Агресія породжує тиск

Юрій СИДОРЕНКО: «Служителів Феміди повинні захищати закон і повага суспільства»

Останнім часом представники судової системи Росії особливо непокояться за свою незалежність. На думку останніх, тиск на судову владу посилюється. Більш того, як підкреслив голова Ради суддів РФ Юрій Сидоренко в інтерв’ю агентству РАПСІ, в суспільстві відносно суду спостерігається «агресія, яка межує зі злістю». Він виклав точку зору на проблеми судової системи, розповівши про ту внутрішню колізію, яку переживає суддя, опинившись наодинці з упередженою агресивною громадською думкою.

«Незадоволені є завжди»

— Недавно 55 громадських діячів виступили проти тиску на суд, звернувши увагу на кампанію з дискредитації судової системи. Як з таким тиском боротися?
— Я згоден з такою за¬явою. Знайшлися люди, в яких вистачило мужності виступити проти загально¬прийнятої думки. Багато хто вважає так само, але не всі наважуються це сказати, тому що бояться потрапити під «вогонь» ЗМІ. Адже сьогодні суспільству нав’язано зовсім інший напрямок думки. Ми не проти критики — ми проти брехні, необ’єктивної інформації і спроб чинити тиск на суд, які, на жаль, сьогодні спостерігаються в ЗМІ й Інтернеті.
— Ви помічаєте посилення тиску на суди останнім часом?
— Відносно суду в Росії нині дійсно існує агресія. Найпростіше сказати, що це замовлення якоїсь групи або політиків, але це, на мою думку, буде примітивне пояснення, і воно не відображатиме суті процесів, які відбуваються. Говорять про недовіру су¬спільства, його незадоволеність. Але більшість судових рішень не оскаржуються: 95% рішень у цивільних справах і 65% у кримінальних. Адже в цивільному процесі в кожному спорі є дві сторони, а рішення виноситься на користь однієї. Незадоволені є завжди, але далеко не завжди вони оскаржують неприємне для себе рішення. Звідки ж стільки незадоволених у ЗМІ? Я не знаю, для мене цей феномен незрозумілий.
— Ви охарактеризували ставлення до судів словом «агресія». Чи не пов’язуєте ви цю тенденцію зі скандалами навколо низки гучних судових процесів?
— Агресія, яка іноді навіть межує зі злістю. Нам як приклад наводять судові системи інших країн, але на Заході не допустили б такого ставлення до судів — таких висловлювань і заяв. Звісно, резонансні справи посилюють спалах агресії, але це не що інше, як спроба чинити тиск на суд і заздалегідь підірвати довіру до рішення суду ще до його винесення.
— Як саме Рада суддів РФ може реагувати на публікації, котрі паплюжать російську судову систему?
— Якщо якесь питання обговорювалося на Раді суддів РФ і стосовно нього було ухвалено рішення у формі постанови, то будь-який член ради може посилатися на це рішення. Якщо ж питання не обговорювалося і рішення не приймалося, то ніхто не може ви¬словлюватись від імені ради. Відповідно до закону Раду суддів РФ у засобах масової інформації представляє її голова. Але я ніколи не говоритиму від імені ради, якщо не сформульована її офіційна позиція з якогось питання. В край¬ньому випадку ми можемо дати оцінку публікації, але органу, засобу масової інформації ми ніколи ніяких оцінок не давали, негативних в усякому разі.

«Суддям часто навішують ярлики»

— Що ви думаєте з приводу іншого «формату» тиску на суд — насильства відносно суд¬дів: вбивство Едуарда Чувашова, погрози, спроби якихось осіб розшукати адресу судді Олександра Замашнюка, головуючого у справі про вбивство адвоката Станіслава Маркелова?
— Цей крайній ступінь злості й агресії, на жаль, досить поширений. За останні 5—6 років відбулося 10—11 убивств суддів. Це трагічно, але ще гірше, що вбивства не розкриваються, за винятком кількох випадків, коли вони відбулися на побутовому грунті. Держава повинна всю свою потужність пускати в хід, щоб розкрити ці вбивства. Я розмовляв з американським суддею. У них був випадок убивства судді, і він говорив, що держава ви¬тратила на розкриття цього злочину більше грошей, ніж на розслідування вбивства президента Джона Кеннеді. У США всі знають, що якщо піднімуть руку на представника закону, то держава і суспільство зроблять все, аби викрити і замовників, і виконавців. А у нас поки що не так, на жаль. Одне словом, щоб суддя міг протистояти тиску, він повинен бути захищений — і законом і повагою до судового рішення, до професії судді.
— Проте є інша ситуація — це непристойні вчинки суддів…
— На жаль, так. Упродовж двох десятків років щорічно позбавляють повноважень від 50 до 100 суддів. За цей час кілька разів змінювалася процедура притягнення суддів до відповідальності, змінювалися її види, а кількість усунених з посад незмінна. Значить, проблема в тому, що в суддівський корпус потрапляють негідні люди.
— Мабуть, процедура призначення судді недосконала?
— Вона далека від досконалості, але ми невпинно над нею працюємо. На жаль, і конкурс на посаду судді невеликий. Робота судді невдячна, тяжка, небезпечна, плюс негативне ставлення суспільства. Адже суддям часто навішують ярлик лиходіїв. Кому хочеться на себе це приміряти?
— Як змінилася ситуація з тиском на суд порівняно з 1990-ми роками?
— Тоді тиск, як не дивно, був меншим. Чому? Це складне запитання. Багато хто не йшов до суду, вирішували проблеми на «стрілках». Коли ж люди стали частіше звертатися до судів, тиск посилився, спроби незаконно вплинути на суд почастішали.
— Експерти відзначають, що три важливі суспільні інститути об’¬єднала хвиля критики. Міліція й армія нині за¬знають корінних системних перетворень. Чи не чекає те саме і суд? Адже вже лунали думки про необхідність запровадження в Росії прецедент¬ного права.
— Фактично, прецедент¬не право вже існує. Всі орієнтуються на практику вищого суду. Рішення публікуються, і судді бачать, як вирішуються ті чи інші питання. Вводити прецедентне право де-юре я не бачу підстав. Що стосується критики, то виконавча і законодавча влада також її зазнають. Можна сказати, що є якісь групи, котрі погіршують ситуацію цілеспрямовано. Але до¬мінують вони чи ні, я не знаю. Є принципові опозиціонери відносно будь-якої влади, а суд — це теж влада. Система може бути недосконалою, але хаос найгірше.

Розмову вів Гліб КУЗНЕЦОВ