Закон і Бізнес


Голова ДСАУ Іван БАЛАКЛИЦЬКИЙ:«Наступного року суди залишаться недофінансованими. Але лише на 40'. А «ЗіБ» я читаю з великим задоволенням»


Правосуддя, №38 (714) 17.09—23.09.2005
1218

Як відомо, трохи більше двох місяців тому Іван Балаклицький замінив Володимира Карабаня на посаді голови Державної судової адміністрації. Звісно, це була не перша відставка посадовця зі старої команди в структурі виконавчої влади, і вона не мала резонансу серед політиків, але для українського судочинства ця посада в системі виконавчої влади є чи не найважливішою, з огляду на покладені на ДСАУ функції — матеріальне та кадрове забезпечення судочинства.


У №33 «ЗіБ» ми запропонували читачам поставити свої запитання новопризначеному голові ДСАУ. З огляду на відгуки, що надійшли за цей час, більшість дописувачів цікавили фінансові перспективи суддів та працівників апарату судів на наступний рік. Прикметно, що це інтерв’ю з Іваном Балаклицьким передувало його участі в черговому засіданні Кабміну, присвяченому проекту бюджету на наступний рік. Але Іван Ілліч знайшов час відповісти на наші й ваші, шановні читачі, запитання.

«Підготовлені матеріали на суддів більше місяця
не опрацьовувалися
у РНБО»

— Іване Іллічу, насамперед від імені читачів «ЗіБ» вітаю вас із призначенням на посаду голови ДСАУ. Чи мали ви зустріч із Президентом до чи після призначення і які завдання він окреслив вам на найближчий час?

— Я зустрічався з Президентом уже після призначення, але особливих стратегічних завдань він мені не ставив. Я переконаний, що стратегічні завдання він ставив свого часу секретарю Ради нацбезпеки та оборони, при якій було створено дві комісії. Одна з них — це Комісія з реформування судової системи, і вона відпрацює всі стратегічні питання.

З тепер уже екс-прем’єром Юлією Тимошенко в мене було кілька зустрічей, під час яких ми обговорювали проблеми фінансування судів і знайшли порозуміння, тому проект бюджету, який нині формується, враховує дуже багато наших запитів.

— Зараз лунають закиди, що екс-секретар РНБО Петро Порошенко фактично перебрав на себе контроль за судами. Як би ви оцінили рівень взаємодії РНБО та судової системи? Чи була взаємодія конструктивною?

— Я був призначений тільки два місяці тому, отже, брав участь лише в останніх засіданнях комісії. Але до її складу були залучені представники судових інституцій, які, на мій погляд, працювали грунтовно і конструктивно саме в напрямі реформування судової системи. Життя покаже, якою буде доля цих напрацювань.

— Чи не склалося у вас враження, що з виданням указу Президента про повноваження РНБО узгоджувати призначення в судовій системі судова влада втратила частину незалежності і стала певною мірою підконтрольною РНБО?

— У мене насамперед склалося враження, що нарешті з’явилась якась системність у підході до реформування. Тому що в нас багато різних інституцій пропонують десятки законопроектів щодо бачень, якою має бути судова система. Хай це буде при РНБО, при Секретаріаті Президента, при відповідній галузевій комісії Верховної Ради, але має бути якийсь один орган, який би узгоджував усі побажання, напрацювання, пропозиції щодо реформування. Хай буде створено якийсь додатковий науковий центр при цій комісії. Адже всі усвідомлюють, що сьогодні є реальна потреба в реформуванні судочинства. І цей центр, ця єдина комісія має централізовано опікуватися проблемою.

Що стосується намагань контролювати суди… Знаєте, можливо, були якісь елементи, і про них вже відкрито говорять керівники вищих судових інституцій. За законом, перш ніж готується проект указу Президента щодо призначення судді, цей суддя вже пройшов усе, що мав пройти: кваліфкомісію, Вищу раду юстиції, підписав рекомендацію в Голови Верховного Суду. Тому апарат РНБО повинен працювати досить прозоро й чітко.

Якщо закон вимагає розгляду будь-якої, навіть складної, заяви громадянина протягом місяця, то немає пояснень, чому підготовлені матеріали щодо призначення судді більше місяця не опрацьовувалися у РНБО. Такий указ має бути підписаний за тиждень, за десять днів, але аж ніяк не більше.

«З наступного року зарплата має збільшитися десь удвічі»

— Повертаючись до актуальної для вас теми — проекту бюджету на 2006 рік, — скажіть, будь ласка, чи збільшиться фінансування судів наступного року?

