Третім буде?
або Як поза увагою слідства залишився організатор втручання в американські вибори
Напевне, не тільки ЗМІ, а й слідству час поставити Юрію Луценку незручні запитання щодо його ролі у втручанні в американські вибори.
Через скандал із втручанням в американські вибори 2020 року під санкції США потрапили 7 українських посадовців. В Україні повідомлено про підозру в державній зраді двом нардепам. Однак, без уваги залишився головний фігурант — ексгенпрокурор Юрій Луценко.
Сам собі промоутер
Як відомо, у травні 2020 року нова українська влада була втягнута в гучний скандал із оприлюдненням розмов колишнього президента України Петра Порошенка із колишнім віце-президентом США Джо Байденом і ексдержсекретарем США Джоном Керрі, що відбулися у 2015 році.
У штабі Байдена ці записи назвали «повністю відредагованими» та наголосили, що їх оприлюднення — це «продовження давньої російської спроби нашкодити кандидатові в президенти США». Так само на російський слід вказав й П.Порошенко, хоча зауважив, що запис, вочевидь, вівся з української сторони. До речі, цю версію підтверджує й той факт, що невдовзі з’являється уривок розмови П.Порошенка з російським президентом з відомим висловом: «Жму руку. — Обнимаю».
Згодом, як повідомила New York Times, американські прокурори порушили справу про ймовірне втручання українських посадовців у президентські вибори в США 2020 року. У січні того ж року Міністерство фінансів США наклало санкції на 7 осіб і 4 організації, які, за твердженнями відомства, були пов’язані з операцією впливу.
Своєю чергою, українські правоохоронні органи оголошують підозри в державній зраді двом нардепам — Андрію Деркачу та Олександру Дубінському — за дискредитацію України «у складі організації, яку сформувала розвідка РФ».
Утім, у списках ні американських, ні українських санкцій не фігурувало прізвище Ю.Луценка. Хоча він не приховував, що у січні 2019 року поїхав до Сполучених Штатів на запрошення адвоката Дональда Трампа — Рудольфа Джуліані. Причому, з його ж слів, тричі розмовляв із ним по 2—3 години, й Р.Джуліані насамперед і цікавився тим, що відомо Генпрокуророві про втручання українських посадовців у американські вибори 2016 року.
Також були зустрічі у Відні та кілька телефонних розмов із Р.Джуліані. Як згодом наголошував нардеп Сергій Лещенко, саме Ю.Луценко натякнув Р.Джуліані на наявний компромат проти Байденів, «втягнувши Україну в цю брудну гру». Тобто був таким собі промоутером спецоперації із втручання у президентські вибори у Сполучених Штатах на боці Д.Трампа.
Із ким служба пов’язала…
Більше того: якщо пригадати, що Ю.Луценко проходив строкову службу в полку урядового зв’язку (1984—1986 рр.), то, вочевидь, мав знайомих серед тих, хто міг зробити або передати ці записи, а також підтримував контакти із кураторами у КДБ, до відання якого в ті часи належали ці війська.
До речі, служив Ю.Луценко в тій самій військовій частині, де й сумнозвісний майор Микола Мельниченко — автор плівок, які оприлюднив лідер соціалістів Олександр Мороз. І саме його помічнику-консультанту Ю.Луценку опальний майор, з його ж слів, передав записи з кабінету Леоніда Кучми.
Тож оприлюднені у 2020 році записи по-справедливості слід називати «плівками Луценка». Бо без попереднього підігрівання інтересу Д.Трампа до наявного компромату на конкурента, ці записи не мали б такого ефекту.
До того ж, у статті, яка в жовтні 2019 року вийшла у The New York Times, стверджувалося, що президент США дуже покладався на Ю.Луценка, попри попередження дипломатів про його ненадійність. Отже, Д.Трамп та його оточення сприймали саме Ю.Луценка як людину, яка має на руках компромат. Також слід згадати, що саме через звинувачення з боку Ю.Луценка США відкликали свого посла в Україні Марію Йованович.
До речі, український публіцист та журналіст Сергій Іванов поділився думкою, що «Луценко з високою вірогідністю є завербованим агентом російських спецслужб».
Крім того, ще з часів роботи на соціалістів Ю.Луценко підтримує дружні зв’язки з А.Деркачем. Наприклад, журналісти помітили останнього на святкуванні 55-річчя Ю.Луценка. Не пропустив екс-нардеп і весілля сина Ю.Луценка. Нині ж А.Деркач — по інший бік фронту, призначений російським сенатором від Астраханської області.
Що ж у такому разі заважає слідству вийти на ще одного фігуранта, який, на думку багатьох експертів, стояв у чільному куті російського втручання в американські вибори? Адже якщо оголошено підозру в держзраді виконавцям спецоперації, то логічно, що такі саме звинувачення мають бути пред’явлені й її керівникові.