Двоголова Феміда

Печерський райсуд знову в центрі уваги політиків, громадськості та… Ради суддів

Правосуддя, №17 (797) 28.04—04.05.2007

2697

Схоже, двовладдя стало традиційним для нашої держави. Україна мала двох генпрокурорів, Київщина — двох губернаторів, а наприкінці квітня Печерський районний суд м.Києва отримав двох чільників — Інну Отрош та Володимира Колесниченка.

Два чільники одного суду

Нагадаємо: 30 березня Президент своїм указом поклав виконання обов’язків голови Печерського райсуду на І.Отрош. 19 квітня Уманський міськрайонний суд своєю постановою про забезпечення позову зупинив дію президентського указу «Про скасування указу Президента про переведення судді Володимира Колесниченка на роботу до Печерського райсуду» до закінчення розгляду справи по суті.
Тож нині обоє, і В.Колесниченко й І.Отрош, заявляють про своє право виконувати обов’язки голови Печерського райсуду.
Конфлікт у Печерському суді став ключовим при розгляді кадрових питань на засіданні Ради суддів, що відбулося 20 квітня. На обговорення було винесено подання Голови Верховного Суду про призначення на посаду голови Печерського районного суду м.Києва І.Отрош. Відповідаючи на запитання суддів, І.Отрош розпочала з професійних здобутків на ниві правосуддя: закінчила Харківський юридичний інститут ім. Ф.Е.Дзержинського, суддею пропрацювала майже 3 роки. До цього займалася адвокатською діяльністю… Однак учасників засідання цікавило інше — так званий конфлікт з печаткою.
«У якому стані нині справа за адміністративним позовом В.Колесниченка? Чи розглядалася вона в Печерському суді?» — поцікавився голова РСУ Петро Пилипчук. І.Отрош детально розповіла про останні події.
І.Отрош. Згідно з доповідною секретаря цивільної канцелярії, у приміщенні будинку суду на вул. Гайцана, 4 за моїм наказом була призначена службова перевірка. Під час неї було встановлено таке: на порушення чинного порядку прийому цивільних і адміністративних справ, які надходять до суду, ця справа не реєструвалася в книгах реєстрації та в цивільній канцелярії. І за тим номером, який згодом було з’ясовано — 426, у статистичній картці була зареєстрована зовсім інша адміністративна справа. На сьогодні за результатами службової перевірки направлено листи до Генеральної прокуратури щодо з’ясування питання в порядку ст.97 КПК. Про порушення, які були встановлені в результаті службової перевірки, повідомлені Рада суддів та Вища рада юстиції. Це питання виносилося 17 квітня на оперативну нараду. Зокрема, обговорювалося питання, як бути із цією справою. Я не можу її зараз назвати справою, тому що вона не зареєстрована. Яким чином вона потрапила до канцелярії? Секретар, котрий працює з суддею, головуючим у справі, — Карабанем, — згідно з журналом судових засідань передав цю справу до канцелярії, але відповідно до інструкції з діловодства вона не проходила реєстрації та зараз перебуває в канцелярії. Це все, що я можу повідомити.
Дійсно, в цьому матеріалі (я все ж таки, висловлюючись юридично, назвала б це так) міститься протокол судового засідання від 5 квітня цього року. Час судового засідання — 9.00—9.20. Водночас я хочу звернути вашу увагу на те, що я того ж дня — і це зафіксовано протоколом оперативної наради — у приміщенні суду на вул. Гайцана, 4 проводила оперативну нараду. Згідно з протоколом вона почалася о 9.05 і закінчилась о 9.30. На оперативній нараді були присутні двоє суддів, які в цей час згідно з протоколом судового засідання мали бути на розгляді й вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову. Це також було виявлено, а тому за результатами такої перевірки матеріали були направлені до Генеральної прокуратури.
П.Пилипчук. Інно Олексївно, із засобів масової інформації відомо, що апеляційний адміністративний суд зупинив виконання тієї ухвали. Де зараз ця справа? Там чи у вас?
І.Отрош. Цей матеріал — я його так буду називати — зараз зберігається в канцелярії суду. Дійсно, ухвала, винесена 5 квітня щодо забезпечення позову, якою було зупинено дію указів, була оскаржена. Апеляційна скарга прийнята до розгляду, було відкрите апеляційне провадження Київським апеляційним адміністративним судом. Водночас була винесена ухвала про зупинення дії ухвали в частині забезпечення позову.
Надходив запит від Київського апеляційного адміністративного суду щодо надання адміністративної справи. Була дана відповідь, що згідно зі встановленим порядком, який, між іншим, був визначений наказом колишнього голови суду, адміністративна справа у Печерському суді не зареєстрована. Тобто цей матеріал досі залишається в канцелярії. І, звичайно, ми чекаємо головуючого у справі, котрий, як і вся колегія в складі трьох суддів, яка приймала рішення, з того ж 5 числа перебуває на лікарняних.
