Тіні майора Мельниченка
Ініціатор «касетного скандалу» може сісти на 12 років
Цілком імовірно, що кримінальну справу відносно Миколи Мельниченка «реанімують». Про це не так давно сказав, відповідаючи на запитання журналістів, Генеральний прокурор Віктор Пшонка. До речі, з вимогою відновити кримінальне переслідування майора М.Мельниченка до Генпрокурора звернулися 83 народні депутати, які представляють всі парламентські фракції. Про те саме попросили і три генерали СБУ на чолі з Олександром Скіпальським. Отже, схоже, «справа Мельниченка» незабаром може стати реальністю.
Немає доказів — немає справи
Ідея порушити кримінальну справу проти М.Мельниченка не нова. Більш того, в 2001 році ГПУ вже втілила її в життя і висунула майору обвинувачення за трьома статтями КК: ст.111 («Державна зрада»), ст.328 («Розголошення державної таємниці»), ст.365 («Перевищення влади або службових повноважень»). Але в 2005-му тодішній Генпрокурор Святослав Піскун закрив справу «за відсутністю складу злочину». За його словами, М.Мельниченко відмовився «відтворювати обстановку» в кабінеті Президента Леоніда Кучми і не надав ори¬гінали записів, а значить, реальних доказів проти майора не було.
До речі, за дивним збігом обставин Святослав Миколайович повідомив громадськості про припинення справи відносно колишнього охоронця глави держави в день смерті екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка.
Юрій Кармазін, котрий ініціював депутатське звернення, вважає, що справа була закрита без належного вивчення всіх обставин, М.Мельниченка навіть не допитали. А тим часом так повністю і не досліджено обсяг і зміст відомостей, які містяться в записах і, можливо, становлять державну таємницю. Відкритим залишається питання і про те, чи передавав колишній охоронець Президента ці відомості представникам спецслужб інших країн.
Україні вже було завдано значних матеріальних збитків через поширення М.Мельниченком неправдивої інформації про продаж режиму Саддама Хусейна систем «Кольчуга». При цьому постраждала репутація нашої країни. Слідство так і не встановило ні спіль¬ників, ні замовників цієї «інформа¬ційної провокації», сказано в депутатському зверненні.
На думку народних обранців, не відомо, якою ще інформацією, що містить держтаємницю, володіє М.Мельниченко, а оскільки він у будь-який момент може виїхати з країни, цей факт викликає занепокоєння. Депутати вважають, що рішення ГПУ від 1.03.2005 було необгрунтованим і незаконним, і закликають порушити проти майора кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.364 КК («Зловживання владою або службовим становищем»).
Мабуть, найактивніший «лобіст» порушення кримінальної справи проти М.Мельниченка — Л.Кучма. Він неодноразово висловлювався на цю тему. «Нині Кучма збирає правовий ресурс для свого захисту, і однією з дій його адвокатської команди може бути ініціювання обвинувачення проти Мельниченка. На мій погляд, це може бути одним з ходів у стратегії захисту Кучми», — вважає політолог Володимир Фесенко.
До речі, кожна зі статей, які можуть інкримінувати М.Мельниченку, передбачає досить серйозне покарання. Скажімо, ч.3 ст.365 КК встановлено позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, ч.2 ст.328 — від 5 до 8 років.
«Цілеспрямована кампанія?»
Сам колишній охоронець Президента вважає, що в Україні почалася «цілеспрямована кампанія дискредитації його як свід¬ка». За словами М.Мель¬ниченка, це робиться для того, щоб відвернути увагу громадськості від головного питання — «про притягнення до відповідальності Кучми, Литвина і компанії», а також «щоб створити громадську думку про те, що цьому свідкові не можна довіряти».
«Для того щоб порушити проти мене кримінальну справу, що потрібно зробити? Потрібно, щоб цей Пінкертон — Кармазін — міг чітко сказати, які записи, коли і кому я передавав, більш того, чітко потрібно сказати, чи є в них державна таємниця», — заявив майор.
