Україні нічого не НАТО

Київ і Брюссель повернулися до благодушних заяв і тактичних маневрів

24 лютого до Києва з офіційним візитом прибув генеральний секретар НАТО Андерс-Фог Расмуссен. Це був перший його візит в Україну після того, як влада оголосила про позаблоковий статус нашої країни. Генсек залишився задоволений побаченим. Більше того, він запропонував нам і надалі розвивати співпрацю з альянсом. Але про членство України в НАТО вирішив не говорити.

Стандарт демократії

В Україні А.-Ф.Расмуссена, як і будь-якого представника НАТО, зустріли акціями протесту. Тради¬ційно проти «натовської зарази» протестували представники ПСПУ і партії «Ки¬ївська Русь» на чолі з лідерами — Наталією Вітренко і Павлом Бауліним, які ви¬ставили пікет біля Адміністрації Президента. Заступник голови ПСПУ Володимир Марченко організував спалення натовського прапора.
Проте такий прийом А.-Ф. Расмуссена не засмутив, а навпаки, порадував. «Особливо приємно мені було бачити сьогодні полі¬тичних активістів, які влаштували «надзвичайно теплий прийом». Я не думаю, що вони прихильники НАТО. Проте я є прибічником вільного суспільства, прихильником свободи слова і свободи преси. Я вважаю великою радістю відвідати країну, де люди мають цей великий привілей — вільно висловлювати свої думки», — сказав генсек на підсумковій прес-конференції.
Таким чином, самі, очевидно, того не бажаючи, прогресивні соціалісти зіграли на руку нашому Президенту, якого вони не втомлюються звинувачувати в зраді власних виборців. Адже вони показали «клятому натовцю», наскільки в нас добре з демократією.
Питання про «демократичність української влади» під час розмов А.-Ф.Расмуссена з Віктором Януковичем не було випадковим. Саме демократичністю української влади генсек НАТО пояснював приязну політику блоку відносно України. За словами гостя, двері НАТО залишаються відчиненими для всіх країн, які поділяють демократичні цінності. «Але ми нічого не нав’язуємо нашим партнерам. Вони мають право самостійно визначати свою належність до того чи іншого альянсу. Це фундаментальне право, на якому базується наша організація», — підкреслив генсек НАТО. Крім того, він відзначив: «Ми повністю поважаємо політику позаблоковості, яку проводить Україна».
У свою чергу В.Янукович подякував А.-Ф.Расмуссену за співпрацю з нашою країною. «Ми вдячні за ви¬словлену НАТО готовність надавати експертну й ресурсну допомогу для проведення всеосяжних реформ в Україні, передусім за допомогою річних національних програм», — сказав Президент.
А Прем’єр-міністр Микола Азаров зважився навіть на «крамольний» вислів, ураховуючи новий зовнішньополітичний орі¬єнтир Києва — Росію. Він заявив, що ідеальною в його розумінні є саме натовська армія. «Нам підходять ваші стандарти — добре оснащені, невеликі за кількістю, мобільні — технологічної сучасної армії, і ми готові запроваджувати їх у себе», — сказав Прем’єр.

Євроінтеграція з нейтралітетом

Проте в іншому сторони залишилися при своєму: генсек НАТО так і не сказав нічого конкретного стосовно членства України в альянсі, а українське керівництво зі свого боку продемонструвало вірність старій українській ідеї — стати посередником у відносинах Росії й НАТО, при цьому залишаючись нейтральною країною.
Зрештою А.-Ф.Расмуссен укотре запропонував схему, свого часу розроблену Збігневом Бжезинським — євроінтеграція шляхом співпраці з НАТО. «Ми вважаємо, що конструктивне партнерство з блоком може допомогти Україні прокласти свій шлях в європейське співтовариство», — сказав генсек альянсу, виступаючи перед студентами Київського національного університету ім. Т.Шевченка.
Водночас «формула Расмуссена» відрізняється від «формули Бжезинського» тим, що не передбачає членства України в організації. Якщо З.Бжезинський уважав, що членство в НАТО повинно передувати членству в ЄС, то А.-Ф.Расмуссен переконаний: Київ може обійтись і без членства в альянсі. «Український Уряд оголосив європейську інтеграцію найголовнішим пріоритетом своєї зовнішньої політики і вважає, що конструктивна співпраця з НАТО, а не курс на членство, може найкращим чином служити цим цілям. Хочу сказати, що альянс повністю поважає це рішення», — заявив генсек.
Те, що організація не просто «поважає» політику нашої влади, а вважає її найбільш оптимальною, було видно з інших заяв і пропозицій А.-Ф.Расмуссена.