П.Пилипчук. Є ще запитання до Інни Олексіївни? Шановні колеги, всім ситуація зрозуміла?
Олександр Кондратьєв. Скажіть, будь ласка, як ви оцінюєте якість своєї роботи за минулий рік? Скільки у вас нерозглянутих справ і як довго зберігаються справи, які перебувають у вас особисто в залишку?
І.Отрош. Якщо можна, я все ж таки ширше дам відповідь на це питання враховуючи те, що я перебуваю на посаді судді з 12 травня 2004 р. У 2004-му за півроку мною розглянуто 161 цивільна справа, у 2005-му — 290 справ, у 2006 році — 435 справ і за три місяці цього року — 96. Щодо якості роботи: за півріччя 2004 року (я називатиму в процентному відношенні: перша цифра — це якість саме моєї роботи як судді, друга — процент якості розгляду взагалі по Печерському суду) — 6,21%, по суду — 5,15% скасованих рішень.
П.Пилипчук. Скасовано рішень, які були оскаржені до апеляційного суду.
І.Отрош. Так, які розглянуті в апеляційному порядку, а по суду — 5,15%. За 2005 рік: по суду — 5,33%, у мене — 3,79%. За 2006 рік: у мене — 1,61%, а по суду не можу сказати цифру. І за три місяці цього року — 1,04%.
Думаю, всі розуміють, що категорія справ, яка розглядається, а саме — цивільних і справ адміністративного судочинства, досить складна. Враховуючи, що з 1.09.2005 й дотепер Печерський райсуд розглядав велику кількість справ, які повинні розглядатися окружним судом (у зв’язку з тим, що до цього часу не працює окружний суд), ситуація дійсно досить складна... Разом з тим усі скасовані рішення, ухвалені під моїм головуванням, я опрацьовую і, звичайно, роблю висновки.
Василь Онопенко. Шановні колеги! Вдячний, що ви стабілізували ситуацію в Печерському райсуді, й сьогодні ми бачимо, що це вже суд і колектив. І останнє рішення, яке ви приймали, приймали відповідно до закону, принципово, незважаючи на звернення тих чи інших політичних сил. Це дає нам надію, що Печерський райсуд буде дійсно незалежним. Але може виникнути така ситуація, не знаю через який період, В.Колесниченко буде поновлений на посаді голови у відповідному порядку. Як ви вчините? Знову почнеться епопея з печатками й усім іншим?
І.Отрош. У разі, якщо буде судове рішення, ухвалене іменем України, якщо воно набере законної сили, то, безумовно, хто як не суддя повинен його виконати. Урешті-решт, якщо так станеться, я залишуся просто суддею цього суду і з задоволенням працюватиму.
П.Пилипчук. Є ще запитання? Добре. Сідайте, Інно Олексіївно. Шановні колеги, перед тим як перейти до обговорення питання, хотів би поінформувати про деякі речі.
Коли виник цей конфлікт, мною як головою Ради суддів було створено робочу групу із членів РСУ і членів Ради суддів м.Києва. Ця робоча група з’ясовувала всі обставини того, що відбулося. Обговорюючи це питання, закликаю утримуватися від суджень стосовно законності чи незаконності указів Президента, маючи на увазі що є відповідний позов, навіть два позови, і законність чи незаконність цих указів буде вирішуватися в судовому порядку, наскільки я розумію.
Також хочу поінформувати, що 19 квітня Володимир Миколайович передав нам рішення Уманського суду, який постановив у порядку забезпечення позову також зупинити виконання указів Президента про скасування указу про призначення В.Колесниченка головою і про переведення його з Умані у Печерський районний суд.
Перейдемо до обговорення.
Олександр Волков. Я змушений говорити, оскільки було сказано, що була утворена робоча група і я її очолюю. Хоча було завдання закінчити перевірку до 13 квітня, але цього поки що зроблено не було, оскільки продовжують надходити скарги і ці події перебувають у розвитку й у стадії перевірки. Але, на глибоке переконання членів цієї робочої групи, мабуть, треба ставити питання ширше. Є ще одне звернення народного депутата з цього питання, і Раді суддів, на моє переконання, треба перевірити організацію роботи взагалі всього Печерського райсуду. Там є ще і щодо окремих суддів скасування таких цікавих постанов про порушення кримінальних справ тощо. Тому я просив би продовжити термін цієї перевірки.
Не торкаючись законності дій, а лише справи. Послухавши Інну Олексіївну, хочу сказати от що. Я їй казав це на співбесіді. Ми — судді, ми — юристи. Ми не повинні апелювати до того, що є якийсь невідомий позов, є матеріал чи не матеріал. Є копія справи, вона заведена. Якщо вона неправильно заведена, ми рекомендували на співбесіді — заведіть її правильно. Але адміністративний позов є, він підписаний і розглядати його треба. Якщо він неправильно оформлений, оформіть правильно, але дайте рух справі, тому що це виглядає не дуже добре. Є заведена справа в апеляційному адміністративному суді. Там свої питання. Це що стосується руху справи.
