Закон і Бізнес


Універсальний документ

У рекомендаціях МАЮ юристи знайдуть практичні поради й різні варіанти складання міжнародних арбітражних застережень


№21 (1111) 25.05—31.05.2013
ЮЛІЯ САХАРОВА
3921

Завдяки співпраці вітчизняних юристів завершено український переклад рекомендацій Міжнародної асоціації юристів зі складання міжнародних арбітражних застережень. Чим же унікальний цей документ? Яка його практична мета та особливості? Під час презентації автори перекладу дали відповіді на ці запитання й детально висвітлили основні положення документа, з яким має бути на ти кожен юрист, що займається міжнародним арбітражем.


Новизна та сучасність

Єдиної думки щодо арбітражного розгляду справ наразі немає, адже існує велика кількість інституцій та організацій, котрі намагаються виробити певні стандарти міжнародного арбітражу. На цю тенденцію звернула увагу партнер ЮК Arbitrade Юлія Черних. Серед таких організацій — арбітражний комітет Міжнародної асоціації юристів, що виробив кілька рекомендацій, які застосовуються в міжнародному арбітражі. У цих документах відображена краща світова практика. Найбільш затребуваними, за словами Ю.Черних, є саме рекомендації МАЮ зі складання міжнародних арбітражних застережень, оскільки вони перекладені 12 мовами, що свідчить про зацікавленість у них світової спільноти.

Про нюанси, які слід ураховувати при складенні застережень, у професійних колах написано й сказано немало. То що ж нового в цих рекомендаціях? На переконання експертів, у багатьох інших документах не завжди можна знайти відповіді на всі питання, які виникають при складанні арбітражного застереження. Натомість, у презентованих рекомендаціях відображено останні тенденції міжнародного арбітражу.

Поряд з іншим, особливість рекомендацій полягає в тому, що вони спрямовані як на штатних, тобто корпоративних юристів, так і на тих, які займаються міжнародним арбітражем. Цей документ є інструментарієм для юристів, має універсальний характер та дає можливість отримати комплексне бачення проблем, які виникають при складанні міжнародних арбітражних застережень.

Метою перекладу було привернення уваги спільноти до міжнародного арбітражу. То завдяки чиїм зусиллям з’явилась на світ вітчизняна версія документа? Над перекладом, що був завершений у лютому минулого року, працювали координатор практики вирішення спорів CMS Cameron McKenna Сергій Гришко, Ю.Черних та юристи, що займаються практикою вирішення спорів, ЮФ Baker&McKenzie. Українська версія пройшла доволі складну й тривалу перевірку та наразі є доступною на веб-сайті МАЮ.

Чи після ознайомлення з рекомендаціями юристи не вважатимуть, що при складанні арбітражного застереження в останньому краще вказувати іншу, відмінну від України, юрисдикцію, яка розглядатиме спір? Це запитання хвилювало аудиторію. Сумніви розвіяла ініціатор перекладу Ю.Черних, зауваживши, що жодних норм стосовно обрання та пріоритетності тієї чи іншої юрисдикції документ не містить.

Короткий екскурс

Документ складається з 5 розділів, перший з яких включає базові рекомендації, дотримання яких є необхідним під час розроблення тексту застережень. Так, перша з них стосується того, що сторони мають обрати інституційний арбітраж чи арбітраж ad hoc. Коментарі до цієї рекомендації, які є частиною репрезентованого документа, висвітлюють особливості вказаних арбітражів та відмінності між ними, що, на переконання радника ЮФ Baker&McKenzie Ігоря Сюселя, допомагає юристу зрозуміти, чим слід керуватися при виборі арбітражу, котрий буде вирішувати спір.

При розробленні арбітражного застереження сторони неодмінно задумуються над обранням арбітражного регламенту. Саме цьому аспекту присвячена друга базова рекомендація. Від вибору регламенту залежатимуть процедура, правила вирішення спору та межі арбітражного розгляду. Якщо ж сторони не вкажуть обраного ними регламенту в застереженні, багато процедурних питань, що можуть виникнути в процесі розгляду, мають бути передбачені безпосередньо в застереженні, що є не дуже бажаним та має супроводжуватися спеціальними консультаціями.

За відсутності особливих обставин, сторони не повинні намагатися звузити коло спорів, які можуть розглядатися арбітражем, і мають визначати його широко — таке положення закріплене в третій базовій рекомендації. У випадку звуження кола спорів, на переконання І.Сюселя, може виникнути ситуація, коли спір, віднесений до розгляду арбітражем, переплітатиметься з іншими питаннями, що знаходяться поза компетенцією арбітражного суду. Наслідком може бути конфлікт інте­ресів і проблеми при вирішенні спору.

Що стосується визначення сторонами місця арбітражу, у рекомендаціях можна знайти як практичні, так і юридичні аргументи такого вибору. Обираючи ту чи іншу арбітражну інституцію, експерти радять ураховувати не лише зручність місця (близькість знаходження до сторін спору, легкість отримання візи тощо), наявність інформаційного забезпечення й інших ресурсів, які дозволяють здійснювати арбітражний розгляд, а й можливість надання державними судами за місцем проведення арбітражу підтримки процесу у вигляді, наприклад, витребування доказів чи вжиття заходів забезпечення позову в арбітражній процедурі. На такі особ­ливості четвертої базової рекомендації звернув увагу І.Сюсель.

