Закон і Бізнес


Перший хід – з «козиря»

У «справі Гонгадзе» Генпрокуратура дістала «туза» з рукава


Держава і суспільство, №13 (1000) 26.03—01.04.2011
3545

Зволікання з просуванням «справи Георгія Гонгадзе» до суду, що намітилися на початку 2011 року, навесні слідчі вирішили компенсувати з лихвою. У березні Генпрокуратура «пішла з козирів»: у причетності до загибелі журналіста підозрюють Леоніду Кучму. Такий поворот подій миттєво став сенсацією.



Судова заминка

Розкриття вбивства Г.Гонгадзе вже давно є «справою честі» та популярним пунктом передвиборних програм представників різних політичних сил. Не забув пообіцяти всіляке сприяння (зокрема й під час зустрічі з матір’ю загиблого) і нинішній Президент. Улітку 2009-го був арештований Олексій Пукач, і за рік правління Віктора Януковича розслідування дійсно просунулося вперед: у вересні 2010-го Генпрокуратура оголосила про те, що досудове слідство закінчене. Попередні висновки ГПУ про те, що замовником найрезонанснішого вбивства був нині покійний Юрій Кравченко, викликали в багатьох експертів і чималої частини суспільства подив. Через деякий час слідчі дещо «здали назад»: у жовтні змінився керівник оперативно-слідчої групи, що займалася «справою Пукача», було заявлено про продовження слідчих заходів. Про готовність передати справу до суду Генеральний прокурор повідомив уже в грудні. Але в новому році почалися і нові проблеми.
У 2011-му адвокат Мирослави Гонгадзе спробувала в судовому порядку завадити спробі ГПУ зняти з О.Пукача обвинувачення в замовному вбивстві. Проте Печерський районний, а потім і Апеляційний суд м.Києва визнали, що перекваліфікація злочину на «виконання злочинного наказу» була цілком обгрунтованою, а доводи прихильни-ків «замовної» версії мали «оцінний характер». Унесення корективів до складу інкримінованого злочину може мати далекосяжні наслідки. З одного боку, вибір статті впливає на суворість потенційного покарання. З другого — якщо немає замовлення, то, очевидно, немає гострої необхідності й шукати замовника.
Всі ці перипетії не про¬йшли мимо уваги міжнародних організацій. У лютому «Репортери без кордонів», які вже називали справу про вбивство журналіста «тестом для Януковича», виступили з черговою заявою, в котрій ви¬словили стурбованість тим, що слідство намагається обмежити коло високопоставлених осіб, причетних до вбивства, О.Пукачем і Ю.Кравченком. «Бажання захистити політичних лідерів, які, швидше за все, і віддали наказ усунути Г.Гонгадзе, відображається в непослідовності та суперечностях, в яких нині погрузнула Генпрокуратура, відповідальна за розслідування», — вважають в організації. Своєрідну відповідь ГПУ дала вже в другій половині березня, відкривши справу проти другого Президента України.

Справа без Кучми: посміялись і досить?

Звістка про те, що Ген¬прокуратура впритул зацікавилася Леонідом Даниловичем, прогриміла 21 березня, ближче до вечора. До середини наступного дня причетні й просто зацікавлені особи робили все, щоб зберегти інтригу: офіційно інформацію ніхто не підтверджував. Багато хто (як, наприклад, Святослав Піскун) у правдивості чуток сумнівався. Інформаційні пристрасті розпалювалися майже до середини наступного дня — доки факт відкриття кримінальної справи не підтвердив перший заступник Генерального прокурора.
«Підтверджую, дійсно відносно Леоніда Даниловича Кучми порушено кримінальну справу. Кучма Леонід Данилович підозрюється в перевищенні влади, в даванні незаконних розпоряджень посадовим особам Міністерства внутрішніх справ, які призвели згодом до вбивства журналіста. Розслідування цієї справи ведеться інтенсивно і, сподіваюся, най¬ближчим часом буде завершено», — поділився сенсаційною інформацією Ренат Кузьмін. «Інтенсивність» і справді помітна неозброєним оком: зустріч зі слідчим призначили на 23 березня. За словами Р.Кузьміна, обвинувачення Л.Кучмі ще не пред’явлене (відповідно, і стаття поки не відома), але безкарно покинути межі країни колишній глава держави, котрого також підозрюють у причетності до «суміжного» злочину — викрадання Олексія Подольського, вже не може. Крім того, Генпрокуратура готується врахувати як речові докази в справі і знамениті плівки Миколи Мельниченка.
Яким би вражаючим не був сам факт спроби слідства встановити роль Л.Кучми в убивстві Г.Гонгадзе, у постраждалої сторони півзаходи схвалення не викликають. Уточнення Р.Кузьміна з приводу того, що екс-гаранта підозрюють у перевищенні повноважень, — вже привід замислитися. «Якщо слідчий вважає, що Л.Кучма давав указівки вбити журналіста, то це слід кваліфікувати за статтею про вбивство, а не перевищення повноважень», — переконана Валентина Теличенко, котра представляє інтереси Мирослави Гонгадзе. До того ж адвокат упевнена, що зупинятися на досягнутому Генпрокуратурі не варто. «Відносно Володимира Литвина так чи інакше треба виносити таку постанову (про порушення кримінальної справи, — Прим. ред.). Треба також визначитися і щодо Деркача (екс-голови СБУ Леоніда Деркача. — Прим. ред.), і щодо інших фігурантів, які є в показаннях О.Пукача», — уточнює В.Теличенко. Про те, чи з’являться нові підо¬зрювані, нині, судячи з усьо¬го, говорити рано. В.Литвин тим часом уже повідомив про те, що не вважає справу проти Л.Кучми елементом тиску на себе. Правда, докладніше коментувати сенсацію спікер поки не поспішає. Втім, його стриманість не дуже перешкоджає наростанню інформаційного валу.

