Наука — не для помічників

Граніт спецпідготовки гризтимуть не всі кандидати в судді

Запис у трудовій книжці про зайняття посади помічника судді даватиме право претендентові на мантію не проходити спеціальної підготовки. Та чи піде це на користь майбутнім законникам?

Преференції для помічників

У лютому цього року Вища кваліфікаційна комісія суддів нарешті запровадила те, про що так довго говорила, — спеціальну підготовку претендентів на суддівські крісла. 30—31 липня кандидати напишуть останній тест, а вже 1 серпня буде підбито підсумки спецпідготовки. А поки майбутні законники навчаються, народні депутати вдосконалюють проведення цієї процедури.

Рік тому парламент прийняв за основу проект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення окремих положень організації судової влади» (№0929). Нині документ чекає на розгляд у другому читанні.

Законопроектом пропонується, аби особи, які успішно склали іспит на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права, пройшли необхідні перевірки та мають стаж роботи на посаді помічника судді не менше 3 років, допускалися до складення кваліфікаційного іспиту без проходження спецпідготовки.

За словами одного з авторів законопроекту Дмитра Шпенова, в документі враховано пропозиції самих суддів. Дійсно, служителі Феміди неодноразово звертали увагу парламенту на те, що при доборі претендентів на мантії помічники суддів повинні мати певні пільги. На думку законників, помічники — вже перевірені люди, які приходять до суду не з вулиці, пліч-о-пліч працюють із служителями Феміди й отримують певний досвід.

Та й ні для кого не є таємницею, що до 2010 р. випускники юридичних факультетів часто-густо йшли працювати до суду, адже вважали, що це найпростіший шлях згодом одягнути мантію. Так і було. Кваліфкомісії, які діяли на той час, при вирішенні питання, кому ж дати рекомендацію на зайняття посади судді, надавали перевагу саме помічникам законників.

Часто кваліфкомісії запрошували на засідання голів судів, які казали: «Цього кандидата я добре знаю, адже він працює помічником такого-то й такого судді». Не так щастило тим претендентам, які хотіли кардинально змінити кар’єру (наприклад працювали в правоохоронних органах). Для характеристики цих кандидатів голови судів використовували такі слова: «Цю людину вперше бачу й нічого про неї не знаю». Зрозуміло, на чий бік ставала кваліфкомісія.

А ВККС — проти

З прийняттям закону «Про судоустрій і статус суддів» ситуація змінилася. Відповідно до нових правил добору кандидатів у судді прізвища претендентів закодовуються в певний набір цифр і до етапу «розсекречення» даних ніхто не знає, хто складав іспит: помічник судді, адвокат чи правоохоронець.

І ось сьогодні знову заговорили про привілеї для помічників володарів мантій. «Ви приймаєте закон, але не запитали в того органу, який уже 2,5 року працює. Кандидати пишуть анонімне тестування, складають кваліфікаційний іспит, проходять спеціальну підготовку, а ви зараз робите пільгу невідомо кому. Якщо людина працює помічником, то хіба її не потрібно навчати? Наприклад, прийде кандидат, який працює в одному з райсудів, у якому в основному розглядаються справи про розірвання шлюбу, про поділ майна, земельні спори. З розглядом інших категорій справ кандидат ніколи не стикався», — з такими словами звернувся голова ВККС Ігор Самсін до нардепів на одному із засідань Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя.

За його словами, комісія дійшла висновку, що спецпідготовка дає позитивний результат. «Я побував у всіх вузах, де навчаються кандидати. Ми направили на денну форму навчання не найкращих, тобто не тих, хто набрав високі бали на тестуванні, а тих, у кого був низький, але прохідний бал. Уявіть собі: нині претенденти, направлені на спецпідготовку, показують результати вдвічі кращі, ніж ті, хто добре написав тести. Про що це говорить? Про ефективність спеціальної підготовки», — наголосив І.Самсін.

Йому заперечив голова Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя Сергій Ківалов. «І судді, і ВККС на різних заходах завжди говорили, що помічників суддів потрібно стимулювати, адже вони — вже готові судді. Ви нас у цьому переконували. А сьогодні ваша думка змінилася», — підкреслив С.Ківалов.

Час покаже

«ЗіБ» поцікавився в деяких помічників суддів, чи потрібно їм проходити спеціальну підготовку на шляху до отримання мантії. Одні вважають, що на посаді помічника можна дізнатися про такі речі, яким на підготовці не зможуть навчити. Також, на їхню думку, помічники, наприклад, «господарників» у виключних випадках бажають вершити правосуддя в адміністративному суді.

Інші ж помічники вважають, що спеціальна підготовка їм необхідна, адже вони зможуть спробувати сформувати процесуальні документи в справах тих категорій, з якими на практиці ніколи не стикалися. А це згодом допоможе скласти кваліф­і­спит, який передбачає написання кандидатами чотирьох процесуальних актів (у адміністративній, цивільній, господарській та кримінальних справах). До того ж під час спецпідготовки претендентів знайомлять з правилами суддівської етики, спілкування зі сторонами у справі, навчають, як знайти вихід з тієї чи іншої конфліктної ситуації.

Що ж, кожен залишиться при своїй думці, а нардепи вирішили: помічники суддів мають право на преференції. Тому Комітет ВР з питань верховенства права та правосуддя рекомендував парламенту прийняти законопроект №0929 у цілому.

А от І.Самсін пропонує народним обранцям унести до закону ще одну зміну, яка стосується спецпідготовки: проводити навчання після складення претендентами кваліфіспиту, а не після анонімного тестування. «Саме після складення кандидатами кваліфіспиту буде впевненість, що вони потраплять до резерву на заміщення суддівських вакансій. А сьогодні так: витратили на спецпідготовку 8 млн грн. і не знаємо, складуть ці претенденти іспит чи ні. А державні кошти вже ж витрачені…» — підкреслив очільник ВККС.

Час покаже, чи припаде до душі парламентарям така ідея. А поки що чекатимемо, як сприйметься надана (звичайно, у разі прийняття парламентом змін до закону) пільга іншими претендентами на мантії та чи не говоритимуть помічники про дискримінацію, обмеження їхнього права на навчання. Можливо, обурюватимуться інші працівники апарату суду, які теж розраховували на отримання привілеїв? А може бути, що таку зміну всі сприймуть на ура. Поживемо — побачимо. Адже дізнатися, як будь-які законодавчі корективи вплинули на судову систему, можна лише тоді, коли ці зміни запрацювали й дали певний (чи то негативний, чи то позитивний) результат.

 

Пряма мова

— Ми даємо знання з усіх видів юрисдикції. Звичайно, суддя — не універсал, проте ми вирішили створити для всіх однакові умови — навчити всьому. Кандидати проходять стажування в судах кожної юрисдикції. Закон поставив усіх у рівні умови. Всі кандидати однакові. І це правильно.

— Рівень знань помічника судді столичного суду відрізняється від рівня знань помічника, який працює в невеликому районному суді. Ці суди розглядають і різні категорії справ, і складність останніх у них різна. Ми ж не можемо записати в законі: не проходять спецпідготовку лише помічники, наприклад, суддів вищих спеціалізованих судів. Адже всі вони зай­мають одну посаду — помічника судді. Тому, думаю, піврічне навчання нікому не завадить. Навіть помічникам суддів.