Закон і Бізнес


Судді оголосили догану за порушення права приватного підприємства на захист

Одноголосно


Правосуддя, №45 (721) 05.11—11.11.2005
1432

Догану отримав суддя Господарського суду Києва Анатолій Шкурат за наслідками дисциплінарного провадження, порушеного стосовно нього Кваліфікаційною комісією суддів господарських судів України за ініціативою лідера ХЛПУ, народного депутата Леоніда Черновецького. За оголошення догани члени ККСГС проголосували одностайно.
Під час дисциплінарного провадження було встановлено, що А.Шкурат не повідомив належним чином відповідача в особі представника концерну про дату, час та місце проведення судового слухання справи. Через це відповідач був позбавлений права на захист своїх інтересів у суді, внаслідок чого програв справу.


Ольга Подоляк, голова ККСГС. Розглядається питання щодо можливості застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді Господарського суду Києва Анатолія Шкурата. Слово надається народному депутату Леоніду Черновецькому.

Л.Черновецький. Я говоритиму не як юрист. Я розповім сумну історію з життя підприємства — одного з найбільших платників податків у Києві, оскільки воно щоквартальне перераховує до бюджету столиці близько 18 млн грн.

Йдеться про те, що в 2003 році я поплатився за довірливість. Уперше в житті до мене звернулася державна структура й запропонувала купити приміщення по $605 за 1 м2. Тоді це була дуже велика сума. Ми купили приміщення, але перед цим поставили завдання перед Київською міською адміністрацією, щоб вона довела свої права на нього.

КМДА звернулася в госпсуд. Він прийняв рішення, згідно з яким власником цього приміщення є КМДА. Київський апеляційний господарський суд це рішення підтвердив, потім справу відправили у Вищий господарський суд, який також його підтвердив. Після цього ми спокійно розмістилися, почали працювати, оскільки в нас близько 6 тис. співробітників. А 6 січня 2005 року, не запрошуючи представників нашої сторони, п.Шкурат приймає своє рішення. В день, коли одна сторона очікувала приходу В.Януковича, а інша — В.Ющенка. Це той день, коли мали опублікувати результати виборів. І фактично йшлося про те, щоб «роздавити» мене як політика, тому що я був у опозиції. Так я оцінюю ситуацію.

Хочу звернути вашу увагу на цю дату — 6.01.2005, день, коли в старої влади ще була надія залишитися. Майже через рік ми дізналися про це рішення. І в цій ситуації не зрозуміло, як суддя висилав повістки? Чому рішення приймалося без нашої участі? Але, як тільки ми одержали це рішення, фактично опинилися в руках шановного п.Шкурата, який у будь-яку секунду міг підписати наказ на виселення. Ми сьогодні абсолютно незахищені, до нас у будь-який день може прийти судовий виконавець і почати виконувати це рішення.

Я вважаю, що головне завдання суду, як виписано в Конституції, — захищати особу від держави або підприємство від держави, а зовсім не навпаки. Інакше суд перетворюється на орган виконавчої влади, й це зробить нашу країну однією з найкорумпованіших країн світу. Це велика проблема.

О.Подоляк. Рішення про виселення вас із примішення існує?

Л.Черновецький. Він не прийняв такого рішення, але це вже результат принциповості присутнього тут керівництва. Я вважаю, що якийсь контроль у них над такими справами все ж таки є. Хоча не знаю, навіщо потрібен суддя, якого необхідно щодня контролювати?

Що виходить? Я сплатив до бюджету близько $2 млн. І що тепер? Куди мені йти, в яку інстанцію, щоб захистити свої права? Щоб мене хоча б вислухали, сказали, в чому ж я винен? Щоб знайшли якесь розумне рішення. Ще раз пригадайте цю дату — 6.01.2005 — і те, що рік це судове рішення не виконувалося, тому що, мабуть, щось трапилося. Я не знаю, які були причини не вигнати нас із цього приміщення. Але це вже політика. Мабуть, не знайшовся ініціатор, який би міг мене, скромного депутата, який бореться за справедливість, вигнати, як собаку, з цього приміщення. Ось і вся жахлива й досить дивна історія.

