Закон і Бізнес


Свій серед чужих, чужий серед своїх

Якщо не втрутиться ВР, Голова ВС залишиться в кріслі до вересня цього року


Судова влада, №12 (999) 19.03—26.03.2011
3459

Кожен наш ви¬бір лише відкриває шлях до нових альтернатив. Відставка Голови Верховного Суду, що не відбулася, також визначає три можливі шляхи дальшого розвитку подій, залежно від цілей, які ставитимуть перед собою ті, хто тепер обиратиме напрям руху. Причому кожен з них пролягає через парламентську залу.


Інспіратори відставки

Як відзначають аналітики, скликання «відставочного» Пленуму ВС було спонтанним рішенням частини представників найвищого судового органу. Навіть якщо на вул. Банковій і не заперечували проти кадрової революції, то обмежилися мовчазною згодою без застосування реальних важелів впливу на самих суддів ВС, які мали вирішити долю свого ке¬рівника. Про це свідчить хоча б те, що на засіданні 11 березня до Кловського палацу з Адміністрації Президента не відрядили ні Олену Лукаш, ні відповідального за судову реформу Андрія Портнова, які зазвичай відвідують заходи, котрі проводить третя гілка влади.
Така «неувага» Банкової до долі однієї з найвищих посад у системі державної влади спростовує заяви представників опозиції про те, що відставка керманича ВС необхідна для «встановлення повного контролю над судовою владою... що забезпечить їм прийняття політично заангажованих, замовних рішень». Насамперед тому, що у Верховного Суду вже півроку як узагалі немає можливості ухвалювати рішення в нових справах, а для перегляду актів каса¬ційної інстанції потрібен допуск тих-таки вищих спе¬ціалізованих судів.  Так само без участі ВС відбувається й формування адміністративної вертикалі в третій гілці влади. Отже, хто б не обіймав посаду Голови ВС, він навіть теоретично не впливатиме на будь-які вердикти судів нижчих інстанцій.
З огляду на постреформені реалії більшість аналітиків сходяться в думці, що посада очільника ВС приваблює окремих представників юридичного корпусу країни суто представницькими привілеями. У ЗМІ час від часу з’являються і прізвища тих, хто нібито збирається поміняти мандат чи нинішнє крісло на більш статусне. Однак повторенню попереднього переходу нардепа Василя Онопенка в судді ВС нині перешкоджають вимоги «Перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів», адже заборонено заповнювати вакансії доти, доки у складі ВС залишатиметься більше 19 суддів. Отже, зацікавлених у прискоренні переобрання керівництва ВС варто шукати серед тих, хто 11 березня був у залі пленумів Кловського палацу, а не поза його стінами.
Власне тому спроба усунути В.Онопенка з посади Голови ВС і зазнала невдачі. З одного боку, навряд чи ініціатори скликання Пленуму мали намір «помахати шашками», заздалегідь не переконавшись у наявності необхідної кількості однодумців. Швидше за все, в останній момент змінили позицію ті, хто мав сумніви щодо до¬тримання домовленостей у перерозподілі крісел.
Серед іншого, на користь В.Онопенка зіграли недолугі дії Генеральної прокуратури, яка спочатку важила на долю його родичів і навіть провела обшук у будинку самого Голови ВС. Одначе раптом в один день слідча активність зійшла нанівець. Це могло додати прихильників Василю Васильовичу з-поміж тих, хто до того був готовий посприяти відправці його у відставку.
З другого — на користь В.Онопенка зіграла законодавча невизначеність щодо дальшої долі самого Верховного Суду, обсягу його повноважень, а головне — кількісного складу. Тож більш обережні колеги вирішили дочекатися, доки своє слово скаже парламент.

