Закон і Бізнес


ГЕРОЙ ТИЖНЯ

Андрій ПІНЧУК: «Деякі високі посадовці виходять із власних амбіційних міркувань і більше шкодять реформі, ніж приносять користі»


Інтерв`ю, №31 (759) 05.08—11.08.2006
2480

Трохи більше місяця тому Київський апеляційний господарський суд своїм рішенням фактично забезпечив школярів підручниками напередодні свята першого дзвоника, скасувавши ухвалу своїх колег із Господарського суду Києва, які у свій час заборонили Міносвіти видавати підручники. Про масштабність цього заходу свідчить і сума, на яку міністерство планувало закупити книжки, — 120 млн грн. Цей же суд із честю витримав «випробовування на міцність» «справою НЗФ».
Віддаючи належне твердій позиції керівництва одного із судів країни, «ЗіБ» розпитав голову суду про його бачення сьогоднішньої судової системи, про її недоліки та тенденції.


Трохи більше місяця тому Київський апеляційний господарський суд своїм рішенням фактично забезпечив школярів підручниками напередодні свята першого дзвоника, скасувавши ухвалу своїх колег із Господарського суду Києва, які у свій час заборонили Міносвіти видавати підручники. Про масштабність цього заходу свідчить і сума, на яку міністерство планувало закупити книжки, — 120 млн грн. Цей же суд із честю витримав «випробовування на міцність» «справою НЗФ».
Віддаючи належне твердій позиції керівництва одного із судів країни, «ЗіБ» розпитав голову суду про його бачення сьогоднішньої судової системи, про її недоліки та тенденції.

«Кримінальна відповідальність за втручання в суддівську діяльність — декларація»

— Андрію Михайловичу, як ви вважаєте, чи може наразі судова система забезпечити повністю незалежне, неупереджене та об’єктивне судочинство?
— Навіть ідеальна модель судової влади не в змозі забезпечити «повністю незалежне, неупереджене й об’єктивне судочинство». Проблеми, що стосуються незалежності судової влади, фінансування судової системи, добору кадрів, безумовно, існують. Саме заради вирішення цих та багатьох інших проблем судової влади в Україні проводиться судова реформа, навколо якої точиться багато дискусій та суперечок.
Однією зі складових незалежного, неупередженого та об’єктивного судочинства є невтручання в діяльність суддів. КК взагалі передбачено кримінальну відповідальність за незаконне втручання в діяльність судді. Але на сьогодні це декларативна норма, яка на практиці не застосовується.
— Чи знаєте ви якийсь ефективний спосіб протидії корупції в суддівських рядах?
— Під корупцією в законі «Про боротьбу із корупцією» мається на увазі діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, яка спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Тобто це комплекс дій, який тягне за собою негативні наслідки у вигляді незаконних та необгрунтованих рішень. Більше того, це мають бути свідомі дії — за винагороду.
Тому першим і основним етапом у подоланні корупції є добір кандидатів на посади суддів та співробітників апарату судів.
Крім суто професійних знань, якими повинна володіти особа, що претендує на посаду в органах судової влади, вона має бути порядною людиною та своєю поведінкою зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
— Які ефективні механізми ви можете запропонувати на законодавчому рівні?
— Одним з таких механізмів можна вважати прийняття закону «Про доступ до судових рішень». І хоча є деякі складнощі, пов’язані з реалізацією його положень, виконання цього закону зробить діяльність судів більш прозорою.
Нині  на законодавчому рівні закріплено вимогу щодо обов’язкового фіксування судового процесу технічними засобами, але фактичне втілення цієї вимоги сьогодні неможливе у зв’язку навіть не з відсутністю апаратури для фіксування, а відсутністю достатньої кількості приміщень, де можливо було б таку апаратуру розмістити.
Тому ефективність боротьби із корупцією полягає ще й у пристойному забезпеченні суддів та працівників апарату судів як заробітною платою, так і належним та технічно облаштованим робочим місцем.
— Наскільки успішно ваш суд співпрацює з ДСА?
— Відповідно до положення «Про Державну судову адміністрацію України» ДСА здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи (крім Конституційного Суду, Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів). Відповідно до п.19 указаного положення ДСА організовує і фінансує будівництво та ремонт будівель та приміщень судів, забезпечує їх технічне оснащення.
Очолюваний мною суд утворений указом Президента п’ять років тому. На сьогодні Київський апеляційний господарський суд не має власної будівлі та розташований у трьох орендованих приміщеннях. Тому говорити про належний рівень взаємодії з ДСА було б нещиро.