О.Подоляк. Ви бачите в діях Шкурата порушення?

Л.Черновецький. Я звинувачую п.Шкурата в тому, що він грубо порушив процесуальне законодавство, не вжив усіх заходів для виклику сторін у судове засідання.

Анатолій Шкурат, суддя Господарського суду Києва. Ви звинувачуєте мене безпідставно.

Л.Черновецький. Це ви можете говорити скільки завгодно. Ви добра людина, а я — погана. Знаючи мене особисто, тому що немає в Україні судді, який би не знав такого «осоружного депутата», і бачачи, що мого представника немає в суді, стверджуватиме, що він викликав сторони. В суді, де працює п.Шкурат, нікому б не спало на думку за таких обставин висилати нам порожні конверти. В нас дуже налагоджено працює служба загального відділу, котра реєструє всі документи. Нині придумали таке: відправляють порожній конверт, та в нас навіть і такого конверта немає!

Я хотів, щоб виступили колеги п.Шкурата. Мені дуже неприємно, що я цим займаюся. Але ж два рішення виносить п.Шкурат, два рішення стосовно одного і того ж позивача, які на той час контролювали газові монополісти. Вони абсолютно протилежні: в одному він каже, що ми не в того суб’єкта купили приміщення, тобто не цей фонд має бути, а інший. Щодо другого приміщення, купленого в того ж фонду, він стверджує в рішенні, що з продавцем усе нормально, ось тільки там є орендар і треба його теж «забрати». Ось такі справи.

Але я тут до чого? Є рішення Верховного Суду, хай один фонд судиться з іншим. Я ж гроші заплатив. Яке ж рішення виносить п.Шкурат? Щодо одного об’єкта він говорить, що ми купили не в того власника, хоча для держави за великим рахунком ніякого значення не має, хто власник. А щодо другого випадку каже, що власник «правильний», але треба відновити договір оренди. Тобто фактично ми зробили ремонт, пройшло вже два чи півтора року, ми вже там працюємо, а він відновлює копійчаний договір оренди з шахрайською страховою компанією.

Але це окрема розмова, й ці питання розслідуватиме прокуратура. Хоча завтра може прийти судовий виконавець і сказати, що ця страхова компанія мала право орендувати це приміщення на 20 років, а те, що ми його купили чи не купили, — їх не стосується! Навіщо ж був Верховний Суд? Чому два абсолютно різних рішення виносяться щодо одного й того самого об’єкта?

Я ставитиму питання більш широко, намагатимуся довести у Верховному Суді, що, якщо хтось придбав об’єкт і починаються суперечки між місцевими адміністраціями та іншими держорганами про те, хто його власник, хай вони між собою і з’ясовують стосунки. При чому тут ті, хто створює робочі місця, хто платить до бюджету гроші, на які утримуються ті держоргани? Як можна працювати в такій ситуації? Адже в одному випадку суддя стверджує, що нам продав його не той власник, не той фонд, щодо іншого він каже, що вже той, але все одно забирайтеся.

О.Подоляк. Ця справа пішла на новий розгляд?

А.Шкурат. Справа ще розглядається Вищим господарським судом.

Л.Черновецький. Ви тільки поясніть, у чому я не мав рації, коли ви створювали мені проблеми?

А.Шкурат. Шановний Леоніде Михайловичу, я вас поважаю, ви відомий захисник прав та свобод людей, громадян. Чому ви так говорите? Ви кажете: «Я плачу податки». Так, ви платите податки, ніхто не сумнівається в тому, що ви щось робите корисне для держави.