І друге питання і зауваження було до Інни Олексіївни. Не знаю, прислухається вона чи ні. Це щодо того часу, протягом якого вона перебуває на посаді в.о. голови суду. Інно Олексіївно, призначення вашим наказом, який навіть потім був підтверджений, можливо (я не бачив цього рішення зборів суддів), своїм помічником особи, яка розподіляє справи суддям, нічого спільного з вимогою закону не має. Це — на моє глибоке переконання. Цим повинна займатися канцелярія суду. Ці зауваження нами як членами Ради суддів висловлювалися.
О.Кондратьєв. Вважаю, що нам необхідно підтримати подання Голови Верховного Суду, бо я переконаний у тому, що кадрову політику судової гілки влади визначає тільки Голова ВС. Печерський суд — це майже міський суд м.Києва, і залишати такий суд без голови вважаю неможливим. Ми можемо тільки на слух сприймати, що каже кандидат на цю посаду, що кажуть противники, але не довіряти думці Голови Верховного Суду ми не можемо. Я прошу вас підтримати цю кандидатуру.
В.Колесниченко. Ваша честь, я звертаюсь до вас, аби дати об’єктивну, з моєї точки зору, інформацію щодо тих подій, які відбувалися, і намагатимусь відійти від пояснення це якимось політичним акцентом.
30 березня Президентом були видані укази про відсторонення мене від займаної посади і призначення на посаду виконувача обов’язків. В указі сказано: з метою перевірки обставин призначення мене на посаду голови Печерського районного суду та у зв’язку зі зверненням з цього приводу Голови Верховного Суду та групи народних депутатів скасовую указ про призначення мене головою у червні місяці 2005 року...
П.Пилипчук. Володимире Миколайовичу, я закликав і членів Ради суддів і вас закликаю до того, аби ми не обговорювали законність цих указів. Є ваші позови. Вони будуть розглядатися. Є укази, обов’язкові до виконання доти, доки вони не будуть скасовані загальним судом або визнані неконституційними.
В.Колесниченко. Користуючись правом оскаржити будь-які дії стосовно мене в суді, я намагався звернутися до суду з дотриманням територіальності, адже я живу в Печерському районі. Ви знаєте, що є проблеми в Кодексі адміністративного судочинства щодо можливості зміни підсудності. На жаль, у кодексі не вказано, що я мав змогу звертатися до іншого суду, інакше як за місцем проживання, перебування або знаходження. Я намагався зареєструвати в канцелярії в установленому законом порядку позовну заяву. Але за вказівкою в.о. голови суду мені в цьому відмовляли. Тоді я 4 квітня, близько 18 години, зайшов у цивільну канцелярію і сказав: виконуйте свої обов’язки відповідно до інструкції з діловодства. Здав заяву, яка була зареєстрована, їй було присвоєно номер.
Звертаю вашу увагу на відповідь голови суду: «У разі наявності у вас інформації щодо перебування зазначеної справи в провадженні судді Печерського районного суду, просимо звертатися до головуючого». І вона розглядається в апеляційному суді. Усі суди, куди б я не звертався (уже хотів знімати квартиру де завгодно), отримали команду позбавити мене можливості звернутися до суду. Всі бояться, падають на коліна і говорять: «Володимире Миколайовичу, ми цього робити не будемо — нас «порвуть». Тому я не знаю, як складеться моя доля і чи буду я й надалі працювати в цьому суді.
Співчуваю і тому, хто буде наступним, якщо це станеться. Але я маю право на те, щоб захистити свої права. Я хочу виглядати нормально перед своїми дітьми, родичами, близькими. Я нічого поганого для держави не зробив. Я, як міг, розводив усіх цих політиків для того, щоб вони мали можливість спокійно існувати. А те, що сьогодні коїться, те що я не можу звернутися до суду… Я б хотів, щоб ви мені в цьому допомогли, дали можливість відповідно до чинного законодавства це питання розглянути.
Щодо мого звільнення, то де ваше рішення, де ваша згода на те, щоб мене звільнити? Є ст.20 закону «Про судоустрій України», відповідно до якої Рада суддів повинна була визначитися: чи є в мене якісь недоліки в роботі. Висловіться, і я прийму ваше рішення за належне. Але його немає... Чому я повинен визнати те, чого немає? Я вам вдячний і вибачте.
Тим паче, що є ухвала Уманського міськрайонного суду про зупинення дії цих указів. Я сьогодні виконую обов’язки. Які питання до мене?
