перерва на місяць... Тоді слід поновити статтю, де порушення безперервності зумовлює скасування судового рішення», — як варіант вирішення проблеми запропонував П.Пилипчук.
«Добре, що суди поки не підірвали, але це може статись у будь-який час»
Голова Апеляційного суду Харківської області Михайло Бородін у своєму виступі запропонував метод розподілу справ між суддями, який використовує він: «Ми створили комп’ютерну програму, в яку за алфавітом внесено прізвища суддів, а також справи, що надходять. Лише одним натиском кнопки комп’ютер вибирає суддю, який розглядатиме конкретну справу».
Здавалося б, дійсно, проблему вирішено, та чи повністю можна довіряти штучному розуму? Адже одним натиском кнопки можна вилучити з переліку саму справу, і потім доводь, що вона взагалі існувала, та й майстри програмного забезпечення здатні «підкоригувати» випадковий вибір. Напевно, тому М.Бородін, керуючись точкою зору «довіряй, але перевіряй», додав: «При розподілі справ комп’ютерною програмою по черзі присутні судді, тому що іноді одному видаються багатотомні справи, а іншому — «легкі», маленькі».
Так сталося, що суди, інстанції, які тримають у своїх руках справи на багатьох злочинців, зазнають нападів з будь-якого боку. Адже, як казав кіногерой Гліб Щеглов, «за таку папочку деякі бандити півжиття віддали б». Тому, як вважає М.Бородін, «ні для кого не є таємницею, що в нас між політичними силами і фінансовими групами точиться повномасштабна війна. І в цю війну намагаються втягти й суди».
На його думку, яку підтримали майже всі присутні на засіданні, існує гостра необхідність в охороні судів. «У нашій області були спроби підірвати суди, були викрадення справ. Звернення до керівників області до жодних результатів не призводить, вони щорічно змінюються, а коли випадково бачимося — обіцяють, а потім знову те саме. Добре, що суди поки не підірвали, — зауважив суддя, — але це може статися в будь-який час. У нас є спеціальний підрозділ «Грифон», який нараховує 208 чоловік. Він розташовується в приміщені апеляційного суду. Ці люди для нас — у повному розумінні нахлібники: не сплачують за комунальні послуги, електроенергію і т.д. Але при цьому повністю і цілодобово охороняють 8 судів, частково — 8 судів, а 3 суди не охороняються зовсім».
Несподіванки теж були, особливо коли черга дійшла до обговорення питання про конвоювання підсудних. Виявляється, на Харківщині із цим дуже складна ситуація. Як діставляти підсудних до суду без конвою? Невже доведеться видавати їм квитки на громадський транспорт, аби вони самостійно дісталися до суду?
М.Бородін також проінформував, що був час, коли їм «возили підсудних у суди для ознайомлення з протоколом». Але, судячи з усього, все докорінно змінилося: «Ситуації смішні до абсурду — вже підсудні відповідно до протоколу відбули покарання, а зі справами ще не ознайомилися». За словами судді, були випадки, коли підсудні по 5 років ознайомлювалися з протоколами судових засідань. «Утім, існували правила, і конвой привозив у суди підсудних, а сьогодні — категорично відмовилися», — заявив М.Бородін і додав, що прийнято рішення відносно присутності конвою «тільки з особистого дозволу начальника УВС». «Тільки якщо я йому телефоную з конкретної справи, конвой направляють», стверджував суддя.
Звертаючись до Голови ВС, М.Бородін нагадав, як складається ситуація з участю прокурора в процесі. «Приходить хлопчисько з посвідченням і заявляє, що він сьогодні братиме участь у засіданні. Наступного дня — другий, з тим же фактом. Під час одного процесу прокурори змінюються по 4—6 разів, без усіляких повноважень. Такі права має прокурор на рівні області. Всі інші повинні мати повноваження. Моя позиція: прокурор повинен мати довіреність на участь у справі з визначеним обсягом повноважень.
