Суддя оголосив війну голові суду через 450 гривень премії
На засіданні Комітету з питань правової політики, яке відбулося 30 листопада, його члени комітету підтримали кандидатуру Олега Литвака на посаду судді КСУ, а також спробували вдосконалити роботу судів шляхом зміни процесуального законодавства. Також було вирішено, що один рік справи за цивільними спорами в касаційному порядку розглядатимуть апеляційні суди, а створення вищого цивільного суду хоча і є необхідністю, але поки що залишається мрією.
Родичаймося по-суддівськи?
Василь Сіренко. Перш ніж ми розпочнемо розгляд питань порядку денного, хочу звернути ваш увагу на таке. Останнім часом у пресі та Інтернеті часто з’являється інформація, що судді своїх дочок і синів улаштовують у суди і вони там створюють фірми або працюють адвокатами прямо при суді. Одна з газет опублікувала матеріал, згідно з яким голова суду «поселив» у суді свого сина-адвоката і вони працюють удвох. Комітет не може проходити мимо таких публікацій. Ми для того з вами тут і сидимо, щоб вчасно реагувати на подібні сигнали.
Я пропоную створити відповідну комісію і звернутися до Верховного Суду, Вищої ради юстиції, Ради суддів, щоб вони перевірили ці факти. Потрібно внести до законодавства відповідні зміни, щоб потім вимагати від суддів певної етики поведінки. Я, наприклад, вважаю це знущанням.
Валерій Євдокимов. Якщо є заява, комітет повинен реагувати на неї, адже в пресі вже це публікують.
В.Сіренко. Якщо факти про те, що голова суду і його син працюють разом, під одним дахом будуть доведені, то це корупція.
Сергій Слабенко. А про голову якого суду йде мова?
В.Сіренко. Я кажу про явище, яке існує, про звичайний господарський суд, про матеріали, які були надруковані в пресі та Інтернеті. Треба реагувати, все вивчити. Доручіть нашому підкомітету з питань правосуддя, щоб усе це з’ясували.
С.Слабенко. Зараз є нагальна необхідність поговорити про внесення змін до закону про судоустрій, щоб була можливість ініціювати питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення присяги, і, незважаючи на кваліфікаційні комісії, які дають підтримку. Якщо дійсно є такі факти, давайте приймемо рішення, що ми можемо ініціювати питання про порушення дисциплінарного провадження, звернувшись із відповідним поданням до кваліфікаційної комісії. Кваліфікаційна комісія буде в терміни, визначені законом, розглядати такі звернення.
Що стосується фактів, коли батько і син, дочка і мати десь мають такі спільні справи, то, на мій погляд, це підпадає під відповідальність за Кримінальним кодексом, що передбачає проведення прокурорської перевірки. Ніяких перевірок немає, ми ж не про все говоримо.
Олександр Волков. Це підстава для заяви про відвід судді. Через те, що нема ніяких підстав, бо в нас у законі це не врегульовано, цим користуються. Заборонено бути тільки юристами.
Василь Онопенко. Депутат каже, що в одному суді, в одному приміщенні працюють адвокат і його батько.
В.Сіренко. Та справа не тільки в одному приміщенні. Вони ж разом судять, хіба ви цього не розумієте?
В.Онопенко. Проблема є, але нам потрібно опрацювати відповідні докази, матеріали.
В.Сіренко. Потрібен закон про неможливість такого сумісництва. Поки зміни не внесемо, порядку не буде. На Заході взагалі суддею не можна бути, якщо близькі родичі займаються адвокатською діяльністю.
Лжескарги
В.Онопенко. В нас є порядок денний, тому давайте розглядати питання. Перше — про обрання суддів. Запросіть суддю Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Марію Матвієнко.