Антон Чернушенко. Мабуть, у цій ситуації неможливо промовчати і взагалі нічого не сказати щодо ситуації, яка виникла в Печерському райсуді. Ви всі маєте величезний життєвий досвід, зокрема й і практичної діяльності. Тому мені не потрібно вас переконувати в тому, яку необхідно дати оцінку тим фактам, які ми розглядаємо. Однак я прошу вас підтримати подання Голови Верховного Суду, до якого я також направив відповідне звернення щодо призначення на адміністративну посаду саме І.Отрош. Це зумовлено цілою низкою подій. Не тому, що вона має величезний досвід суддівської роботи. Навпаки, ви звернули увагу, що вона лише близько трьох років працює суддею, а отже, великого досвіду не має. Але ми добре знаємо, що можна й усе життя працювати суддею, бути гарним суддею, але не мати великих організаторських здібностей, аби очолювати колектив.
Коли мені випала доля довести до відома колективу Печерського районного суду указ Президента про те, що Володимира Миколайовича звільнено з адміністративної посади і виконувачем обов’язків призначено Інну Олексіївну, мені довелося звернутися до колективу з проханням, щоб вони з розумінням поставилися до цього факту, аби не було ніякого двовладдя в Печерському районному суді, щоб усі інші питання вирішувалися в установленому законом порядку. І, можливо, це був би найкращий варіант, якби цього порядку все-таки дотримався і Володимир Миколайович.
Є встановлений законом порядок, можна звернутися до суду. Нехай би цей процес, можливо, тривав не один місяць, а, можливо, й півроку, однак він був би вирішений в установленому законом порядку. І ми добре розуміємо, не визначаючи наперед розгляд цієї справи, яке можна було б ухвалити рішення. Але, на превеликий жаль, події розвивалися дещо іншим шляхом. І наступного дня, а точніше — через день у Печерському райсуді виникла ситуація, за якої його робота була практично паралізована. У суді можна побачити різні підрозділи охорони, народних депутатів, людей, громадян... Хто завгодно там був. І, звичайно, в цій ситуації працювати Печерський райсуд не міг.
Якраз у цій ситуації Інна Олексіївна змогла все-таки згуртувати колектив, скликати збори суддів, на яких ми були присутні з Петром Пилиповичем і висловили там також свою думку. І, що мене найбільше вразило, судді одноголосно висловились щодо тих подій, які відбувалися, зокрема щодо дій Володимира Миколайовича і в цій ситуації підтримали Інну Олексіївну. Тому я не вбачаю підстав не розглядати сьогодні подання Голови ВС. Тим більше, що воно не перешкоджає тому, аби надалі ця справа розглядалася і в районному суді. Однак правильно було зазначено, що такий складний колектив не можна залишати сьогодні без голови суду. Тому прошу підтримати подання.
В.Онопенко. Шановні колеги, чому було прийнято таке рішення? Думаю, вам відома та ситуація, яка склалася в Печерському суді. Вона була надзвичайно складна і це не тільки, об’єктивно скажу, з вини колишнього голови Печерського суду. Тому, що цей суд перебуває в центрі політичних баталій. Я казав В.Колесниченку: єдине ваше спасіння — триматися основи закону, незалежно від того, яка політична сила з якого коридору чи з якого боку до вас заходить у суд. Це могло б урятувати ситуацію. До чого це призвело, ми бачили.
Дійсно, фактично склалася надзвичайно непроста ситуація і Президент прийняв відповідне рішення. Наскільки воно правильне — не беруся судити. Це — питання до судів, які будуть розглядати позов В.Колесниченка. У цій ситуації, думаю, ми повинні вчинити так. Ми не можемо залишити суд без керівництва, бо це надзвичайно складний суд. Тому моє бачення таке: якщо ми внесемо рекомендацію, І.Отрош буде призначена головою суду. Якщо буде відповідне рішення суду — я перший внесу подання до Ради суддів і будемо відповідним чином реагувати.
Повинен зазначити, що Інна Олексіївна — це єдина кандидатура на цю посаду, яка об’єднала колектив суду, проявила свої вольові якості. Бо мало кому з вас відомо, що там були і погрози, була встановлена охорона її особи тощо. Але все-таки вона змогла об’єднати колектив і, думаю, що зараз ситуація в Печерському райсуді більш стабільна. Тому, якщо в перспективі буде якесь інше рішення суду, ми, судді, маємо підкоритися цьому рішенню, але просто залишити цей важливий суд без керівництва ми сьогодні в будь-якому разі не можемо.
Оскільки я перебував цього тижня на лікарняному, я попросив в.о. Голови ВС П.Пилипчука внести таке подання. Так, Петре Пилиповичу? Тобто в цьому випадку ви розглядаєте подання в.о. Голови ВС, але свою позицію я вам повідомив. Антон Васильович також зробив відповідне подання. Дійсно, вони були на зборах цього колективу, слухали людей і це була спільна думка суддівського колективу, що наразі Інна Олексіївна спроможна очолити цей суд.

