Крісла для професіоналів

Віктор ТАТЬКОВ: «Призначаючи на адмінпосади, ми дивилися на якість роботи...»

На першому і, будемо сподіватися, не останньому брифінгу голова ВГС розповів про своє ставлення до законодавчих новацій, про загрози для вітчизняної економіки і проблеми із заповненням вакансій у судах. Довелося Віктору Татькову відповідати і на низку незручних запитань, адже діяльність «господарників» останнім часом була дуже неоднозначна і викликала суспільний резонанс.

Нерівна справедливість

— На пленумі багато суддів говорили про недоліки автоматичного розподілу справ. Не могли б ви більш детально розповісти про цю проблему?
— З боку учасників судового процесу було багато нарікань на те, що справи розподілялися в ручному режимі. Введення в дію автоматизованої систе¬ми — це крок уперед. Але в тих судових системах, де є розподіл між видами юрисдикції, працювати з такими нововведеннями складніше. За кордоном є окремі суди: дитинства, сімейних, фінансових спорів і т.д. — і тому при розподілі враховується тільки навантаження.
Складність же нашої ситуації полягає в тому, що є судді, які розглядають виключно справи однієї категорії. Наприклад, щодо перевезення вантажу, де є спеціальна термінологія, яку іншому судді доведеться додатково вивчати. Тому чим спеціалізація вужча, тим вища кваліфікація судді й тим якіснішим буде його рішення. У розробників атоматизованої системи є складнощі з урахуванням цієї особливості.
Крім цього, при розподілі справ за звітний період береться рік, і тому система може розподіляти справи дуже несправедливо, надмірно навантажуючи деяких суддів і майже не надаючи справ іншим. Можливо, нова версія автоматичного розподілу, яку пообіцяла запровадити Державна судова адміністрація, дозволить усунути недоліки.
Ще одна проблема розподілу — його тривалість. У ВГС нині стоїть дуже потужний сервер, але навіть він розподіляє одну справу 1,5—2 хв.

Законодавчі труднощі

— Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняв рішення, яким визнав незаконною видачу валютного кредиту. Як ви оцінюєте цю ситуацію?
— Суд прийняв рішення, яким визнав кредитний договір недійсним тому, що в банку не було ліцензії на видачу кредитів у іноземній валюті. Таке рішення стало можливим через законодавчу неврегульованість питань валютного кредитування. З одного боку, існує декрет Кабміну, який передбачає наявність ліцензії для видачі кредиту у валюті. Водночас відповідно до закону «Про Національний банк України» фінустанови мають право на валютне кредитування і без відпо¬відної ліцензії.
На сьогодні працює робоча група, мета якої — напрацювання змін до законодавства, яке регулює кредитну діяльність. Бан¬ки — це кровоносна система нашої держави, необхід¬на для її розвитку. При цьому слід пам’ятати, що банки позичають не власні кошти, а гроші громадян, які відкрили депозити. Таким чином, неповернення кредитів б’є по звичайних українцях.
— Верховна Рада прийняла в першому читанні і готує до другого законопроект щодо вдосконалення робо¬ти Верховного Суду (№7447. — Прим. ред.), за яким він зможе не тільки направляти рішення на новий розгляд, а й приймати рішення по суті. Чи доцільно вводити такі норми, адже в рішеннях ВС також бувають суперечності?
— Думаю, що правиль¬ніше з мого боку було б обговорювати вже закон. Законопроекти обговорюють народні депутати. За діючої системи, якщо справа зі спеціалізованого суду пішла до ВС, то в абсолютній більшості випадків це дійсно спричинено наявністю неоднозначної практики. Якщо ж ВС скасовує рішення, то пише, яку саме частину слід трактувати інакше. Після цього касаційна інстанція самостійно приймає нове рішення. Але якщо нардепи приймуть новації, то будемо працювати за нових умов.
— Часто доводиться чути скарги на неможливість заповнити вакансії в судах. Як справи із цим у ВГС?
— Це питання сьогодні дійсно стоїть дуже гостро. Заповнення кадрами вищих і апеляційних судів простіше, адже тут є певні вимоги до суддів, туди можуть прийти тільки ті судді, які відповідають певним умовам.
Болюче питання — добір кадрів до першої інстанції, адже введений новим законом механізм не працює вже півроку. Запроваджено досить складну процедуру: тести у Вищій кваліф¬комісії суддів, спеціальна підготовка в Національній школі суддів, потім уже проводитиметься конкурс на заміщення вакансії. На мій погляд, за таких умов перші призначення можуть бути не раніше, ніж через рік. Однак у нашій системі з кадрами особливих проблем немає — у відставку чи в інші системи пішло небагато суддів.

