Закон і Бізнес


Трійця на Трійцю з третьої спроби визначилася з виборами

Та ледь не повернулася на мертву точку кризи


Влада і закон, №22 (802) 02.06—08.06.2007
2267

Не відомо, чи подіяли на учасників переговорів магія цифр та свято, що наближалося, але в ніч на Трійцю три головні особи в державі нарешті оголосили про досягнення компромісу. Достроковим виборам бути, але лише восени. Третя і, сподіватимемось, остаточна дата — 30 вересня. Хоча упродовж тижня вона то наближалася, то віддалялася через численні больові точки компромісів.


Не відомо, чи подіяли на учасників переговорів магія цифр та свято, що наближалося, але в ніч на Трійцю три головні особи в державі нарешті оголосили про досягнення компромісу. Достроковим виборам бути, але лише восени. Третя і, сподіватимемось, остаточна дата — 30 вересня. Хоча упродовж тижня вона то наближалася, то віддалялася через численні больові точки компромісів.

По лезу ГПУ

Безумовно, одним із чинників, які змусили сторони конфлікту всю ніч просидіти за столом переговорів, стали події навколо особи Генпрокурора та в самій ГПУ. Після сутички силовиків сторони усвідомили небезпечність подальшої гри м’язами. Якщо перефразувати відому тезу — биття визначає свідомість. Тому що ще крок — і могли пролунати постріли, після чого вже ніхто не шукав би винних, а прагнув помсти.
Щоправда, і зараз постать міністра МВС Василя Цушка дратує лідерів опозиції, які жадають крові — показового покарання головного міліціонера держави. Але який суд наважиться винести бажаний для опозиції вирок у ситуації, коли обидві сторони з упертістю намагалися продемонструвати одна одній силу? Після досягнення компромісу будь-яке судове рішення може порушити хиткі домовленості.
Так само, як і рішення Конституційного Суду щодо другого указу Президента про дострокові вибори. Якщо цей указ буде офіційно визнано неконституційним, криза перейде на новий, вищий виток, де слово «імпічмент» стане головною зброєю коаліції. А війська (хай і лише внутрішні) — останнім доводом глави держави.
До подій на Різницькій повертатимуться не лише слідчі, а й політтехнологи. Вони намагатимуться вичавити максимум піару з критики дій представників протилежної сторони. Та реально на виборців це не справить особливого враження, які сприйматимуть усе крізь призму «хто переміг, той і правий».
Але водночас посада Генпрокурора залишатиметься наріжною в пошуках компромісу: коаліція намагатиметься не «здати» «свого» Святослава Піскуна (що й було продемонстровано, коли ВР не дала згоди на його звільнення), або обміняти на певні поступки з боку глави держави. Своєю чергою Президент не погодиться залишити цю особу при портфелі відомства, яке відіграватиме важливу роль під час виборчої кампанії, фіксуючи (чи ігноруючи) порушення законодавства.
Щоправда, після чергових перемовин сторони начебто домовилися залишити на чолі ГПУ «старого» Олександра Медведька, який влаштовує обидві сторони. Проте для цього треба провести два голосування: про звільнення С.Піскуна та про призначення О.Медведька.

Рада уповільненої дії

Крім основного завдання — ухвалення законів, які б розблокували проведення дострокових виборів (включаючи фінансування), ВР мала прийняти низку документів, необхідних для вступу в СОТ. Також слід переголосувати всі закони, прийняті в період з 2 квітня до 29 травня, щоб підтвердити їх легітимність.
Та якщо першого дня, коли Президент повернув парламенту право ухвалювати рішення, все начебто відбувалося згідно з попередніми домовленостями, принаймні для стороннього ока, то 30 травня нерви не витримали в обох сторін. Дві постанови — щодо Генпрокурора та призначення суддів на адмінпосади — розхитали зал.
Опозиція залишала залу на знак протесту і поверталася до неї. З обох боків линули звинувачення в зриві домовленостей, блокувалася трибуна, а якийсь добродій навіть повідомив про замінування будинку на вул. М.Грушевського, 5. Довелося знову збиратись у Президента, аби не повертатися до мертвої точки кризи…

Мандат спотикання

Вже пізно ввечері, коли черга дійшла до запровадження імперативного мандата для народних депутатів і зміни порядку оскарження указів Президента й постанов ВР та КМ, виявилося, що в самій коаліції немає згоди в погляді на запропоновані проекти. Адже за опозиційні варіанти коаліція не голосувала принципово, а соціалісти не погодилися з новими порядками. Зокрема, з неможливістю оскаржувати в судовому порядку рішення з’їздів про виключення «неправильних» депутатів зі списків та, відповідно, із самого парламенту. Одних не влаштовували формулювання на кшталт «за непідтримання або протидію лінії партії», інших — сам факт того, що «п’ятіркою» лідерів їхні особи в розрахунок не беруться.
Прозасідавши за північ і не прийнявши жодного з варіантів законопроектів, парламентарі вирішили, що далі немає сенсу голосувати. Адже о 24.00 ВР знову перетворилася… Ні, не на гарбуз, а на примару законотворчого органу. Тому першими сесійну залу залишили опозиційні фракції, за ними потяглись і представники більшості.
Як наслідок, главі держави довелося продовжувати ще на день повноваження «розпущеного» парламенту. Під ультиматум: або виконання домовленостей, або вибори через 60 днів, тобто 29 липня.