***

Проаналізувавши ситуацію, що склалася, учасники засідання зійшлися на думці, що не можна залишати такий «непростий і важливий» суд без керівника. Рада суддів прийняла рішення рекомендувати І.Отрош для призначення головою Печерського районного суду м.Києва, а 24 квітня Президент підписав відповідний указ.

Ще про кадри

Окрім того, РСУ рекомендувала понад 40 суддів для призначення на посади голів та їх заступників у загальних судах, дала згоду на призначення начальників територіальних управлінь Державної судової адміністрації в окремих областях, а також дала рекомендацію Голові ВС внести подання Президенту про звільнення з адміністративної посади заступника голови Феодосійського міськрайонного суду АР Крим Вадима Копиляна за грубе порушення посадових обов’язків та порушення вимог «Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді» при прийнятті адміністративного позову.

Проблемний реєстр

Крім кадрових питань, Рада суддів обговорила інформацію про стан формування Єдиного державного реєстру судових рішень. Доповідаючи з цього питання, генеральний директор Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» (ДП «СІЦ») А.Боделан повідомив таке: порядком ведення реєстру, затвердженого постановою КМ, передбачалося, що в електронному вигляді копії судових рішень відправлятимуться для внесення до електронної системи з допомогою спеціалізованого програмного забезпечення і з використанням електронного цифрового підпису. Переважну частину завдання, за його словами, вдалося втілити у життя.
«Показовою є статистика наповнення реєстру», — сказав А.Боделан, навівши при цьому деякі цифри: «минулого року в реєстрі розміщено близько 340 тис. копій судових рішень». Однак уже на цьому етапі реалізації проекту постає низка проблем. Значну кількість із них породжує використання різнорідного програмного забезпечення судами. Зокрема Верховний, Вищий адміністративний, Вищий господарський суд використовують інформаційні системи, створені різними виробниками, які не узгоджуються з програмним забезпеченням з ведення реєстру. Найбільш прийнятним, за словами А.Боделана, є схема взаємодії, налагоджена між ДП «СІЦ» та Верховним Судом, який надсилає тексти рішень у вигляді електронних документів формату МS Word. Серед проблем, що гальмують наповнення реєстру, — недостатнє програмно-технічне забезпечення судів. Досі для розміщення в реєстрі надходять копії рішень на папері. Це призводить до значного накопичення копій судових рішень.
Після детального обговорення цього питання Рада суддів вирішила доручити ДСАУ забезпечити придбання та впровадження для судів та суддів місцевих і апеляційних загальних судів, апеляційних адміністративних судів електронного цифрового підпису та пов’язаного з ним спеціалізованого програмного забезпечення коштом Спеціального фонду. Крім того, «головам судів слід узяти під особистий контроль періодичність та повноту копій судових рішень для опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень», зазначено в рішенні РСУ.

Підготувала
Наталія САРАПИН