Фінансове роз’єднання

ВСУ проти встановлення судового збору залежно від юрисдикції

Експерти Верховного Суду переконані в недоцільності запровадження ставок судового збору залежно від спеціалізації. На думку фахівців, такі положення не узгоджуються з принципами єдності судової системи. Крім цього, у ВСУ наголошують на необхідності звільнення від судового збору тих громадян, які не мають можливості сплатити його.

Кожному своє?

Експерти ВСУ проаналізували положення законопроекту «Про судовий збір» (№7530), внесеного на розгляд Верховної Ради народними депутатами Юрієм Мірошниченком, Володимиром Пилипенком і Валерієм Писаренком.
Проектом пропонується визначити правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти, базу, розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Серед іншого документом пропонується встановити розміри ставок судового збору та види послуг, за які він буде справлятися. Проте у ВСУ вказали на неаргументованість від¬мінності в запропонованих ставках судового збору залежно від спеціалізації судів. Різні ставки суперечать принципу єдності судової системи, наголосили експерти.
До того ж до переліку найменувань документів і дій, за які справляється судовий збір, не віднесені заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, і, відповідно, не передбачені ставки судового збору. Згідно з п.2-1 ч.1 ст.18 закону «Про виконавче провадження» його можуть відкрити на підставі виконавчого документа, якщо той надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом. У зв’язку із цим фізична чи юридична особа може звернутися до суду із заявою про видачу такого виконавчого документа.

Неповні гарантії

Крім цього, проектом визначено перелік пільговиків, яких пропонується звільнити від сплати судового збору. Цей список, на думку фахівців, неповний, оскільки до нього включено лише окремі категорії со¬ціально незахищених осіб (жертви політичних ре¬пресій, інваліди Великої Вітчизняної війни, інваліди І, ІІ груп, чорнобильці 1-2-ї категорій). У п.6 ч.1 ст.4 Податкового кодексу за¬кріплено принцип соціальної справедливості, згідно з яким податки та збори встановлюються відповідно до платоспроможності громадян.
Чинні закони, які регулюють питання соціального захисту населення з метою дотримання конституційних гарантій права громадян на належний соціальний захист, передбачають ширший перелік соціально незахищених пільгових категорій: непрацездатні особи (самотні люди похилого віку, «діти війни», ветерани праці тощо), незахищені верстви населення (малозабезпечені, багатодітні сім’ї, вихованці будинків-інтернатів тощо).
З огляду на розміри пенсій, державної соціальної допомоги, іншого грошового забезпечення ці особи не завжди будуть спроможними сплатити судовий збір, особливо за подання апеляційних та касаційних скарг, що унеможливить їх звернення до суду. Тим самим буде порушено право цих осіб на судовий захист, наголошують у ВСУ. Тому, на думку фахівців, слід розглянути питання про можливість установлення для окремих категорій населення пільгових ставок судового збору — за умови надання відомостей про доходи.
Проектом передбачено потреби обителей Феміди, на які спрямовуватимуться кошти судового збору. Однак, зазначають експерти, не зрозуміло, за якими критеріями та механізмами, процедурою будуть розподілятися ці кошти між судами, адже навантаження на кожну установу неоднакове і, відповідно, фінансові витрати на здійснення правосуддя різні. Тому, на думку ВСУ, необхідно конкретизувати ці положення, вказавши обов’язок прийняття фінансовою установою, до повноважень якої буде віднесено обслуговування спеціального фонду держбюджету, куди зараховуватиметься судовий збір, окремого підзаконного нормативно-правового акта (положення, інструкції). При цьому, наголошують фахівці, його слід буде погоджувати з Верховним і вищими спеціалізованими судами, які є головними розпорядниками бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів, і Державною судовою адміністрацією, котра є головним розпорядником коштів щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції.