ГЕРОЙ ТИЖНЯ

Ярослав ДАВИДОВИЧ: «Уже давно зрозуміло, що далеко не просто покарати головних фігурантів фальсифікацій»

Влада і закон, №8 (736) 25.02—03.03.2006

3372

Про цьогорічні парламентські вибори як про подію загальнонаціонального масштабу з доленосним значенням говорять давно. Що не дивно, адже від виборів-2006 залежить якщо не все в політичному житті країни, то дуже багато. І ось тепер, коли до виборів народних депутатів залишився місяць, усе частіше турбує питання: чи не повториться минулорічний сценарій, чи не доведеться знову відстоювати свій вибір?

Щоб заспокоїти виборців, які песимістично налаштовані на те, що їхній голос усе одно ніхто не почує, «ЗіБ» зустрівся з Ярославом Давидовичем — людиною, яка чесно дивиться в очі народу після нелегких президентських виборів, довівши, що Україна має право обирати владу. Голова Центрвиборчкому готовий прислужитися вільному вибору українців і на цей раз і запевняє, що парламентські вибори пройдуть чесно, прозоро і без фальсифікацій.

ЦВК готова до виборів «морально і фізично»

— Після довгих і нелегких президентських виборів ви говорили, що готові «хоч завтра» проводити парламентські вибори. Ваш оптимізм зберігся?

— Відповідаючи на це запитання, хотів би одразу розставити всі крапки над «і». По-перше, фраза «хоч завтра» — доволі образна. Адже будь-які вибори потребують серйозної, а отже, тривалої організаційної та методичної підготовки. Повірте мені, це не просто слова. За ними дні і, я не побоюся цього слова, навіть ночі безперервної роботи. І це повною мірою стосується не тільки Центральної виборчої комісії, а й усіх суб’єктів виборчого процесу, починаючи з політичних сил, які прийняли рішення брати участь у виборах. Закон про вибори народних депутатів цілком логічно передбачає для цього 120 днів.

Інша справа — так би мовити, моральна і фізична готовність ЦВК до майбутніх парламентських виборів. Саме в цьому плані ми готові були провести їх на високому рівні хоч на другий день після завершення президентських виборів 2004 року, настільки нас загартувала попередня виборча кампанія. Безумовно, при цьому я мав на увазі й той неоціненний досвід, хай і з присмаком гіркого, набутий моїми колегами.

— Хто займається розслідуванням кримінальної справи навколо транзитного сервера і чому досі не відомі «автори сценарію» масових фальсифікацій? Чому зараз про цю тему кажуть, що вона вже неактуальна і непершочергова?

— З останньою тезою дозволю собі не погодитись. Актуальність запобігання фальсифікаціям, у моєму розумінні, абсолютно не втрачена. Дійсно, на жаль, засоби масової інформації до неї повертаються ситуативно, коли в цьому виникає потреба. Втім, головне, звичайно, не розмови, не частота згадувань, а конкретні справи, тобто розслідування. Гадаю, багато кому стануть пересторогою кримінальні справи, порушені за фактами скоєння злочинів проти виборчих прав громадян. Загалом їхня загальна кількість на кінець минулого року становила понад 1600. Дехто вже й покарання відбуває. Мабуть, відтак і десятому закаже сліпо чинити чиюсь волю, нехтуючи законом. Хоча є й такі випадки, коли провину важко довести, навіть маючи на руках певну інформацію, яка є у фахівців.

Що ж до так званого транзитного сервера, то розслідуванням цієї справи, як і належить, займаються у межах своєї компетенції відповідні правоохоронні органи: МВС, СБУ і Генеральна прокуратура. До їх компетенції входить і пошук замовників та «сценаристів» фальсифікацій. Я не сумніваюсь у нинішніх правоохоронних органах, адже не з чуток знаю компетентність і об’єктивність їхніх працівників. Сподіваюся, що невдовзі у цій справі буде поставлено крапку. Хоча вже давно зрозуміло, що далеко не просто покарати головних фігурантів. Чомусь у нас у всі часи було простіше знайти і покарати того, хто вкрав мішок зерна, а не того, хто поставив справу на потік і краде машинами...

