Закон і Бізнес


«Суддів треба захищати

Іноді — від членів кваліфкомісій, а іноді — й від незнання ними положень законів»


Правосуддя, №26 (754) 01.07—07.07.2006
3191

22—23 червня відбувся семінар для представників української Феміди, правників, які причетні до діяльності кваліфкомісій, який мав назву «Актуальні питання організації роботи кваліфкомісій судів, добору кадрів та шляхи їх вирішення у світлі судової реформи». Крім виступів «юстиційних» осіб, на розгляд учасників семінару був запропонований проект Типового регламенту роботи кваліфкомісій суддів, яким визначається порядок роботи вказаних комісій, а також розгляду питань, віднесених до їхньої компетенції Конституцією, законами «Про статус суддів», «Про судоустрій України» та нормативно-правовими актами.


Олександр ВОЛКОВ, член Ради суддів України: «На жаль, усе, що про нас говорять у ЗМІ, у Верховній Раді, — це негатив, це пошуки винних»

— Такі заходи (семінар. — Прим. ред.), як на мене, проводились дуже давно, і дійсно правильно поставлене завдання і дано назву семінару. Ви знаєте, що сьогоднішній етап побудови правової демократичної держави полягає в тому, що держава повернулася до проблеми організації судової влади, її діяльності, важливості цієї діяльності для країни, громадян, суспільства. Це можна спостерігати в щоденних випусках газет, на телебаченні, на засіданнях Верховної Ради.
На жаль, усе, що стосується суддів, усе, що про нас говорять, — це негатив, це пошуки винних: судді корумповані, система корумпована, треба все міняти. Започатковано судово-правову реформу, яка вже названа судівництвом, серед громадян, юристів проводяться соціологічні дослідження, і їхні висновки однозначні, вони такі є, і ми це знаємо (особливо в Раді суддів) — за кількістю скарг на діяльність суддів. В основному люди не задоволені рішеннями в конкретних справах, але зараз більше почало надходити скарг на суддів щодо їхньої поведінки на судовому засіданні.
Нині пропонуються ідеї перевести кваліфкомісії на постійну основу, створити одну кваліфкомісію, яка б вирішувала питання розстановки кадрів, кваліфкомісії за територіальними ознаками, окремо дисциплінарну комісію. Звичайно, ідеї гарні, але на все це треба гроші, слід ураховувати ще й економічну ситуацію в державі.
Ви знаєте, що прийнято концепцію вдосконалення судівництва. Рада суддів принципово на останньому засіданні визначила своє ставлення до цього. По-перше, ми вважаємо, що концепції, які стосуються засад внутрішньої політики, — це питання повноважень не Президента, а ВР.
Хотів би також сказати, що, за концепцією і проектами законів, кваліфкомісії в областях утворюються за територіальною ознакою. Це збігається і з нашим проектом, що спеціалізованих кваліфкомісій не повинно бути, вони мають створюватися в областях тільки за територіальними ознаками. Які ж розбіжності?
Національна комісія (Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. — Прим. ред.) вбачає роль кваліфкомісій тільки в проведенні кваліфікаційної атестації, а всі питання щодо призначення суддів вирішує Вища кваліфікаційна комісія. Ми також запропонували, щоб голова кваліфкомісії міг бути усунений з посади за рішенням Ради суддів. Пропонується ввести одну дисциплінарну комісію на постійній основі, ввести посади судових інспекторів (з розрахунку 1 інспектор десь на 150 — 200 суддів), які призначатимуться із суддів чи суддів у відставці з’їздом суддів України. Уводиться поняття відрядження судді з залишенням його місця роботи, заробітної плати і т.д. Це може бути відрядження й у кваліфкомісію, й у Вищу раду юстиції, Академію суддів, ДСА.
Тут виникає питання: якщо повідряджаємо всіх, хто ж працюватиме на цьому місці? Тому пропонується, що до роботи в суді може буде залучений за рішенням ВККС, наказом суду за його згодою суддя у відставці. Ми не можемо призначити тимчасового суддю, не можемо обрати тимчасового суддю, але залучити суддю у відставці, який має статус судді (тобто його відставка зупиняється, і він працює там рік суддею).

