Партсписок нової партії влади на виборах-2006 поділять на трьох

Якщо домовляться

В Україні з’явилася нова партія влади і нова партія народу. Постать Віктора Ющенка і «помаранчева революція» зробили так, що вперше це — одна і та сама структура. Місце події — Палац спорту. Фойє цього закладу 5 березня зранку нагадувало штаб часів революції — політичні лідери і прості громадяни з майдану.

В Україні з’явилася нова партія влади і нова партія народу. Постать Віктора Ющенка і «помаранчева революція» зробили так, що вперше це — одна і та сама структура. Місце події — Палац спорту. Фойє цього закладу 5 березня зранку нагадувало штаб часів революції — політичні лідери і прості громадяни з майдану.

Партія влади і партія народу називається згідно з офіційним написанням у статуті Народний союз «Наша Україна». На емблемі намальовано підкову зі знаком оклику, слово «Можемо» із гасла В.Ющенка «Вірю, знаю, можемо», а також написано «Наша Україна» і намальовано жовте сонечко, яке виходить із синьо-жовтих хмар. Все це на помаранчевому фоні. Для повного культу особи варто було б розмістити портрет нового Президента. Бо це партія В.Ющенка. Він обраний її почесним головою та отримав, як стверджує Юрій Єхануров, членський квиток за номером один.

Ці ритуали дещо дивні. Відразу після перемоги на виборах В.Ющенко вимагав від майбутнього Прем’єра відмовитися від керівництва в партії, щоб не було підозр у використанні адмінресурсу на користь рідних структур. Але Ю.Тимошенко — й досі лідер «Батьківщини», а тепер і сам В.Ющенко став почесним партбосом.

Сам же Народний союз «Наша Україна» як правонаступник майдану вимагав присутності Ю.Тимошенко. У роликах перед початком з’їзду вона була на екранах не рідше за
В.Ющенка. Але на зібранні поруч із Президентом сиділа не вона, а Р.Безсмертний і Ю.Єхануров. Кажуть, Ю.Тимошенко поїхала зі столиці — й навіть увечері колективний похід уряду до театру ім. І.Франка відбувався за її відсутності.

Президент з’явився на з’їзді в чорному костюмі, який міг скидатися на шкіряний, але не був таким. Він зайшов у Палац спорту під барабани. Розцілувався з церковним начальством. Стояв такий неймовірний грюкіт, що почути можна було тільки внутрішній голос. Але В.Ющенко чув також зовнішні.

Президент розповів, що його розчулили слова одного делегата: «Він мені говорить: «Я водій, проїхав чотири області, і мене жодного разу не зупинила ДАІ!». «Скільки мало треба, щоб у людини з’явилася надія!» — емоційно поділився враженнями В.Ющенко і подивився у зал, шукаючи очима міністра внутрішніх справ. Міліцейський реформатор Ю.Луценко сидів у першому ряді в цікавому статусі. Він був єдиним представником соціалістичного керівництва на з’їзді. Але, з іншого боку, виходило, що Луценко не був представником соціалістичного керівництва, бо місяць тому на знак аполітичності свого силового відомства призупинив членство в СПУ.

Ця субота була робочою, і виходить, що Ю.Луценко перебував на з’їзді як шеф МВС. За цю діяльність він і отримав комплімент.
В.Ющенко побачив Ю.Луценка і сказав: «Пане міністре, я тобі вдячний за те, що ти робиш таку ефективну роботу!»

Крім Ю.Луценка, на з’їзді в незрозумілому статусі був і перший віце-прем’єр
А.Кінах, який також робочий час проводив у політичних гостях, а не займався профільною діяльністю. Його Партія промисловців і підприємців у партію
В.Ющенка поки що не вливається. Але якщо А.Кінах хоче бути на виборах-2006 у блоці з В.Ющенком, іншого шляху в нього немає.

Президент згадав, як висловлювався під час виборів

Загалом промова В.Ющенка на з’їзді містила одну головну думку й кілька допоміжних. Перша допоміжна була адресована колишнім олігархам — найгіршого вони ще не пережили. Подякувавши міністрові ВС, Президент чомусь згадав український інформаційний простір і його нездоровий монополізм.

За словами В.Ющенка, «288 ліцензій на мовлення належить одній людині, і ми всі знаємо першу й останню літери в його прізвищі!» Розгадки цього ребуса В.Ющенко не дав, але чомусь здається, що в цей момент ікалося В.Пінчуку.

«Весь метровий діапазон віддано другому клану!» — додав промовець, і знову чомусь здалося, що це «вітальне» послання В.Медведчуку.

«188 ліцензій на Сході роздані одній компанії! І ми хочемо жити з цією паханською мораллю?!» — утнув В.Ющенко риторичне запитання часів виборів. Тут знову чомусь згадалися «донецькі»: Ахметов, Васильєв, Прутник.

