Закон і Бізнес


Підозріла підозра

У справі Укрзалізниці правомірність притягнення нардепа до кримінальної відповідальності поставлено під сумнів


У профільного комітету були сумніви щодо обґрунтованості обвинувачень щодо нардепа Ярослава Дубневича, але «монобільшість» на це не зважила.

15.05.2024 14:23
ВОЛОДИМИР БОГАТИР, адвокат, заслужений юрист України
6417

Офіційно кримінальне переслідування людини починається з оголошення їй підозри у вчиненні злочину. Попри існування презумпції невинуватості, правоохоронні органи вже вважають, що розкрили злочин, і починають його розслідувати. Сторона обвинувачення отримує можливість застосовувати широкий арсенал заходів примусу — аж до тримання під вартою, а людина сприймається громадськістю як злочинець. Але як бути в тих випадках, коли докази, що стали основою для переслідування, на повірку суду виявилися глевкими?


Процесуально невстановлена особа

Під час засідань Вищого антикорупційного суду, що проходять у резонансній кримінальній справі щодо парламентаря Ярослава Дубневича (САП закидає йому організацію схеми із заволодіння коштами Укрзалізниці під час закупівлі стрілочної продукції) було встановлено кілька цікавих фактів. Ці факти ставлять під сумнів правомірність притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності.

Наразі у справі №991/878/22, за якою проходить кілька обвинувачених, триває підготовче судове засідання. За правилами Кримінального процесуального кодексу, в рамках цієї стадії суд має попередньо оцінити обвинувальний акт, заслухати клопотання сторін та з’ясувати в учасників думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Під час розгляду клопотань про закриття кримінального провадження та заперечень на це прокурора, суддя поставив останньому запитання, пов’язані із процесуальними аномаліями у розслідування справи, що мали місце у 2019 році. Тоді матеріали досудового розслідування щодо «невстановленої особи» — народного депутата Я.Дубневича виділили в окреме провадження. Але пізніше матеріали новоутворених двох розслідувань знову об’єднали в одне.

Прокурор спочатку спробував ухилитися від відповіді, зробивши вигляд, що не зрозумів запитання. Він пояснив, що через технічні особливості ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, які існували на той час, для цілей виділення матеріалів в окреме провадження особа вважалася встановленою з моменту повідомлення їй про підозру або затримання. І, оскільки таких дій щодо Я.Дубневича не проводилося, матеріали справи виділялися стосовно невстановленої особи.

Не той генеральний

Суддя таке пояснення не сприйняв і попросив дати пряму відповідь на поставлене ним запитання.

Тоді представник сторони обвинувачення нарікнув на ускладнений механізм притягнення народного депутата до відповідальності, що існував на той час, і неможливість повідомити йому про підозру без згоди Верховної Ради. «Матеріали щодо цієї особи були виділені для подальшого розслідування до того моменту, коли настане такий час, і процесуально [буде] можливо його притягнути до кримінальної відповідальності», — зазначив прокурор.

Але коли головуючий поцікавився, чому ж не було отримано дозвіл парламенту в межах основного кримінального провадження, правоохоронець зізнався, що для цього довелося чекати зміни генпрокурора. «На той час вже тричі зверталися до Генерального прокурора і отримали відмову, з тих чи інших питань, — пояснив він. —  Тому з метою забезпечення прав на більш-менш швидкий судовий розгляд інших учасників, іншим учасникам оголосили про закінчення досудового розслідування, а матеріали щодо процесуально невстановленої особи були виділені… Наступний Генеральний прокурор погодився з нашою пропозицією, підписав відповідні клопотання згідно з тим механізмом, який був передбачений».

«Дочекались прокурора, який зміг надати оцінку наданим йому матеріалам і зміг переконати Верховну Раду, адже він сам там виступав, переконати Верховну Раду у достовірності зазначених відомостей», — зауважив представник сторони обвинувачення у суді. Фактично, прокурор визнав факт політичної доцільності.

Із недоторканістю та без

Тут буде доречним трохи відступити від теми і нагадати контекст, у якому ухвалювалися процесуальні рішення в цій кримінальній справі.

2019 рік… Навесні Україна отримала нового Президента, який одразу розпустив парламент. Влітку проходять дострокові вибори до Верховної Ради, за результатами яких формується «монобільшість». На першому ж пленарному засіданні 29.08.2019 формуються президія, фракції, комітети… Також злагоджено та оперативно затверджується новий склад уряду, змінюється Генпрокурор.

Крім усього іншого, схвалюється законодавча ідея попереднього гаранта Конституції щодо обмеження депутатської недоторканності. І вже за кілька днів (але формально на наступній сесії) Верховна Рада приймає закон від 03.09.2019 № 27-IX про зміни до Конституції щодо обмеження недоторканності нардепів у другому читанні та в цілому. Представники депутатської групи «За майбутнє» підтримують відповідний проект у повному складі. Серед них свій голос «за» віддає й Я.Дубневич.

Згідно зі ст.80 Конституції народним депутатам тоді ще гарантувалася депутатська недоторканність. Зокрема, вони не могли бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності (тобто їм не могли оголосити про підозру, — див. з цього приводу рішення Конституційного Суду від 27.10.99 №9-рп/99), затримані чи заарештовані. Зміст та процедура реалізації цієї конституційної гарантії, що зникла з початком нового 2020 року, розкривався у ст.27 закону «Про статус народного депутата» та стст.218—221 Регламенту Верховної Ради.