«Комісія на цих виборах працює згуртовано, об’єктивно, неупереджено»

— Чи можете ви, як голова ЦВК, з упевненістю сказати, що ваша команда, тобто члени Центрвиборчкому, — це саме ті люди, які здатні забезпечити прозорі і чесні вибори, без казусів і скандалів і запевнити, що інцидент з персональним складом ЦВК, який мав місце на президентських виборах, виключений?

— Переконаний у тому, що Центральна виборча комісія цього разу і в майбутньому просто приречена забезпечити більш якісну організацію та проведення виборів. Зрештою, дуже чітким лакмусовим папірцем роботи ЦВК став так званий третій тур президентських виборів. Під час повторного голосування 26 грудня 2004 року Україна надзвичайно високо підняла планку організації виборів, засвідчивши, що може провести прозорі, чесні і демократичні вибори, і цю планку ми зобов’язані утримати. До того ж з кожною виборчою кампанією вдосконалюються як законодавство, так і система підготовки виборів, і тому, без сумніву, нинішні вибори будуть проведені на вищому рівні, ніж вибори 2004 року. Навіть не тому, що так бажає Центрвиборчком, а тому, що саме так ставить питання життя.

Зі свого боку можу запевнити, що комісія на цих виборах працює згуртовано, об’єктивно, неупереджено, що, власне, найголовніше сьогодні. Про свою особисту позицію я не раз уже говорив: не допомагати одним політичними силам і не заважати іншим. У той же час ми надаємо методичну допомогу і тим, і іншим, забезпечуючи послідовний і чесний виборчий процес.

Ми повинні, можемо і зробимо так, щоб цей процес був керованим і законним. При цьому я не хочу стверджувати, що абсолютно все буде гладко, але з нашого боку все буде чесно.

— Ярославе Васильовичу, більше восьми років ви присвятили роботі в Центрвиборчкомі і були безпосереднім організатором двох парламентських та двох президентських виборчих кампаній. Які суттєві відмінності цьогорічної парламентської виборчої кампанії ви вже відчули?

— Все відносно. Так само і на вибори можна дивитися з різних точок зору. Якщо з точки зору виборця, то буде майже така сама виборча кампанія, та сама агітація, не багато чим буде відрізнятися сам процес голосування. Зрозуміло, що значно зросте кількість бюлетенів, тому що одночасно відбуватимуться вибори до Верховної Ради і місцеві вибори. Хоча останній фактор, на мою думку, теж додасть чимало проблемних моментів. З точки зору політолога будуть якісь свої відмінності.

А якщо говорити про організаторів виборів і Центральну виборчу комісію, то насамперед необхідно взяти до уваги відмінності між правовим регулюванням різних виборів. Найбільш коректно і логічно, на мою думку, порівняти парламентські вибори 2002 і 2006 років. Головна відмінність між ними полягає в тому, що нинішні вибори проводяться на суто пропорційній основі, а попередні були організовані на засадах змішаної, так званої мажоритарно-пропорційної системи. Тоді, у 2002 році, половина народних депутатів (225 осіб) пройшли до Верховної Ради за мажоритарною системою в одномандатних округах, а інша половина — за списками політичних партій.

Зараз згідно з новим законом про вибори народних депутатів висувати кандидатів у депутати мають право лише партії та блоки партій. Ця система — пропорційна — в теорії виборчого права вважається більш демократичною і більш поширеною у світі. На думку фахівців, вона сприяє головному призначенню парламентських виборів — сформувати суб’єкт влади.

Природно, що ця основна відмінність нинішнього виборчого процесу не може не впливати на його етапи: на визначення меж округів і форми виборчого бюлетеня, порядок підрахунку голосів та багато інших аспектів, пов’язаних з організацією виборів.

