Закон і Бізнес


Клятва без зворотної дії

Чи можна, присягнувши на вірність Феміді, забирати в неї власний кондиціонер?


Суддівські кадри, №14 (1001) 02.04—08.04.2011
5011

У житті Вищої кваліфікаційної комісії суддів розпочався новий етап — з 28 березня приймаються документи для участі в доборі кандидатів на мантії.


А на засіданні, яке відбулося 30 березня, комісія за поданням ректора Національної школи суддів Василя Маляренка призначила проректора з науково-дослідної роботи. Ним стала професор кафедри конституційного права юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Наталія Шукліна.

Знати від а до я

За два дні засідань «кваліфікаційники» роздали 13 «перепусток» до апеляційної інстанції, одну — до касаційної (представниця Київського апеляційного господарського суду Ірина Кондратова виявила бажання працювати у Вищому господарському суді). Решта безстрокових «квитків» дісталася тим, у кого навесні закінчується термін повноважень.
Деякі відповіді кандидатів розчарували комісію: претенденти не завжди розуміли суть поставленого їм запитання. Вибачення на кшталт: «забув, бо хвилююсь» комісія приймала, але наголошувала: справжній суддя не повинен хвилюватися.
Катерина Тимошенко з Центрального райсуду м.Сімферополя мала намір отримати рекомендацію до Апеляційного суду АРК. Член комісії Галина Колеснік запитала, що має робити апеляційна інстанція в разі розгляду і вирішення справи неповноважним судом (у першій інстанції). Претендентка згадала про відвід або самовідвід законника, та Г.Колеснік зупинила її й, аби кримська суддя не заплуталася, «вказала» на шлях до правильної відповіді. Після цього К.Тимошенко згадала ст.309 ЦПК.
«Чи підлягають каса¬ційному оскарженню ухвали про забезпечення позову?» — продовжив «екзамен» член комісії Микола Мельник. «Так, якщо суд…» — почала відповідати К.Тимошенко, але її зупинив секретар ВККС Володимир Маслій: «Слухайте уважно запитання. Це вже не перше запитання, але вам щось не вдається відразу з ними впоратися».
Тоді кандидатка відпові¬ла, що такі ухвали не підлягають касаційному оскарженню. «Протягом 13 років ви виконуєте обов’язки судді. Скільки за цей час було скарг громадян не на рішення, а на ваші дії?» — поцікавився Віктор Мікулін. К.Тимошенко зазначила, що таких скарг не надходило. Більше до кримської служительки Феміди запитань не було, й після наради за зачиненими дверима ВККС надала їй рекомендацію, зауваживши, що потрібно назубок знати цивільний процес і повноваження апеляційної інстанції.

Моральний аспект

Не так пощастило законнику з Токмацького райсуду Запорізької області Сергію Селіверстову. Він залишив залу засідання без «перепустки». Нагадаємо, що 18 січня 2011 р. ВККС відклала розгляд питання стосовно його подальшої долі (див. №4/2011 «ЗіБ». — Прим. ред.).
Термін повноважень С.Селіверстова закінчився ще 4 жовтня 2010 р. Указом глави держави №562/2010 від 20.04.2010 мантієносець був відсторонений від посади у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Проти служителя Феміди порушено справу за ч.2 ст.368 КК.
Член комісії Анатолій Марцинкевич для проведення перевірки виїжджав на «місце пригоди» в Токмак. Як зазначив «кваліфікаційник», із С.Селіверстовим він не зустрічався, адже останнього в суді не застав.
Законник пояснив: розпорядженням голови суду від 17.05.2010 йому заборонили з’являтися в приміщенні установи. «Розпорядникам дали усну вка¬зівку не впускати мене нікуди, крім канцелярії, куди я міг приносити свої за¬яви», — зазначив С.Селіверстов. За його словами, він був позбавлений можливості забрати деякі особисті речі, наприклад кондиціонер, який встановив за власні кошти, а тепер «ним користуються всі, хто хоче».
З того часу, як С.Селіверстов був на засіданні ВККС, минуло 2 місяці. Тому член комісії Микола Пінчук поцікавився станом розгляду справи. Законник повідомив, що матеріали перебувають у Нікопольському міськрайсуді Дніпропетровської області, і за цей час жодних зрушень не відбулося. Засідання призначалося на 11 березня, але С.Селіверстов захворів, і розгляд перенесли на квітень.
В.Мікуліна зацікавив «моральний аспект питання». «Ви інвестували кондиціонер, є низка законодавчих актів, у яких зазначається, що це — власність держави. Чому ви тепер вимагаєте його зняти?» — запитав «кваліфікаційник».
За словами токмацького служителя Феміди, їм роз’яснювалося, що судді мають право використовувати особисті речі під час виконання своїх обов’язків. «Ми писали відповідні за¬яви: прошу дозволити використання певного обладнання, техніки. У мене стояв власний комп’ютер, меблі. Те, що я міг забрати, — забрав», — пояснив відсторонений від посади.
«Ви вважаєте, що можете забрати кондиці¬онер?» — продовжував В.Мікулін. На це С.Селіверстов зазначив, що не має за що жити і дружина отримує копійки. Вердикт комісії був невтішним. Тепер законник може поскаржитися на відмову до Вищої ради юстиції.