Що було, що буде?..

Довгождана, але несподівана звістка миттєво розбурхала український полі¬тикум. Кримінальне переслідування Президента, котрий нехай і склав повноваження 6 років тому, — однозначно подія непере¬січна. Тому не дивно, що охочих дати свою оцінку події стає дедалі більше.
Перші години «життя» сенсації показали, що українським політикам важко залишатись осторонь від обговорення такої живо¬трепетної теми, хоча спочатку сказати що-небудь по суті їм було складно. За великим рахунком, політикум сходу почав розділятися на два табори — оптимістів (переважно від влади), упевнених, що Генпрокуратура просто виконує свої обов’язки, і песимістів (як і можна було чекати — опозиціонерів), переконаних у тому, що справа проти Л.Кучми — це піар-акція нової влади, яка не матиме далекосяжних юридичних наслідків.
Найбільш просте пояснення тому, що відбувається, цілком уписується в рамки версії все тих же оптимістів. За бажання можна припустити, що, відкривши кримінальну справу, слідчі «лише» виконали свій громадянський обов’язок і службові обов’язки. Навіть якщо це й так, то «виконання обов’язку» може зіграти ГПУ на руку. В останні місяці Генпрокуратуру звинувачували в застосуванні «вибіркової юстиції». А недавнє рішення може внести поправки й поліпшити репутацію. «Сигнал влади в такому: перед законом рівні всі. Навіть відносно колишнього Президента, стосовно того, хто ввів В.Януковича в політику. Навіть щодо того, хто сьогодні не перебуває в опозиції до Президента, а є його прихильником, порадником, помічником у політичному значенні цього слова», — допускає політолог і член «Єдиного центру» Вадим Карасьов. Репутація влади, готової на наступ на будь-які інтереси попередників у ім’я принципу, — не найгірший бонус, який допоможе довести Заходу справедливість судових починань нинішнього керівництва держави, особливо якщо врахувати, що ¬останні представлені в цікавому асортименті (ГПУ відновила слідство ще в одній скандальній справі — про смерть В’ячеслава Чорновола).
Проте переслідування Л.Кучми може мати й «антирекламний» характер. Насамперед ГПУ можна запідозрити в тому, що така її ініціатива грає роль свого роду акції залякування для опозиціонерів. А ще озвучений посил «Стере¬жіться!» може бути адресований або оточенню другого Президента (як варіант, його зятеві Віктору Пінчуку — не останньому в Україні бізнесменові), або соратникам влади. І хоча недавні заяви і вчинки того ж В.Литвина поки не провіщають розколу в коаліційній «родині» («тонким місцем» у світлі пенсійної реформи, що наближається, здається швидше КПУ), але мало хто стане відмовлятися від потенційно дієвих аргументів. «Я не виключаю, що проти В.Литвина теж можуть порушити кримінальну справу як повчальний засіб: аби він ніколи не намагався грати свою гру. Інша річ, що цю справу ніхто доводити до кінця не буде, просто підвісять над ним, як дамоклів меч, і все», — заявив політолог Тарас Березовець. Ще один схожий варіант сценарію припускає, що об’єктом залякування можуть виявитися максимально «свої». «Ва¬ріант: це спроба атаки донецької частини оточення Президента на недонецьку. Л.Кучма в даному випадку ніби обхідний варіант, непрямий об’єкт атаки. Це демонстрація того, що потім можуть ударити і по серйозніших фігурантах, які тепер — в оточенні Президента», — не виключає ке¬рівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Про те, якими саме додатковими міркуваннями могли керуватися ініціатори кримінального переслідування екс-глави держави, на старті говорити важко. Багато чого залежить не тільки від «додаткових ефектів» порушення кримінальної справи, а й від того, чим цей почин закінчиться. У більшість гіпотетичних сценаріїв уписується варіант, при якому розслідування з часом буде спущено на гальмах, а сама справа закрита у зв’язку з відсутністю складу злочину, хоч і варто відзначити, що на старті ГПУ взялася за нового фігуранта з ентузіазмом. Проте може ви¬йти і так, що правоохоронці публічно доведуть повну невинність екс-президента. Це дозволить як мінімум на якийсь час зняти давно обговорюване питання з порядку денного, а надалі, мабуть, і повернути Леоніда Даниловича на політичне поле. У будь-якому випадку не варто забувати, що як би не велося розслідування «справи Кучми» і до чого б не привело, саме по собі воно має вражаючий відволікаючий ефект. І справді, що тут зайвий раз про реформи згадувати, коли президентів судити хочуть?..