Так щоб це не було схоже на 1937 рік. Позивач — дочірня компанія «Трансгаз», залучено: державне підприємство завод «Арсенал», київське комунальне підприємство, Печерську районну раду м.Києва, АКБ «Правекс-Банк», Київську міську раду, Фонд державного майна України, Українську біржу нерухомості «Христина», Фонд приватизації Печерського району. Були присутні від позивача, від заводу «Арсенал», «Трансгазу», «Софії», від Печерської районної ради, Фонду державного майна. Від Київської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі. Скільки я сторін залучив? Давайте в приватній розмові…

Звучить звинувачення: «Не врахував раніше прийнятих рішень у справах». «Правекс-Банк», відмітка ВГСУ, ці рішення були надані тільки на засіданні Вищого господарського суду.

О.Подоляк. В обох випадках ваші рішення були скасовані вищими інстанціями. Давайте зараз знову не повертатися до цього. Ви вважаєте, що скасовані рішення є неправомірними, якщо ви з ними не погоджуєтесь. Ваші судові рішення скасовано, визнано процесуальні порушення. Не виправдовуйтесь, що ви так не робили. А чому так сталося? Якби ви цього не робили, то не було б скасування.

Ви направляли ухвалу чи не направляли?

А.Шкурат. Так, я даю документи.

Л.Черновецький. Там має бути відмітка, що ви відправили повістку банку.

О.Подоляк. Банк отримав повідомлення, що його запрошують на засідання? Відповідач брав участь у цій справі?

А.Шкурат. Усі ухвали всім сторонам було направлено. Й більшість учасників сторін брали участь у судовому засіданні. При відправці цієї кореспонденції (оскільки було чотири відповідних особи) секретар, проставляючи номери, зробила технічну помилку, про що є її пояснення.

О.Подоляк. То ви вважаєте, що це не ваша помилка, а секретаря?

А.Шкурат. Це не моя помилка, звичайно.

О.Подоляк. Так про це й треба говорити. Пояснюйте. Ця помилка була, але ви вважаєте, що секретар за ведення діловодства за відправку не відповідає?

А.Шкурат. Банку було відправлено пояснення секретаря. Замість банку було двічі вказано Київську міську раду.

Валерій Терець, представник уповноваженого з прав людини — керівник секретаріату. В мене запитання стосовно вивчення матеріалів справи. Ви знайшли письмове підтвердження щодо направлення рішення в «Правекс-Банк»?

Євген Чернов, суддя ВГСУ. Ні, письмового підтвердження немає.

Василь Мельник, голова Київського господарського суду. Є характеристика з показниками роботи, особистими якостями та з усім іншим. Я не буду зачіпати матеріальне право, бо це не наша компетенція, а апеляційних та касаційних судів. Що стосується процесу. Анатолій Миколайович каже, що справи знаходилися там-то й там-то, тих, які мали з’ясувати, — дві. Я вважаю, що в цій ситуації він мав просто зупинити розгляд і почекати в цій справі або витребувати і з’ясувати, тому що вони взаємо переплітаються. Там — договір оренди, там — купівлі-продажу, треба було все це зібрати докупи, вивчити питання, й тоді приймати судове рішення. Як ми бачимо з повідомлення народного депутата, рішення було прийняте протягом місяця. Друге питання, що стосується відправки кореспонденції: не секретар винний, секретар організаційно підпорядкований судді. Якщо суддя не дивиться за своїм секретарем судового засідання, що той відправляє й куди, то це не вина секретаря, це вина судді. Я всім це доводжу: не перекидайте. Тоді виходить, що голова суду має з секретарем сидіти і контролювати, як він робить відправку? Ви уявіть собі: 48 суддів, 48 секретарів, спробуйте контролювати. Я на минулому засіданні не хотів говорити Євгену Володимировичу, що помічник винен. Винуватий помічник, але він кожен день сидить під боком у судді, кожен день відправляє, кожен день отримує вказівки як секретар засідання… Хто все це буде контролювати, як не суддя? Ви говорите, що це вина секретаря. Між собою розбирайтесь разом із секретарем. Бо притиснув секретаря — він і написав пояснення.

***

Суддя А.Шкурат не надав документального підтвердження своїм словам про те, що концерн «Правекс» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, в якій останній виступав стороною. Через це після тривалого обговорення в закритому режимі ККСГС наклала на А.Шкурата дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Підготував
Всеволод НЕКРАСОВ