«Я не хочу, щоб моїх дітей учили таким чином сформовані ЗМІ!» — запевнив доповідач і дорікнув чиновникам епохи Л.Кучми: «У нас була Нацрада, яка розподіляла ліцензії, був Генпрокурор... Тобто не одна структура, яка стежить, щоб інформаційний простір був конкурентний, різноплановий!»

Друга допоміжна думка Президента стосувалася Генпрокурора С.Піскуна, який у залі помічений не був. «Відверто скажу: я дав слово мамі Гії Гонгадзе, що все, що в мене є, до останньої клітини, я присвячу, щоб цей злочин був розкритий. Ми виділили ресурси, все, щоб у «справі Гонгадзе» було розставлено крапки! Кожен день я присвячую інформації, як іде розслідування. Кожен вечір я з’ясовую, що зроблено в цьому питанні!».

Думається, С.Піскун і так про все це знає, бо напередодні ввечері був викликаний до Президента. Це було в день самогубства головного фігуранта справи Г.Гонгадзе — Ю.Кравченка. В.Ющенко тоді явно демонстрував своє обурення: Генпрокурор години півтори чекав у приймальні і навіть змушений був пропустити вперед керівника «Нафтогазу» О.Івченка, який з’явився на Банковій значно пізніше.

Ударимо
по глобалізму солідаризмом!

Але ключове послання Віктора Ющенка на з’їзді було адресоване п’ятьом політикам — Юлії Тимошенко, Володимиру Литвину, Юрію Костенку, Борису Тарасюку та Віктору Пинзенику.

Першим двом Президент повідомив, що хотів би, аби на парламентських виборах наступного року вони увійшли з ним у єдиний виборчий блок. «Сьогодні і багато разів я проговорював з Юлією Володимирівною Тимошенко: ми бачимо вас у 2006 році в одній команді. Володимире Михайловичу Литвин! Ми бачимо 2006 рік в єдиній команді, з партією «Народний союз «Наша Україна», Блоком Юлії Тимошенко і Аграрною партією України».

Замість Ю.Тимошенко на зібранні був новий керівник її фракції в парламенті О.Білорус. Йому надали слово вже після перерви, коли Ющенко залишив засідання. Але Олег Григорович явно натякав, що Ю.Тимошенко готова прийняти запрошення Президента: «Від імені 300-тисячної партії «Батьківщина» і її голови Юлії Тимошенко хотів би сердечно привітати з цим успіхом у об’єднанні демократичних сил! І побажати великих результатів у недалекій перспективі!» У 2006 ми готові йти в коаліцію, яка об’єднує три партії. Може, навіть у єдиному списку».

До чого тут Білорусове «навіть»? Адже якщо не буде єдиного списку, то не буде й коаліції. Просто, схоже, він натякнув на війну за розподіл місць у такому передвиборному блоці.

Будуть список ділити на двох чи на трьох — залежить від В.Литвина, який отримав на з’їзді заочне запрошення до об’єднання. Але від його партії на цьому заході ніхто помічений не був. У В.Литвина є привід ображатися: напередодні В.Ющенко звільнив С.Касьянова — другого й останнього губернатора — висуванця спікера. Серед соратників у органах влади в Голови ВР залишився лише брат-прикордонник. Але, схоже, в нової влади немає нічого святого і йому теж може загрожувати небезпека.

Натомість О.Білорус бачить інші ризики — він окреслив рамки, в яких готова об’єднуватися Ю.Тимошенко: «Зараз чи не найбільшою загрозою є глобалізм, який страшніший за імперіалізм! І йому ми маємо протиставити солідаризм!»

Хто не з нами — той проти нас

Президент звернувся й до соратників по блоку «Наша Україна», які не
увійшли до єдиної партії: «Окрему репліку скажу приглушеним, нейтральним тоном: мене дуже засмутили ідеї, прийняті двома нашими партнерами — Українською народною партією і Народним рухом України відносно того, що вони йдуть самостійно на вибори 2006 року. Це — помилка, але ці люди мали право приймати те рішення, яке прийняли. Я від цього не тішуся, але такі обставини... Наші двері відкриті».

Проте найцікавіше в повідомленні було те, що блок на виборах 2006 року складатиметься тільки з трьох сил: Народного союзу «Наша Україна», БЮТ і Народної партії: «Коаліція буде єдина із трьох політичних сил. Це — те кредо, на якому ми стоїмо». Тобто таким чином В.Ющенко намагається унеможливити намір Ю.Костенка чи Б.Тарасюка (і того ж А.Кінаха) зіграти свою гру — увійти до блоку Ющенка-2006 на умовах рівноцінного учасника. Тепер перед ними вибір: або розчинятися в Народному союзі «Наша Україна», або йти на вибори окремо.