— Безумовно. Той проект бюджетного запиту, який напрацював уряд, передбачає суттєві збільшення бюджету на наступний рік. Якщо на 2005 рік ми маємо бюджет у розмірі 980 млн грн., то наступного року очікуємо отримати в межах 1300 млн грн.

Ви пам’ятаєте, що 3 вересня уряд розглядав 4 стратегічних питання щодо покращення фінансування судової системи. Була прийнята постанова про підвищення оплати праці суддів: збільшуються в кілька разів оклади суддів, а в цілому з наступного року середня зарплата має рости десь удвічі. Наприклад, судді районного суду буде нараховано в межах 4700—4800 грн., апеляційного — 5500 грн. і т.д.

Також урядом була схвалена концепція програми забезпечення судів належними приміщеннями, яка розрахована на 5 років. Кошторис цієї програми — понад 2 млрд грн., що дозволить протягом 5 років забезпечити всі суди держави належними приміщеннями.

На сьогодні лише близько 8% приміщень відповідають усім вимогам здійснення судочинства, тобто є необхідна кількість залів судових засідань, кількість кабінетів, у яких створені умови для роботи суддям, помічникам, секретарям, апарату в цілому. Ми провели моніторинг усіх без винятку приміщень і вже створили програму, якою передбачається чи то капітальний ремонт, чи то капітальний ремонт з добудовою. Там, де варіантів немає, — передбачаємо нове капітальне будівництво.

У цьому контексті на засіданні Кабміну було прийняте третє протокольне рішення щодо пріоритетів фінансування судової влади на 2006 р. І цим рішенням визначено: пріоритет, крім зарплати, віддається додатковому фінансуванню чи збільшенню фінансування капітальних видатків на ремонти, на добудови приміщень. Адже на сьогодні маємо близько 50 приміщень банку «Україна», які очікують ремонту, але на це капітальних видатків немає. Ми маємо ряд приміщень, які конче потребують капітального ремонту, тому що перебувають у передаварійному стані.

Крім того, один з пріоритетних напрямів, що був протокольно прийнятий, — фінансування централізованого придбання автотранспорту для судів. У нас більше ніж половина судів узагалі не мають автомобілів. Це при тому, що необхідно інколи й виїзні засідання робити, й справи перевозити, вирішувати дуже багато всіляких проблем, які потребують наявності автомобіля в суді. Сподіваємося, що новий уряд профінансує це рішення своїх попередників.

І третій напрям — збільшення видатків на подальшу комп’ютеризацію судів. Ми ставимо за мету, щоб кожен суддя мав комп’ютер. Щоб кожен помічник судді мав комп’ютер. Урешті-решт, щоб кожен працівник апарату суду мав комп’ютер. Адже цього вимагає життя.

«ЗіБ» читаю з великим задоволенням»

— Ви згадали про апарат суду, а в нас є таке питання від читачів з Лутугінського райсуду. Чи читаєте ви газету «Закон і Бізнес» і чи бачили листи від працівників апарату суду, які просто волають: як можна жити на 310 грн.?!

— Газету читаю з великим задоволенням. Особливо деякі ваші гострі, критичні публікації щодо Державної судової адміністрації, щодо того, якою має бути її подальша доля. Проте я і так добре знаю, наскільки мізерна зарплата працівника апарату суду. На мій погляд, вона не витримує жодної критики, тому що 300 — 350 грн. — це мінімум з мінімумів, менше якого не можна платити. Це, безумовно, проблема, над якою ми будемо працювати, і в нас уже є бачення її вирішення.

Ми пропонуємо в новому бюджеті розділити статті видатків: окремо — оплата праці суддів, окремо — апарату суду. Ми плануємо збільшити щонайменше вдвічі, а то й утричі видатки на оплату праці апарату судів. Вже маємо домовленості з нашими галузевими комітетами ВР, які підтримуватимуть нашу позицію під час прийняття бюджету. Глибоко переконаний, що працівник апарату має отримувати не менше як 50% того, що отримує сам суддя.

— Це реально?

— Це має бути реальним. Не такий уже й великий апарат судової влади — близько 20000 чоловік. Але апарат суду — особлива інституція, праця якої має достойно оплачуватися. Пригадую «комуністичні» часи, коли я студентом мав реальний законний доход у межах 300 крб. в перерахунку на місяць. Це — стипендія плюс влітку заробіток у будівельному загоні 1500—2000 крб., плюс праця охоронцем. А тепер працівник апарату має стільки ж, скільки я мав студентом, тільки в гривнях, а не в карбованцях.

