Закон і Бізнес


Тлумачення «при нагоді»

Питання участі суддів ВС, відряджених до ВККС, у роботі Пленуму стало «одноразовою акцією на вимогу»


Суддівські проблеми, №13 (1000) 26.03—01.04.2011
3120

На засіданні Пленуму ВС, яке відбулося 11 березня в стінах Верховного Суду, люди в червоних мантіях уперше після набрання чинності законом «Про судоустрій і статус суддів» апробовували ст.43 «Порядок дострокового звільнення з посади Голови Верховного Суду України».


Проте під час засідання  виникло багато питань, відповіді на які представники найвищого судового органу шукали різними шляхами. Так, дехто не погоджувався, аби представники ЗМІ були присутніми на зібранні. Постало і питання участі в голосуванні суддів ВС, які відря¬джені до інших органів у судовій системі. Більшість висловилася проти того, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів — представники ВС мають право голосувати. Спеціально для «ЗіБ» цю ситуацію прокоментував голова ВККС Ігор САМСІН:

— На мій погляд, питання щодо недопущення до участі в Пленумі суддів ВС, які відряджені до інших органів у системі судо¬устрою, взагалі не могло порушуватись, а тим більше було недоречним проведення голосування з цього приводу. З юридичної точки зору, це залишиться загадкою, адже ч.1 ст.43 закону «Про судоустрій і статус суддів» говорить чітко і недвозначно (що доволі рідко трапляється в національному законодавстві): «Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, пов¬новаження якого визначаються Конституцією України та цим Законом. До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України».
Те, що суддя, відряджений до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, не може (очевидно, фізично, за браком часу) здійснювати професійні повноваження, зрозуміло. Статус судді, як і місце роботи, за членом ВККС на час здійснення повноважень зберігається, що також достатньо зрозуміло сформульовано в ч.4 ст.92 закону «Про судоустрій і статус суддів».
Інша річ, що питання про можливість недопущення до участі в Пленумі суддів, які відряджені до інших органів влади із збереженням місця роботи і статусу, було піднято, як кажуть, «при нагоді», тільки цього разу. Цікаво, що попередні пленуми проходили за участі відряджених суддів. Ще найбільш показовий приклад у тому, що суддя ВС, будучи народним депутатом, зміг обратися Головою ВС.
Якщо ж підійти до питання про участь у Пленумі відряджених (у тому числі й до ВККС) суддів суто юридично (як це, власне, і мало бути зроблено), то можна побачити, що закон не містить якихось окремих спеціальних норм, котрі врегульовують процедуру участі суддів ВС у Пленумі ВС, зокрема й тих суддів, які відряджені до ВККС. З огляду на таке застосовуються загальні норми цього акта.
У ч.4 ст.53 закону встановлено, що суддю за його заявою може бути відря¬джено для роботи у Вищій раді юстиції, ВККС зі збереженням заробітку за основним місцем роботи. Тобто законодавець оперує поняттям основного місця роботи, яким є ВС.
У свою чергу ч.1 ст.45 закону встановлює, що Пленум ВС «є колегіальним органом, повноваження якого визначаються Конституцією України та цим Законом». До складу Пленуму ВС уходять усі його судді.
Тобто положення закону передбачають участь у Пленумі ВС осіб, які на поточний момент є суддями цієї обителі Феміди, тобто тих суддів ВС, які не перебувають у відставці чи іншим чином не звільнені з посади в передбаченому Конституцією порядку.
Так, Основний Закон (ч.5 ст.126) передбачає вичерпний перелік підстав звільнення з посади судді:
«1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
2) досягнення суддею 65 років;
3) неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6)набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею за¬яви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням».
Як бачимо, критерієм перебування у статусі судді ВС є правовий акт про обрання такої особи суддею та відсутність правового акта Верховної Ради про звільнення судді ВС.
У цьому сенсі слід відзначити: норми ст.40 закону передбачають як власне повноваження стосовно здійснення правосуддя, так і інші питання діяльності судді, що випливають з його статусу. Так, передбачено, що суддя ВС:
«1) бере участь у роз¬гляді справи в порядку, встановленому процесуальним законом;
2) бере участь у роз¬гляді питань, що виносяться на засідання Пленуму Верховного Суду України;
3) аналізує судову практику, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства та його застосування;
4)здійснює інші повноваження, визначені законом».
Власне, положення п.1 ст.40 передбачає повноваження у сфері здійснення правосуддя, яке корелюється з ст.54 закону.
Отже, суддя ВС, відря¬джений до ВККС, залишається в складі ВС, зо¬крема у складі Пленуму ВС, за винятком повноважень щодо здійснення правосуддя. Чомусь логіка тлумачення законодавства притаманна не всім або, краще сказати, не в усіх випадках, а тоді, коли це зручно.