«Сумно і смішно, якщо розгляд справ залежить… від залізниці»
Голова Апеляційного суду м.Севастополя Станіслав Погребняк сповістив своїх колег про те, що третина суддів Севастополя не працює, а до тих, хто працює, — багато зауважень відносно їхньої профпідготовки. «Деяких суддів ми не рекомендуємо на обрання безстроково, та, на жаль, до наших висновків не прислухаються. Були приклади, коли ми не рекомендуємо, а Вища кваліфікаційна комісія дає згоду».
Чи то це просто збіг обставин, чи то саме тут і криється так званий рейдерський черв’як. Можливо, кваліфкомісія знає краще і більше про суддю, який обирається, ніж безпосередньо голова апеляційного суду? Над цим питанням доведеться поміркувати і Голові ВС, і голові РСУ.
«Ми вже десятиліттями говоримо про проблему відсутності в Севастополі слідчого ізолятора… Ми залежимо від залізниці, від міліції, — продовжував С.Погребняк. — Як тут не сміятися, а можливо, і не плакати, якщо розгляд справ судовою владою залежить… від залізниці?»
Підтримуючи і продовжуючи думку П.Пилипчука, як один зі способів вирішення проблеми тривалості тримання осіб до суду С.Погребняк запропонував запровадити контроль за суддями. «Голова суду не повинен втручатись у вирок, кому і скільки років давати. Але коли справа лежить рік-півтора, мабуть, треба спитати: чому так довго? Контроль за суддею має бути, якщо він допускає тяганину, і його потрібно притягувати до відповідальності», — голова Апеляційного суду м.Севастополя.
«Що треба ще скоїти судді, аби його звільнили?»
Голова Апеляційного суду Одеської області Анатолій Луняченко порушив питання неналежного повідомлення сторін. «Доки буде залишатися цей печерний спосіб повідомлення, доти будуть проблеми», — підкреслив суддя. Питань щодо шляхів вирішення цієї проблеми не виникло, адже приклад, наведений А.Луняченком був промовистим: «У Чехії хоч і жорсткий, але справедливий порядок. Сторона сповіщається один раз, але працівником суду і під розписку. Потім закон зобов’язує сторону самостійно довідуватися про дату розгляду справи і з’являтися в суд».
Не менш важливим виявилось і питання щодо підтримання порядку в судах. «Наша кваліфкомісія тільки за останні 4 роки прийняла 7 рішень про звернення до Вищої ради юстиції рекомендувати звільнення суддів. Були такі випадки, коли суддя, звинувачений у підробці вироку (і це було доведено), залишався на своїй посаді. Що треба ще скоїти судді, аби його звільнили? Мною протягом майже 9 місяців було ініційовано кілька дисциплінарних справ відносно суддів Приморського райсуду м.Одеси. Що роблять судді? Напередодні засідання кваліфкомісії вони раптово занедужують, а наступного дня вже ходять здоровенькі».
«Нічого просто не буває, та, якщо захотіти, все можна зробити»
Чітко і конкретно почав свій виступ голова Апеляційного суду Луганської області Анатолій Візир. «Питання з конвоїрами я вирішив швидко і просто: зібрав прокурорів і всіх генералів на засіданні президії, один раз поговорили — і зараз конвой у мене о 10-ій ранку на місці. Проблему з явкою прокурора вирішив так само: запросив прокурора області один раз на нараду — і тепер проблеми нема».
Виявляється, методи існують, і до того ж, судячи зі слів А.Візира, ефективні. Жорсткість у словах і методах відчувається, але ж і результати відповідні. Конвойну службу «необхідно перепідпорядкувати», заявив суддя й одразу, наче розуміючи складність питання, додав: «Нічого просто не буває, але, якщо захотіти, все можна зробити». Єдина гостра проблема, яка існує в Луганській області (судячи з виступу голови апеляційного суду), — «проблема зі зброєю». Сподіваємося, що для конвою.
Стосовно строків розгляду справ, а точніше тяганини, що є крізь і всюди, А.Візир виявив твердість: «Як тільки я прийшов (на посаду голови Апеляційного суду Луганської області. — Прим. ред.), одразу зібрав колектив (не тільки апеляційного суду) і сказав: «Тут вам не Казансько-Рязанська губернія! Будете працювати, як написано в книжці! І працюють без проблем і тяганини. Строки розгляду кримінальних справ скоротились удвічі».