Борис Коропець. На сесії Верховної Ради кандидатура судді Матвієнко знята з розгляду після заяви народного депутата Івана Зайця. На цю ж тему потім надійшов лист народного депутата Степана Хмари. Якщо прочитати стенограму сесії, виступ І.Зайця можна зрозуміти так: суддя недостатньо веде боротьбу з корупцією. А тим часом вийшло якраз навпаки, тому що суддя Матвієнко притягнула державного службовця В.Кобзаря до адміністративної відповідальності й
оштрафувала його, а потім апеляційний суд це рішення скасував. То хто тут бореться з корупцією?
Суддя, як потім виявилося, написала, що державний службовець мав своє підприємство. Тому його визнано корупціонером і оштрафовано. А Апеляційний суд Черкаської області написав, що так, він державний службовець і підприємець, але він активно підприємницькою діяльністю не займався. А якщо не займався, значить, не корупціонер.
Я в цьому, чесно кажучи, сумніваюсь. У зверненні щодо Матвієнко, яке, очевидно, написане від інших осіб, написано, що в судді недостатнє навантаження як у заступника голови суду. У відповіді члена Ради суддів В.Іваненка написано, що навантаження в неї однакове з іншими суддями і за 5 років скасовано лише два її вироки стосовно двох осіб і змінено лише 9 рішень із тисячі, винесених суддею. Звинувачують суддю, що голова суду має жінку, котра працює адвокатом і бере участь у більшості справ, які розглядає суддя Матвієнко. Перевіркою встановлено, що за 5 років ця адвокатеса тільки в 24 цивільних справах брала участь, а в інших суддів вона бере участь набагато більше. Матвієнко не винна, що її начальник має жінку-адвоката.
В.Євдокимов. Я хочу, щоб ми наголосили, що суддя не повинен боротися з корупцією, він повинен розглядати справи. До чого тут суддя і боротьба з корупцією?
В.Онопенко. Ситуація зрозуміла, я добре пам’ятаю, коли І.Заєць виступав. Давайте обговоримо. Там є й інші скарги, під якими підписи людей, які вже померли.
О.Волков. Вони мають загальний характер, це чиясь робота, спрямована конкретно проти судді. У Ради суддів претензій немає.
Олександр Гашицький. Я не бачу підстав для того, щоб не рекомендувати цю суддю.
С.Слабенко. В нас у законі записана одна фраза: якщо народний депутат висловив свої зауваження, то вони підлягають перевірці комітетом. Шлях перевірки — це звернення з відповідною заявою до тих органів, які мають право притягувати до дисциплінарної відповідальності. Я вважав і буду вважати, що в тих випадках, коли скарги стосуються прийнятих рішень суддею і люди вважають, що вона діяла упереджено, нефахово, порушуючи вимоги, вони підлягають переданню до відповідних комісій. За результатами рішення цих комісій ми могли б сьогодні поставити крапку в цій справі. Відповіді, які нам сьогодні цитувалися, надходили на звернення голови Ради суддів, тобто перевірку робили відповідні члени Ради суддів за дорученням її голови. Тому, на мій погляд, ми можемо прийняти будь-яке рішення, але в депутатській залі можуть виникнути питання в депутатів І.Зайця, С.Хмари, які поставлять питання: хто конкретно, яким чином здійснив перевірку тих звернень, які направлялися?
Війна через премію
В.Онопенко. Якщо немає інших питань, то хто за те, щоб рекомендувати її на посаду судді, прошу голосувати. 12 — «за», 2 — утрималися. Ми вас рекомендуємо, але вам потрібно підготуватися, бо можуть питання виникнути і в залі Верховної Ради. Тільки не хвилюйтеся в парламенті, спокійно кажіть, як все було. І все буде гаразд. Запросіть Василя Коваленка. Прошу доповісти щодо скарг, які надійшли на суддю.
— На адресу комітету надійшли скарги суддів Куликова і Красулі, які працюють суддями цього ж Дніпропетровського гарнізону, де головою є Коваленко. І вони скаржаться на дії Коваленка як голови суду. Вказують у своїх скаргах, що він допускає свавілля, зловживає службовим становищем і втручається в розгляд справ. Перевірку було доручено Раді військових суддів, а також було залучено Генеральну прокуратуру, якими було встановлено таке.