Але другий варіант поганий ще й тим, що
В.Ющенко попередив: «Ми вибудовуємо амбіційні сили на виборах 2006 року. Хочу, щоб ви до цього готувалися. Ми не програємо вибори 2006 року, а обов’язково виграємо!» Тобто виграємо — незалежно від Ю.Костенка і Б.Тарасюка.

У своїй промові
В.Ющенко згадав лише ці дві політичні сили і промовчав про В.Пинзеника. Той, схоже, все зрозумів і буде інтегруватися в нову партію влади. Принаймні він був гостем на зібранні в Палаці спорту. А будівничі нової партії майже не приховують, що ПРПісти увіллються до них на червневому другому з’їзді Народного союзу. Для них та інших охочих приєднатися залишили 30 вакантних місць у раді партії.

Тим часом, схоже, ті сили з блоку В.Ющенка, які проігнорували заклик Президента до об’єднання, очікують людські втрати. Про вихід із Народного руху вже заявили шестеро — міністр юстиції Р.Зварич, губернатори Львівщини і Тернопільщини П.Олійник та І.Стойко, депутати П.Качур, Ю.Ключковський і В.Лебедівський.

Також на з’їзді було помічено ще одного персонажа з рухівським минулим — кучминого міністра юстиції О.Лавриновича.

— Ну що, ви вже член нової партії?

— Поки що ні. Поки що...

Схожі процеси відтоку починаються і в інших партіях-сепаратистах. До партії Президента ввійшли вчорашні ПРПісти В.Бондаренко, І.Васюник, В.Яворівський і М.Полянчич, а від Ю.Костенка йдуть Б.Беспалий і О.Гуменюк.

Це — тільки на рівні верхівки. Головні втрати попереду, коли виходити з Руху й УНП почнуть рядові члени — щоб стати членами партії В.Ющенка. На жаль для Ю.Костенка, має рацію голова політвиконкому Народного союзу «Наша Україна» Ю.Єхануров: «Усі ті, хто не приєднався, протягом тижня будуть за столом переговорів. Бо люди побачать і почують, що відбулася консолідація навколо іншого центру». (Про те, що така консолідація іде, стало відомо навіть в Австрії: на з’їзд нової партії приїхав віденський лікар В.Ющенка з «Рудольфінергаус» Микола Корпан.)

Погано для тих, хто поки що не приєднався, але змушений буде це зробити, і те, що вони прийдуть уже в працюючий механізм. І завойовувати свій вплив їм доведеться, «вириваючи» повноваження в уже наявних лідерів партії Ющенка.

Поки що вона виглядає як проект трьох груп впливу. Всі вони представлені у президії ради Народного союзу «Наша Україна». Перша — Р.Безсмертний та Ю.Єхануров, які очолили головний політичний і виконавчий органи партії. До їхнього центру впливу також близькі І.Васюник і Д.Жванія. Друга — бізнесмени з групи «Разом» М.Мартиненко, О.Морозов, О.Третьяков, брат Президента П.Ющенко, міністр молоді та спорту Ю.Павленко, М.Катеринчук і перший заступник міністра палива та енергетики В.Тополов. При цьому Д.Жванія може бути близький і до цього сектора. Третя — П.Порошенко і його заступник у «Солідарності», житомирський губернатор П.Жебрівський, М.Одайник, міністр культури О.Білозір.

Держсекретар О.Зінченко і міністр юстиції Р.Зварич в однаково близьких відносинах із другою і третьою групою. А категоричне несприйняття О.Зінченка групою Безсмертного —Єханурова має коріння з часів виборів.

Окремо на новому партбудівельному майданчику стоїть мер столиці О.Омельченко. Його поява в президії Народного союзу «Наша Україна» має свідчити про те, що він начебто вирішив розпустити партію «Єдність». Але ніхто не здивується, якщо з часом київський градоначальник заявить, що розчарувався в проекті, і залишиться лідером своєї структури. Напередодні з’їзду пан Омельченко був на Банковій. Щоправда, в кого — не відомо. Але коли його на виході із Секретаріату запитали про входження «Єдності» в нову партію, він сказав: «Я не чув про таке». Політамбіції — страшна річ...

КПРС імені Ющенка?

Відвертий ризик у житті нової партії — це повторення долі Народно-демократичної партії, яка в другій половині 1990-х із благословення Л.Кучми також сконцентрувала у своїх рядах усю владу. Зараз ця структура на межі смерті.