Так, з організаційно-правової точки зору раніше в нас на виборах було 5 тисяч кандидатів у списках партій і 5 тисяч мажоритарних, а зараз ми працюємо виключно з політичними партіями. У зв’язку з цим змінено структуру організації виборчого процесу. Принципово новим є підхід до створення окружних та дільничних виборчих комісій — вони формуються за поданням політичних партій (виборчих блоків партій). По-іншому цього разу визначався і керівний склад окружних виборчих комісій. До речі, навіть цей етап роботи вже дає підстави сказати, що така практика не є оптимальною: Центральна виборча комісія уже кілька разів змушена була вносити зміни до складу ОВК та міняти їх керівництво, оскільки далеко не всі рекомендовані особи виявили готовність до організації виборчого процесу, а тим більше, до роботи в таких складних умовах. Тобто навіть самі політичні партії виявились не підготовленими до нової виборчої системи, не попрацювали належним чином з людьми.

Але нас зміни й новації не лякають, нам, зрештою, не звикати. Комісія спланувала виборчий процес відповідно до вимог закону, рішення вона приймає колективні, виважені, адже з більш як чотирьох сотень ухвалених нами постанов лише три було скасовано судовими рішеннями. Тобто ми налаштовані на одне — чесне, справедливе і законне проведення виборів.

«Законодавчі неузгодженості» можуть призвести
до нових порушень»

— Пригадується, ви зараховували до вад нового закону недостатньо чітко прописану норму організації розгляду звернень і скарг. За якою схемою зараз розглядаються скарги і чим це загрожує виборцям?

— Перш за все слід сказати, що жоден закон не є досконалим. Але ми — законослухняна інституція, до того ж правозастосовна, тому маємо їх виконувати.

Разом з тим проведення демократичних та прозорих виборів залежить не тільки від чинного законодавства та його застосування, а й від потенційних учасників майбутніх виборів народних депутатів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Лише завдяки узгодженим спільним діям, які спрямовані на беззастережне дотримання вимог Конституції та законів України і базуються на закріпленому ч.2 ст.19 Конституції принципі функціонування органів державної влади й органів місцевого самоврядування, можливе запобігання порушенню прав і свобод людини, зокрема виборчих прав громадян, а також вимог виборчого законодавства.

Варто зазначити, що закон про вибори народних депутатів у новій редакції, на відміну від попередньої, містить більш досконалі форми організації виборчого процесу. Зокрема, законом передбачена така новела, як моніторинг офіційних спостерігачів від громадських організацій за перебігом виборчого процесу, в тому числі за голосуванням, підрахунком голосів і підбиттям підсумків голосування на будь-якій виборчій дільниці та в територіальному виборчому окрузі.

Заслуговує на увагу і той факт, що 1 вересня 2005 року набув чинності Кодекс адміністративного судочинства, положеннями якого, зокрема, визначений порядок оскарження та розгляду судами справ щодо порушень законодавства під час підготовки та проведення виборів народних депутатів України. Проте, на жаль, закон та кодекс містять цілу низку неузгодженостей і суперечностей, які можуть призвести до певних труднощів під час реалізації вимог цих нормативно-правових актів. Так, кодексом та законом у різний спосіб визначається підсудність щодо оскарження та розгляду судами виборчих спорів стосовно окремих порушень. Зокрема, ч.3 ст.172 кодексу рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адміністративного суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Проте ч.4 ст.116 закону передбачено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена Центральної виборчої комісії подається до Верховного Суду. І прикладів подібних неузгодженостей можна навести ще багато. А це, як ви розумієте, може призвести лише до нових порушень.

Якщо ж ми безпосередньо перейдемо до юридичної відповідальності за порушення законів про вибори та референдуми, то варто зазначити, що, попри велику кількість заборон та санкцій, практика засвідчує, що ці норми почасти діють неефективно. Однією з причин цього є також нечітке визначення законодавцем виборчої термінології.

На сьогодні у Верховній Раді зареєстровано низку законопроектів, спрямованих на посилення відповідальності за посягання на виборчі права громадян і, відповідно, внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів.

