Закон і Бізнес


Історія захисту голови суду від чиновників


Влада і закон, №47 (723) 19.11—25.11.2005
1232

Засідання Комітету з питань правової політики 8 листопада стало вдалим не тільки для суддів, яких усіх без винятку підтримали парламентарі, а й для військових судів, які були на межі ліквідації. Після довгої дискусії з представниками Мін’юсту членам комітету таки вдалося відстояти право на існування військових судів. Щоправда, доведеться значно скоротити не тільки кількість самих інституцій, а й кількість військових суддів.


Своєю принциповою позицією приємно вразив членів комітету голова Розівського районного суду Запорізької області Анатолій Коржов, який на ділі підтвердив, що закон — вищий, ніж прихильність чиновників. На нього одночасно поскаржилися голови райради, держадміністрації та селищний голова. Проте за результатами перевірки виявилося, що скарга — безпідставна. Присутній на засіданні комітету Леонід Черновецький зауважив, що Анатолій Васильович — гідний приклад для наслідування й підтримати його — справа честі для кожного, хто поважає закон.

Василь Онопенко. Запросіть суддів, які йдуть в Апеляційний суд Полтавської області, — Оніщенка Віталія Іларіоновича й Деркач Лідію Іванівну. На цих суддів скарг немає, про них позитивно відгукуються наші колеги, ми їх добре знаємо, вони мають величезний досвід. Тому пропозиція — підтримати їх. Одноголосно. Далі запросіть Соболюка Михайла Миколайовича, який є головою Феодосійського міського суду АР Крим. На нього є скарги, тому прошу доповісти.

Борис Коропець. Апеляційний суд АР Крим вирішив у Феодосії створити філіал, як у Донецькій області. Голова Феодосійського суду Михайло Соболюк пропонується в цей філіал на посаду голови. Він домовився про приміщення для цього філіалу. Коли про це дізналися заздрісники, то написали на суддю скаргу. М.Колонський написав, що, розглядаючи справу про спонукання до виконання вимог договору, суддя прийняв неправильне рішення, яке потім було відмінено. Н.Шушканова теж написала про те, що суддя розглядав позов КП холдинг «Центр-Плюс» до відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції. Це рішення Апеляційний суд залишив без змін, а ВСУ скасував. І ще одна скарга від Е.Швеця про те, що неправильно було вирішено цивільну справу. В результаті перевірок виявилося, що цю справу суддя М.Соболюк не розглядав. Виходить, що
2 цивільних рішення судді скасовано, а всього за три роки, поки він працював у цьому суді, скасували тільки 6 його рішень.

Василь Сіренко. Борисе Сафроновичу, а ви добре перевірили, що ті скаржники є заздрісниками, чи то ваші висновки?

Б.Коропець. На суді це не доведено.

В.Онопенко. У двох справах були скасовані рішення. В кого які будуть запитання до судді?

Микола Селіванов. Скільки всього ваших рішень було скасовано за три роки роботи в цьому суді?

 

 

 

М.Соболюк. За рік я розглянув близько 300 справ, десь 150 із них були кримінальними, і дві з них скасовано. А за три роки скасовано
6 справ.

В.Онопенко. Ці показники вищі, ніж у декого з Верховного Суду. А люди — то учасники судового процесу, й не дивно, що хтось залишається задоволеним, а хтось — ні. Яка позиція ВСУ?

М.Селіванов. Ми підтримуємо його кандидатуру.

В.Онопенко. Тоді прошу голосувати. Хто за те, щоб підтримати М.Соболюка? Одноголосно. Дякую. Запросіть Коржова Анатолія Васильовича. Є скарги, будь ласка, Борисе Сафроновичу, доповідайте.