Нееволюційний відбір

Дійсно, відтепер кадрові пертурбації у ВС можуть бути проведені ви¬ключно руками парламентарів. Один із цих методів запропонував нардеп Дмитро Притика у своєму законопроекті №7447, який уже спричинив хвилю невдоволення у Верховному Суді. Як зазначав наш тижневик, цей документ, якщо його завізує Президент, відкриє нееволюційний шлях скорочення суддів ВС.
Очевидно, цей відтинок професійної дороги без особливих перешкод подолають ті, хто опинився в меншості під час голосування за відставку В.Онопенка. Хоча процедура волевиявлення була таємною, вирахувати тих, хто переметнувся на інший бік барикад, за бажання буде не так уже і складно. Зокрема, за тими висловлюваннями, які були озвучені під час роботи Пленуму. І це підтвердить народну мудрість, що негативний результат — теж результат.
Звісно, Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка проводитиме «кастинг» із примусового скорочення складу ВС, грунтуватиметься у своїх висновках на перевагах для залишення на роботі, що застережені в законі. Проте «напрям думки» в разі виникнення альтернатив у членів ВККС уже сформувався.
Очевидно, що за умов проведення подібного відбору нинішній Голова ВС опиниться в перших рядах кандидатів на відставку. Адже його стаж роботи безпосередньо у ВС становить менше 5 років (причому в проекті закону від початку зроблено акцент саме на роботі за часів незалежності, тому «радянський» період В.Онопенку не порахують), у той час як біль¬шість його колег перейшли до найвищого судового органу ще минулого тисячоліття.
Щоправда, на цьому шляху українську владу струшуватиме на вибоїнах критики з боку європейської спільноти. Однак урешті-решт Європа погодиться, що жодні реформи не проходять безболісно, а утримувати державним коштом «зайвих» суддів в умовах бюджетного дефіциту — марнотратно.
У тих, кого відправлять у примусову відставку, буде шанс оскаржити рішення ВККС у Вищому адміністративному суді, а паралельно і сам закон — у КС. Одначе це справа не одного місяця і з невідомим результатом.

Відлуння обрання

Під сукном у ВР більше року чекає свого часу ще одна законодавча ініціатива, про яку побіжно згадувалось і під час засідання Пленуму. Йдеться про проект постанови за авторством нардепів Валерія Бондика та Вадима Колесніченка (№6025) щодо скасування постанови ВР від 17.10.2002 №185-IV про обрання В.Онопенка суддею ВС. Крім зауважень щодо порушення процедури обрання, автори проекту наголошують на тому, що вже після набуття статусу судді ВС Василь Васильович майже 4 роки залишався нардепом, тобто порушував конституційні вимоги щодо несумісності мантії та політичної діяльності.
Метод звільнення з адмінпосади шляхом позбавлення мантії в принципі не новий і особливих зусиль чи додаткових домовленостей не потребує. З урахуванням новацій реформеного закону для цього може бути достатньо і подання Вищої ради юстиції з посиланням на… порушення присяги. Й у парламентарів не буде іншого шляху, ніж погодитися з пропозицією ВРЮ. Адже, як відзначила в одній зі своїх постанов п’ята палата ВАС, для притягнення до відповідальності з таким формулюванням строку давності не існує.
Цей шлях видається менш конфліктним, якщо метою є просте усунення з посади нинішнього Голови ВС. Адже втрата мантії автоматично позбавляє і ке¬рівного портфеля. При цьому решта суддів ВС може залишатися на робочих місцях: у поправках до проекту №7447 була пропозиція збільшити склад ВС до 44 осіб. Тобто «зайвими» виявляться тільки п’ятеро.
Між іншим, за нашою інформацією, на вул. Банковій не в захваті від законопроекту №7447 і мають свій погляд на розвиток подій. Зокрема, противником документа є заступник глави АП А.Портнов. Не виключено, що саме тому проект зник з порядку денного засідання Комітету ВР з питань правосуддя, хоча розгляд дітища Д.Притики був запланований на 16 березня.

Осінь мудріша від весни

Є ще й традиційний шлях «тупцювання на місці», тобто очікування вересня 2011 року, коли в Голови ВС спливе п’ятиріч¬ний строк повноважень. І цей напрям більше влаштовує Банкову хоча б тому, що не вимагає обтяжувати себе додатковими зобов’язаннями для прискорення процесу. А за час, що залишився, можна визначитися з тим, хто стане наступним очільником найвищого судового органу, і, якщо дійсно є сторонні особи, котрі мають бажання зайняти цю посаду, — посприяти появі вакансій у ВС і їх належному заповненню.
Крім того, наразі В.Онопенко на посаді Голови ВС виконує роль своєрідного стримувального чинника щодо керівників трьох вищих спеціалізованих судів. Стосунки Василя Васильовича з трьома очільниками далекі від ідеальних — конфлікти ще не стерлися з пам’яті. Це і спроба усунення з посади голови ВАС Олександра Пасенюка, і протистояння між ВГС та Судовою палатою в господарських справах ВС, і судовий спір за приміщення для новоствореного ВЦКС. Отже, якщо в якомусь із судів касаційної інстанції надмірна незалежність чи амбіції керівництва спричинять вихід за межі правового поля, владі достатньо розблокувати процедуру допуску до розгляду скарг на акти вищих судів, додавши ВС необхідних повноважень з ухвалення власних рішень.
Не слід також забувати, що Конституційний Суд ще продовжує аналіз двох подань, пов’язаних із повноваженнями ВС і ВРЮ. На цьому тижні КС сказав тільки перше слово (див. стор.17. — Прим. ред.), але, якщо, наприклад, судді дійдуть висновку, що Вища рада юстиції не уповноважена Конституцією призначати суддів на адмінпосади, важелі впливу на третю гілку влади можуть отримати іншу точку опори.
Хоча будь-який вердикт КС, окрім повного скасування реформеного закону, навряд чи підвищить значущість першої посади в судовій системі. Тому питання, хто й коли претендуватиме на неї, є принциповим виключно для самих суддів ВС. Причому і в контексті власних перспектив потрапити під скорочення.
Проте відповідь від них тепер і не залежить…