При складенні арбітражного застереження сторони мають визначити кількість арбітрів та порядок обрання та заміни останніх, при цьому, у разі вибору арбітражу ad hoc — вказати орган, який здійснюватиме призначення. Особливо важливим, за словами І.Сюселя, є визначення кількості арбітрів при арбітражі ad hoc, адже від цього питання залежатиме швидкість завершення розгляду спору й ефективність його здійснення.

Також у рекомендаціях можна знайти практичні аспекти, урахування яких є важливим при виборі мови арбітражу. Так, слід ураховувати «доступність» кваліфікованих арбітрів у тому випадку, коли обрана сторонами мова є «екзотичною». Зазвичай мовою арбітражу обирається мова укладеного договору та пов’язаної з ним документації. Якщо застереженням не визначено мову провадження, останню обиратимуть арбітри, втім, у цьому випадку може виникнути ситуація, пов’язана з додатковими витратами та затримками процесу.

Сторони мають визначити право, яке застосовується до договору та спорів, які з нього виникають — про це говорить заключна базова рекомендація. Так, на переконання І.Сюселя, вирішення питання щодо вибору права на початковій стадії складання арбітражного застереження дасть можливість прискорити вирішення спору й усунути підстави для заперечень сторін щодо правильності визначення арбітражним судом застосовуваного права.

Вищий пілотаж

Екскурс у рекомендації щодо розроблення факультативних положень при складанні арбітражних застережень здійснив юрист CMS Cameron McKenna С.Гришко. Серед іншого, у цих положеннях висвітлено питання щодо конфіденційності арбітражного провадження.

«Незважаючи на те, що конфіденційність є однією з основ арбітражу, небагато регламентів прямо передбачають обов’язок тримати арбітражний розгляд у таємниці», — зауважив С.Гришко й зазначив, що винятком є регламент Лондонського міжнародного арбітражного суду.

Автори рекомендацій радять включати положення про конфіденційність розгляду до арбітражного застереження в тому випадку, якщо типовим регламентом це не передбачено. Водночас при цьому слід уникати жорстких формулювань, адже розголошення відомостей може бути, наприклад, обов’язковим за законом. Тому ідеальним варіантом буде зазначення того, що в деяких випадках конфіденційність може бути обмеженою.

Однією з проблем для сторін арбітражного розгляду є розподіл між ними витрат. Хто ж мусить нести фінансовий тягар після років баталій? «В арбітражному світі з цього питання єдності немає», — відзначив С.Гришко. Автори рекомендацій радять залишити це питання на розсуд арбітрів або ж прямо передбачити систему розподілу витрат в арбітражному застереженні. «Універсального рецепту немає, однак рекомендації дають поле варіантів, з яких можна обрати», — наголосив перекладач документа.

Ще одним болісним аспектом сучасного арбітражу є строки розгляду спору. Досить часто, аби заощадити час, сторони вказують у арбітражному застереженні певний період, протягом якого має бути винесене рішення. На переконання експертів, при визначенні строків слід бути особливо обережним, оскільки сторонам достеменно не відомо, чи можливо буде вирішити спір протягом указаного терміну.

Прикметно, що рекомендації стосуються виключно складання арбітражних застережень, тому вони не містять порад щодо вирішення питання виконання арбітражних рішень та строків такого виконання.

«Вищим пілотажем», за словами Ю.Черних, є три останні розділи рекомендацій, адже в них ідеться про складання арбітражних застережень при множинності сторін та договорів (контрактів) та при багатоступеневому порядку вирішення спорів. Останній випадок передбачає домовленість сторін не про те, що їх спір буде вирішено в арбітражі, а про те, що спір спочатку вирішуватиметься шляхом переговорів, далі — шляхом медіації чи експертного розгляду й лише коли жодний з цих варіантів не влаштує сторони, здійснюватиметься перехід до арбітражу.

Доволі часто сторони передбачають, що спори, які не були вирішені шляхом переговорів або медіації, можуть бути передані в арбітраж. На переконання експертів, з таким положенням слід бути надзвичайно обережним, адже можливість не передбачає обов’язку. Таким чином, раціо­нальним є зазначення того, що спори будуть передані на розгляд в арбітраж.

***

Такий альтернативний спосіб вирішення спорів як арбітраж, зважаючи на всі його переваги, має попит серед міжнародної бізнес-спільноти. Ураховуючи ускладнення правових відносин у світовому співтоваристві, арбітраж, без сумніву, має реагувати на ці процеси, в т.ч. і шляхом вироблення певних стандартів при розгляді спорів. Тому надзвичайно важливим є існування вітчизняної юридичної спільноти, яка робить вагомі внески для популяризації міжнародного арбітражу і, як відзначила Ю.Черних, «арбітраж в Україні є, буде і розвиватиметься!»