Коли адміністративний орган зобов’язаний мотивувати прийнятий акт
.
Якщо адміністративний акт може негативно вплинути на особу, він повинен містити мотивувальну частину, яка пояснює причини та підстави прийняття рішення. В іншому випадку такий акт може бути скасований.
Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Мін’юст.
При цьому частина 6 статті 72 ЗАП зазначає, що мотивування не вимагається, якщо:
- Адміністративний орган задовольнив заяву, і при цьому акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб;
- Адміністративний орган під час здійснення інспекційних повноважень не виявив порушень.
Отже, коли йдеться про сприяючі (позитивні) акти, то мотивування викладати не потрібно. І навпаки, для обтяжуючих (негативних) актів мотивування є критично важливим. Частина 1 статті 72 вимагає, щоб такі акти мали мотивувальну частину.
Мотивування має бути зрозумілим, а не лише формальним, оскільки його мета — пояснити, чому прийнято таке рішення. Це забезпечує також можливість для особи підготуватися до оскарження рішення, якщо вона з ним не згодна.
Таким чином, мотивувальна частина повинна бути структурованою і лаконічною та включати:
- дату подання заяви або скарги та стислий зміст вимог;
- фактичні обставини;
- зміст документів та відомостей, врахованих під час розгляду;
- правову оцінку обставин та висновки.
Також мають бути зазначені норми законодавства, на підставі яких прийнято адміністративний акт.
Відсутність мотивувальної частини у разі прийняття негативного акта може призвести до його скасування у разі оскарження.