Закон і Бізнес


На порозі євроринку

Щоб опинитися у ЗВТ, потрібно перебудувати вітчизняну економіку


Україна і світ, №15 (1002) 09.04—15.04.2011
2897

На цьому тижні в Брюсселі почався 16-ий раунд переговорів між Україною та Євросоюзом про створення зони вільної торгівлі. Цього року процес значно активізувався: тільки в березні Брюссель двічі відвідав перший віце-прем’єр-міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв. Після 3 років переговорів угода готова на 90%, заявив Прем’єр Микола Азаров. Це фактично підтвердили й представники Єврокомісії. Після того як угода буде підписана, вона має стати складовою договору про асоціацію між Україною і ЄС.


Стратегічний наслідок

Теоретично в результаті створення ЗВТ українські підприємства повинні отримати доступ до європейських ринків. А це понад 500 млн споживачів. Досі обсяг нашого експорту в країни ЄС не відповідав ні нашим можливостям, ні місткості цих ринків. На сьогодні частка Євросоюзу в загальній структурі зов¬нішньоторговельного обороту нашої країни становить 25,5%. Минулого року обсяг україн¬ського експорту в ЄС ($13,3 млрд) був меншим, ніж в одну Росію ($13,4 млрд).
Деякі експерти вважають: у разі підписання угоди в пропонованому ЄС вигляді торгове сальдо України погіршає, а зростання українського ВВП зменшиться приблизно на 1%. Підписання угоди про зону вільної торгівлі з ЄС повинно мати ще один стратегічний наслідок для України: залучення інвестицій у виробничу сферу.
За оцінками Міжнародного центру перспективних досліджень, через зменшення вартості капіталу й збіль¬шення його припливу доходи населення можуть зрости додатково на 5%. Однак це поки що тільки в теорії.

Камені спотикання

Райдужні перспективи розбиваються об суворі реалії. Європа не поспішає відчиняти двері перед українськими виробниками. Вітчизняні парламентери останнім часом домоглися кардинальних змін проекту угоди, скоротивши кількість неузгоджених найменувань, що підлягають квотуванню при експорті, з 2,5 тис. до 400.
Одним з каменів спотикання залишається торгівля сільгосппродукцією. ЄС, на відміну від України, вкладає величезні кошти в розвиток власного АПК: у 2010 р. витрати сягали ?54 млрд, це майже половина від загального бю¬джету. Вперше за останні роки торгове сальдо з ЄС щодо сільгосппродукції за 2010 р. було негативним і становило $185,2 млн. Українська сторона занепокоєна з цього приводу і чекає на максимальний доступ на ринки ЄС.
Наприклад, квоту на ввезення української пшениці Євросоюз пропонував установити на рівні 200 тис. т, хоча Україна щорічно експортує близько 7—15 млн т. А маленькій Молдові, котра експортує пшениці в сто разів менше, ніж Україна, ЄС уже збільшив квоту до 50 тис. т. І це при тому, що Кишинів тільки починає переговори з ЄС про ЗВТ.
Ще однією вимогою ЄС є відмова українських виробників від використання запатентованих назв «коньяк», «шампанське», «кагор» і т.д. У відповідь Україна прагне отримати з боку ЄС низку компенсацій. Водночас, що стосується товарів, назви яких є поширеними і стали видовими на території нашої держави, то офіційний Київ наполягає на збереженні можливості їх виробництва саме під відповідними назвами.

«Червоні маячки»