Лідія ІЗОВІТОВА, в.о. голови Вищої ради юстиції: «Не паплюж суддю та начальника народу свого»

— Я кілька років прагнула зустрітися з членами кваліфікаційної комісії, тому дуже рада, що сьогодні ця зустріч відбудеться. Ми обміняємося думками, один одного покритикуємо, думаю, ви будете казати, що недопрацьовує ВРЮ. Але сьогодні ВРЮ стоїть чітко і впевнено на тих позиціях, що суддів треба захищати, необхідно захищати їхні права та свободи і навіть захищати від деяких членів кваліфкомісій, від деяких необгрунтованих рішень останніх.
На мій погляд, судді в небезпеці. Ви знаєте: є така біблейська заповідь: «Не паплюж суддю та начальника народу свого». З усіх боків паплюжать суддів, але ВРЮ на цій позиції не стоїть, більш того, ми дуже поважаємо членів кваліфікаційних комісій, розуміючи, що вони працюють на громадських засадах, розуміємо, що вони, пропрацювавши цілий день над справами, ще розглядають дисциплінарні справи. Ми переконані в тому, що до кваліфікаційних комісій обрано найкращих, найдосвідченіших і наймудріших суддів. Та інколи бачимо, що вони десь цю мудрість утрачають і забувають, що перед ними — їхні колеги, які їх обирали, що кожен суддя може опинитися в тій чи іншій ситуації.
Звичайно, ми не кажемо, що судді, які зробили певні вчинки, повинні уникати дисциплінарної відповідальності. Але коли ми знаємо і бачимо, що формально порушуються дисциплінарні процедури, то виникає така думка: а чи не навмисно це робиться? Чи то через вашу зайнятість, чи на догоду тому чи іншому судді? Тож поставмо сьогодні крапки над «і». Скажемо один одному, чому ми вважаємо, що є помилки в нашій роботі й у вашій роботі, для того щоб уникати їх у майбутньому.
Є ст.60 закону «Про судоустрій України», яка каже, що кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата в судді, має право звернутися до відповідної кваліфкомісії з заявою про рекомендацію для призначення чи обрання його професійним суддею. До ВРЮ надходять матеріали, де відсутні такі заяви. Тобто немає заяви особи про те, що вона хоче стати суддею і просить дати рекомендацію після складення кваліфікаційного іспиту.
Часто кваліфкомісії розглядають не заяви кандидатів на посади суддів відповідно до вимог законодавства, а спільні подання голів територіальних управлінь ДСА та голів апеляційних чи місцевих судів. Виникають питання: чи є добір кадрів? чи виконуються вимоги закону щодо рівності прав тих осіб, які хочуть зайняти посаду судді? кому надається перевага? можливо, взагалі є лише один матеріал — стосовно особи, яку рекомендує голова апеляційного суду? Це пряме порушення ст.60 закону «Про судоустрій України».
Я хочу звернутися до голів кваліфкомісій. Відповідно до законів «Про судоустрій України», «Про статус суддів» заяви від громадян, які бажають обіймати посади суддів, повинна приймати кваліфкомісія, а не голова апеляційного суду чи ДСА. Це — ваша робота, ви повинні проводити добір кадрів, дивитися на претендентів, які, можливо, будуть суддями.
Також є непоодинокі випадки того, що, наприклад, кандидат на посаду судді складає іспит, але ще не отримує рекомендації, чекає вакансії. А трапляється й таке, що надходить заява, приймається кваліфіспит і одночасно особа рекомендується. Кадровий резерв — це не список охочих стати суддями, а список тих, хто склав кваліфіспит, але чекає вакансії, рекомендації.
Нас звинувачують у тому, що ВРЮ, не маючи на це повноважень, запровадила кваліфіспит. Це не так. ВРЮ іспитів не проводить, а, враховуючи ту відповідальність, яку вона несе за формування високопрофесійного суддівського корпусу, проводить співбесіди з кандидатами. Який наслідок цього?
Наведу приклади: вчора кандидат на посаду судді зі стажем роботи 8 років у галузі права на питання, чим відрізняються повноваження суду першої інстанції від апеляційної, відповів, що в першій інстанції суддя розглядає справу сам, а в апеляційній — утрьох. Усе, більше не знає нічого. Це рівень знань. На питання, що таке злочин, склад цивільного правопорушення, відповіді ми не отримали.
Ми намагаємося ставити питання перш за все на тему реферату, цікавимося, якими джерелами користувалися кандидати при його написанні. Часто кандидати не знають, якими джерелами вони користувалися, крім Кримінального чи Цивільного кодексів, не знають учених, які опрацьовували ті чи інші питання в науці. Виникає таке враження, що частина рефератів узагалі не ними писалась, а виникла «комп’ютерним способом».