Лев СЕМИШОЦЬКИЙ

Пряма мова

Як буде працювати Верховний Суд далі?

Віктор КРИВЕНКО: «Ми доборолися до того, що стали зайвою ланкою в судовій системі»
— Посада Голови ВС — не нагорода. Це інструмент для роботи, для того, щоб виконати певні функції і у ВС, і в судовій системі. І недовіра Голові ВС — це не покарання, не притягнення до відповідальності. Це визначення: віримо ми чи ні, що керманич Суду впорається із тими завданнями, які перед ним стоять.
Особисто я не вірю, оскільки протягом останніх п’яти років ми перебуваємо в стані постійної боротьби. Ми не працюємо, ми боремося: з апеляційними, вищими спеціалізованими судами, з Кабінетом Міністрів, Верховною Радою, з обома президентами. І до чого ми доборолися? До того, що у ВС нічого немає: не те що навіть процесуальних повноважень, у ВС функцій немає. Ми доборолися до того, що стали зайвою ланкою в судовій системі. Без нас судова система буде працювати. Завтра поставлять питання: хто ви такі? Це результати тієї боротьби, яку ми здійснювали. Я поставив Василю Васильовичу запитання: що ви робитимете далі? І він відповів: буду боротися, так і боровся до цього. І до чого це призведе? Я не вірю, що при такому керівництві ми зможемо виправити ситуацію у ВС і в судовій системі.

Іван ШИЦЬКИЙ: «Жодного напруження в організації роботи Суду немає»
— Верховний Суд працюватиме у штатному режимі. І про інші сценарії усунення В.Онопенка від керівництва ВС мені не відомо. Думаю, що нині якісь міжособистісні питання всередині Суду порушувати не будуть, незалежно від змісту законопроекту №7447, який невдовзі буде прийнято в остаточному ва¬ріанті.
Стосовно розмов про те, що після засідання Пленуму намітився розкол у колективі, зазначу: жодного напруження в організації роботи Суду немає. Взагалі, подібну ситуацію спровокувало введення «іменної» новели (щодо дострокового звільнення з посади Голови ВС) у законі «Про судоустрій і статус суддів».
ВС ніколи не був спокійним організмом, і, власне кажучи, така атмосфера вимогливості суддів один до одного існувала і раніше. Проте з огляду на необхідність забезпечити довіру до Суду подібні речі, як правило, не виходять за стіни ВС.

Ігор САМСІН: «Якихось кардинальних змін у роботі ВС не настане»
— На мою думку, національна судова система зазнала останнім часом значних змін. ВС залишився найвищою судовою інстанцією, його рішенням тепер надано прецедентної сили, що посилює його роль як керівного універсального арбітра нації і одночасно підвищує професійні вимоги до суддів ВС та його керівництва.
Останній Пленум став несподіванкою в цьому сенсі, я думаю, не тільки для мене, адже судді такого професійного рівня не можуть допускати довільного розуміння положень закону, а тим більше приймати рішення похапцем. При цьому можу висловити відверте переконання в тому, що якихось кардинальних змін у роботі ВС після 11 березня 2011 року не настане, але сподіваюся, що певний урок для себе «дійові особи» Пленуму все-таки засвоять. Адже недоліки в роботі керівництва найвищого судового органу були настільки суттєвими, що 20 служителів Феміди, які мають суддівський стаж і працюють у ВС понад 15 років, відверто заявили про це (принаймні намагались це зробити).