Заборонений оплот

200 років тому Олександр I затвердив цензурний статут, який був настільки ліберальним, що далі цензура могла тільки посилюватися. Лише наприкінці XIX ст. стало зрозуміло, що штрафи і дотації є куди дієвішим способом контролю за пресою, ніж, скажімо, конфіскації тиражів. І абсолютно не обов’язково забороняти публікацію гострих матеріалів — достатньо заборонити виданню публікувати рекламу, а потім чекати, коли майно редакції почнуть розпродавати за борги.