Конституційне «сканування»

Представники РСУ знайшли білі плями в законодавчій техніці

Вже не вперше представникам Ради суддів доводиться допомагати  Конституційному Суду поглянути на положення низки законів, зокрема «Про судоустрій і статус суддів», крізь призму акта  найвищої юридичної сили.

Чергову перевірку реформеному «продукту» на вул. Жилянській улаштували 54 народні обранці. А от чи погоджуватися з позицією авторів конституційного подання — мали вирішити 15 квітня на засіданні вищого органу суддівського самоврядування.

Від граматики до прагматики

Як розповіла присутнім заступник голови РСУ Раїса Ханова, висловити правові позиції ради стосовно питань, порушених у поданні народних обранців, попросив представник КС Василь Бринцев. Сумніви у володарів мандатів викликали 6 положень акта «Про судоустрій і статус суддів», зокрема ч.1 ст.6, ч.1 ст.47, в яких ви¬значено, що суди і судді здійснюють правосуддя самостійно та є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
На переконання авторів подання, цими положеннями передбачена можливість впливу чи тиску на суддю у спосіб, визначений законом або іншим нормативно-правовим актом.
«Ця норма допускає «законне» втручання у здійснення правосуддя», — переконані депутати. Нар¬депи вважають, що вона суперечить ч.2 ст.126 Конституції, яка забороняє здійснювати вплив на речника Феміди. Натомість члени РСУ не погодилися з такою позицією. Як зауважив очільник ради Ярослав Романюк, у даному випадку мова йде про недоліки законодавчої техніки, а не про невідповідність акту найвищої юридичної сили. «Конституційним засадам незалежності судів це не суперечить», — упевнений головуючий. Із ним погодились і його колеги.
Зауваження в авторів цього подання викликало і положення ст.51 закону. На їхнє переконання, ця норма стосується питань правового статусу суддів і не містить вимог до представників спеціалізованих судів, установлених ч.4 ст.127 Основного Закону. «Тим самим запроваджується можливість призначення суддями спеціалізованих судів осіб, які не відповідають конституційним вимогам», — упевнені володарі мандатів.
Іншої думки з цього приводу були представники третьої гілки влади, котрі вважають, що згадана норма, визначаючи статус судді, «відсилає до Конституції». «Таким чином враховані всі вимоги Основного Закону, зокрема до суддів спеціалізованих судів, установлені ч.4 ст.127 Конституції, внаслідок чого невідповідність заявлених норм відсутня», — озвучила позицію РСУ Р.Ханова.
Разом із цим нардепи поставили під сумнів і ч.2 ст.39 закону, в якій зазначено, що суддею Верховного Суду може бути суддя КС. На їхню думку, ця норма передбачає можливість особи одночасно обіймати посади в обох інституціях. Солідарними з депутатами були і члени РСУ. Останні звернули увагу на те, що у спірній нормі встановлено і вимоги до стажу роботи на посаді судді (не менш ніж 15 років. — Прим. ред.) для особи, яка може стати членом найвищого судового органу країни. «Ці вимоги повинні бути єдиними, незважаючи на статус судді КС», — заявила Р.Ханова.
Погодився з нею і Я.Романюк, на переконання якого, у цьому питанні не повинно бути винятків ні для кого, навіть для КС, адже до останнього може бути обрана особа, котра раніше жодного дня не працювала суддею. Тому давати судді без досвіду карт-бланш на обрання до найвищого судового органу країни не варто.
Також згадана норма, за словами заступника очільника ради, «з граматичної точки зору допускає прямолінійно-механічне сприйняття поняття того, що суддею ВС може бути суддя КС». Відтак з огляду на недопустимість порушення норм Конституції щодо встановлення вимог несумісності РСУ вирішила погодитися з позицією народних обранців.

В інтересах представництва

У поданні йдеться і про неконституційність ч.4 ст.53 закону «Про судоустрій і статус суддів», у якій встановлено, що суддю за його заявою може бути відря¬джено для роботи у Вищій раді юстиції, Вищій кваліфікаційній комісії суддів. «Тобто цим положенням фактично передбачається виконання суддею обов’язків, не пов’язаних з правосуддям», — заявляють народні депутати.
Зазначимо: це питання викликало сумніви у володарів не лише мандатів, а й мантій. На останньому засіданні Пленуму ВС двом представникам найвищого судового органу, які були відря¬джені до ВККС, заборонили брати участь у голосуванні. Тоді колеги Ігоря Самсіна і Миколи Пінчука вказали, що перебування на посаді членів кваліфкомісії унеможливлює виконання жодного з прописаних законом повноважень судді ВС.
Однак РСУ невідповідності Основному Закону у цьому положенні не знайшла. Навпаки, за словами Я.Романюка, люди у мантіях самі зацікавлені в тому, щоб мати якомога більше своїх представників як у ВККС, так і у ВРЮ. До того ж робота в них, на переконання головуючого, все ж таки пов’язана зі здійсненням правосуддя.
Не погодилися присутні із суб’єктами звернення і в тому, що положення ч.1 ст.125 та ч.2 ст.127, які стосуються питань представництва інтересів різних юрисдикцій у діяльності вищих органів суддівського самоврядування, мають дискримінаційний характер відносно загальних судів, кількість яких значно перевищує спеціалізовані.
Мова йде про паритетний принцип формування з’їзду суддів і РСУ. Згідно з новим законом до останньої мають входити по три представники від різних юрисдикцій, і по одному — від ВС та КС. На переконання служителів Феміди, таке правило не суперечить нормам Основного Закону.

«Шлагбаум» для кандидатів

Найбільшу полеміку серед присутніх викликало питання щодо норм закону, якими встановлено необхідність проходження кандидатами на посади суддів додаткової підготовки в спеціальному навчальному закладі як умови заняття суддівської посади. На думку народних обранців, таке положення суперечить ч.3 ст.127 Конституції, в якій передбачено вичерпний перелік вимог до претендентів на мантію.
За словами Р.Ханової, з огляду на норми Основного Закону з думкою парламентарів погодитися важко, адже в ч.5 зазначеної статті вказано, що «додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом». Доповідачка припустила: можливо, до окремих категорій суддів як раз і належать кандидати на перше призначення, а отже, додаткові вимоги закону «Про судоустрій і статус суддів» не суперечать акту найвищої юридичної сили. Однак напередодні засідання РСУ Р.Ханову колеги переконали у зворотному. Головним аргументом представників вищого органу суддівського самоврядування стало те, що, очевидно, ч.5 ст.127 Конституції не стосується тих, хто не має статусу судді, а лише виявив бажання одягти мантію.
Головуючий закликав присутніх поглянути на цю проблему з «прагматичної точки зору». За його словами, якщо, наприклад, професор, доктор юридичних наук захоче працювати суддею, то йому доведеться навчатися у тих, кого він раніше навчав. «Логіка у цьому відсутня, а присутнє намагання домогтися чогось іншого», — переконаний Я.Романюк. Погодилась із ним і секретар РСУ Тетяна Козир. На її думку, потрібно диференціювати вимоги для охочих одягти мантії: жорсткі — створити для молодих спеціалістів, лояльніші — для кандидатів із досвідом, для тих, хто раніше вже тривалий час працював у судах чи органах прокуратури.
Отже, РСУ погодилася з позицією авторів конститу¬ційного подання, вказавши: згадані положення закону суперечать Основному. «Конституція такого шлагбауму не встановлює», — резюмував Я.Романюк.

Олександра ПІОНТКІВСЬКА

Про інші подробиці засідання РСУ читайте у наступному числі «ЗіБ».