Б.Коропець. На перший погляд А.Коржов — простий сільський чоловік, але дуже принциповий. При малій кількості направлених прокурором у народний суд справ, він у двох із них виніс виправдальний вирок. Він ініціатор притягнення голови районної держадміністрації до відповідальності за корупційні дії і багатьом іншим чиновникам наступав на п’яти. В результаті вони зібралися й написали на нього скаргу про те, що він незаконно зайняв квартиру. Коли розібралися, то виявилося, що квартиру купив Мін’юст через управління юстиції області. Він вселився туди і, щоб довести законність таких дій, подав позов до суду, який установив, що ніякого порушення немає. Пишуть, що суддя невчасно розглядав адміністративні та кримінальні справи, з порушенням законодавства. Коли розібралися, то порушень не було, він усе робив учасно. Міліція, у свою чергу, написала, що він не завжди дає санкції на обшук у приміщеннях. Суддя каже, що якщо немає підстав, то він не дасть дозволу на те, щоб у порядних людей міліція щось шукала. І це ще не все. Втратив хтось виконавчий лист — і суд дав дублікат, а на суддю вже пишуть, що він винен у тому, що лист загубився. 15 чоловік подали в суд позови про передання часток статутного фонду «Бета-Агро-Інвесту», а потім вони ж відмовилися і справу закрили. Також у провадженні судді Коржова була кримінальна справа про звинувачення А.Острового. Він аліментник і не з’являвся до суду взагалі, тікав невідомо куди, не платив аліменти. Суддя виніс рішення про розшук його із санкцією на арешт. Коли піймали, тоді судді кажуть, а стаття ж не передбачає позбавлення волі, суд його зразу ж звільняє, а він утік і до цього часу немає. Єдине виправдання — це рішення Верховної Ради, яка внесла зміни до ст.134 Кримінального кодексу, яка вже передбачила в таких випадках позбавлення волі до двох років аліментникам. Так що по суті суддя зробив правильно.

В.Онопенко. Які будуть запитання до доповідача чи до судді?

В.Сіренко. Як же його розшукувати, якщо арешту немає?

Б.Коропець. А діти плачуть, хочуть їсти.

В.Онопенко. Там ситуація якась незрозуміла. Голова адміністрації, голова районної ради й навіть сільський голова об’єдналися проти нього. Що там відбувається?

Б.Коропець. Я доповнення зачитаю: «Голову райдержадміністрації звільнили за зловживання, прокурор утік сам, тому що не міг працювати, начальника міліції вигнали».

Сергій Слабенко. Мені здається, що ця людина не заангажована, має принципову позицію.

 

 

 

Леонід Черновецький. Я завжди підтримую людей, особливо суддів, які мають свою позицію й не бояться вступати в боротьбу з місцевими держадміністраціями. Я особисто не знайомий із цим суддею, але те, що я почув, мене вразило: він не дає права оперативним службам обшукувати на свій розсуд кого завгодно, арештовувати. Тому я вважаю, що підтримати його — справа честі.

Олександр Гашицький. Я прошу звернути увагу, що ініціював матеріали народний депутат Бастрига, але він не використав своє право на ініціювання дисциплінарного провадження, він просто перенаправив матеріали. Крім того, немає даних чи офіційних матеріалів про те, що він відмовляв.

В.Сіренко. Я хочу звернути увагу шановного судді на те, що принциповість, звичайно, прикрашає суддю, але не робіть такого вибору, як вам радять, — соціального вибору: як начальник, так його вже треба... Давайте будемо мати справу із законом і громадянином, закон і громадянин, а то вже не має значення.

Пан або пропав: Мін’юст і Кабмін проти військових судів

В.Онопенко. Я прошу з урахуванням усіх позицій проголосувати. Одноголосно. Ми бажаємо вам успіху, залишайтеся таким мудрим суддею, яким ви є, і здоров’я теж бажаємо. Друге питання у нас — про звільнення суддів. Тут все зрозуміло,
оскільки це на загальних підставах. Переходимо до третього питання. Проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо питання скасування в системі загальної юрисдикції військових судів) № 7807. Цей законопроект внесений Кабміном. Мова йде про термінову ліквідацію військових судів. У вас є проект рішення, я, зокрема, є його автором. Я вважаю, що отак рубати з плеча не можна. Ну, коли йдеться про те, що ці суди не завантажені, то мова може йти про певне скорочення, оскільки там, крім військових справ, ніякі інші справи не розглядаються, але ж військові справи від суддів ніхто не забирав. Є новий проект нового КПК, але поки що діє Кримінально-процесуальний кодекс, який передбачає розгляд справ у військових судах, тому навіть можна говорити про невідповідність цього законопроекту Конституції й особливо чинному Кримінально-процесуальному кодексу.

