Пояснювальний прийом

РСЗС викликатиме очільників судів, щоб почути, чому на них скаржаться

Очевидно, письмової аргументації може бути недостатньо, аби зробити правильний ви¬сновок. Для відтворення повної картини необхід¬не живе спілкування. Тож тепер ораторські здібності стануть у пригоді, зокрема суддівському керівництву.

Представники Ради суддів загальних судів під час чергового зібрання ви¬рішили започаткувати нову практику: відтепер голів судів, на яких надходять скарги, запрошуватимуть на засідання РСЗС.

Аргументація з викликом

Зазвичай засідання РСЗС починає із заповнення вакантних керівних посад у судах. Утім, на черговій зустрічі органу суддів¬ського самоврядування, яка тривала два дні (13— 14 квітня), спочатку розбиралися зі скаргами.
Так, нарікання викликала діяльність очільника По¬дільського райсуду м.Києва Василя Бородія. Суть претензій полягала в тому, що він відмовив громадянину в особистому прийомі. Хоча, як зауважили члени РСЗС, відповідно до закону ці функції не закріплені за головою суду. «Цим займаються помічники», — за¬значили члени ради. Для того щоб все ж з’ясувати мотивацію відмови, копію скарги вирішили направити голові, аби той ознайомився і дав пояснення. При чому доповідати він мав особисто на засіданні РСЗС, адже члени останньої запровадили нову практику: викликатимуть керівників судів і заслуховуватимуть їхню позицію.
Ще одне звернення на¬дійшло від уповноваженого ВР з прав людини Ніни Карпачової, яка вказувала на непоодинокі випадки тривалого тримання під вартою і закликала вжити необхідних заходів, аби прискорити розгляд справ. Зокрема, у недотриманні розумних строків вона дорікала столичним обителям Феміди. Відповідно до рішення РСЗС очільники судів, у яких виявили таке порушення, повинні відвідати засідання органу суддів¬ського самоврядування і аргументувати тяганину. Очевидно, майбутнім керів¬никам явка з поясненням має стати своєрідним попереджувальним сигналом.

Посадовий конкурс

У перший день засідання кандидатів на адмінпосади було лише четверо. При чому двоє з них претендували на головування в Ленінському райсуді м.Донецька. На зборах суддів голоси, віддані за кандидатів, розділилися майже порівну.
У Людмили Хмельницької, яка з 5 січня цього року виконує обов’язки голови цієї установи і хотіла зайняти вакантне місце, поцікавилися, що могло вплинути на такий результат. «Я не буду обговорювати своїх колег», — відповіла суддя. Під час своєрідного «звітування» про суддівські проблеми, яке проходять практично всі кандидати, вона вказала на неналежні умови праці. «Приміщення суду розташоване в гуртожитку, побудованому в 1950—1960 роках. Тому треба займатися пошуком альтернатив», — підсумувала суддя.
Її колега і конкурентка Ольга Данилюк, яка також мала намір зайняти керівне місце і отримала перевагу в один голос, наголошувала на недостатній комунікабельності у стінах суду. Хоча водночас відзначила, що це один із найкращих судів у місті з висококваліфікованими кадрами, але співробітникам бракує спілкування. «Коли я працювала в апеляційному суді, то щотижня проводилися збори, на яких порушували різні питання, зокрема обговорювалася судова практика», — пригадала кандидатка. Колективні бесіди, на її переконання, пішли б на користь і представникам райсуду. «Потрібно об’єднати колектив. У мене гарні стосунки з усіма працівниками, а тому мені вдасться це зробити», — запевняла О.Данилюк.
Члени ради також провели своєрідний «перехресний допит» кандидаток, аби з’ясувати, хто ж перший заявив про бажання очолити суд. «Я подала документи, а потім вона висунула свою кандидатуру, хоча й довго вагалася», — сказала О.Данилюк. Проте її конкурентка не змогла пригадати, хто був оперативнішим, вказавши лише, що голова Апеля¬ційного суду Донецької області підтримав її кандидатуру. Однак РСЗС все ж рекомендувала призначити на посаду О.Данилюк.
Також «перепустку» на місце заступника голови Білоцерківського міськрайсуду Київської області отримала Зінаїда Машарова. Як зазначив член РСЗС Віктор Габріель, це один із най¬більших судів у області. А отже, як з’ясувалося, і проб¬лем, з якими доводиться стикатися працівникам, чимало. Насамперед суддя поскаржилася на погане матеріально-технічне забезпечення. Як наслідок, у цій обителі Феміди про переваги і недоліки автоматизованої системи документообігу знають лише в теорії. Адже застосувати новацію заважають технічні бар’єри. «Суд складається із двох приміщень, відстань між якими близько 9 км. І в одному навіть не підключений Інтернет», — пояснила З.Машарова. Таким чином, судді фактично працюють за старим механізмом. «Ми провели збори і затвердили, що кримінальні справи розподіляє голова суду, а цивільні — його помічник відповідно до навантаження суддів», — поінформувала служителька Феміди.
Про інші перипетії кандидатів на шляху до керівного крісла, а також голів, яким доведеться пояснювати, чому на них скаржаться, читайте в наступних числах «ЗіБ».

Тетяна КУЛАГІНА