Щодо якості розгляду справ А.Візир також висловив свій погляд. На його думку, це — «результат особистого ставлення до роботи: хочеш працювати — будеш працювати, не хочеш — не будеш».
З проблемою підбору кадрів А.Візир знову ж таки не вагався. «Кожен кандидат перевіряється за всіма вимогами закону, проходить співбесіду зі мною особисто й тільки після мого підпису йде на розгляд комісії», — запевнив голова апеляційного суду.
Склалося враження, що Луганщина — майже еталон у вирішенні складних справ, та ось із дрібними, виявляється, не все так просто. Зокрема з адміністративними справами, які стосуються порушень Правил дорожнього руху. За словами А.Візира, «люди просто не з’являються в суд».
Особливу увагу він звернув на «дуже серйозне питання зі справи, яка розглядалася Краснодонським міськрайонним судом». У ній є «відповідний документ, печатка, всі учасники процесу, але печатка — підроблена». Останньою пропозицією у виступі А.Візира було побажання щодо безпеки судових паперів: «Потрібно зробити документи більш захищеними».
Безсумнівно, і це правда. Але чи надовго вистачить тієї захищеності і хто нею буде займатися? Це питання другорядне. Головне, що пропозиції беруться до уваги і, можливо, матимуть наслідком певні дії з боку Державної судової адміністрації.
Голова ДСАУ Іван Балаклицький стосовно проблеми захисту бланків повідомив, що це питання «ДСАУ виносила на розгляд Ради суддів і просила підтримки. Сьогодні працює робоча група». Відносно охоронної служби І.Балаклицький заявив: «Абсолютно логічно, аби «Грифон» перепідпорядкували Державній судовій адміністрації». Це, на його думку, «дуже легко зробити». Захопленню голови ДСАУ не було меж: «У нас буде маленьке МВС».
Складно уявити, але, можливо, «маленьке МВС» у підпорядкуванні ДСАУ гарантуватиме незалежність суддів. Міні-держава в державі з власною «армією». Й до того ж, як запевнив пан Балаклицький, «дитину зі зброєю (мається на увазі працівник «Грифону». — Прим. ред.) потрібно забезпечити абсолютно всім — одягти, нагодувати, щоб біля нього був лікар і психолог, адже він стоїть зі зброєю».
«Нам будуть чинити перешкоди, та ми їх подолаємо!»
Сказано було чимало. Наявні проблеми в судах, що заважають якісному й оперативному розгляду справ, були згадані багатьма суддями різних областей. Питання порушувалися вибірково, задля уникнення повторень, але завдяки цьому вдалося охопити більший радіус суддівської проблематики.
Нарада дійшла кульмінації і слово знову взяв Голова ВС. В.Онопенко заговорив про наступні суддівські зустрічі, які, на його думку, вкрай необхідні й корисні. «Будуть чинити нам перешкоди? Будуть! У тому, що ми подолаємо їх, — можете не сумніватися. Ми повинні працювати як одна команда. Я зроблю все, щоб вас підтримати. Але якщо в когось склалася думка, що В.Онопенко — дуже м’який чи занадто інтелігентний, то ця думка помилкова. Більш жорсткого (але не жорстокого) керівника в судовій системі, думаю, ви не знайдете. Я прийшов сюди не заради посади чи зарплати. Я прийшов, щоб разом з вами реалізувати наші можливості, наш потенціал і дійсно навести порядок у судовій системі», — наголосив Голова ВС.
На завершення В.Онопенко повідомив про домовленість із Президентом, який внесе близько десятка законопроектів, розроблених у Верховному Суді, для розгляду як першочергових новою Верховною Радою. Також буде видано указ Президента щодо нового складу Національної комісії із судової реформи, до якої нарешті ввійдуть і представники суддівського корпусу.
Ірина ЧАЛЬЯН