Солдати в обмін на гарне ставлення

Те, що Україна цікавить альянс не як потенційний член, а як партнер, стало найбільш яскравим під¬сумком візиту генсека до Києва. Так, він висловив надію на участь українських вояків у антипіратських операціях під прапором блоку. «Українські судна і матроси дуже часто ставали жертвами піратів, наприклад в Індійському океані, тому я дуже сподіваюся, що українські Збройні сили розглянуть можливість приєднання до операції боротьби з піратами в цьому ре¬гіоні під егі¬дою альянсу», — сказав А.-Ф.Расмуссен на зустрі-чі зі студентами КНУ ім. Т.Шевченка.
Цю ідею підтримує й М.Азаров. «Прем’єр повідомив, що бойові кораблі України готові до патрулювання в Аденській затоці й участі в операціях із запо¬бігання захопленню суден і в боротьбі з піратством», — повідомили в прес-службі Кабінету Міністрів. «Замість того щоб іржавіти біля стінки, кораблі можуть приносити користь, а моряки — набиратися бойового досвіду», — поді¬лився своїми думками М.Азаров.
Аденська затока — не єдина гаряча точка, де НАТО потребує української підтримки. А.-Ф.Расмуссен запропонував Києву від¬правити в Афганістан більше військових інструкторів. За його словами, поступово повноваження з гарантування безпеки в Афганістані повинні пере¬йти до сил безпеки цієї країни. Тому необхідно підготувати більше по¬ліцейських і військовослужбовців.
Пропозиція функціонера альянсу насправді не така безневинна, як може видатися на перший погляд. «Якщо мова йде про збільшення персоналу в Афганістані, то потрібно дуже довго думати. Одна справа, коли готується армія в навчальних центрах, а інша, коли готують підрозділ, який іде на війну», — вважає голова Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко.
Замість того щоб українці ризикували своїм життям у гарячих точках, НАТО пропонує… допомогти з організацією Євро-2012. «Якщо господарі цього чемпіонату матимуть таке бажання і звернуться до нас, то ми готові надати таку допомогу», — заявив А.-Ф.Расмуссен. Адже, на його думку, чемпі¬онат «є певним викликом з погляду безпеки».
Євро-2012 — це, мабуть, єдине, в чому НАТО готове допомогти Україні. Слова екс-міністра закордонних справ Володимира Огризка, сказані ним з приводу членства нашої країни в європейській системі протиракетної оборони, так і не знайшли розуміння в генсека альянсу. «Ми нині виконуємо спільну аналітичну роботу з Російською Федерацією, вивчаючи напрямки співпраці у створенні системи протиракетної оборони. І ми ще не визначилися остаточно з приводу того, якою повинна бути ця архітектура. Тому поки що рано говорити про можливу участь у створенні цієї системи України», — за¬явив А.-Ф.Расмуссен.
Таким чином, Київ не запросили навіть до аналітичної роботи щодо створення європейської системи безпеки. Напрошується висновок: Україна і НАТО знову повернулися до по¬літики благодушних заяв і спроб отримати дрібну тактичну вигоду.

Борис РУДЬ, «Подробиці»

Думки експертів

Чи зможе Україна на шляху до євроінтеграції зберегти позаблоковий статус?

Володимир КОРНІЛОВ:
— Шлях до євроінтеграції досить довгий. Горизонти, здається, видно, але водночас це лише уявна лінія, яка в міру наближення віддаляється. Думаю, що питання про блоковий статус можна буде порушувати тільки через кілька десятиліть, коли воно перестане бути подразником для суспільства. Хоча за цей час деякі з існуючих блоків, можливо, взагалі перестануть існувати або зміняться.

Віктор НЕБОЖЕНКО:
— Навряд чи, адже вступ до НАТО або чесна співпраця з альянсом — це пропускний квиток в Євросоюз. Думаю, що Україна могла б дуже тісно співпрацювати з НАТО, адже Росія, яка нас відмовляє від вступу до альянсу, активно з ним взаємодіє. А ось говорити про членство поки що рано: по-перше, Україна не готова, по-друге, Росія цьому опирається, по-третє, саме НАТО дуже деградує.

Записала Ольга КИРИЄНКО