Ігор САМСІН, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів: «Неприпустимою є ситуація, коли, по суті, одна й та сама функція покладена на два різні органи»

— Успішність судової реформи багато в чому залежить від суб’єктивного фактору, який проявляється у відповідності кваліфікаційного та професійного рівня суддів новим вимогам та реаліям. Якщо проаналізувати законодавство, а діють 4 закони, які стосуються підбору кадрів («Про статус суддів», «Про судоустрій України», «Про Вищу раду юстиції», «Про порядок обрання суддів Верховною Радою України безстроково»), то злагоджене функціонування системи судоустрою можливе лише за умов високої організованості вирішення таких кадрових питань, як: професійна підготовка та добір суддів, кваліфікаційна атестація, призначення на посаду судді вперше, обрання на посаду судді безстроково, ротація, просування в суддівській та адміністративній кар’єрі, притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади судді.
Вбачається, що принцип прозорості, демократичності та рівних можливостей має посісти належне місце в процесі кадрового забезпечення вітчизняної системи судоустрою. Реалізація зазначених принципів має здійснюватись через діяльність органів, повноваження яких стосуються забезпечення функціонування судової влади, насамперед — кваліфкомісій суддів. Діяльність системи кваліфкомісій пов’язана з рядом проблем об’єктивного та суб’єктивного характеру, які тісно пов’язані між собою.
Щодо розгляду питань про дисциплінарну відповідальність суддів. Тут стикаються наші інтереси: кваліфкомісій округів, ВККС і ВРЮ. Відповідно до ст.97 закону «Про судоустрій України» дисциплінарне провадження — це процедура розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді. При цьому право ініціювати питання про дисциплінарну відпо-відальність судді належить народним депутатам, уповноваженому ВР з прав людини, Голові ВС, голові вищого спеціалізованого суду щодо судді відповідного спеціалізованого суду (за винятком ініціювання звільнення судді), міністру юстиції та голові відповідної ради суддів, членам Ради суддів України. За чинним законодавством до компетенції кваліфкомісій та ВРЮ належить вирішення питання про дисциплінарну відповідальність. Наразі хотілося б відзначити, що при виконанні своїх завдань ква¬ліфкомісії взаємодіють з іншими органами, функції яких пов’язані з різними аспектами забезпечення діяльності судових органів. Ось така коротка схема.
Я був у Польщі з офіційною делегацією, і коли ми розповіли про нашу систему проходження, поляки взялися за голову і сказали: «Матка Боска, ми не знаємо, хто б у нас за таких умов пішов працювати суддею». У них проста система: особа працює стажером, колектив прийняв рішення, ВРЮ заочно розглядає це питання, президент підписує указ. От і вся процедура.
Кваліфкомісії суддів є елементом єдиної системи забезпечення функціонування судової влади. Ця система буде діяти ефективно тільки тоді, коли кожна її структурна одиниця виконуватиме свою унікальну функцію і місію. Іншими словами, неприпустимою є ситуація, коли, по суті, одна й та сама функція покладена на два різні органи. Так, кваліфкомісії суддів, ВККС та ВРЮ наділені повноваженнями здійснювати дисциплінарні провадження щодо суддів. При цьому, розглядаючи кваліфкомісію суддів та ВККС як органи єдиної системи, розмежування їхньої компетенції за принципом територіальності та інстанційності судів видається доцільним і виправданим. Адже кваліфкомісії суддів загальних судів, апеляційних округів, спеціалізованих та військових судів розглядають звернення та подання про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводять пов’язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушують дисциплінарні провадження і вирішують питання про дисциплінарну відповідальність суддів. У свою чергу ВККС розглядає ініційоване подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних судів.