— Але, хоч як дивно, на звернення працівників суду ніхто з представників ДСАУ так і не відреагував, не попросив зачекати ще хоча б рік…

— Я приношу свої вибачення, але що можна було відповідати, коли бюджет був уже сформований, а додаткових коштів було абсолютно нізвідки взяти. Давати відповідь про те, що вибачте, будь ласка, в цьому році держава не має можливості платити більші зарплати? Якщо суть у цьому, хай вважають моє інтерв’ю відповіддю, проханням потерпіти. Але я впевнений, що ми докладемо максимум зусиль, щоб збільшити зарплату працівникам апарату судів.

«Держава даватиме судді кредит
на придбання житла, який сама ж і погашатиме»

— Ви назвали кілька напрямів діяльності, але не згадали про житло. Судді пишуть у нашу газету, що є рішення судів, є закон, але житла їм не дають. Що будете робити з цим питанням? Коли зможете забезпечити усіх суддів квартирами?

— Дійсно, закон дуже категорично визначає, що місцевий орган виконавчої влади — обласна, районна, міська держадміністрації — має забезпечити суддю житлом. Ми напрацювали постанову про порядок обліку та забезпечення суддів житлом, що дає нам змогу впорядкувати і сам облік, і придбання суддям житла за рахунок капітальних видатків ДСАУ.

Ми неодноразово зверталися до всіх голів облдержадміністрацій з проханням приділити цьому питанню належну увагу і по можливості допомогти забезпечити суддів житлом. На що вони відповідають, що в них коштів немає. Але закон мають виконувати саме вони, бо на них покладено такий обов’язок.

Судова адміністрація зробила те, що могла: торік і цього року ми виділили на придбання житла кошти, що передбачалися на капітальне будівництво. Кошти невеличкі, але це — реальні кроки, які вможливили придбання в кожній області по 2—3 квартири суддям, які тривалий час стоять у черзі.

Наразі ми плануємо напрацювати постанову щодо порядку кредитування придбання суддями житла. В новому законі, що напрацьовувала комісія з реформування судової системи, також були свої підходи, які полягали в тому, що слід надавати судді безпроцентний кредит, який би давав йому змогу після призначення на посаду одразу придбати квартиру і, зважаючи на нову, будемо вважати, велику зарплату, погашати цей кредит…

— Тобто в разі збільшення зарплати кредит погашатиме сам суддя, я так розумію? А як же з безоплатним житлом?

— Якщо обласні адміністрації матимуть можливість у терміновому порядку надати квартиру — вони її надаватимуть. Якщо ж ні — держава дає безпроцентний кредит, який згодом вона ж і погашає.

— Тобто просто змінюється механізм надання безоплатного житла?

— Так, лише змінюється механізм.

«Апарат Мінфіну
на нас поглядав,
як на «надокучливого сусіда»

— Якщо новий уряд не задовольнить ваших запитів стосовно фінансування судової системи, що будете робити?

— Навіть цей проект, про який ми мріємо, 1300 млн грн., також задовольняє наш бюджетний запит лише на 60%. І то, чесно кажучи, коли в робочому порядку доводилось його опрацьовувати, то апарат Мінфіну на нас поглядав, як на «надокучливого сусіда». Адже не вистачає пальців перелічити програми, які він має фінансувати, а коштів немає. Міністр відверто казав, що не може надати те, чого нема.

Є відповідні наукові розрахунки. Можна запланувати видатки і в розмірі 2 млрд грн., але коштів може не вистачити. Це вимагає враховувати об’єктивні обставини, аби збалансувати бюджет.

— Тобто й наступного року суди залишаться недофінансованими?

— На жаль, так, суди залишаться недофінансованими.

— Коли в перспективі ми зможемо говорити про 100%-е фінансування судової системи?

— Дай Боже, щоб зберігалася тенденція щорічного збільшення видатків десь на 300 млн грн. Подивімося й на проблеми держави в цілому. Є проблеми, пов’язані з дітьми, з лікарнями, з навчальними закладами тощо. Віддаймо сьогодні (умовно) все судам, а нічого не дістанеться дитячим садочкам. Це буде правильно?

— Але ж усі вже визнали, що недофінансоване правосуддя — це залежне правосуддя.

— Це, безумовно, так. Я тільки за те, щоб ми мали фінансування на всі 100%. Але бюджетний процес проходить дуже тяжко. В тому ж Міністерстві фінансів стоять ще кілька десятків розпорядників коштів, які не менш аргументовано просять: дай мені, бо в мене діти, дай мені, бо в мене хворий помре без ліків… Як, на вашу думку, міністру охорони здоров’я вирішувати ці проблеми? Бюджет в державі один, тому підходьмо до цих питань із розумінням.