У травні — червні 2003 року в судді Куликова склалися негативні стосунки з головою суду, який вживав до нього відповідні заходи через несвоєчасне виконання суддею своїх службових обов’язків. Куликов незаконно порушив кримінальну справу проти голови суду. Прокурору постанову він не направляє, а починає шантажувати нею голову суду, намагаючись примусити його скасувати накази про позбавлення судді премії через неналежне виконання службових обов’язків. В апеляційному порядку цю постанову було скасовано й визнано незаконною.
За поданням голови Ради суддів у військовому суді було порушено відповідне провадження і рішенням кваліфкомісії було рекомендовано Вищій раді юстиції звільнити Куликова з посади судді. ВРЮ прийняла ці рекомендації, прийняла рішення і внесла подання до Верховної Ради про звільнення Куликова з посади. Це подання досі знаходиться в комітеті, але через певні причини ще не розглянуте.
Другий факт, на який вказує Куликов: він вважає, що на нього співробітниками суду був вчинений напад в його кабінеті. Такий факт був, але він мав дещо інший характер. У 2004 році суддею Куликовим було прийнято рішення у цивільній справі за позовом Ярошевського до начальника Дніпропетровського гарнізону про забезпечення житлом, яке було оскаржене в апеляційному порядку. Але суддя тривалий час не направляв апеляційну скаргу до апеляційного суду, тому колективно було прийнято рішення вилучити цю справу із сейфу Куликова й направити її до апеляційного суду. Під час цих дій суддя Куликов чинив опір, застосував газовий балончик до одного з членів комісії, таким чином спричинивши йому легке тілесне ушкодження. Проти судді Куликова було порушено кримінальну справу.
Що стосується скарги судді Красулі на те, що голова суду втручається в розгляд його справ, необ’єктивно склав на нього характеристику. У зв’язку з цим він звернувся до суду і поставив питання про захист честі, ділової репутації та гідності. Апеляційний суд залишив без розгляду цю скаргу у зв’язку з тим, що позивач до суду не з’явився. В листопаді цього року до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Рада суддів вважає, що щодо голови суду Коваленка немає підстав порушувати дисциплінарне провадження.
У зв’язку з тим, що скаржники створили таку ситуацію, вони до кожного депутата направляють свої звернення, і від кожного депутата до комітету надходять документи. Тому комітет вважав за потрібне направити всі ці матеріали на перевірку, щоб поставити крапку й отримати офіційні відповіді.
В.Коваленко. Фактично два роки Куликов і Красуля мене як голову суду третирують, шантажують, бажають помститися. Я вважаю — за службову діяльність і за принциповість. Якщо сказати про Красулю, то протягом 10 років стосовно нього видано 44 накази, де звернуто його увагу, а також позбавлено премії через неналежне виконання службових обов’язків, за вживання спиртних напоїв, за невихід на службу, за порушення розпорядку дня та інше.
Що стосується Куликова, то цей суддя був обраний безстроково. Розумієте, поставив себе вище за закон і це — біда. Він почав не виконувати завдання, неналежно готуватися до розгляду справ, проявив тяганину при розгляді конкретних справ: більше ніж півроку справи не розглядалися. У зв’язку з тим мною видано наказ про позбавлення його премії. Він був незгодний із цим наказом і порушив відносно мене кримінальну справу. Я вважаю, що вона була порушена незаконно та безпідставно, і це підтвердилося ухвалою Військового апеляційного суду Південного регіону.
Ті скарги, які подавав Куликов до різноманітних судових інстанцій, до Президента, до уповноваженого з прав людини, перевірялися Вищою кваліфікаційною комісією, Радою суддів, кваліфікаційною комісією суддів військових судів, керівництвом Південного регіону, керівництвом військової колегії і визнані такими, що не відповідають дійсності, є безпідставними.