«Не можна, щоб реформа проводилася заради реформи»

— Чи пропонували вам хабарі? Якщо так, то скільки і за що?
— Ні, не пропонували. І я думаю, що це тому, що хабародавці знають, кому хабарі пропонувати. Очевидно, за 35 років суддівської діяльності я не давав для цього підстав.
— Чи торкнулась вас судова реформа? Як ви оцінюєте перші кроки з її впровадження?
— Судова реформа, безумовно, тією чи іншою мірою торкнулась усіх ланок судової влади без винятків. Перші її кроки були пов’язані саме з утворенням апеляційної та касаційної інстанції. Запропонований інстанційний порядок розгляду судових справ, на мій погляд, виправдовує себе, оскільки він є більш демократичним та більше відповідає вимогам сьогодення.
Нині можна казати, що систему судів і процедуру перегляду та оскарження рішень докорінно перетворено та вони більшою мірою відповідають демократичним стандартам, ніж, скажімо, 5 років тому.
Але нечіткість окремих норм матеріального та процесуального законодавства створила можливість зловживання правами з боку недобросовісних сторін процесу. Візьміть хоча б ті приклади, коли рішення спеціалізованих судів у дуже важливих для держави та суспільства справах блокуються рішеннями місцевих судів, які знаходяться в інших регіонах і явно замовні. Це треба негайно усунути, оскільки шкода від такої реформатики дуже відчутна.
— Які проблеми, на вашу думку, існують на шляху її втілення?
— Безумовно, існують певні проблеми на шляху втілення судової реформи як на законодавчому, так і на побутовому рівнях. І однією з найголовніших проблем є відсутність єдиного глобального підходу до реформи на всіх рівнях та бачення того, якою має бути судова влада в Україні.
Більш того, бажання деяких високопосадовців, яким доручено вирішення цих питань, на жаль, виходять із власних амбіційних міркувань і більше шкодять реформі, ніж приносять користі.
— Що потрібно для здійснення судової реформи?
— Це дуже складне та об’ємне питання. На мій погляд, по-перше, не слід чекати миттєвих перетворень, впровадження будь-якої реформи потребує певного часу.
По-друге, і головне — реформування судової влади, безумовно, приводить до змін у багатьох інших державних інституціях: системі адвокатури, прокуратурі, державній виконавчій службі тощо. І це тільки верхівка айсберга, тому, щоб не припуститися глобальних та невиправних помилок, навіть сама концепція реформування судової влади має розроблятися комісією, утвореною на державному рівні за участю представників усіх гілок влади, професійних громадських об’єднань, із залученням науковців та спеціалістів різних галузей.
Вказана концепція повинна подаватись на розгляд з економічним обгрунтуванням запланованих перетворень. У такому разі реформу можна буде втілити з найменшими втратами та в розумні терміни.
І найголовніше. Не можна допустити, щоб реформа проводилася заради реформи з грубим насадженням в Україні досвіду інших держав, оскільки треба враховувати, що в кожної держави свій шлях.
— У чому, на вашу думку, запорука незалежності та неупередженості суддів?
— На мою думку, поняття «незалежність» та «неупередженість» не тотожні. Незалежність суддів є основною передумовою неупередженості та об’єктивності при розгляді справи. Тому забезпечення незалежного судочинства та особиста незалежність кожного окремого судді — це передусім завдання держави.
Незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись і в самому суді. У зв’язку із цим завданням керівництва суду є недопущення непроцесуального впливу на суддю.
— Як цей «непроцесуальний» вплив може відбуватися?
— Суддя поза межами розгляду справи не повинен звітувати чи давати пояснення з приводу справ, які перебувають у його провадженні та зазнавати критики за позицію в них. Саме у зв’язку із цим Конституцією та чинним законодавством суддям заборонено виконувати невластиві судді функції: бути членами комітетів, комісій, політичних партій.
За умови забезпечення незалежності судочинства від впливу зовні в будь-якій формі неупередженість та об’єктивність при розгляді справи повинні забезпечуватись додержанням однієї з основних засад судочинства — змагальності сторін. Судді не можуть і не повинні брати на себе функції, які можуть бути розцінені як прояв їхньої необ’єктивності чи зацікавленості в результатах розгляду справи.