Старі гріхи

Не пощастило з першої спроби отримати «пожиттєву перепустку» Олені Побережній із Сокирянського райсуду Чернівецької ¬області. Розгляд питання ВККС перенесла на 12 квітня.
Як повідомив В.Мікулін, за наявною в комісії інформацією, у 2009 р. до О.Побережної було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. «Квалі¬фікаційник» зазначив: хоча стягнення було достроково знято, варто звернути увагу, з яких причин оголошувалася догана. «Адже ми вирішуємо питання можливості носити мантію безстроково», — аргументував В.Мікулін.
«Відповідно до проведеної перевірки цивільних справ, які перебувають у провадженні О.Побережної, встановлено, що в більшості справ відсутні журнали судових засідань. Тому не відомо, на яких стадіях розгляду вони перебувають. Справи не прошиті, не пронумеровані, від¬сутній опис документів. Повні тексти рішень виготовляються невчасно. Це викликає обурення сторін», — зачитав «витяг» з рішення кваліфкомісії суддів загальних судів Львівського апеля¬ційного округу В.Мікулін.
Особливу увагу він приділив такому факту: відпо¬відно до запису в журналі реєстрації вхідної кореспонденції на адресу Сокирянського райсуду за поданням начальника Сокирянської виправної колонії надійшли дві справи щодо конфіскації в засуджених заборонених предметів, а саме — коштів. Указані справи були передані в провадження О.Побережної, але вони… зникли.
«Вказуються ще деякі незначні порушення. На підставі викладеного ква¬ліфкомісія в лютому 2009 р. оголосила догану судді. Через 5 місяців стягнення було достроково знято за поданням голови місцевого суду, хоча ініціатором дисциплінарного прова¬дження був керівник суду апеляційної інстанції», — резюмував В.Мікулін.
О.Побережна пояснила, що подання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності збігається в часі з тим періодом, коли в суді працювали лише вона і голова установи. В інших законників більш ніж півроку не було повноважень. За її словами, прокуратура з приводу зникнення справ перевірку не проводила, було лише службове розслідування, яким займалися представники ДСАУ. А суми в цих справах «проходили» незначні — 10 і 100 грн.

Прокурорські претензії

«Ви давали письмову згоду на збирання, зберігання та використання інформації про вас із метою оцінки готовності до роботи на посаді судді безстроково. Згідно із законом «Про інформацію» ми маємо право збирати про вас відомості. У мене є усне повідомлення з прокуратури, що ви розглядаєте справи без участі однієї зі сторін — представника колонії, прокурора. До вас є претензії, що ви умовно-достроково звільняєте осіб без участі сторін. Є такі факти?» — поцікавився В.Мікулін у судді.
Кандидатка пояснила, що помічник прокурора, котрий брав участь у справі, подав апеляцію, в якій вказується, що він нібито не брав у ній участі. Тоді ко¬місія запитала, чи все-таки представник прокуратури був присутнім на засіданні. О.Побережна підтвердила: був. «Процес фіксувався технічними засобами?» — запитав В.Маслій. Служителька Феміди пояснила, що такої можливості не було, адже справа слухалася на території колонії, але є протокол засідання.
ВККС вирішила розі¬братися в цій ситуації, а через 2 тижні поставити крапку в цій справі.