С.Слабенко. Скажіть, будь ласка, скільки у вас людей працює в суді?
В.Коваленко. Шість суддів.
С.Слабенко. Скажіть, будь ласка, як може статися, що картина склалася така: у вас немає зауважень щодо якості розгляду справ, але натомість у суді 6—7% від загальної кількості справ — це скасовані, змінені рішення цивільних, кримінальних справах. Чому такі показники?
В.Коваленко. Фактично приблизно 70% названих вами цифр становить брак у роботі з боку Куликова. Я наведу приклад, що Куликов і Красуля за останні 5 років при незначному навантаженні припустилися 29 і 33 судових помилок відповідно. Також, наприклад, за 4 місяці цього року Красуля розглянув усього 14 справ, із яких 9 рішень, постанов та ухвал апеляційним судом змінено або скасовано. Причини цього — лінь, недбалість, небажання виконувати службові обов’язки, зловживання спиртними напоями.
В.Сіренко. Та неграмотність, мабуть.
В.Коваленко. Це питання кваліфікаційної комісії — стосовно грамотності чи неграмотності. Але те, що ми реально маємо — недостатньо готувався до розгляду справ, недостатньо працював над підвищенням свого юридичного рівня. Якщо взяти листування, яке є в суді, і мої звернення до апеляційного суду про необхідність притягнення Куликова до дисциплінарної відповідальності, то мені неодноразово було пояснено, що я повинен вчити його як голова суду, але такі питання не ставились. Коли вже питання почало ставитись, притягли одного й другого до дисциплінарної відповідальності.
Володимир Філенко. Скажіть, будь ласка, про яку суму премії йшлося, якої ви позбавили скаржника?
В.Коваленко. Сума премії становить 25%. Приблизно 450—500 грн.
В.Філенко. Зрозуміло, і друге запитання: за яким фактом чи формулюванням порушено проти вас кримінальну справу?
В.Коваленко. На жаль, я не взяв постанову, яку він написав. Він визнав себе потерпілим і одночасно порушив проти мене справу за те, що я видав наказ.
Судді без присяги?
В.Онопенко. Якщо немає запитань, будемо голосувати? Хто за те, щоб порекомендувати суддю на обрання безстроково? 15 — «за». Бажаємо успіху. Тепер у нас є важливе питання про кандидата на посаду судді Конституційного Суду Олега Литвака. До нас надійшли матеріали. Зібрано відповідну кількість голосів на підтримку Олега Михайловича. Прекрасна біографія, вчений, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України. Скільки в нас взагалі пройшло кандидатів? Десь близько 10? Тих 4 чоловік через те, що не відбулося голосування, зараз знову до нас направили. А ви знаєте, Олегу Михайловичу, чому не відбулося голосування?
Олег Литвак. Ні, не знаю.
В.Онопенко. Присягу не дають можливості скласти. Я порушив це питання на погоджувальній раді, і кожен раз я порушую і кажу, що місячний термін спливає з дня призначення суддів. З’їзд суддів будуть проводити знову? Це треба вирішити, підготувати роз’яснення, а зараз давайте проголосуємо. Одноголосно. Дякую.
На засіданні погоджувальної ради лідерів депутатських фракцій і груп було ухвалено рішення про те, що приведення до присяги суддів КСУ відбудеться 15 грудня. На посади суддів КСУ від Верховної Ради претендують Іван Вернидубов, Марія Маркуш, Степан Гавриш і Олег Литвак.
Як зупинити «карусель» оскаржень?
В.Онопенко. Ще одне дуже важливе питання — проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення касаційного
оскарження рішення суду. Склалася надзвичайно загрозлива ситуація у ВСУ. Анатолій Ярема розкаже про розгляд у касаційній інстанції. Нині вже накопичилося близько 44 тисяч цивільних справ. Кожен, хто звернувся до Верховного Суду, чекатиме черги роками. Фактично втрачається право на касацію. Надходять десятки, сотні скарг із цього приводу. Тому є пропозиція — давайте поміркуємо, що можна зробити. Якщо залишити все, як є, то ці справи накопичуватимуться і далі.
