Закон і Бізнес


«Потрійна» загроза

Потрібно зробити вирішальний вибір, щоб не опинитися в «сірій зоні»


Україна і світ, №29 (964) 17.07—23.07.2010
2945

Митний союз Росія — Білорусь — Казахстан запрацював. Для України це означає, що по сусід¬ству з’явився ще один торговий гігант, з яким слід рахуватися. І хоча більшість експертів висловлюють думку, що існування такого союзу не матиме великого значення для України, здається, це не так.


Втрати можливі

У 2003—2004 рр. експерти підраховували можливі втрати від розширення ЄС. Тоді українське МЗС називало цифру в i500 млн за два роки, з яких більша частина мала припасти саме на вплив Митного союзу ЄС. На жаль, згодом ніхто офіційно не порахував утрати України від сусідства цієї організації, одначе вони були.
Про це свідчить хоча б той факт, що частка експорту в країни — нові члени ЄС скоротилася. Відбулося це в основному за рахунок продукції чорної металургії, хімічної промисловості та машинобудування. Далися взнаки нетарифні обмеження на металопродукцію й хімію. Крім того, країни Балтії зі вступом в ЄС денонсували наші двосторонні угоди про вільну торгівлю, внаслідок чого також спостерігалося падіння екс¬порту.
Все це змушує експертів говорити про те, що попередні підрахунки МЗС були правильними. Отже, і втрат від «потрійного союзу» теж варто очікувати.
Що стосується новоствореної структури, то насамперед незрозуміла доля угод про вільну торгівлю з цими країнами. Нині всі члени зійшлися на думці, що договори залишаються дійсними, але саме в рамках Митного союзу. Що буде, коли наші сусіди перейдуть до наступного етапу створення ЄЕП, поки не обговорювалося. Проте навіть якщо виходити з передумов, що новий Митний союз не наважиться на денонсацію наявних домовленостей про вільну торгівлю, то частку від українського експорту він усе ж таки відріже. Перші ластівки вже полетіли. З 1 січня цього року стало відомо, що українські виробники винної та коньячної продукції для ввезення свого товару в Росію мають отримувати ліцензію, аналогічну тій, яка потрібна і для ввезення вина в Білорусь і Казахстан, оскільки в рамках Митного союзу передбачений єдиний для трьох країн список товарів, до яких застосовуються обмеження щодо ввезення.

Страждання від переваг

Українські власті розумі¬ють, що «потрібно щось робити». Так, Віктор Янукович на початку лютого 2010 р. заявив, що виступає за швидку інтеграцію з Росією, Білоруссю і Казахстаном. «Ми обов’язково повернемося до роботи в єдиному економічному просторі. Враховуючи, що вони вже далеко просунулися в цьому напрямку, навіть створили Митний союз, нам доведеться все це надолужувати», — підкреслив наш Президент.
Разом з тим представники українського Олімпу неодноразово заявляли, що про вступ Києва до Митного союзу нині не йдеться, адже це суперечить зобов’язанням України перед Світовою організацією торгівлі. Проте можливе укладення нових міжнародних угод, якщо вони не суперечитимуть попереднім договорам.
Крім втрат безпосередньо від уніфікації митних правил, Київ може по¬страждати від переваг, які отримують сусіди. Насамперед мова йде про транзитні потоки. Головна проблема в тому, що і Білорусь, і Росія, і країни Прибалтики вже давно проводять скоординовану політику, спрямовану на збільшення вантажопотоків через свою територію. Якщо ж зникнуть митниці на кордоні з Росією, то українські обсяги транзиту зменшаться в кілька разів. При цьому необхідно враховувати, що 70% обсягу транзитних перевезень через українську територію — це російські вантажі.

Торгово-політична свобода

На сьогодні перевагою України залишаються порти. Однак наприкінці лютого 2010 р. Москва оголосила про виділення 5 млрд руб. на будівництво універсального порту в Ростові-на-Дону, який повинен у майбутньому скоординувати більшу частину українського трафіку. Порт планується здати в 2013 р. Вже через 3 роки він оброблятиме 16,5 млн т вантажів щорічно. Згідно з розрахунками російських експертів ростовський шлях доставки товарів у Європу буде на 15 діб коротшим від традиційних маршрутів, і, відповідно, доставка контейнерних вантажів буде на 5—10 $/т дешевша, ніж при транспортуванні через Україну.
Ще один можливий мінус — це зниження потоку інвестицій. Україна зі своєю інвестиційною привабливістю не зможе конкурувати з величезним ринком Митного союзу. Це ¬означає, що іноземні компанії вважатимуть за краще створювати дочірні підприємства на території однієї з трьох держав союзу для поповнення цього ж ринку.
Попри застереження, деякі експерти вважають, що новостворена організація вважається «сирою» і такою, яка ще має довести свою життєздатність. Побоювання ж щодо того, чи не опиниться тепер Київ у «сірій зоні» між ЄС і Митним союзом, передчасні.
Відомо, що Україна веде переговори з Євросоюзом щодо укладення угоди про вільну торгівлю. Це полегшило б українським експортерам доступ до найбільшого у світі ринку. Крім цього, найбільш вигідним був би імпорт із ЄС товарів і устаткування, необхідних для модернізації економіки нашої країни.
Митний союз, на відміну від угоди про вільну торгівлю, допускає спільні зовнішні кордони країн — учасниць такого союзу, що, у свою чергу, призведе до втрати торгово-політичної свободи окремих країн. Для України це створить значні незручності. По-перше, їй доведеться проводити додаткові переговори з партнерами щодо СОТ. Навіть суто технічно це надто складний і майже нездійсненний процес. По-друге, таким чином буде виключена можливість розширення угоди про вільну торгівлю з ЄС. По-третє, Київ більше імпортуватиме з країн СНД на шкоду європейським товаровиробникам і власній конкуренто¬спроможності.
Тому нам потрібно якнайшвидше вирішити, з ким мати більш тісні зв’язки — з колишніми «побратимами» або з Європою. Загроза опинитися в «сірій зоні» може стати реальністю.

Світлана ПОДЯКО,
«Независимый обозреватель стран Содружества»