Опозиційний суїцид

Якщо ж домовленості будуть виконані так, як замислювалося, виборча кампанія має стартувати президентським указом після того, як 151 нардеп складе свої мандати. Це має статися за рішеннями з’їздів опозиційних блоків, на яких позбавлять мандатів усіх своїх депутатів. Таким чином Рада втратить кворум і вважатиметься неправомочною, адже згідно зі ст.82 Конституції парламент є діючим, якщо до нього обрано не менше ніж 300 депутатів.
Без кворуму ВР не може зібратися на засідання, що стає «зрозумілим» через 30 днів — 30 червня. У такому разі ще за місяць, 30 липня, Президент одержить право скористатися ст.90 Основного Закону та розпустити парламент. Оскільки дострокові вибори повинні пройти в останню неділю 60-денного терміну з моменту підписання указу, отримуємо саме 30 вересня.
Щоправда, зі списками може вийти неприємний конфуз, оскільки вже зараз у суді розглядається протест «промисловців» Анатолія Кінаха, яких було виключено зі списків НСНУ. І якщо суд визнає відмову ЦВК скасувати списки обгрунтованою, то на місце депутатів, позбавлених мандатів, прийдуть нові, які захочуть відчути смак законотворення, а не чергових виборів.
З іншого боку, навіть черговий указ про розпуск ВР може стати предметом розгляду в Конституційному Суді. Тобто знову виникне питання щодо легітимності суддів КС і визнання чи невизнання рішення єдиного органу конституційної юрисдикції.
Також виникне питання щодо того, хто оголошуватиме переможців перевиборів. За деякою інформацією, Президент і Прем’єр начебто узгодили кандидатуру, яка має очолити Центральну виборчу комісію. Після відмови коаліції підтримати Володимира Радченка претенденткою на цю посаду стала Марина Ставнійчук, яка зараз є першим заступником голови ЦВК.

Непрохідний бар’єр

Виборче законодавство не повинне зазнати суттєвих змін. Прохідний бар’єр залишиться на рівні 3%, що все ж дає шанс для соціалістів залишитися під куполом на вул. М.Грушевського як самостійній політичній силі. Так само політологи пророкують, що не залишать сесійної зали комуністи. Тобто основні гравці матимуть і портфелі, і певний вплив на формування нової коаліції.
Ймовірно, до них приєднаються ще одна-дві партії чи блоки. Найбільший шанс — у прогресивних соціалістів. Для решти така можливість може з’явитися хіба що в разі нових блокоутворень. Але з огляду на швидкоплинність виборчої кампанії особливого поля для маневрів у дрібних, невпливових партій майже немає. Єдиний вихід — увійти до блоків-«переможців». Та чи додасть це відсотків останнім?

Між п’ятою та шостою

Та невтішні висновки щодо майбутнього блокування навряд чи тримають на думці депутати-коаліціонери ВР V скликання, які не поспішають із завершенням своєї каденції. На відміну від 30 травня, наступного дня вони не схотіли працювати до опівночі (доки діяла пролонгація повноважень парламенту). Отже, залишилися без розгляду зміни до закону про вибори, друге читання закону про зміни до бюджету та питання складу ЦВК. Щоправда, в цей день ВР ухвалила 11 «сотівських» законів.
Наступного дня Президент достроково повернувся з Хорватії, зустрівся з Прем’єром і після нетривалої розмови ВР знову стала легітимною. Ще на день. А опозиційні депутати повернулися до сесійної зали. Проте не зрозуміло, в якій іпостасі.
Адже, не дочекавшись ухвалення пакету змін до виборчого законодавства, напередодні 62 «нашоукраїнці» та 106 бютівців написали заяви про вихід зі своїх фракцій, що автоматично зумовлює позбавлення їх депутатських мандатів. Тепер, за процедурою, ЦВК має запропонувати скласти присягу наступним депутатам зі списків цих блоків. Якщо списки вичерпаються, то ВР не зможе розпочати своїх засідань через відсутність кворуму. І дострокові вибори стануть неминучими.
Примітно, що в разі, якщо суди визнають неправомірним «анулювання» списків з’їздами опозиційних блоків, то політичний Олімп остаточно «зависне». А з ним і вся правова система держави. Адже в конституційному хаосі нічого гарного збудувати неможливо.

Кризи рахують восени

Проте за будь-якого розвитку подій бажання досягти політичного компромісу можна тільки вітати. Але навряд чи вже зараз кожна зі сторін чітко уявляє, яким буде політичне життя після 30 вересня. Взаємні звинувачення, недовіра, зруйнована правова система залишають невирішеними головні проблеми, які й спричинили кризу. А попереду — створення нової коаліції, вибори спікера, визначення з кандидатурою Прем’єра.
Тому, вочевидь, відстрочення дати виборів грає на руку коаліції. Також не виключно, що в стані «біло-блакитних» очікують рішення Конституційного Суду, яке, безумовно, може стати джокером у наступних перемовинах. Бо чим більше помилок зробить президентська сторона, особливо якщо ці помилки матимуть юридичну оцінку, тим більше поступок їй доведеться зробити вже після виборів, аби нормалізувати ситуацію.
Чим довша ніч — тим радіснішим буде світанок…

Роман ЧИМНИЙ