Угода будь-якою ціною Україні не потрібна, проте добитися поступок буде вкрай складно — Європа жорстко відстоює власні інтереси. В умовах, коли ЄС стикнувся з економічними проблемами, європейські чиновники поставлені в жорсткі рамки.
На Єврокомісію, з одного боку, чинять тиск під¬приємці, з другого — полі¬тики. При цьому не варто забувати і про те, що ЄС фінансує багато інфра¬структурних проектів і реформи, котрі проводяться в Україні, тому завжди розраховував на поступки.
«У нас залишилося кіль¬ка так званих червоних маячків, щодо яких ми маємо знайти компромісне рішення. Ми домовилися, що на рівні експертів почнемо пошук таких рішень для того, аби в ході 16-го раунду просунутись у розв’язанні проб¬лемних питань. Ми зацікавлені в підготовці документа до підписання вже в першій половині цього року», — повідомивА.Клюєв.
За даними різних джерел, А.Клюєв справив позитивне враження як на європейських чиновників, так і на представників великого бізнесу. Відразу кілька європейських по¬літиків заявили про готовність підтримати Україну при підписанні угоди про ЗВТ, а згодом і договору про асоціацію з ЄС. Зокрема, міністри закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле та Іспанії Тринідад Гіменес висловили готовність сприяти переговорному процесу. А депутат Європарламенту Павло Залевський вважає, що головування Польщі в ЄС у другому півріччі 2011 р. посприяє укладенню угоди про ЗВТ між Україною і Євросоюзом.
В цілому Брюссель готовий співпрацювати з нинішньою владою, яка почала проводити непопулярні реформи. За словами члена Єврокомісії Штефана Фюле, Київ уже зробив значні кроки в економічному й політичному розвитку.
Крім того, Україна нині докладає всіх зусиль, аби не повторити помилок вступу до Світової організації торгівлі. Промахи, допущені в 2008 р., між іншим, спричинили зростання негативного сальдо української зовнішньої торгівлі.

Соломонове рішення

Не варто забувати, що для України створення ЗВТ з ЄС не самоціль, а швидше тактичний крок. Виконання угоди про асоціацію передбачає значну перебудову вітчизняної економіки. А для цього потрібні значні фінансові ресурси. Враховуючи, що адаптація україн¬ських підприємств до норм ЄС — досить складний, витратний і тривалий процес, надання Євросоюзом фінансової допомоги для підтримки структурних реформ, забезпечення доступу до пільгового кредитування тощо можуть значно полегшити українській промисловості перехідний етап. Відповідний меморандум про допомогу з боку ЄС був підписаний 2 березня. Згідно з документом Євросоюз виділить нашій країні ?470 млн.
Українська делегація налаштована на пошук компромісу. При цьому в Києві існує думка, що угода заради угоди Україні не потрібна. Варто звернути увагу і на активізацію останнім часом офі¬ційної Москви. Стосовно цього вже висловилися і перший віце-прем’єр Ігор Шувалов, і прем’єр-мі¬ністр Росії Володимир Путін. Перший назвав домовленості України та ЄС загрозою Митному союзу Росії, Білорусі і Казахстану, другий заявив про негативні наслідки створення митного кордону між Росією та Україною.
Українська сторона у відповідь на таку реакцію прийняла соломонове рі¬шення: Уряд запропонував Президентові призначити першого віце-прем’єра А.Клюєва також національним координатором з питань економічного співро¬бітництва з СНД. По-перше, він за посадою тепер відповідає за зовнішню торгівлю. А по-друге, має погодити проблемні питання економічного співробітництва з обома найбільшими зовнішньоекономічними партнерами. Адже нові ринки отримати важко, а втратити те, що маєш, дуже легко.
Як компроміс Київ роз¬глядає можливість одночасної активізації спів¬праці в СНД, зокрема під¬писання нової угоди про ЗВТ в рамках Співдружності. За словами експертів, саме Україна останні десять років намагалася прискорити під¬готовку і прийняття документа, який має базуватися на нормах і принципах СОТ. Це дозволить Києву частково перевести торгові суперечки з тією ж Росією з політичної площини в міжнародно-правову.
Так чи інакше, але Україна зобов’язана працювати зі всіма країнами, котрі можуть бути потенційними ринками збуту наших товарів або інвестувати в розвиток вітчизняної промисловості.

Мирослава ЗАЯЦЬ, «Подробиці»

Думки експертів

Що принесли Україні останні переговори з ЄС?

Володимир КОРНІЛОВ:
— Очевидно, були деякі оптимістичні очікування, що після чергового раунду переговорів сторони вийдуть на фінішну пряму стосовно підписання угоди про створення зони вільної торгівлі. Але поки що це питання затягується, а горизонти євроінтеграції віддаляються. Тому сказати, що відбувся якийсь серйозний прорив у відносинах Україна — ЄС, не можна.

Денис БОГУШ:
— Вчергове ми досягли певних результатів, але реалізація основних вимог ще попереду. Хоча я вважаю, що прогрес є, адже ми рухаємося назустріч євроінтеграції, і принаймні рух у цьому напрямку швидший, ніж рух у бік Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном.

Записала Тетяна КУЛАГІНА