— Останні законодавчі акти, прийняті парламентом, — і ГПК, і КАС — вимагатимуть нових видатків. Може, не слід нові кодекси вводити в дію в такому терміновому порядку?

— Так, безумовно. Я переконаний, що інколи наші парламентарії приймають закон, абсолютно не зважаючи на фінансові розрахунки, які їм мають надати, аби не створювати таких проблем у державі, в суспільстві в цілому.

— До речі, ДСАУ готова до того, щоб запрацювали адміністративні суди?

— Безумовно.

— В якому вони стані? Працюють чи ні?

— Ще не працюють. Наша проблема — забезпечити їх приміщеннями. В багатьох регіонах це питання вирішене.

«Мені нема чого боятися, що завтра звільнять»

— Ще одне з гострих питань, які ставлять наші читачі. Вони вважають, що ДСАУ треба підпорядкувати Верховному Суду. Як ви дивитесь на це?

— Чесно кажучи, я таких переконань і висловлювань ніде не чув. Я спілкуюся із суддями практично з усіх регіонів. Так, є багато претензій, є багато бачень, як покращити роботу ДСАУ, але, коли сідаємо за стіл і говоримо із суддями і керівниками, то вони погоджуються, що судова адміністрація зробила стільки, що вони й не мріяли навіть, перебуваючи в пенатах Міністерства юстиції.

Можна підпорядкувати ДСАУ кому завгодно: урядові, Верховній Раді, системі органів судової влади в цілому. Але якщо відповідати на ваше запитання, то чи потрібна адміністрація в складі апарату Верховного Суду, у складі вищої судової інстанції? У місцевих судах потрібна адміністрація?

— Мабуть, потрібна.

— Мабуть, ні. Це абсолютно поза межами елементарної логіки. В системі судових органів, як центральний державний апарат, така установа може бути. Але, переконаний, до цього слід повернутися не раніше, ніж за рік-другий.

На сьогодні Державна судова адміністрація — це центральний державний орган, навіть якщо він перебуває в структурі виконавчої влади. Але всі питання ми погоджуємо з Головою Верховного Суду, нас контролює орган суддівського самоврядування — Рада суддів України. Ми не маємо якоїсь самостійності в системі органів судової влади, яка б була підгрунтям для підозри, що ми залежні від когось чи щось не так робимо.

Якщо говорити про зміну статусу, то в ідеалі треба зробити в кожному суді свою бухгалтерію, і свій апарат, і фінансування повинне бути пряме, прямо від Верховної Ради — в кожен суд.

— Тобто на даний момент статус ДСАУ вас влаштовує?

— Не мене влаштовує, а суди. Я не стою на категоричній позиції, що не можна змінювати статус, зробивши ДСАУ державним органом у системі органів судової влади. Такі думки й такі переконання на рівні керівництва вищих судових інституцій держави є. Але, думаю, що від цього життя судів абсолютно не зміниться.

— Але ви отримаєте більшу незалежність…

— Від кого?

— Від виконавчої влади. Будете приходити і вимагати від них гроші, а не входити в різні становища Мінфіну…

— Коли я є ще членом команди уряду, то я прихожу до Прем’єра, аргументовано доповідаю про проблеми судової влади, і він сприймає мене як свого. Коли я буду просто приходити «зі сторони», від судової системи, і говорити: дайте мені стільки-то коштів, то що від цього зміниться?

— Ви будете впевнені, що Прем’єр не звільнить вас із роботи за надмірні вимоги в інтересах судів.

— На сьогодні ми абсолютно захищені, бо закон передбачає, що моє звільнення з посади може відбутися тільки за згодою Ради суддів України. Захист — максимальний. Мені нема чого боятися, що завтра звільнять. Є Рада суддів, яка, мабуть, у цій ситуації ще більш принципово буде мене захищати.

— Підсумовуючи нашу розмову, скажіть: ви з оптимізмом дивитесь у 2006 рік?

— Так, безумовно. Відповідні напрацювання і збільшення видатків навіть у межах 300 млн грн. — це вже підгрунтя для оптимізму.

— Тоді побажаю відстояти сьогодні позицію суддів на засіданні Кабміну, і якщо буде потрібна підтримка з боку преси, ми вам теж допоможемо…

— Дякую вам, я думаю, що будемо співпрацювати на благо наших судів.

Розмову вів
Роман Чимний