Анатолій Ярема. Так сталося, що в грудні 2003 року Конституційний Суд визнав неконституційним утворення Касаційного суду. До утворення касаційної інстанції переклали її функції на Верховний Суд, у якому тільки накопичуються ці справи. За статистикою, за день надходить у 4 рази більше справ, ніж їх можуть фізично розглянути 20 суддів. Верховний Суд позбавлений сьогодні можливості виконувати свої обов’язки. Неодноразово Європейський суд накладав санкції через те, що тривалий час розглядають справи. І це правильно. Ми зараз починаємо розглядати тільки січень 2004 року. Зараз уже процедура просто ускладнилася, тому що ми
отримуємо вже не справи, а скарги безпосередньо до Верховного Суду. Кожна скарга потребує з’ясування суті спору, чи відповідає він вимогам закону. Ми думали, яким чином це зробити, може, доручити тим же апеляційним судам, щоб президія створювала відповідну палату або сама розглядала? Але знову-таки був той же принцип, який був раніше.
В.Сіренко. Як у нас відбуватиметься касація? Якщо не Верховний Суд, то хто ж розглядатиме?
А.Ярема. Скільки в нас пропозицій було про створення в складі Конституційного Суду касаційної інстанції, але ж ніхто цього не підтримує.
Одні й ті ж судді розглядають і апеляцію, і касацію.
В.Онопенко. Нам треба дійсно прийняти рішення і розробити концепцію бачення цієї справи. Мова йшла про створення окремого Касаційного суду для розгляду касаційних справ. Тому це наша вина, найбільша проблема, яку комітет вирішує.
Ігор Коліушко. Завдання касаційної інстанції — забезпечення єдності правозастосування на всій території держави. Якщо ми створюємо 27 касаційних судів, значить, у нас буде 27 практик застосування законодавства. З цим можна було б змиритися. Але ж ніхто не планує вирішувати проблему касаційної інстанції.
О.Волков. Завдання забезпечення єдності судової практики — це не завдання касації, це завдання ВСУ, так у законі записано. Після касаційного розгляду ВСУ роз’яснює. Права громадян порушуються щодня. Є 50000 справ, ті, що вже мають допуск, — розглянуть, інші — направляємо в області, а далі вони йдуть знову до нас.
А.Ярема. В законі про судоустрій не передбачено повноважень президії розглядати касаційні справи. Якщо створити 27 касаційних інстанцій, то треба визначити, за який період вони фізично зможуть розглянути ці справи. А що далі? Ми вирішили, що не менше 5 чоловік там будуть працювати. Якщо ми помножимо 6—7 чоловік на 27 інстанцій, вийде, що ці справи розглядатимуть 150 чоловік, а не 21.
Микола Оніщук. Особисто я вважаю вкрай необхідним підготувати проект указу Президента про збільшення чисельності Судової палати у цивільних справах або утворити Вищий цивільний суд.
В.Онопенко. Коли я вносив цей законопроект, розумів, що якоюсь мірою він не узгоджувався не тільки з теорією, а й з концепцією. Скажіть, який можна знайти вихід із цієї ситуації? Є право на касаційне оскарження. Але десятки тисяч справ лежать у ВСУ і втрачається взагалі право на оскарження. Навіщо людям рішення ВСУ, якщо засідання відбудеться через два, три або ще більше років? За один рік апеляційні суди зможуть розглянути цю величезну кількість справ, тоді й Верховний Суд зможе більш ефективно працювати.
А.Ярема. Висновок один. Треба третю касаційну інстанцію — Вищий цивільний суд. Іншого виходу немає.
В.Онопенко. Давайте визначатися, ми обговорили, зрозуміли проблему. Хто за те щоб підтримати законопроект, а далі хай сесія визначається. Рішення прийнято.
Підготувала
Катерина ПЛЕШКО