Ксенія СОКУЛЬСЬКА, «Подробиці»

P.S. 23 березня стало відомо про те, що Л.Кучмі слідчі ГПУ вручили постанову про порушення проти нього кримінальної справи. Його підозрюють у перевищенні влади, наданні незаконних розпоряджень ке¬рівництву МВС, що призвело до вбивства Г.Гонгадзе. При цьому екс-президент категорично не погодився з жодним пунктом обвинувачення.

Опитування «З&Б»

Навіщо відкрили кримінальну справу проти Кучми?

Кримінальна справа проти екс-президента Леоніда Кучми породила чимало протилежних версій щодо причин його переслідування і таким чином розділила український політикум. На думку експертів, повернення до «справи Гонгадзе» є зачіпкою, яка допомагає розширити коло потенційних клієнтів Генпрокуратури. Кореспондентка «ЗіБ» поцікавилась у представників законодавчої влади, що вони думають із цього приводу.

Юрій КАРМАЗІН, фракція блоку «НУНС»:
— Є кілька версій. Насамперед це робиться для того, щоб відволікти увагу від суспільних процесів, які тепер відбуваються. Іншою причиною є бажання трохи очистити «державний мундир», покращивши репутацію, і показати, що фігурантом кримінальної справи може бути й Президент. На мою думку, попри видимість об’єктивності розслідування, поновлення справедливості займає лише останнє місце в списку версій.

Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ, фракція БЮТ — «Батьківщина»:
— Задля того щоб зімітувати вибух демократії та справедливості в Україні, мовляв, навіть екс-президента можна притягнути до відповідальності. Втім, я думаю, Леонід Данилович абсолютно спокійно себе почуває, оскільки навряд чи йому щось загрожує.

Леонід ГРАЧ, позафракційний:
— На мій погляд, справу 10-річної давності, яку так настирно не хотіли відразу розкривати після того, як Л.Кучма залишив президентське крісло, витягли, аби насамперед відволікти українців від гострих соціально-економічних проблем, з котрими вони сьогодні стикаються. У будь-якому випадку це не найкращі часи для Леоніда Даниловича. І з моральної точки зору я його підтримую, оскільки розумію, що означають переслідування і гучні заяви обвинувачення, які звучать до рішення суду. Так, дехто вже заздалегідь прогнозує, що екс-президенту нічого не загрожує, мовляв, Л.Кучма купить суди. Що це за оцінки?
Але, думаю, політичний антагонізм не дасть об’єктивних відповідей на ключові питання. А все заради того, щоб підірвати ситуацію в українському суспільстві.

Святослав ОЛІЙНИК, позафракційний:
— Очевидно, що нині порушення справи проти Л.Кучми є головною інформа¬ційною подією. Проте вона була б доречною 8—9 років тому, а сьогодні це виглядає як своєрідний перформанс задля того, аби відволікти увагу громадськості від ключових проблем. Якщо розглядати це з юридичної точки зору, то наслідком мало б стати притягнення до відповідальності багатьох осіб, зокрема й представників нинішньої влади.

Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО, фракція ПР:
— Як політик я не хочу це коментувати, але з юридичної точки зору вважаю: це вмотивована постанова, котра спирається на наявні докази і заяви. Не слід забувати, що при розгляді кримінальної справи може статися так, що суддя винесе виправдувальний вирок.

Записала Тетяна КУЛАГІНА