Ю.Тимошенко обіцяє втретє повернутися до Кабміну

На білому коні?

Коли Віктор Ющенко оголосив про звільнення Юлії Тимошенко і Петра Порошенка, він запевнив, що всі відправлені відпочивати залишаються його друзями. Чомусь видається, що Президент або жартував, або не відчував ситуації. Принаймні один з відставлених буде його другом лише в тому сенсі, що В.Ющенко до всіх звертається «шановні друзі». Насправді Президент підштовхнув Ю.Тимошенко в опозицію.

Стратегія чи тактика?

Тепер питання, якою буде опозиція Ю.Тимошенко. «На смерть» чи до середини квітня, коли будуть оголошені результати парламентських виборів. 8 вересня, під час зустрічі з працівниками секретаріату Кабміну, Ю.Тимошенко сказала: «Ми ще обов’язково побачимося».

Як кажуть джерела в оточенні екс-прем’єра, вона розлючена на В.Ющенка. Але зараз, у новому статусі, буде якнайменше згадувати прізвище Ющенко. З одного боку, щоб прилюдно не зірватися на лайку. З іншого, щоб мати шанс на повернення. Напевно, буде вибрана тактика критики дій, а не персоналій. Мішенню буде обране оточення, а не сам Президент.

Ю.Тимошенко хотіла протриматися принаймні до конкурсу з приватизації «Криворіжсталі». Це була би показово прозора приватизація — Прем’єр особисто стояла би на аукціоні з молотком, зняла би за комбінат 14—15 млрд, значна частина з яких поближче до виборів була би пущена на погашення боргів радянського Ощадбанку або якісь інші передвиборні речі. Тепер Ю.Тимошенко треба все робити інакше. Знову — по три мітинги на день, знову — тури по Україні, знову — фрази про «злочинний…» Ні, не режим — про «злочинне оточення».

З іншого боку, якщо розібратися, Ю.Тимошенко може заспокоїти себе. Правила демократії вимагали б від Прем’єра, якщо вона балотується на виборах, піти у відпустку — щоб не було підозр у застосуванні адмінресурсу. Тому для автотренінгу можна уявити, що звільнення — це така велика відпустка тривалістю півроку. Щоб після виборів знову стати Прем’єром. Але вже зі значно більшими повноваженнями.

Так ми підійшли до нудної теми — політреформи. Ю.Тимошенко проклинала її останніми словами. Говорила, що готова терміново вимагати скасування змін до Основного Закону і підготувати подання з уже зібраними підписами до Конституційного Суду. Але її стримує лише те, що вона член команди Президента, а він обіцяв О.Морозу не чіпати Конституцію.

Віднині Ю.Тимошенко не має зобов’язань перед В.Ющенком. Тому їй по-чесному треба виконати обіцяне. Але проблема в тому, що якраз тепер скасування екс-прем’єру не вигідне. І навпаки, на це дедалі більше налаштовується В.Ющенко.

Сам Президент відчуває небезпеку, яка насувається у зв’язку зі зняттям Ю.Тимошенко. Тому разом з відставкою Кабміну він не оголосив про звільнення голови СБУ О.Турчинова. Навпаки, сказав, що це — предмет консультацій, хоча раніше не приховував, що доля керівника Служби безпеки була вирішена.

Але після відставки уряду ситуація змінилася. В.Ющенку був потрібен хтось, хто міг би зв’язати Ю.Тимошенко з владою, щоб вона не порвала з нею остаточно, щоб на неї можна була впливати через найбільш довірену людину. Тим більше правильно було залишити на місці керівника спецслужби з його доступом до компромату. Але О.Турчинов пішов за власним бажанням. І тепер може влаштовувати викривальні прес-конференції ледь не щодня.

Дві коаліції
однієї влади?

Ю.Тимошенко іде, щоб повернутися, перемігши на виборах 2006 року. При цьому можливе повторення року 2002, коли навколо В.Ющенка було сформовано коаліцію зовсім різних партій, які потім об’єдналися в «Нашу Україну». Тоді він багато критикував режим Л.Кучми, але майже ніколи — персонально. Тільки тепер роль В.Ющенка чотирирічної давності гратиме колишня партнерка.

Серед учасників блоку Ю.Тимошенко називають багато різних партій і несподіваних прізвищ. Крім Руху, «Реформ і порядку», Української народної партії та «Пори», також, наприклад, «Єдину Україну» Богдана Губського (і навіть В.Медведчука. — Прим. ред.). Група колишніх малих і середніх олігархів часів Л.Кучми шукає спосіб продовження свого політичного життя. Як варіант розглядалося залучення Олександра Зінченка як лідера, із самостійною участю у виборах. Але нинішня ситуація робить логічним, щоб відбувалося це разом з екс-прем’єром.