Б.Беспалий, який стрімко набирає вагу і тепер, крім членства в президії нової партії, є ще й радником Президента, пообіцяв, що в Народному союзі «Наша Україна» буде «бар’єр від випадкових людей». Він полягатиме в тому, що вступити до партії можна буде, як до закритого клубу — лише за рекомендацією двох членів. Але навряд чи такий паркан буде дуже високий для
кон’юнктурників.

Фактичному керівнику структури — Р.Безсмертному, на очах якого відбувався коматоз НДП, слід знати, що треба робити для неповторення сумного досвіду. Але перші години його керівництва процесом уже народили один публічний скандал і ледь не створили другий.

Обрання Р.Безсмертного головою ради Народного союзу «Наша Україна» відбулося не те що без рейтингового голосування — взагалі безальтернативно.

Зібрання 120 членів ради партії, обраних перед цим на з’їзді єдиним списком, проходило під час перерви. Ю.Єхануров підвівся і сказав, що є пропозиція зробити Р.Безсмертного головою. Чия це ідея — він не повідомив. Рада на радощах проголосувала «за». Потім Роман Петрович сказав, що є пропозиція обрати заступниками П.Порошенка і М.Мартиненка. Знову всі «за». Після цього Р.Безсмертний запропонував призначити головою політвиконкому Ю.Єханурова. Хоч як дивно, і цього разу «за». Все це зайняло від сили 5 хвилин і не передбачало дотримання елементарних норм демократії. Стара комсомольська схема. Однак свято вирішили не псувати.

Але якщо еліта партії В.Ющенка, «проковтнула» таке ставлення, то пересічні делегати згадали часи революції. І заблокували сцену під час перерви, не даючи продовжувати зібрання. Частина делегації з Донецька обурилися, що до ради від них обрали А.Клименка — креатуру Р.Безсмертного. При цьому протестувальники «компліментів» на його адресу не шкодували — найделікатніший з них починався з того, що він завалив дві виборчі кампанії В.Ющенка в області.

Ця частина делегації вимагала, щоб їх представляв у раді редактор газети «Острів» Є.Талишев. Його, у свою чергу, підтримував П.Ющенко. Ю.Єхануров відповів донецьким ображеним: «Майдан закінчився! Тут іде з’їзд партії. Якщо є конфлікти, вони мають вирішуватися цивілізованим способом». Але зігнати людей зі сцени Ю.Єханурову вдалося тільки обіцянкою надати цій групі слово.

Але легким шоком було те, що з’їзд закрили... так і не виконавши обіцяного! Особливо цинічно це звучить, враховуючи, що ще до перерви В.Ющенко обіцяв: усі неоднозначні кандидатури, обрані до ради, будуть переголосовані після обіду! «Я даю слово, що кожен протест буде почутий. Для того ми майдан проводили, щоб слухати один одного, а не з київських пагорбів розказувати, як воно буде», — сказав Віктор Андрійович.

Але після перерви все чиновництво на чолі з Президентом залишило зібрання. І М.Мартиненко, закриваючи з’їзд, запропонував пропозиції подавати... «в письмовій формі».

Пізніше Ю.Єхануров пояснював, що люди, які вимагали слова, не були делегатами з’їзду. Вони ж казали, що буквально за кілька днів до того їх позбавив такого статусу сам Р.Безсмертний, викресливши їхні прізвища й заповнивши квоту Донецька своїми людьми. Поновив же їх у статусі П.Ющенко.

Розібратися в цьому внутрішньому конфлікті, дивлячись збоку, доволі складно. Проте зрозумілим є одне: цивілізовано виходити із конфлікту керівництво партії не вміє. І відсутність таких талантів буде відбиватися передусім на їхньому почесному голові.

Взагалі проблема лідерства в партії В.Ющенка — це ще одна міна сповільненої дії. В керівництві зібралися люди, яких складно назвати соратниками. А головною особою в партії став віце-прем’єр з адмінреформи. Тобто людина, яка має прямий доступ до адміністративного ресурсу для розбудови партії. Р.Безсмертний і Ю.Єхануров запевнили, що зловживати держвладою не будуть. Але гарантії цього — лише їхні слова. Ціну яким відчули донецькі делегати.

І щоб адмінресурсу справді не було в роботі партії, треба просто не створювати ситуацію, за якої він може виникнути.

З іншого боку, альтернативи на лідера партії не кращі — О.Зінченко і П.Порошенко, які так само сидять у владних командних пунктах, або М.Мартиненко, який є бізнесменом і за три роки не зумів стати публічним політиком.

А чого варті слова
Ю.Єханурова про те, яким він бачить завдання партії? Аплодувати від сказаного не хочеться: виявляється, до багатьох чиновників в Україні «велика кількість претензій», і вони «будуть поставлені під контроль лінії Президента»!

Що ж будують? КПРС, а Ющенко — генсек?

Лео Амчук,
«Українська правда»