При цьому немає логіки в тому, щоб до компетенції ВРЮ належало вирішення питань про дисциплінарну відповідальність суддів ВС та вищих спеціалізованих судів. Адже ВРЮ не належить до судової системи і є конституційним органом зі спеціальними повноваженнями, який має виконувати дорадчу роль при вирішенні питання про обрання та звільнення суддів.
Відповідно до ст.1 закону «Про Вищу раду юстиції» остання відповідає за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та, в межах своєї компетенції, про їх дисциплінарну відповідальність. Таким чином, функції ВРЮ повинні мати наглядовий характер, а процедурні питання щодо дисциплінарної відповідальності суддів усіх рівнів мають вирішуватись кваліфкомісіями. Іншими словами, лише на підставі рішень кваліфкомісій ВРЮ має вносити до ВР подання про звільнення суддів. Це випливає насамперед зі складу вказаних органів, який прямо впливає на незалежність та об’єктивність прийнятого рішення в будь-якій справі.
До компетенції ВККС має бути віднесено також питання дисциплінарного провадження і щодо суддів ВС та вищих спеціалізованих судів. Натомість дисциплінарні справи щодо суддів апеляційних судів слід віднести до компетенції окружних кваліфікаційних комісій. Я виходжу з чинного законодавства: обирали кваліфікаційні окружні комісії не судді ВС, а судді апеляційних округів. Якщо ви їх обирали, то обрали достойних, тому, будь ласка, і відповідайте перед ними. А якщо ВККС обрав з’їзд суддів, то будемо відповідати перед усіма суддями України.
Є не зовсім логічним порядок оскарження рішень кваліфікаційних комісій у дисциплінарних справах. Рішення в дисциплінарних справах, винесені як кваліфкомісіями суддів загальних судів апеляційних округів, кваліфкомісією військових судів, кваліфкомісією відповідних спеціалізованих судів, так і ВККС, оскаржуються до ВРЮ. При цьому є очевидним порушення принципу адміністративного порядку оскарження, коли рішення нижчого органу оскаржується до вищого. Тобто рішення кваліфкомісії суддів загальних судів апеляційних округів, спеціалізованих та військових судів мають переглядатися ВККС, а рішення останньої мають оскаржуватися виключно до суду.
Сьогодні виникає багато питань процесуальної бездіяльності судді. Суддя отримав позов, поклав під сукно — і будьте здорові. В принципі таке буває, і дуже часто скарги надходять до комісії, до Ради суддів. Тому ми запропонували внести відповідні процесуальні кодекси. Є такі думки, що нехай громадяни звертаються до адміністративного суду. А чому саме до нього? Тут же суд над судом виходить, бо суддя, отримавши заяву, вже є процесуальною особою. Він повинен учинити дії, передбачені процесуальним законом — кримінальним, цивільним, господарським чи адміністративним. Він уже в процесі, він повинен учинити дію, але не вчиняє її. То є така пропозиція, щоб у кожному процесі можна було оскаржити це до вищого суду. А останній прийняв рішення: немає тут бездіяльності, тут усе правильно, суддя веде підготовку, справа складна і т.д. Або: є тут бездіяльність. Вищий суд порушує справу і направляє для розгляду в першу інстанцію, він не сказав своє «за» чи «проти», а сказав: є підстави чи ні. Чому людина повинна ходити по всіх інстанціях, притягати суддю до дисциплінарної відповідальності?
Перше завдання реформи таке: ми повинні прийти до суду і запитати, що хочемо від цього суду. Ми ж не хочемо зайти в темні коридори, щоб відвалилося щось і впало людині на голову. Особа хоче прийти у світлий зал, подати позовну заяву й рівно через тиждень бути вислуханою суддею в залі судового засідання. Ось, на мій погляд, з чого потрібно почати реформу.
Не можна залишити поза увагою також проблему формального характеру, що стосується процедури виконання кваліфкомісіями своїх повноважень. Ця проблема зводиться до недотримання комісією регламенту роботи. Як свідчить практика, більшість рішень у дисциплінарних справах були скасовані ВРЮ саме з формальних, процедурних підстав. Сьогодні діють два регламенти, які не затверджені в законному порядку: типовий регламент роботи кваліфкомісії суддів та тимчасовий регламент роботи ВККС. При цьому останній має бути приведений у відповідність з типовим регламентом, зокрема в питаннях про визначення формулювання компетенції ВККС, про процедурний статус учасників засідання кваліфкомісії, строки вирішення процедурних питань та розв’язання справ по суті тощо.