Палиця на два кінці
Але відновити кримінальне переслідування М.Мельниченка — це півсправи. Набагато важливіше дізнатися, хто за ним стоїть, вважає частина політикуму. Наприклад, позафракційний депутат Святослав Олійник упевнений, що М.Мельниченко не міг сам записувати розмови в кабінеті Л.Кучми і використовувався при цьому не цифровий диктофон. «Якщо записи Мельниченка були зроблені не ним, то, відповідно, в нього буде зовсім інша роль у цьому питанні. Тоді потрібно буде давати відповідь, хто ж робив всі ці записи», — відзначив С.Олійник.
Аналогічної точки зору дотримується і директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребін¬ський. «Із самого початку було зрозуміло, що М.Мельниченка лише використовували для легалізації записів, — сказав він «ЗіБ». — Багато що з його показань може викликати тільки посмішку... Не зрозуміло, чому йому не висунули обвинувачення в зраді Батьківщини. Можливо, тоді ми дізналися б, хто реально за ним стоїть, і в справі могли б з’явитися якісь суб’єкти неукраїнського походження».
На «суб’єкти неукраїн¬ського походження» натякав і Л.Кучма. Мовляв, колишній охоронець міг співпрацювати з розвідслужбами ін¬ших країн. «М.Мельниченко сам заявляв, що співпрацював з усіма спецслужбами світу. Про його відносини з російськими спецслужбами теж скоро стане відомо», — сказав недавно журналістам Леонід Данилович.
Правда, порушення кримінальної справи відносно головного ініціатора «касетного скандалу» — палиця на два кінці. По-перше, якщо спробувати докопатися до суті справи, ще не відомо, куди ці пошуки істини можуть привести. Навряд чи хтось захоче ініціювати міжнародний скандал, якщо «справа Мельниченка» насправді виведе на «суб’єктів неукраїнського походження».
Є ще один нюанс. Сьогодні в рамках кримінальної справи за фактом убивства Георгія Гонгадзе предметом дослідження є тільки ті фрагменти записів, які мають стосунок до справи. Все інше опиняється ніби за кадром.
Тим часом плівки Мельниченка містять мегайбайти компрометуючої інформації, яка стосується всіх колишніх і теперішніх україн¬ських високопоставлених чиновників. Якщо порушувати справу відносно колишнього охоронця Президента, скажімо, за державну зраду чи розголошення державної таємниці, необхідно прослухати всі ці плівки. І мало чий ще голос зможуть ідентифікувати експерти. Тому питання про те, чи буде відновлено кримінальне переслідування майора, залишається відкритим.
Юлія КІМ
Опитування «З&Б»
Чи потрібно «реанімувати» «справу Мельниченка»?
Тарас ЧОРНОВІЛ, позафракційний:
— Необхідно з юридичної точки зору оцінити, чи діяв Микола Мельниченко в обставинах крайньої необхідності, і якщо так, то немає підстав для відкриття кримінальної справи. Потрібно також з’ясувати, чи мало місце розголошення тих матеріалів, які містять державну таємницю.
Олесь ДОНІЙ, фракція блоку «НУНС»:
— Насамперед потрібно поставити крапку у «справі Гонгадзе». А після розкриття злочину потрібно вже розбиратися, що вчинив М.Мельниченко. Якщо в його діях більше турботи про державу, тоді кримінальна справа не потрібна, якщо це зловживання службовими обов’язками — тоді так.
Юрій КАРМАЗІН, фракція блоку «НУНС»:
— Чи допустимо прослуховування першої особи в державі, коли стає відомо про злочин? Очевидно, ніякий суд не санкціонував би такого прослуховування. Отже, коли воно здійснюється з метою виведення на чисту воду, то це, очевидно, крайня необхідність, тобто обставина, яка виключає кримінальне покарання. Але оприлюднення інформації, що Україна нібито постачала «Кольчуги» (хоча підтвердження цьому не знайшлося, але до нашої держави були застосовані певні санкції), — це класичний приклад зради.