М.Мельниченко приїхав у Київ, давши свідчення у Вашингтоні

Влада і закон, №49 (725) 03.12—09.12.2005

2130

Те, що здавалося неймовірним ще кілька років тому, зараз уже не є сенсацією. Микола Мельниченко повертається в Україну. Іван Бокий повідомив, що колишній охоронець Президента прибув разом з іншим біженцем — Олександром Єльяшкевичем. «Дуже просто — вони хочуть в Україну.

Плани цих утікачів у Києві народному депутатові мало відомі. СПУ не розглядала питання їхньої участі у виборчому списку. І.Бокий тільки сказав, що в Києві М.Мельниченко й О.Єльяшкевич візьмуть участь у кількох телевізійних передачах. Немає і гарантій безпеки. За словами соціаліста, «Мельниченко їде на власний ризик». Що теж виглядає дивно на тлі заяв відставного майора про кілька замахів на його життя.

Тим часом сам М.Мельниченко перед приїздом на Батьківщину дав свідчення українському та американському прокурорам. Він відмовився до свого повернення в Київ розповідати, де це відбувалося і як виглядало.

«Можу сказати одне: це було у Вашингтоні, а свідчення я давав під присягою американському правосуддю, відповідно до американського законодавства», — сказав колишній працівник Управління держохорони.

За інформацією «Української правди», почалося це з традиційної в Америці процедури підняття правої руки та клятви «говорити правду, тільки правду і нічого, крім правди». Українські слідчі при цьому присутні не були.

Тим часом М.Мельниченко передав «Українській правді» текст свідчень, який він скріпив підписом.

Генеральному прокурору України, генеральному аторнею США

ДОДАТКОВІ СВІДЧЕННЯ

Про кримінальну відповідальність за неправдиве свідчення (донос) щодо скоєння злочину, яка передбачена ст.384 КК, згідно зі ст.95 КПК попереджений. Зі змістом ст.63 Конституції «Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом» ознайомлений.

У зв’язку з тим, що додаткові показання надаються мною на території Сполучених Штатів Америки, я також попереджений про кримінальну відповідальність у відповідності із законодавством США за надання неправдивих свідчень.

Я, Мельниченко Микола Іванович, 18 жовтня 1966 року народження; народився в с.Западинка Васильківського району Київської області; громадянин України; освіта вища; мешкаю в Україні; тимчасово змушений перебувати в Сполучених Штатах Америки; працював в Адміністрації Президента України з 1994 року по жовтень 2000 року на різних посадах. Остання — старший офіцер безпеки Управління державної охорони України, маю військове звання майор.

Під час виконання своїх службових обов’язків я став свідком того, що в Україні діяло організоване злочинне угруповання (далі — ОЗУ) під керівництвом Президента України Леоніда Кучми.

Л.Кучма разом із членами ОЗУ сфальсифікував результати президентських виборів 1999 року та злочинно захопив найвищу державну посаду в Україні — посаду Президента. До складу ОЗУ входили:

l Леонід Кучма, на той час Президент України;

l колишній глава Адміністрації Президента України, нині Голова Верховної Ради України Володимир Литвин;

l колишній міністр внутрішніх справ України Юрій Кравченко;

l колишній голова Служби безпеки України, нині народний депутат України Леонід Деркач;

l колишній голова Державної податкової адміністрації України Микола Азаров;

l тодішній помічник Президента України, нині народний депутат України Олександр Волков та інші державні діячі й посадові особи.

Цілями діяльності цього ОЗУ були:

n особисте збагачення в особливо великих розмірах за рахунок пограбування Українського народу;

n підкуп, переслідування, шантаж, залякування та фізичне усунення людей, які заважали банді Л.Кучми в здійсненні його злочинної діяльності.

За рахунок злочинної діяльності сім’я Л.Кучми стала найбагатшою родиною в Україні, реальні статки якої на осінь 2000 року становили приблизно $8 млрд. Статки сім’ї Л.Кучми було набуто внаслідок отримання численних хабарів у особливо великих розмірах, незаконного привласнення державної власності (в тому числі шляхом незаконної приватизації) та власності недержавних комерційних структур і приватних осіб (у тому числі шляхом рекету), внаслідок іншої злочинної діяльності ОЗУ.

Будучи свідком скоєння злочинів вищезазначеними особами, я прийняв рішення припинити злочинну діяльність ОЗУ і став документувати у службовому кабінеті Президента України та в інших приміщеннях, де перебував Л.Кучма, різними записуючими пристроями їхні розмови, що дають змогу встановити факти планування, підготовки та здійснення багатьох особливо небезпечних злочинів.

Рішення щодо документування фактів злочинної діяльності Л.Кучми я приймав самостійно, і ніхто жодним чином на мене в цьому не впливав. Ніякі держави чи їхні структури (в тому числі спецслужби), українські або іноземні юридичні особи, українські або іноземні фізичні особи до мого рішення та моїх дій жодним чином не причетні.