Попри скепсис щодо організаційних здібностей О.Зінченка, Ю.Тимошенко налаштована серйозно співпрацювати з ним на наступних виборах. До речі, однією з вимог В.Ющенка, виконання якої могло б зберегти Ю.Тимошенко місце Прем’єра, було публічне засудження заяви екс-держсекретаря.

Іншим сюрпризом стало зізнання Ю.Тимошенко, яке вона, як кажуть джерела, зробила під час нічних переговорів перед відставкою. В її блоці на виборах-2006 начебто вже гарантовано місця для голови Вищого господарського суду Дмитра Притики, Голови Верховного Суду Василя Маляренка і навіть... Генпрокурора Святослава Піскуна.

Прогнозований виконавець

Нова влада В.Ющенка повністю відрізнятиметься від старої. Юрій Єхануров не буде проводити засідання Кабміну протягом
10 годин, як практикувалося за часів Ю.Тимошенко. Він відновить урядові комітети, які діяли за Прем’єра В.Ющенка, де попередньо розглядаються всі питання. Він не буде по кілька разів на тиждень дарувати сенсаційні прес-конференції або, не дай Боже, вступати в суперечки з Президентом.

Ю.Єхануров — повна протилежність Ю.Тимошенко. Старожили президентської команди кажуть, що в питанні бути покірним виконавцем волі начальства Ю.Єханурову складно знайти конкурента. Хоча й казати, що Ю.Єхануров не здатен на ризикові кроки, теж не можна — звільнився ж він у 2001 з посади першого заступника глави Адміністрації Президента Л.Кучми у штаб «Нашої України».

Під час президентських виборів Ю.Єхануров уходив до групи Романа Безсмертного, яка з 2002 по літо 2004 р. керувала кампанією В.Ющенка. До неї також входили Давид Жванія та Іван Васюник, нинішній перший заступник держсекретаря. Тоді, щоб усунути цих людей від В.Ющенка, Ю.Тимошенко, П.Порошенко, М.Мартиненко й О.Третьяков привели на місце керівника виборчої кампанії О.Зінченка.

Тепер ці люди знову перегрупувалися, а Р.Безсмертний відіграв не останню роль у знятті Ю.Тимошенко. Саме він, як формальний керівник президентської партії — Народний союз «Наша Украї-
на», — пропонував В.Ющенку розігнати всіх. Тепер очікується, що Р.Безсмертний піде з уряду і зосередиться на виборах-2006 на посаді керівника штабу. Працювати йому доведеться багато, бо основним конкурентом стане його колишня начальниця.

Фаворити
й «данайці»

Серед міністрів — членів партії В.Ющенка найбільш непевні позиції в Євгена Червоненка і Давида Жванії. По-перше, їх не дуже любить Олег Рибачук — новий фаворит В.Ющенка. І фраза про те, що «данайці», які підносять дари сину В.Ющенка, підставляють самого Президента, адресувалася саме їм.

По-друге, основною причиною нинішньої кризи є зв’язка влади й бізнесу, яка так і не була розрубана. Серед урядовців це найбільше асоціювалося саме зі згаданими міністрами транспорту та надзвичайних ситуацій.

По-третє, скільки б Д.Жванія не відхрещувався, він разом з М.Мартиненком запам’ятався В.Ющенку скандалом навколо взуттєвої фабрики «Київ». Тому перший з цього тандему має великі шанси втратити крісло урядовця, а другий — не отримати підтримки на виборах мера Києва. І відтак — узагалі не балотуватися.

Є.Червоненку ж про те, що його не призначать знову в уряд, вирішила повідомити сама Ю.Тимошенко під час прощального засідання Кабміну. Зробила це з характерним знущанням. Також з нового уряду піде, крім М.Томенка, міністр економіки Сергій Терьохін. Він теж у немилості в О.Рибачука.

Розповідають, що одного разу на початку літа в Кабміні стався справжній скандал. О.Рибачук звинуватив Ю.Тимошенко в саботажі, бо уряд нічого не робив для внесення в парламент законопроектів з пакета щодо СОТ, які мав готувати С.Терьохін. Більше того, засідання ради співробітництва «Україна — ЄС» в Люксембурзі проігнорував не лише міністр економіки, а і його перший заступник. Європейці, обурювався тоді О.Рибачук, були шоковані. Але головна причина звільнення С.Терьохіна, як, утім, і М.Томенка — невдоволення ними В.Ющенка. І якби не відставка уряду, саме вони першими пішли б на спочинок.