Не виконавши «п’ятирічки»

Законники, які розраховували на «благословення» комісією їх переведення до інших обителей Феміди в межах 5-річного строку, називали схожі причини такого бажання: поближче до дому, до сім’ї. Тих, хто змінював юрисдикцію, чекав кваліфікаційний іспит.
Не впорався з питаннями Ярослав Кулініч з Овруцького райсуду Житомирської області, який претендував на перехід до Житомирського окружного адмінсуду. «Ви хоч Кодекс адміністративного судочинства відкривали?» — не витримав хтось із членів комісії.
«Відмовити» — вирішила ВККС і порадила кандидатові краще вивчати законодавство. На відміну від свого колеги, Вікторія Чичирко отримала рекомендацію на переведення до Житомирського окружного адмінсуду. Чіткість і повнота її відповідей викликала захоплення в комісії. А В.Мікулін навіть не втримався: «Відмінниця!»
А ось Юлія Афанасьєва з Дебальцевського міськ¬суду Донецької області ¬отримала згоду на свій перехід до Ворошиловського райсуду м.Донецька. Вона повідомила, що з понеділка до п’ятниці живе в Дебальцевому, а на вихідні їде додому в Донецьк, де мешкають її батьки. Стан їхнього здоров’я останнім часом погіршився, тому Ю.Афанасьєва хоче бути поряд з ними.
Г.Колеснік повідомила, що, за даними голови Дебальцевського міськсуду, на січень 2011 р. у них працює 6 законників (така чисельність передбачена і штатним розписом). Нині до голови звернулося троє суддів з проханням дати характеристику для переведення в інші обителі Феміди. Однак при обранні вони обіцяли всі 5 років працювати в Дебальцевому. «Тепер при першій нагоді вони намагаються перевестися до інших судів. Звертаю вашу увагу, що нормальну роботу можна організувати лише за умови наявності стабільного колективу», — зачитала повідомлення голови Дебальцевського міськсуду Г.Колеснік.
Зважаючи на поважну причину, ВККС задовольнила прохання претендентки. Також троє законників з Донецької області зможуть перейти на роботу до Господарського суду м.Києва. До столиці переїде і Віталій Марцинкевич із Хмельницького міськрайсуду Хмельницької області, який працюватиме в Дніпровському райсуді м.Києва.
ВККС вистачило півхвилини, аби переконатися, що В.Марцинкевич гідний звання столичного законника. Претендент пояснив, що зібрав документи для вступу до аспірантури Київ¬ського національного університету ім. Т.Шевченка. «У мене є можливість проживати в Києві, тесть дає нам з дружиною квартиру в користування», — зазначив В.Марцинкевич. «Такого тестя треба любити!» — порадив член комісії Дмитро Сокуренко.
У Дениса Донцова з Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області, який просив про переведення до Приморського райсуду м.Одеси, поцікавилися, чи не боїться він переходити до цієї обителі Феміди. Адже суд, за словами одного із членів комісії, «стоїть на проклятому місці: за кількістю скарг Приморський райсуд — один з перших».
Д.Донцов сказав, що це його не лякає. Представниця ВРЮ Валентина Маліновська повідомила про наявність звернення директора Дунайського біосферного заповідника. Йдеться про неетичну поведінку судді, пов’язану з несанкці¬о¬нованим полюванням на території, що перебуває під охороною держави. У січні 2011 р. ВРЮ вирішила провести перевірку за фактами, викладеними у зверненні.
Д.Донцов заявив, що він не мисливець. На його думку, скарга необгрунтована, адже під час цього випадку спорядження чи то для риболовлі, чи то для полювання в нього не знайшли. «Були лише дайвери», — пояснив законник. ВККС задовольнила його прохання.

Відсторонити за «кримінал»

Крім надання рекомендацій, ВККС прийняла рішення відсторонити Ігоря Ганича від посади судді Залізничного райсуду м.Львова у зв’язку з притягненням того до кримінальної відповідальності.
У постанові Генпрокурора, направленій до комісії, зазначається, що 16 лютого 2011 р. співробітники управління СБУ спільно з головним управлінням з розслідування особливо важливих справ ГПУ в приміщенні Залізничного райсуду м.Львова затримали І.Ганича під час одержання ним хабара в розмірі ¬400 тис. грн. (за винесення в кримінальній справі вироку, не пов’язаного з позбавленням волі). Законникові пред’явили обвинувачення в скоєнні посадового злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК («одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище»).

Марина ЗАКАБЛУК