Спірні рішення

— З’явилася тенденція, коли кадри з Донецька почали призначати головами судів у різних регіонах України. Зокрема, в Дніпропетровському та Львівському апеляційних і Київському госп¬суді. Невже в цих судах не було достойних кандидатур?
— Треба розуміти, звідки кандидати на адмінпосади беруться в РСГС. Коли я тільки прийшов (на посаду голови ВГС. — Прим. ред.), то запропонував РСГС створити кадровий резерв для заміщення адмін¬посад. Було прийнято такий механізм: на адмінпосаду пропонують кандидатів збори суддів, голова суду (на посади заступників), голова апеляційного суду (на місця очільників установ першої інстанції) та голова ВГС (на посади керівників апеляційних судів). У нас сьогодні величезний кадровий резерв, і на раді роз¬глядаються всі запропоновані кандидатури.
У пресі звертали увага на те, що Ігор Темкіжев став суддею Дніпропетровського апеляційного госпсуду незадовго до призначення головою цієї установи. А що, треба було, аби суд роками не мав керівника? А чому ніхто не звернув уваги на те, що І.Темкіжев проробив у системі господарських судів 21 рік? У мене такого стажу немає! Чому ніхто не каже, що Олександр Тупицький (призначений головою Львівського апеля¬ційного госпсуду. — Прим. ред.) має 17 років стажу і був головою найкращого суду в Донецькій області?
Ми брали якість роботи цих судів, а в донецькому регіоні в «господарників» завжди були найкращі показники. Хіба що з Житомирщиною конкурували, але ж там значно менше справ.
Дніпропетровський апеляційний госпсуд орендує приміщення і щорічно платить за це 3 млн грн. Чому колишній голова суду не працював над тим, щоб мати свою будівлю? Чому в них низька якість? У Львові була напружена ситуація всередині колективу — одна частина людей підтримувала одного кандидата, а друга — іншого. Важко уявити, що було б у разі призначення одного з них.
Я здивувався з того, як довго РСГС розглядала кан¬дидатури — вони півгодини радились. Я запитував у Олександра Удовиченка (голова РСГС. — Прим. ред.), чому так довго. Він пояснив, що детально аналізували справи кандидатів, порівнювали стаж, досвід.
На мою думку, треба в Національній школі суддів увести дисципліну «мене¬джмент у суді». Організувати роботу і знати всі тонкощі колективу, працювати з органами держвлади — це дуже складно. Від того, як голова буде організовувати роботу, багато чого залежить.
— У серпні минулого року ліквідували 4 апеляційні госпсуди. Однак не було озвучено причин цього. То навіщо все ж суди ліквідували і чи немає потреби відновити їх?
— Раніше в нас було сім апеляційних округів. Ця система створювалась у 2001 році, під час малої судової реформи. Стільки ж було апеляційних округів у адміністративних судів. Автори цієї системи розписали, де яке навантаження та відстань до апеляційних судів.
Однак потім в областях стали створювати нові уста¬нови апеляційної інстан¬ції: в Житомирі, Луганську, Запоріжжі, в Києві створили міжобласний суд. І полтавчани поїхали за 300 км до столиці, хоча до Харкова — менше 150 км.
Крім цього, якщо подивитися на навантаження, то в Києві — 6000 справ, у Львові — теж близько 6000, а в Луганську — 900 справ, Житомирі — 1200, Київському міжобласному — 1700. А ось фінансування в усіх однакове. Коли готувалися пропозиції, які підтримав глава держави, було враховано всі ці фактори.
Водночас вирішили створити новий апеляційний суд у Рівному, адже з північних районів Волині до Львова треба їхати близько 400 км і навантаження там велике. Тому брали циркуль і дивилися по карті, як краще зробити округи, щоб і людям зручніше, і зекономити державні кошти. Ніяких кулуарних причин для ліквідації цих судів не було. При цьому всі судді з ліквідованих установ вже працевлаштовані.

Вільний прохід

— Перший пленум ВГС, проведений під вашим головуванням, був закритий, після цього без журналістів відбулося засідання Ради суддів госп¬судів. У чому причина цього?
— Той пленум стосувався підготовки роз’яснення про здійснення допуску справ до ВС. Ми намагалися провести його якнай¬швидше, адже було чимало запитань щодо того, коли постанови вищого спеціалізованого суду можуть бути оскаржені. Ми готували дуже складну постанову, її довго обговорювали на пленумі. Може, й була недоробка відносно того, що наш апарат не інформував про проведення цього пленуму. Але пленум роз¬глядав суто професійні питання, і на ньому не обговорювалось ніяких політичних рішень.
— Кожен громадянин має право бути присутнім на будь-якому судовому засіданні. Коли ж намагаєшся пройти в суд, то охорона просто так не пропускає. Крім цього, коли йдеш на судове засідання, охорона забирає диктофони.
— Це питання я нині ви¬вчаю. Прикро, що облаштування ВГС таке, як воно є. Тут розташовані і кабінети суддів, і судові зали.
Ось іде людина по вулиці. Виникло в неї бажання ввійти до суду, послухати справу. Є в неї таке право? Є. У нас є плани зробити окремо судові зали, як було в Донецькому апеля¬ційному госпсуді. Там заходить людина в окремий будинок. Стоїть охоронець, рамка і сейф. Подивилися речі — якщо є якісь небезпечні предмети, тимчасово забрали і пропустили. І тут буде так само.

Записав Олексій ПИСАРЕВ