Висока ймовірність відставки міністра культури, причина якої не тільки в провальній роботі Оксани Білозір, а й у погіршенні стану її здоров’я. Крім інших, невдоволення з боку В.Ющенка і ризик прокинутися звільненим зростає для Генпрокурора Святослава Піскуна і голови Нацбанку Володимира Стельмаха. Проблема ж у тому, що їхні відставки передбачають спецпроцедури за участю парламенту.

Шанси на повернення

Нічого не загрожує міністрам молоді та спорту Ю.Павленку, вугільної промисловості В.Тополову, промполітики В.Шандрі, екології П.Ігнатенку. Всі вони — вірні члени Народного союзу «Наша Україна» і не були помічені в скандалах. Також, найпевніше, залишиться на посаді міністр юстиції Роман Зварич.

В.Ющенко не чіпатиме міністрів, заведених до уряду за квотою Соцпартії: внутрішніх справ Ю.Луценка, освіти С.Ніколаєнка і агропромкомплексу О.Баранівського.

Міністр закордонних справ Борис Тарасюк і міністр праці В.Кириленко представляють в уряді партії, які не захотіли вливатися в структуру В.Ющенка. Можливо, але малоймовірно, що їхня подальша робота буде поставлена в залежність від інтеграції з Народним союзом «Наша Україна».

І, крім того, найбільш наближена нині до В.Ющенка людина, О.Рибачук, також не в захваті від НСНУ і під час іншого скандального засідання Кабміну відмежувався від антитимошенківської заяви партії.

Можливе продовження виконання своїх функцій міністрами ПЕК І.Плачковим і охорони здоров’я М.Поліщуком (не через видатні досягнення останнього, а через повагу до нього з боку В.Ющенка). Однак для затвердження нового Прем’єра потрібні голоси інших фракцій — їх даватимуть в обмін на портфелі міністрів. І не виключено, що хтось із цієї пари може стати жертвою цього суворого закону політичного життя.

Складнішою є ситуація з міністром оборони Анатолієм Гриценком і непроста — з міністром фінансів Віктором Пинзеником. А.Гриценко засвітився на нічній нараді в Ю.Тимошенко із середи на четвер, де обговорювався «м’який пакет» виходу з кризи і було вирішено, як каже В.Ющенко, «зруйнувати домовленості». Саме там «змовники» додумалися долучити до впливу на В.Ющенка посла США в Україні Джона Гербста, а відповідальним за це зробили А.Гриценка.

Крім того, певний час глава держави висловлював невдоволення, що Міноборони, який для нього асоціюється лише з танками, активно займається господарською діяльністю. Але на користь того, що цей міністр залишиться на посаді, — відсутність іншого підготовленого фахівця, якому б так само довіряв В.Ющенко.

З В.Пинзеником погано те, що за вісім місяців дуже тісно зв’язався з Ю.Тимошенко. Крім того, на наступний рік В.Ющенко хоче бюджет розвитку, який Мінфін йому не підготував. З іншого боку, Президент поважає цього міністра як економіста й товариша з початку 1990-х років. Крім того, проти відставки говорить нинішній розпал бюджетного процесу.

Хто може прийти на місце звільнених урядовців, ясності немає. Поки не існує жодного гарантованого прізвища, закріпленого за вакантною посадою. Тому можливі зовсім несподівані варіанти.

З відставкою Ю.Тимошенко, може, в команду влади прийде спокій. Але так було втрачено механізм противаг, який відразу робив публічними всі підозри про корупцію з одного чи іншого боку. Люди П.Порошенка «мочили» Ю.Тимошенко за схеми під час цукрової кризи — люди Ю.Тимошенко наїжджали на П.Порошенка за лобіювання В.Пінчука в історії з НЗФ. Тепер усе буде тихо, але не факт, що буде чесно.

Те, що в Ю.Єханурова немає ворогів, може сприйматися не тільки як позитив — людина півтора року обіймала посаду першого віце-прем’єра, була куратором приватизації та перебувала на перетині інтересів кланів. А те, що О.Рибачук у непоганих відносинах з В.Пінчуком, — тепер не просто факт з його приватного життя, а причина постійної уваги до дій нової влади щодо колишнього зятя Л.Кучми.

Віктор Чивокуня,
«Українська правда»