Зазначені проекти законів передбачають уніфікацію підходів до встановлення відповідальності як за виборчі порушення, так і за порушення законодавства про референдуми. З іншого боку, пропонується більш диференційований підхід до правопорушень у цій сфері. Так, суб’єкти законодавчої ініціативи хочуть детальніше регламентувати питання, пов’язані з відповідальністю за такі дії: порушення, пов’язані зі складанням та уточненням списків виборців, порушення порядку ведення передвиборної агітації, незаконне надання фінансової або іншої матеріальної підтримки виборчій кампанії, замовлення або виготовлення виборчих бюлетенів понад встановлену кількість, невиконання рішення виборчої комісії, порушення встановленого порядку публікування документів, пов’язаних з підготовкою і проведенням виборів. Передбачається навіть відповідальність самих виборців за зловживання правами.

А взагалі, на мій погляд, вирішення питання проведення прозорих та демократичних виборів лежить не у площині встановлення покарань, а у забезпеченні позаполітичності членів виборчих комісій і підвищенні рівня правової культури всіх суб’єктів виборчого процесу.

«Наявність скарг — факт позитивний»

— Наскільки відомо, вже зараз до ЦВК надходить багато скарг. Як ви їх оцінюєте на даному етапі виборчої кампанії: вони є свідченням серйозних порушень чи певним методом дискредитації суперників?

— По-перше, скарги були, є і будуть завжди. Така вже природа виборів і їх суть. Як не дивно це прозвучить, сама їх наявність — факт позитивний. З одного боку, це зайвий раз свідчить про демократичність виборчого процесу і його цивілізованість.

З іншого боку, кількість скарг, їх зміст — це своєрідний барометр або, якщо хочете, термометр виборчої кампанії, даруйте за метафори. І сьогоднішній виборчий термометр, на відміну від минулорічного, показує нормальну виборчу температуру. Судіть самі, загалом за весь період виборів Президента 2004 року до Центрвиборчкому надійшло 1655 скарг. А з початку виборів народних депутатів 2006 року — лише близько 90. Сподіваюсь, що така тенденція залишиться сталою.

— Розпочалася виборча кампанія, повним ходом розгортаються агітаційні дії. На ваш погляд, кандидати в народні депутати винесли якийсь урок з президентської кампанії? Яких порушень зараз поменшало або немає зовсім?

— Як на мене, сьогодні зарано робити навіть висновки з цього приводу: попереду ще місяць виборчої кампанії. Пам’ятаєте, народна мудрість закликає курчат рахувати лише восени...

Тією чи іншою мірою кожному пересічному громадянину, виборцю, а тим більше політичним силам, які зареєстровані як суб’єкти виборчого процесу, відомий резонанс унаслідок порушень виборчого законодавства під час попередніх виборів, зокрема в частині агітації. Тому сміливців, які готові на порушення законодавства в частині, що стосується обмеження ведення передвиборної агітації, значно поменшало. Це видно неозброєним оком з кількості заяв, скарг чи інших повідомлень, що надходять до Центрвиборчкому.

Другого туру не буде?

— До скількох турів парламентських виборів готова ЦВК? Ваші прогнози?

— За родом діяльності, зі зрозумілих причин, я вже давно не даю ніяких прогнозів. Це хліб соціологів і політологів, і давайте не будемо їх його позбавляти. Якщо ж більш прагматично підходити до відповіді на першу частину питання, то, боюсь, я вас розчарую. Закон про вибори народних депутатів, на відміну від закону про вибори Президента, просто не передбачає повторного голосування. І це абсолютно логічно вже тому, що ні Конституція, ні перший зі згаданих законів не встановлюють електорального мінімуму, в разі недосягнення якого вибори були б визнані недійсними. Сподіваюсь, що вибори до парламенту пройдуть відповідно до норм цього закону.

— Що б ви зараз побажали, порадили і порекомендували виборцям і політичним силам передусім?

— Спільне побажання і виборцям, і політичним силам — громадянської відповідальності, чесних, законних і прозорих, а отже, демократичних виборів. До речі, я завжди стояв на тому, що всі ці ознаки виборів: їх демократичність, чесність і прозорість — насамперед залежать саме від виборців і політичних сил, від їхньої свідомості і волі.

Розмову вела
Катерина ПЛЕШКО