В.Сіренко. Я вважаю, що це взагалі нерозумно.

Олександр Волков. За поданням конференції суддів військових судів, де розглядалося це питання, Рада суддів його теж розглянула й підтримала висновки конференції суддів військових судів і Ради суддів військових судів про недоцільність і про убогість такого кроку — це з одного боку. А з іншого — підміну понять у аргументації необхідності ліквідації цієї системи судів у авторів законопроекту. Що стосується підміни понять, то, по-перше, як і зазначає, до речі, у висновку експертне відділення, Міністерство юстиції та уряд — це не Конституційний Суд, вони не можуть судити про конституційність чи неконституційність того чи іншого поняття й закону. Конституційний Суд розглядав питання закону про судоустрій і не скористався своїм правом… Урядом питання неконституційності закону про судовий устрій у цій частині та процесуального закону не ставилося. Тому висновки категорично не конституційні.

У нас суд утворюється Президентом відповідно до закону, судді обираються парламентом, приймають присягу й користуються виключно процесуальним законодавством, тому ніяких підстав про невідповідність ст.6 конвенції теж немає. До речі, Європейський суд з прав людини розглядав справу проти України, і вона її програла. Це було рішення у «справі Войтенка». І суд визнав, що Україна не виконала законного рішення суду. Це рішення стосовно військового суду не прогнозоване. Знов не було ніяких претензій. Є ще посилання на висновок Венеціанської комісії з цього приводу. Про військові суди сказано, що вони не демократичні, (як мотивує Венеціанська комісія це питання. В демократичних країнах військова справа не повинна бути відокремлена від суспільства: важливість оскарження в судах, тривалість злочину не визначено в проекті. Згідно з інформацією, яку отримали доповідачі від України, звичайно, такі суди є компетентними у справах з військовими особами, які не мають ніякого стосунку до військових обов’язків. Наприклад, розлучення військовослужбовця. Якщо Венеціанській комісії сказати, що військові суди розглядають питання про розлучення, розподіл земельних ділянок, чого немає й не було і на той час, і нині, ясно, що вона скаже, що це не демократично.

Питання відсутності спеціалізації: звичайні військові злочини, звичайні кримінальні злочини. Скажіть, навіщо тоді в Кримінальному кодексі розділ «Військові злочини» і що таке «нанесення тілесних ушкоджень під час несення служби»? Це що, не спеціальність? Питання з якоюсь там технікою. Так, із технікою, з боєприпасами в Новобогданівці. Ще справи з водінням кораблів, військової техніки, танків і т.д. Таку ми ракету й породжуємо. Маємо, що маємо. І ще одне питання. Близько
3,5 тис. громадян України позбавлені будь-якого судового захисту. Це ті громадяни, які проходять службу за межами держави в складі військових контингентів. Немає можливості подати скаргу, немає можливості у держави контролювати ці дії. Ви знаєте про контрабанду. І прокуратура, й люди, які відряджалися туди, теж розказують: ні санкції на прослуховування, ні санкції на арешт, ні санкції на обшук отримати не можна, оскільки там, де наші солдати стоять, там територія України, а це Югославія та Ірак. І ще ви знаєте, що може бути далі, тим більше, що країна заявила про готовність вступу до НАТО. До речі, в країнах НАТО все це існує. Існує навіть у Німеччині, про яку ми на цьому комітеті з 1994 року говорили.

Поспішати в цьому питанні, звичайно, не варто, бо можна багато дурниць наробити. А що стосується активізації системи, то, звичайно, це передбачено законом про судоустрій. При зміні структури Збройних сил іде зміна структури судів. Це підстава.

Інна Ємельянова. Можна поставити питання з приводу кримінальних справ? Ми говорили про військові злочини і звичайні злочини. «Скільки відсотків у справ військових судах розглядається, а скільки в інших для того, щоб довести спеціалізацію тих судів?