Разом з тим регламент ВККС має відображати специфіку її повноважень, зокрема розгляду скарг на рішення кваліфкомісій суддів загальних судів апеляційних округів, кваліфкомісій суддів відповідних спеціалізованих судів, кваліфкомісій суддів військових судів; надання дозволу на складання та приймання повторного, додаткового іспиту в суддів, яким відмовлено в рекомендації на обрання суддею безстроково.
До речі, я був на засіданні однієї кваліфкомісії Житомирського округу, мені сподобалася їхня робота. Люди з 9-ї години ранку працюють до 7-ї години вечора, всіх вислуховують, обгрунтовують кожне питання. Це важка робота. Але як вирішити це питання ВККС? Приймати в судді екзамен, робити атестування? Поки що ми працюємо так, як працювала попередня комісія, але думаємо над цим питанням.
Загалом слід зазначити, що типовий регламент роботи кваліфкомісії також потребує доопрацювання в частині приведення вживаної термінології у відповідність із законом «Про судоустрій України», використання понять, які допускають вільне або суб’єктивне тлумачення та оцінку, зокрема, це стосується визначення поняття «дисциплінарний проступок». Крім того, ми вважаємо за доцільне прописати у типовому регламенті й основи взаємодії кваліфкомісії з ДСА та ВРЮ, виходячи з положень Конституції, законів про судоустрій, ВРЮ та про статус суддів.
Також важливим є питання призначення на посаду судді вперше. Вважаємо доречним звернути увагу на такий аспект процесу кваліфікаційної атестації, як надання рекомендацій кваліфкомісією про призначення на посаду судді вперше. Звернемося до статистики 2005 р. Цифри свідчать про існування двох негативних факторів:
- відсутність ефективної системи оцінювання претендентів на посаду судді; нині це непогано виходить у Житомирі: роздаються білети, кандидати мають час для підготовки, потім кожен захищається із проблемних питань, з кожного предмету виставляється оцінка, все підсумовується і виставляється загальний бал;
- відсутність належної професійної підготовки в самих претендентів.
Тому, на наш погляд, доцільно запровадити єдину систему оцінки, розробку якої доручити Академії суддів спільно з ВККС. За запропонованою схемою, кандидати на обрання суддями безстроково мають звернутись до управління ДСА, яка призначає складання вказаними особами кваліфікаційного іспиту в Академії суддів. При цьому вбачається, що такий іспит має проводитись у формі тестування з юридичних дисциплін. У разі успішного складання тесту кандидати мають направлятися до відповідної кваліфкомісії з метою проведення кваліфікаційної співбесіди для встановлення морально-етичної, психологічної готовності здійснювати правосуддя. На цьому фактично має завершуватись процес оцінки професійної якості особи, яка претендує на зайняття посади судді.
Підсумовуючи викладене, вважаю, що першочерговими завданнями для підвищення ефективності функціонування системи кваліфкомісій є:
- вирішення питання з розмежуванням компетенції ВККС із ВРЮ з метою надання реальної можливості ВККС впливати на результати дисциплінарного провадження щодо суддів;
- приведення у відповідність із вимогами чинного законодавства та доцільності типовий регламент роботи кваліфікаційної комісії суддів, на основі якого розробити регламент роботи ВККС із урахуванням її специфіки та відповідні регламенти кваліфікаційних комісій;
- розробка єдиних критеріїв та підходів до оцінки кандидатів на зайняття посад суддів, що мають застосовуватися всіма учасниками кваліфікаційної атестації.
Проблеми, які я виклав, сьогодні є лише незначною частиною тих труднощів, з якими стикаються кваліфкомісії, територіальні управління ДСА. Разом з тим поступове, планове та раціональне вирішення зазначених питань і згладжування тих колізій, які сьогодні існують, дасть позитивні результати.

Підготувала
 Марина ЗАКАБЛУК