Не всі докази корисні

Результати оперативної діяльності не завжди можна використати у справі

Стримавши інформацію про причетність особи до криміналу, слідчий не завжди має можливість використати ці відомості як доказ у справі. Тому в законодавстві необхідно чітко прописати, яка саме інформація і за яких умов отримана може стати доказом. Таким чином захищатимуться свободи громадян, але й злочинцям важче буде уникнути покарання.

Суть проблеми

Відповідно до ч.3 ст.66 Кримінально-процесуального кодексу особа, яка провадить дізнання, слід¬чий, прокурор і суд у справах, які перебувають в їх провадженні, вправі доручити підрозділам, котрі здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами в кримінальній справі. Такими підрозділами є перелічені у ст.5 закону «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи служб та мі¬ністерств.
Таким чином, під час проведення перевірок про злочини, в період досудового слідства можуть проводитись оперативно-розшукові заходи з метою одержання інформації про злочини. Відповідно до п.4 ч.2 ст.14 закону «Про опе¬ративно-розшукову ді¬яль¬ність» прокурор дає письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів у інтересах кримінального судочинства, про розшук осіб, які безвісно відсутні.
Одержані під час проведення оперативно-розшукових заходів матеріали кіно- та фотозйомки, відеозапису, протоколи та інші дані можуть бути надані слідчому. Той у свою чергу зобов’язаний перевірити, проаналізувати та дати оцін¬ку такій інформації, а коли впевниться в додержанні норми права під час збирання інформації, вона може використовуватись як доказ.
Проблема полягає в тому, що в законодавстві не закріплено процедури надання таким даним статусу доказів, а КПК визнає, що докази можуть бути одержані в результаті проведення оперативно-розшукової діяльності. Зокрема, відповідно до ст.65 КПК докази можуть встановлюватися протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами. Але процес надання матеріалам, одержаним під час оперативно-розшукової діяльності, доказової сили в законах не прописаний, що викликає труднощі в практичній діяльності.

Вимоги до відомостей

Дані, одержані в результаті застосування оперативно-розшукових заходів, можуть набути значення доказів лише в тому випадку, якщо їх належність до обставин, що досліджуються в кримінальній справі, буде встановлена з джерел, передбачених кримінально-процесуальним законом (ч.2 ст.65 КПК), а самі дані — отримані у відповідному процесуальному порядку. В іншому випадку їх можна використовувати тільки як орієн¬товну інформацію.
Це означає, що результати оперативно-розшукової діяльності можуть і повинні використовуватись у процесі доказування для встановлення носіїв доказової інформації, перевірки доказів, а нерідко — як підстави до проведення тієї чи іншої слідчої дії.
Слідчий, одержавши орієнтовну інформацію, у разі процесуальної можливості зобов’язаний отримати доказову інформацію. Наприклад, після одержання слідчим інформації від оперативного працівника у вигляді листа від керівника оперативно-розшукового підрозділу про деякі обставини справи, слідчий може викликати того оперативного працівника і допитати як свідка. Інформація, одержана в ході проведення оперативно-розшукової діяльності, оформлюється протоколом допиту та є вже доказовою. Втім, такий допит не повинен порушувати норм закону «Про оперативно-розшукову діяльність».
Відповідно до останньо¬го матеріали оперативно-розшукової діяльності дозволяється використовувати для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами в кримінальній справі.

З дозволу суду

Частина оперативно-розшукових заходів може проводитися виключно з дозволу суду. Відповідно до ч.2 ст.8 вищезгаданого закону «негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника».
Водночас у КПК немає вказівки на необхідність отримання дозволу суду для проведення окремих оперативно-розшукових заходів. Проблема щодо того, які саме протоколи оперативно-розшукових заходів можна вважати доказами у справі, залишається невирішеною. Крім того, на практиці часто виникають ситуації, коли оперативно-розшукові підрозділи передають інформацію слідчому, вказують джерело її отримання, але в той самий час не розголошують, за допомогою яких саме технічних приладів це зроблено. Долучати такі матеріали до справи як доказ не можна, оскільки в судовому засіданні виникнуть проблеми при їх дослідженні. Ця проблема потребує негайного вирішення, оскільки отримана при проведенні оперативно-розшукової діяльності інформація втрачає своє значення, а держава несе витрати у вигляді оплати роботи працівників та на її технічне забезпечення.

План дій

Використання даних оперативно-розшукової діяльності в процесі доказування є припустимим. Проте під час ухвалення проекту КПК необхідно зважити на міжнародний досвід, доктринальні погляди, потреби суспільного розвитку та рекомендації Ради Європи. Лише в такому разі ми отримуємо чіткий та якісний акт, який буде регулювати кримінально-процесуальні відносини.
Варто закріпити на законодавчому рівні використання результатів оперативно-розшукової діяльності підрозділів МВС, СБУ, податкової міліції та інших уповноважених органів як один зі способів збирання доказів. При цьому одержана  оперативно-розшукова інформація може бути використана в процесі доказування при дотриманні певних умов. Насамперед вона повинна:
а) стосуватися справи і вказувати на обставини, що підлягають встановленню в ході розслідування;
б) бути доступною для процесуального оформлення;
в) бути перевірена процесуальним шляхом.
На сьогодні використання даних оперативно-розшукової діяльності в процесі доказування є проблемою, вирішення якої повинне бути відображене в новому Кримінально-процесуальному кодексі, над яким наразі працюють профільні комітети парламенту.

Олег ОСТРІЙЧУК, помічник прокурора Хорольського району Полтавської області