О.Волков. Я вам розкажу. Значить, статистичний облік ведеться у справі кримінальній, де значно більше покараних. За цією статтею обліковуються справи. Військовослужбовець поранив військовослужбовця під час того, як один із них був у внутрішньому наряді. Його судять за двома статтями: порушення правил внутрішньої служби чи порушення взаємостосунків між військовослужбовцями і кримінальний злочин. За поранення покарання більше, тому ця справа обліковується як справа загального кримінального злочину, щодо іншого ми не говоримо. Але цивільному судді, коли він буде розглядати цю справу, обов’язково треба дати кваліфікацію: в чому було порушення статутних правил. Для цього йому треба знати статут, знати спеціальні правила й мати відповідну кваліфікацію. Це спроможний зробити будь-який суддя. Я починав з районного суду, але поки я не перечитав статути, ці всі правила, мені було дуже важко.

І.Ємельянова. Позицію голови Верховного Суду, коли ми спілкувалися, було підтримано. Цей проект був узгоджений із Головою ВСУ, в тому числі неодноразово проводились наради з приводу обговорення цього питання, зокрема обговорювались питання статистичних даних. Я розумію, про що говорить сьогодні Олександр Федорович. За статистикою, там обліковуються найбільш тяжкі злочини, але судді теж оцінювали судову практику, зокрема, обговорювали питання з головою колегії.

В.Сіренко. Інно Іванівно, ви представляєте Мін’юст. Вам уже кілька разів пояснювали: досвід Європи, потреби України та її військові структури, які мають потребу у військових судах. Олександр Федорович уже кілька разів вам доводив це, і нині його виступ ви вислухали, який я повністю поділяю. Чому ви до цього не прислухаєтесь? Чому ви, як ідеологи, уперто, починаючи від аргументації й закінчуючи вашим представленням документа, намагаєтесь ліквідувати військові суди, в яких є потреба: люди ходять, страждають, а ви все одно вперто вимагаєте їх ліквідувати. Пенсій немає кому платити, немає кому заводити справу, а ви — ліквідувати, і все! Я не розумію цього.

І.Ємельянова. Ви не прислухаєтесь до аргументації.

В.Сіренко. Я не бачу аргументацій у вас! Ви ігноруєте потреби людей.

В.Онопенко. Давайте знайдеме соломонове рішення.

С.Слабенко. Ні. Рішення повинне бути чітким.

І.Ємельянова. Прокоментувати «справу Войтенка» можна?

В.Онопенко. Ми ж все знаємо, навіщо коментувати, ми що, перший раз її розглядаємо? Миколо Прохоровичу, яка ваша позиція?

М.Селіванов. Є лист Голови ВСУ, і якщо коротко передати його думку, то мова йде про повну ліквідацію військових судів. Я не буду вдаватися в конституційність ліквідування військових суддів, дуже багато вже говорили, й, до речі, висновки з цього приводу дуже різні. Мова йде про що? Перше — це аргументи тих, хто виступає за те, щоб скасувати в повному обсязі військові суди через невелике навантаження. Але я хочу сказати, що після того, як ліквідували сім військових регіональних судів, ситуація дуже змінилася. Друге. Дійсно, розгляд військових кримінальних справ є специфічним. От Олександр Федорович говорив: якщо ми ще передамо всі військові злочини в районні суди, я не дуже впевнений, що судді, особливо молоді, можуть справитися з таким навантаженням.

В.Онопенко. Більше ніхто не має бажання висловитися? Ви знаєте мою позицію, я вважаю, що військові суди не повинні розглядати цивільні справи, я її не приховую. Нині моя позиція принципова й відкрита. Я вважаю, що військові злочини повинні розглядатись, і якщо вже колись ми дійдемо такого рішення, що треба ліквідувати, то не так поспішно. В нас що, більше проблем немає, ніж військові суди в державі? Сьогодні візьмемо і ліквідуємо, це ж простіше. А далі що, де економічне обгрунтування цієї проблеми, де воно в нас на столі лежить? Там працюють люди, нехай їх небагато, але їх теж треба переводити кудись. Правильно повинен вирішити це питання і новий Кримінально-процесуальний кодекс. У нас його теж немає, я не впевнений, що до кінця цього року буде. Є проблема завантаженості, давайте будемо скорочувати. Звичайно, не всі питання в рамках цього законопроекту ми обговоримо, але проект рішення відхилити законопроект, який підготував Кабмін і підписала Ю.Тимошенко. Це не має значення, тому що питання вже прийнято. Хто за такий проект рішення, прошу проголосувати. Одноголосно.

Підготувала
Катерина ПЛЕШКО