«Адвокати мають безмірні можливості для затягування судового процесу»

— Коли будуть вчасно виконуватись рішення судів?
— Виконавче провадження, є, по суті, завершальною стадією судового провадження та являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у законі «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції, тому важко давати оцінку шляхам вирішення цієї проблеми з точки зору судової влади.
Одним зі способів захисту порушених прав громадян та прискорення виконання судових рішень є оскарження дій чи бездіяльності державних виконавців; такі скарги розглядаються в судовому порядку. Але, безумовно, повністю це проблеми вчасності виконання не вирішує. Докорінно змінити ситуацію можуть лише органи, яким підпорядковується Державна виконавча служба, тобто Міністерство юстиції України як вищий орган виконавчої влади. Ці зміни повинні відбуватися зсередини.
Погані справи з виконанням судових рішень є результатом того, що рішення судового органу вирішується управлінськими структурами.
— Наскільки вагомою сьогодні є роль адвокатів? Якими вони повинні бути, щоб успішно представляти в суді інтереси своїх клієнтів?
— Справа в тому, що відповідно до чинного законодавства інтереси в суді може представляти будь-яка особа на підставі доручення або договору, тому дуже складно сказати, чи є представник адвокатом в розумінні закону «Про адвокатуру», чи він просто представник (захисник). Тобто адвокати в господарському процесі не завжди діють на підставі ордера. Крім того, специфіка господарських спорів полягає в їх суб’єктному складі, тобто це спори між підприємствами.
Практично кожне підприємство на сьогодні має у штаті хоча б одного юриста, який знає специфіку роботи, тому може представляти інтереси в суді. Хоча в принципі адвокат може бути набагато ефективнішим у судовому засіданні, оскільки йому відома процедура судового розгляду. Щоб успішно представляти в суді інтереси своїх клієнтів, адвокати мають бути професійно підготовленими.
На жаль, погане процесуальне законодавство, на підставі якого ми працюємо, дає сьогодні адвокатам безмірні можливості в затягуванні процесу, зловживанні службовим становищем і т.ін.
— Що ви можете сказати про суддівську кадрову політику? Як ви трактуєте поняття «професіоналізм суддів»?
— На мою думку, одним із найважливіших критеріїв добору кандидатів на посаду судді є рівень професійної та освітньої підготовки й моральні якості особистості. Професійна діяльність суддів є однією з найбільш складних юридичних видів діяльності, оскільки потребує спеціальних якостей та навичок, які у своїй сукупності визначають індивідуальний стиль професії.
Слід зазначити, що поняття суддівського професіоналізму включає не лише знання та дотримання законів, а й усвідомлення морального обов’язку, який полягає передусім у повазі до людської гідності та в справедливому ставленні до кожної окремо взятої людини.
— Як ви розцінюєте ефективність роботи Академії суддів?
— Сьогодні вона займається підвищенням кваліфікації суддів, а не питаннями професійної підготовки молодих спеціалістів, хоча проведення такої підготовки для кандидатів на посаду судді є, на нашу думку, найбільш важливим.
Необхідно все зробити, щоб у роботі щодо підбору кандидатів на посаду судді не було протекціонізму, кумівства та інших негативних явищ.
— Ідеальний суддя: хто він?
— Це запитання, на мій погляд, більше етичного характеру, тому ідеальний суддя — це передусім високоморальна та освічена людина, крім того, її життєвий досвід має бути достатнім для розуміння того, що державою на нього покладено складну та почесну місію, що за кожним його рішенням стоять долі людей, а іноді й доля суспільства в цілому. Тому кожен кандидат повинен усвідомлювати, яка відповідальність на нього покладається із призначенням його на посаду судді.
Бути суддею, на мій погляд, — це покликання, і далеко не кожна людина, яка підходить за формальними ознаками — освітою, стажем, віком, — може взяти на себе відповідальність і неупереджено виконувати покладені на неї обов’язки, підтримуючи свою професійну компетентність на належному рівні. З власного досвіду скажу, що суддя може стати не те що ідеальним, а власне суддею лише через 3—5 років суддівської діяльності. Це чітко підтверджено практикою.

Розмову вів
Всеволод НЕКРАСОВ