Відповідне подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата вносилося до ВР лише Генеральним прокурором або виконувачем його обов’язків. Документ мав бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом. Якщо подання не відповідало цим вимогам, спікер був зобов’язаний повернути його.

Попередньо подання також оцінював регламентний комітет і надавав свій висновок з поставленого питання. Він визначав достатність, законність і обґрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлював наявність відповідних скарг. І лише після цього подання розглядалося на пленарному засіданні згідно зі встановленою процедурою виступів усіх зацікавлених суб’єктів.

Ключові аргументи

Саме таку процедуру було реалізовано стосовно Я.Дубневича 31.10.2019 — рівно через два місяці після схвалення конституційного закону про скасування недоторканності і за два місяці до набрання ним чинності. Можливо через те, що недоторканість і так скасовувалася, народним депутатам було не дуже складно проголосувати за це політичне по своїй суті рішення… Але чому поспішали в Генпрокуратурі?

Між іншим, саме завдяки ускладненій і недемократичній процедурі притягнення народних обранців до відповідальності ми зараз можемо об’єктивно поглянути на якість обґрунтування кримінального переслідування нардепа. Адже сайт ВР зберігає усі стенограми засідань, серед яких і за той самий день.

З неї ми дізнаємося, що головними аргументами сторони обвинувачення були докази, зібрані стосовно… інших фігурантів. «Я хотів би звернути увагу перш за все на те, що це провадження розслідується вже майже 3 роки і щодо 8 фігурантів розслідування в цій справі закінчено. Тобто доказів для того, щоб притягнути до кримінальної відповідальності 8 фігурантів цієї схеми, є достатньо. Підозри пред’явлені, розслідування закінчено і зараз фігуранти знайомляться з матеріалами справи. Після цього справа буде готова для передачі до суду, говорив з трибуни ВР Руслан Рябошапка. — Відповідно є достатньо доказів для того, щоб притягнути до відповідальності і народного депутата Я.Дубневича, і заради цього ми звернулися до вас із клопотанням». Виходить, що матеріали однієї справи щодо декількох осіб були використані  як докази вини іншої особи в іншій справі (згадаємо тут, що провадження було виділене)!

Значна частина подання прокуратури до Верховної Ради складалася з банального цитування норм законодавства. Очевидно, такий лікнеп у процесуальному документі мав додати ваги і переконливості аргументам обвинувачення. Більшість же з наведених доказів стосувалася ведення господарської діяльності підприємствами галузі, до яких нардеп не мав ніякого відношення.

Сумніви серед парламентарів

Під час обговорення питання під куполом Володимир Арʼєв задав «дуже просте питання». «Я читаю зараз висновок комітету з цього приводу: докази відсутні, не надані, жодна з форм організації злочину не підтверджена жодним доказом, відсутні будь-які докази про розроблення Я.Дубневичем плану вчинення злочину і так далі. Прокоментуйте, будь ласка, рішення комітету», — попросив нардеп.

Але Генпрокурор зазначив, що не може цього зробити.

А от нардеп Віктор Бондар припустив, що за такого підходу всіх народних депутатів можна вважати корупціонерами. «Кожен, хто працює в комітеті, знає в галузі, до якої відноситься комітет, практично всіх. І так можна всіх звинуватити, що ви корупціонери», — сказав він.

Також народний депутат висловив свої міркування щодо запущеної проти Я.Дубневича процедури. «А відбувається тому, що, всього-на-всього, кілька тижнів тому наша депутатська група відмовилась голосувати за законопроект про так звану реформу судів України — Верховного Суду й інших судів. Це вже п’ята псевдореформа. Після того пішли ці терористичні речі і почали показово «розстрілювати» одного з депутатів для того, щоб всіх нас, а потім і вас, примусити бути слухняними. А чому слухняними? Бо на кону стоять подальші голосування, — припустив він. — І тут потрібно, щоб всі були ручні, щоб показати сьогодні, що можна зробити з депутатом, навіть коли комітет показує і говорить, що немає жодного складу злочину, немає доказів, немає ніяких обставин, щоб його сьогодні арештовувати і притягати до відповідальності. Він готовий зняти недоторканність, готовий ходити в суди і доказувати».

Тим не менш, монобільшість усе ж проголосувала за зняття недоторканності з Я.Дубневича, чим суттєво підмочила його ділову репутацію.

***

Що ж ми отримали у сухому підсумку?

У Генпрокуратурі (нині — Офіс Генерального прокурора) таки дотиснули питання притягнення народного депутата Я.Дубневича до кримінальної відповідальності. При цьому були використані сумнівні з точки зору якості докази і застосовані маніпулятивні процесуальні схеми.

Зроблено це було максимально публічно в умовах, коли процедура позбавлення депутатської недоторканності вже фактично втрачала своє значення через унесені до Конституції зміни. Але ж реальною було метою формування негативного іміджу в суспільстві щодо парламентаря без винесення вироку щодо нього. Посилання сторони обвинувачення на необхідність пришвидшення розгляду справи в рамках виділення матеріалів тут не варто брати до уваги, оскільки після цього справи знову об’єднали, а процесуальні строки рахуються, виходячи із «найстарішої» зі справ.

Оскільки справа безумовно має політичне забарвлення, під час її розгляду у ВАКС можна очікувати встановлення й інших цікавих суспільству обставин.

Закон і Бізнес