Система в очікуванні «перезавантаження»

Судова реформа «зависла» на хабарництві й залежності

Реформа російської судової системи пробуксовує. Президент РФ Дмитро Мед¬ведєв на зустрічі з членами Суспільної палати дав зрозуміти, що його не влаштовують ні темпи реформування судової системи, ні досягнуті результати. Попри підвищену увагу до проблеми незалежності судів, карди¬наль¬них змін, як ствер¬джує багато експертів, не відбувається. На думку останніх, основною проблемою є надзвичайно низький авторитет судів.

«Реставрація» авторитету

«Необхідно буде доклас¬ти зусиль, щоб суд зайняв належне місце в системі цінностей, підкреслюю — не в державній машині, а в системі цінностей, тому що суд — це ціннісна категорія», — заявив глава РФ. При цьому він пообіцяв продумати механізми коректного контролю судової системи, який допоможе знизити корупціогенність судів.
Як відзначають експерти, низка резонансних несправедливих вироків судів тільки посилила песимізм суспільства, що вже стало національною тенденцією.
Згідно зі статистичними даними більшість росіян уважають, що суди дуже корумповані. 56% опитаних (у 2010 році) впевнені, що служителі Феміди беруть хабарі «дуже часто» і «досить часто». При цьому безпосередньо з корупцією в судах стикалася лише незначна частина опитаних: 3% потрапляли в подібні ситуації самі, у 7% у таких ситуаціях опинялися родичі. Для абсолютної більшості громадян джерелами відомостей про корумпованість судів є розмови зі знайомими і повідомлення в ЗМІ.
При цьому 45% заявили: якщо можна вирішити проблему в суді в обхід закону, вони готові піти на це.
Судова реформа «перетинається» з іншим програмним пунктом президентства Д.Медведєва — протидією корупції.
Зокрема, пропонується відновити і спростити ведення правоохоронними органами оперативно-розшукових заходів відносно суддів. Фактично це означає позбавлення імунітету окремих категорій суддів. Також найближчим часом можливе посилення кримінальної відповідальності для служителів Феміди за ухвалення неправосудних рішень: нині вона існує, але через складний порядок порушення справ проти суддів ця норма не працює.
Інший варіант вирішення проблеми, на думку адвоката Анатолія Кучерена, — посилити ініційовані президентом поправки до КК про введення кратних штрафів за хабарі, знявши верхню межу штрафу.

Корпорація солідарності

У свою чергу суддя у відставці, колишній заступник голови Конституційного суду РФ Тамара Морщакова називає основною проблемою судової системи не стільки корумпованість законників, скільки їх залежність від влади.
При цьому мало хто пов’язує залежність судової влади від виконавчої із закритістю судової системи. Тим часом, запевняє багато експертів, саме «герметичність» останньої не дозволяє зрозуміти причини багатьох деструктивних явищ і тим більше звільнити корумпованих суддів, що дає можливість зацікавленим особам і далі маніпулювати ними.
За судовою системою, в якій корпоративна солідарність стала головним принципом, не здійснюється контроль ззовні зовнішнього контролю. Безстрокове обрання, незмінність суддів у таких умовах створюють передумови для зловживань суддівською захищеністю. «Корпоративна закритість повна! Ми створили залізобетонну корпорацію, і, на жаль, ця корпорація не здатна повною мірою самоочищатися. Якби вона могла сама виганяти тих, хто порушив закон, то, можливо, це було б нормально, але, на жаль, вона сьогодні робити цього не може», — констатував Д.Медведєв.
Для виправлення ситуації необхідне коригування базових законів про судоустрій у Росії, передусім стосовно роботи кваліфікаційних суддівських колегій. Очевидно, в них треба до мінімуму скоротити присутність самих суддів і переглянути порядок оскарження їхніх рішень судами.
Система кваліфкомісій сьогодні займається не очищенням суддівського співтовариства, а є меха¬нізмом, за рахунок якого формується суддівська вертикаль.
Т.Морщакова ствер¬джує, що «в Росії немає незалежних суддів, тому що вони перебувають під сильним впливом голів судів, дуже широкі підстави для позбавлення посади». У зв’язку з цим видається очевидним, що питання позбавлення статусу необхідно вирішувати інакше. Це повинні бути або імпічмент, або самостійна процедура, яку могли б здійснювати органи, що складаються із суддів, але не з тих, які ще розглядають цивільні й кримінальні справи і тому повністю перебувають під владою відповідних судових начальників.
Проте, як запевняють експерти, риторичним залишається питання: «Хто прийде на зміну суддям, які сьогодні працюють?».
Процедури відбору і призначення суддів такі, що прокуратура і ФСБ мають можливість «фільтрувати» кандидатів. Опитування експертів свідчать про те, що за минулі два десятиліття прокуратура і міліція делегували зі своїх лав значну частину суддів. А ось колишніх адвокатів, напри¬клад, серед них дуже мало (приблизно кожен десятий).

Непрозорі традиції

Великі надії на якісний крок у проведенні судової реформи пов’язували з транспарентністю судових рішень. 1 червня минулого року вступив у силу закон, який передбачає викладати в Інтернеті судові рішення, матеріали справи, біо¬графії суддів, тобто забезпечити відкритий доступ до них. Пропонувалося навіть за прикладом США забезпечити повну прозорість винесених судових рішень.
Сьогодні, спостерігаючи, як працює новий закон на практиці, експерти доходять висновку: одиничні успіхи не можуть переважити, а тим більше зламати традиції, що сформувалися. Самої по собі транспарентності недостатньо, так само, наприклад, як і де¬кларацій про доходи чиновників, які вони акуратно заповнюють. Вже півроку в мережі на офіційних сайтах судів публікуються документи, в яких простежується неправосудність рішення. Проте ніяких наслідків зазвичай це за собою не тягне.
Транспарентність може довести роботу системи до досконалості, але не здатна докорінно змінити основні принципи її роботи — для цього потрібні жорсткіші методи.
Ще одна проблема суддівського співтовариства, на думку багатьох експертів, — недостатня демократичність. Експерти сходяться на думці, що є потреба в ротації голів судів і реформі кваліфіка¬ційних комісій. Причому зробити це зовсім не складно.
Конституцією РФ і де¬якими законами визначено вимоги, що висувають до кандидата на посаду судді. Проте порядок такого призначення не розроблено і в цих законах прописано вельми схематично.
Нарешті, існує третій варіант. Він випливає із твердження Д.Медведєва: «Треба зробити все, щоб суд був максимально незалежним від властей і водночас абсолютно залежним від суспільства». Ці слова президента Росії можна реалізувати буквально: обирати суддів шляхом відкритого голосування (як у деяких штатах США обирають шерифа).
Тим часом найважливішим ресурсом будь-якої реформи є особиста зацікавленість в її результатах якомога ширших верств населення. Так, найуспіш¬нішою реформою в Росії за останні 20 років стало вдосконалення законів про захист прав споживачів. Це та ситуація, яка змогла згуртувати всі прошарки су¬спільства.
Поки судді й домінуюча частина соціально активного населення не почнуть уважати себе частиною правового суспільства, успішна реформа судової системи буде можлива тільки шляхом шокової терапії — диктаторських дій вищої влади. А таке «лікування» може як миттєво поставити «хвору» систему на «ноги», так і швидко привести до летального результату.

За матеріалами РІА «Новости»