Я приймав рішення і діяв, виходячи зі своїх переконань, сумління та виконуючи свій громадянський і професійний обов’язок. Документування розмов членів ОЗУ Л.Кучми шляхом записування розмов я здійснював особисто в тому числі на диктофони TOSHIBA, SONY, SAMSUNG.

Ніяких стаціонарних записуючих пристроїв я не використовував.

27 серпня 2002 року я офіційно надав свідчення на ім’я Генерального прокурора «Про злочини, скоєні президентом України Кучмою Леонідом Даниловичем, колишнім головою Служби безпеки України Деркачем Леонідом Васильовичем та іншими посадовими особами проти народного депутата України Єльяшкевича Олександра Сергійовича».

Ці показання мною були передані в Генеральну прокуратуру через тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з розслідування обставин убивств журналістів Георгія Гонгадзе, Ігоря Александрова, посягання на життя народного депутата Олександра Єльяшкевича та фактів порушень державними діячами Конституції та законів України.

Ще раз засвідчую: 8 лютого 2000 року, приблизно о 10-й годині ранку, до Президента України Л.Кучми в його службовий кабінет (м.Київ, вул. Банкова, 11), зайшов громадянин Л.Деркач, який на той час був головою Служби безпеки.

Під час розмови в кабінеті було ввімкнено телевізор, який передавав пряму трансляцію ранкового пленарного засідання Верховної Ради. Народний депутат О.Єльяшкевич кілька разів виступав на цьому засіданні й критикував дії Президента. Коли надавалося слово О.Єльяшкевичу, його виступи слухали та емоційно й різко обговорювали Л.Кучма і Л.Деркач. Під час цього обговорення Л.Кучма і Л.Деркач розробили план нападу на О.Єльяшкевича.

Це було мною записано за допомогою записуючого пристрою. При прослуховуванні цього аудіозапису чути розмову Кучми Л. Д. і Деркача Л.В. на фоні прямої трансляції пленарного засідання Верховної Ради України по телевізору.

Через деякий час із засобів масової інформації я дізнався про напад, який було вчинено на О.Єльяшкевича ввечері 9 лютого 2000 року. Пізніше, аналізуючи зміст записів, я переконався, що напад на О.Єльяшкевича організували (замовили й спланували) Л.Кучма і Л.Деркач, про що йдеться в розмові в службовому кабінеті Л.Кучми 8 лютого 2000 року.

Зазначу, що на аудіозаписі є прізвище особи, якій Л.Кучма дав доручення організувати виконання замовлення щодо нападу на народного депутата О.Єльяшкевича.

7 липня 2000 року я записав на записуючий пристрій ще одну розмову Л.Кучми, під час якої він говорить присутнім у нього особам, що О.Єльяшкевича фізично знищать. Цей аудіозапис розмови пройшов експертне дослідження в американській компанії «Бек тек». Його провів Брюс Кеніг, який зробив висновок, що аудіозапис справжній і монтажу не піддавався.

Зазначені докази, а також інші беззаперечні докази засвідчують, що Президент України Л.Кучма і колишній голова Служби безпеки Л.Деркач організували (замовили та спланували) замах на життя народного депутата О.Єльяшкевича, в результаті якого йому було завдано значних тілесних ушкоджень, чим скоєно тяжкий кримінальний злочин.

27 серпня 2002 року я офіційно дав свідчення на ім’я Генерального прокурора «Про злочини, скоєні Президентом України Кучмою Леонідом Даниловичем, колишнім главою Адміністрації Президента України, нині Головою Верховної Ради України Литвином Володимиром Михайловичем, колишнім міністром внутрішніх справ України Кравченком Юрієм Федоровичем, колишнім головою Служби безпеки України, нині народним депутатом України Деркачем Леонідом Васильовичем проти журналіста Гонгадзе Георгія Руслановича».

Ці показання мною були передані в Генеральну прокуратуру через тимчасову слідчу комісію Верховної Ради з розслідування обставин убивств журналістів Георгія Гонгадзе, Ігоря Александрова, посягання на життя народного депутата Олександра Єльяшкевича і фактів порушень державними діячами Конституції та законів України.

Ще раз засвідчую: Л.Кучма, В.Литвин, Ю.Кравченко, Л.Деркач впродовж травня — вересня 2000 року вели систематичні розмови про те, як вчинити фізичну розправу над журналістом Гонгадзе. Аудіозаписи задокументованих мною розмов та інші докази однозначно доводять, що тодішній президент України Л.Кучма, тодішній глава Адміністрації Президента, нині Голова Верховної Ради В.Литвин, колишній міністр внутрішніх справ України Ю.Кравченко та тодішній голова Служби безпеки, нині народний депутат Л.Деркач є співучасниками жорстокого злочину — фізичної розправи над Г.Гонгадзе, наслідком якого стало його звіряче вбивство. Причому Л.Кучма був безпосереднім замовником цього злочину, Ю.Кравченко — технічним організатором, а В.Литвин та Л.Деркач — підбурювачами.

Микола Мельниченко,
Вашингтон, США
23 листопада 2005 року